На виконання вимог Закону України від 11.09.2003 № 1160-IV "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", здійснюючи експертизу нормативно-правових актів центральних органів виконавчої влади щодо їх відповідності принципам державної регуляторної політики, Державна служба України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва

Наказом Міністерства палива та енергетики України від 15.07.2010 № 288 затверджено Методику визначення обсягів природного газу, які використовуються для виробництва теплової енергії для населення в разі, якщо суб'єкти господарювання здійснюють постачання теплової енергії різним категоріям споживачів (надалі - Методика).

За результатом здійсненої експертизи Методики встановлено, що окремі її норми не відповідають принципам державної регуляторної політики, визначеним статтею 4 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" , а також вимогам статті 5 цього Закону.

При формуванні тарифів на теплову енергію для потреб населення до прямих матеріальних витрат планованої виробничої собівартості включаються, зокрема витрати на придбання природного газу, які визначаються виходячи з обсягу виробництва теплової енергії та діючих цін на паливно-енергетичні ресурси, як передбачено пунктом 18 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги".

Проте існує неузгодженість між вказаними вище нормами Порядку та Методикою , у зв'язку з чим збільшується додаткове навантаження на фактичну собівартість виробництва теплової енергії.

Так згідно з Методикою теплогенеруючі підприємства визначають обсяги природного газу за ціною, яка на сьогодні, відповідно до постанови НКРЕ від 13.07.2010 № 813 "Про затвердження граничного рівня ціни на природний газ для суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, установлених на дахові та прибудованих", складає 1091 грн./1000 м 3 (без ПДВ).

Однак до граничної ціни не включено повний обсяг виробництва теплової енергії для потреб населення, а входить лише та частка теплової енергії ("корисний відпуск"), яка спожита населенням до точки продажу (зовнішня стіна житлового будинку).

Таким чином під час формування граничного рівня ціни на природний газ для відповідних суб'єктів господарювання не враховується обсяг теплової енергії, яка при транспортуванні по трубопроводам втрачається згідно зі встановленими та затвердженими технологічними нормативами.

Тому на сьогоднішній день підприємства змушені закуповувати природний газ на виробництво частини теплової енергії для потреб населення, яка втрачається відповідно до технологічних нормативів у процесі транспортування за ціною 3885 грн./1000 м 3 (без ПДВ), що фактично дорівнює ціні виробництва теплової енергії для бюджетних та інших споживачів.

Крім того, за даними Держстату обсяг виробленої та відпущеної в мережу теплової енергії за 2011 рік становить усього 101489 тис. Гкал, а втрати теплової енергії в мережах складають 13497 тис. Гкал або 13,3%. Річний обсяг реалізації теплової енергії для потреб населення складає 54705 тис. Гкал, тобто вироблено та відпущено в мережу теплової енергії для населення з урахуванням втрат 63097 тис. Гкал.

Різниця ціни на газ складає 2794 грн./1000 м 3 (без ПДВ). Фактичні витрати природного газу на виробництво відпущеної в мережу 1 Гкал теплової енергії за 2011 рік складають 140 м 3.

Таким чином додаткові збитки підприємств теплоенергетики тільки за 2012 рік, пов'язані із застосуванням ціни природного газу для різких категорій споживачів при виробництві та реалізації теплової енергії населенню, які відносяться до фактичних витрат, становитимуть 3283 млн. грн. (без ПДВ).

Зазначені додаткові збитки призводять до суттєвого фінансового навантаження на теплогенеруючі підприємства, що, в свою чергу, негативно впливає на розвиток системи теплопостачання в цілому та технічного стану мереж зокрема.