Комісія згідно з вимогами Законів України "Про теплопостачання" , "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" , "Про природні монополії" здійснює державне регулювання ліцензованої діяльності з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії. Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. При цьому, теплова енергія, як товар, може бути виміряна відповідним приладом обліку та має одиницю виміру для калькулювання та розрахунків між суб'єктами господарювання - гігакалорію (Гкал).

Житлово-комунальна послуга з опалення або гарячого водопостачання не є товаром та обов'язково має задовольняти певні потреби споживачів, тобто має певні споживчі властивості. А саме, послуга з опалення - це створення комфортних температурних умов у приміщеннях споживачів. Одиницею виміру для калькулювання комунальних послуг та розрахунків між виконавцем послуг та споживачем є плата за опалення одного квадратного метра площі приміщення та за підігрів і доведення до споживача одного м-3 води.

Плата за надання житлово-комунальної послуги розраховується на підставі розрахунку норми на опалення приміщення житлових будинків, яка повинна забезпечувати комфортні температурні умови у приміщеннях споживачів за умови збереження нормативного стану теплоізоляції огороджувальних конструкцій та нормативної пропускної спроможності внутрішньобудинкових комунікацій та опалювальних приладів.

Тобто, для розрахунку вартості комунальних послуг використовується вартість енергетичної складової послуги (теплової енергії) та витрати виконавця послуг, які пов'язані з безпосереднім наданням послуг (витрати на розрахунково-касове обслуговування, за нарахування платежів з опалення та гарячого водопостачання, повірка квартирних лічильників, тощо).

У випадку наявності лічильників теплової енергії вартість послуги повинна розраховуватися з урахуванням показань лічильника теплової енергії за тарифом на теплову енергію, встановленим уповноваженим органом, та обов'язково відшкодовувати витрати виконавця послуг, а у випадку відсутності лічильника теплової енергії вартість енергетичної складової послуги повинна визначатися за нормами її споживання.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлення норм споживання житлово-комунальних послуг (у тому числі й опалення) відноситься до компетенції органів місцевого самоврядування.