На сьогодні в світі склалася несприятлива епідемічна ситуація з холери, що може негативно вплинути на санітарно-епідемічне благополуччя населення країни.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), щорічно в світі реєструється 3 - 5 мільйонів випадків холери, з яких 100 - 120 тисяч закінчуються смертельно для потерпілих. За останні п'ять років вогнища цієї небезпечної інфекції реєструвалися у країнах Африки (Замбії, Сомалі, Мозамбіку, Камеруні, Зімбабве), південно-східної Азії (В'єтнамі, Індії, Пакистані, Лаосі), країнах Карибського басейну (Гаїті, Домініканська Республіка, Венесуела).

Під час останнього спалаху холери у Донецькій області влітку 2011 року захворіло 57 осіб (33 хворих і 24 віброносія). Причиною спалаху було завезення токсигенних холерних вібріонів з ендемічних регіонів світу.

Проведені протиепідемічні заходи щодо локалізації цього вогнища холери дозволили запобігти її поширенню та смертельним випадкам серед людей.

З метою недопущення завезення, виникнення і розповсюдження на території України холери, забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя населення, керуючись статтями 29, 30, 32, 40 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" , статтею 28 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та Правилами санітарної охорони території України , затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2011 року № 893,

1. Рекомендувати місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування:

1.1. Розглянути на засіданнях надзвичайних протиепідемічних комісій питання готовності причетних до проблеми органів та служб регіону щодо проведення комплексу заходів, спрямованих на недопущення завезення і розповсюдження холери.

1.2. Доопрацювати комплексні плани санітарної охорони територій з урахуванням ризиків завезення та поширення холери.

1.3. Забезпечити в межах повноважень дотримання суб'єктами господарської діяльності вимог санітарного законодавства під час виробництва, зберігання та реалізації продовольчих товарів, забезпечення населення питною водою та надання інших послуг в умовах нестабільної епідемічної ситуації щодо гострих кишкових інфекційних хвороб та ризиків завезення холери на територію країни.

1.4. Привести в належний санітарно-технічний стан лікувально-профілактичні заклади, призначені для госпіталізації хворих з підозрою на холеру.

1.5. Забезпечити в повному обсязі реалізацію заходів, передбачених регіональними програмами розвитку водопровідно-каналізаційного господарства та благоустрою населених пунктів.

1.6. Надавати підтримку органам управління охорони здоров'я та органам Держсанепідслужби України в організації активної роз'яснювальної роботи серед населення з питань профілактики холери та інших гострих кишкових інфекційних хвороб, у т.ч. під час виїзду в країни з нестабільною епідемічною ситуацією щодо інфекційних хвороб.

2. Керівникам органів управління охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій рекомендувати:

2.1. Вжити заходів щодо забезпечення готовності лікувально-профілактичних закладів до прийому хворих з підозрою на холеру, їх лабораторного обстеження, наявності засобів діагностики та лікування.

2.2. Створити необхідні умови для дотримання санітарно-протиепідемічного режиму в інфекційних стаціонарах та відділеннях, передбачених для госпіталізації хворих з підозрою на холеру.

2.3. Забезпечити негайне інформування органів Держсанепідслужби України у разі виявлення хворих з ознаками гострих кишкових інфекційних хвороб, які прибули з неблагополучних на холеру регіонів світу.

2.4. Вжити заходів щодо оснащення сучасним лабораторним обладнанням лабораторій лікувально-профілактичних закладів з метою забезпечення етіологічної розшифровки збудників гострих кишкових інфекційних хвороб.

3. Керівникам органів управління охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій спільно з головними державними санітарними лікарями відповідних адміністративних територій організувати проведення спеціальної підготовки з холери медичного персоналу лікувально-профілактичних закладів, лабораторій, станцій швидкої (невідкладної) медичної допомоги.

4. Головному державному санітарному лікарю Автономної Республіки Крим, головним державним санітарним лікарям областей, міст Києва та Севастополя, на водному, залізничному, повітряному транспорті, об'єктів з особливим режимом роботи: