Заслухавши та обговоривши доповідь заступника директора Інституту соціології НАН України доктора соціологічних наук М.О.Шульги, Президія НАН України відзначає, що протягом останнього десятиліття міграційні процеси у світі, в Європі і, зокрема, на пострадянському просторі значно активізувалися. Причинами цього є воєнні конфлікти, загострення в ряді країн міжетнічних відносин, а також повернення на батьківщину етнічних груп, що були незаконно депортовані в 40-50 роках XX ст., військовослужбовців із країн Центральної Європи та колишніх союзних республік, возз'єднання сімей тощо. Демократизація законодавства, спрощення умов виїзду за кордон громадян активізували етнічну та трудову міграцію.

Міграційні процеси кінця ХХ ст. мали хвилеподібний характер: різке кількісне зростання міграційного потоку в кінці 80-х - на початку 90-х років і далі поступове його зниження. На початку 90-х років імміграція в Україну перевищувала еміграцію. З 1990 по 1993 рр. за рахунок зовнішньої міграції населення країни збільшилось на 565,4 тис. осіб. Але з 1994 р. виявляється зворотна тенденція: з 1994 по 2001 рр. міграційні втрати населення становлять 669,4 тис. осіб. Загалом, з урахуванням перевищення смертності над народжуваністю і міграційним відтоком населення, з 1994 по 2001 рр. Україна втратила 3 млн. 227 тис. осіб.

Міграційні потоки вплинули на зміни етнічного складу населення країни. З одного боку, в Україну повернулися сотні тисяч депортованих (кримські татари, болгари, вірмени, греки, німці), суттєво зросли окремі національні меншини (вірмени, азербайджанці, абхази, турки-месхетинці), значно збільшилась кількість вихідців з Азії та Африки, а з іншого - виїхала більша частина складу окремих етнічних груп (євреї, німці, греки). значний відтік працездатного населення за рубіж. Щорічно декілька мільйонів людей виїжджають за кордон з метою заробітку. Переважна частина їх працює там нелегально, виконуючи малокваліфіковану, непривабливу роботу. Із року в рік зростає виїзд за кордон молоді - студентів та випускників вузів. Великого масштабу набув виїзд із країни молодих жінок.

Україна залучена до світових міграційних процесів. Із зон воєнних конфліктів і громадянських війн у нашу державу прибувають біженці й особи, що шукають притулку. Через територію України пролягають шляхи нелегальних мігрантів, які прямують до країн Західної Європи. Значна частина з них осідає в Україні, перебуваючи на нелегальному становищі.

Некеровані міграційні процеси становлять значну небезпеку для національних інтересів України, а тому потребують ефективного регулювання з боку держави, зокрема правового. Протягом останніх років прийнято законодавчі акти про громадянство, біженців, правовий статус іноземців, імміграцію. Україна приєдналась до Женевської конвенції 1951 р. про імміграцію. Разом з тим Президія НАН України відзначає, що державна імміграційна політика, зокрема її правове забезпечення, вимагають суттєвого вдосконалення, що висуває перед академічною наукою комплекс завдань.

Нині зовнішні міграційні процеси вивчаються в Інституті економіки НАН України, Раді по вивченню продуктивних сил України НАН України, Інституті соціології НАН України, Інституті держави і права ім.В.М.Корецького НАН України, а також у Національному інституті проблем міжнародної безпеки, у Національній академії внутрішніх справ. Протягом останніх років опубліковано ряд грунтовних праць з проблем міграцій, зокрема "Основи міграцієзнавства" (Ю.І.Римаренко), "Про національну ідею, національні меншини, міграції" (член-кореспондент НАН України В.Б.Євтух), "Велике переселення народів" (М.О.Шульга). Вчені установ НАН України беруть участь у роботі Європейського міграційного форуму, Науково-дослідницької ради країн СНД і Балтії з проблем вимушеної міграції, Дослідницького дорадчого комітету при Верховному Комісарі ООН з проблем біженців.

Однак дослідження зовнішніх міграційних процесів в Україні ще не має координованого і системного характеру. Розробки з цієї проблематики слабо узгоджуються між науковими установами і окремими дослідниками. Далеко не всі актуальні питання зовнішньої міграції стали об'єктом вивчення.

Президія НАН України

1. Доповідь заступника директора Інституту соціології НАН України доктора соціологічних наук М.О.Шульги взяти до відома.