Відповідно до ДБН В.2.2-15-2005 від 18.05.2005 "Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення" житлове приміщення - це опалюване приміщення, розташоване у надземному поверсі, призначене для цілорічного проживання і яке відповідає санітарно-епідеміологічним вимогам щодо мікроклімату і повітряного середовища, природного освітлення, допустимих рівнів нормованих параметрів відносно шуму, вібрації, ультразвуку та інфразвуку, електричних та електромагнітних полів та іонізуючого випромінювання.

Нежитлове приміщення - приміщення в структурі житлового будинку, що не відноситься до житлового фонду. Є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.

Крім того, відповідно до пункту 30 постанови Пленуму Верховного Суду "Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності" від 25.12.92 № 12 , де закріплено, що житло - це приміщення, яке призначене для постійного чи тимчасового проживання людей (приватний будинок, квартира, кімната в готелі, дача, садовий будинок тощо), а також ті його складові частини, які використовуються для відпочинку, зберігання майна або задоволення інших потреб людини (балкони, веранди, комори тощо). У Постанові також вказується, що не можуть визнаватися житлом приміщення, не призначені і не пристосовані для постійного чи тимчасового проживання, відокремлені від жилих будівель погреби, гаражі, інші будівлі господарського призначення.

Таким чином, будівлі сільськогосподарського призначення (корівники, сіносховища) не можуть визнаватися житлом, так як такі приміщення не призначені і не пристосовані для постійного чи тимчасового проживання.