Відповідно до Закону України від 24 червня 2004 р. № 1859–ІV "Про правові засади цивільного захисту" та з метою визначення загальних прав і обов'язків посадових осіб органів і підрозділів цивільного захисту, їх взаємовідносин, організації й порядку несення внутрішньої, гарнізонної та караульної служб, правил внутрішнього порядку в структурних підрозділах Міністерства

1. Затвердити Тимчасовий порядок організації внутрішньої, гарнізонної та караульної служб МНС України (далі – Тимчасовий порядок), що додається.

2. Заступникам Міністра, керівникам урядових органів державного управління, департаментів та самостійних структурних підрозділів центрального апарату Міністерства, начальникам ГУ МНС в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, ректорам навчальних і начальникам науково-дослідних закладів, начальникам аварійно-рятувальних (спеціальних) загонів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту і спеціалізованих формувань у тримісячний термін :

довести до осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту вимоги Тимчасового порядку;

включити до тематичних планів службової підготовки на 2009 навчальний рік питання вивчення усіма категоріями особового складу положень Тимчасового порядку з прийняттям заліків;

здійснити комплекс організаційних та практичних заходів щодо запровадження в підпорядкованих підрозділах вимог Тимчасового порядку та забезпечення його неухильного виконання.

4. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою.

Тимчасовий порядок організації внутрішньої, гарнізонної та караульної служб МНС України(далі – Тимчасовий порядок) розроблений відповідно до Законів України "Про правові засади цивільного захисту", "Про пожежну безпеку" та Положення про порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 629.

Цей Тимчасовий порядок визначає загальні права й обов'язки посадових осіб органів і підрозділів цивільного захисту, їх взаємовідносини, організацію і порядок несення внутрішньої, гарнізонної та караульної служб, правила внутрішнього порядку в структурних підрозділах Міністерства.

Вимоги Тимчасового порядку є обов'язковими для особового складу органів і підрозділів цивільного захисту МНС (центрального апарату, територіальних органів управління, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, аварійно-рятувальних (спеціальних) загонів, пожежно-рятувальних підрозділів, навчальних закладів, науково-дослідних та інших установ, підрозділів забезпечення), а також для працівників відомчої, місцевої і добровільної пожежної охорони та інших формувань цивільного захисту, незалежно від форм власності, що залучаються до гасіння пожеж, ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійного лиха, рятування людей, у частині та відповідно до спільних наказів та інструкцій взаємодії, що їх стосується.

Обов'язки посадових осіб, не зазначених у Тимчасовому порядку, визначають їхні безпосередні начальники з урахуванням завдань, що стоять перед структурними підрозділами МНС, і виходячи з місцевих умов.

Настанови, положення, вказівки, що регламентують особливості організації несення служби особовим складом структурних підрозділів МНС, повинні відповідати цьому Тимчасовому порядку.

1. У цьому Тимчасовому порядку наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

служба цивільного захисту – державна служба особливого характеру, пов'язана із забезпеченням пожежної безпеки, запобіганням і реагуванням на інші надзвичайні ситуації техногенного, природного та військового характеру, ліквідацією їх наслідків, захистом населення і територій від їх негативного впливу;

оперативно-рятувальна служба цивільного захисту – спеціальне воєнізоване формування, на яке покладається захист населення та територій від надзвичайних ситуацій техногенного, природного і військового характеру, участь у заходах територіальної оборони, а також міжнародних рятувальних та інших гуманітарних операціях;

сили і засоби цивільного захисту – особовий склад і працівники органів та підрозділів цивільного захисту, добровільні рятувальні формування, пожежна та аварійно-рятувальна техніка, пожежно-технічне і аварійно-рятувальне обладнання, засоби індивідуального захисту, інше майно, призначене для гасіння пожеж, ліквідації наслідків аварій, повеней, землетрусів та інших катастроф техногенного, біологічного, радіаційного, хімічного або екологічного та військового характеру, мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи;

гарнізон цивільного захисту (Гарнізон служби) – сукупність органів управління, підрозділів, навчальних і науково-дослідних закладів, підприємств, установ та організацій МНС, а також інших сил цивільного захисту, які залучаються до ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій (їх небезпечних проявів) та гасіння пожеж, дислокованих у межах адміністративно-територіальної одиниці (обласні, міські та районні гарнізони);

гарнізонна служба – вид служби, що організовується з метою забезпечення готовності Гарнізону до ліквідації пожеж та проведення аварійно-рятувальних робіт (далі – АРР), спільної підготовки і злагодженої роботи підрозділів МНС та їх взаємодії з аварійно-рятувальними й іншими службами життєзабезпечення міст та об’єктів;

сили та засоби Гарнізону служби (далі – сили та засоби) – особовий склад органів управління, підрозділів, навчальних і науково-дослідних закладів, підприємств, установ та організацій МНС, пожежна й аварійно-рятувальна техніка, пожежно-технічне та аварійно-рятувальне обладнання, засоби зв’язку й управління, засоби пожежогасіння та інші технічні засоби, що знаходяться на озброєнні підрозділів МНС, пожежних підрозділів, незалежно від їх відомчої належності, а також інших сил цивільного захисту, які залучаються до ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій (їх небезпечних проявів і подій) та гасіння пожеж;

караульна (чергова) служба – вид служби, що організовується в чергових караулах і чергових групах органів та підрозділів МНС для забезпечення готовності сил і засобів цих органів та підрозділів для гасіння пожеж і проведення АРР;

чергова зміна (караул) – особовий склад органу управління, підрозділу, який здійснює чергування з використанням пожежної й аварійно-рятувальної техніки цього органу управління, підрозділу, з урахуванням особливостей організації чергової служби, встановленими нормативними актами МНС;

чергова (оперативна) група – особовий склад органу управління, підрозділу, який здійснює чергування без використання мобільної техніки, що призначена для гасіння пожеж та проведення АРР, з урахуванням особливостей організації чергової служби, встановленими нормативними актами МНС;

мобільна оперативна група – особовий склад органу управління, підрозділу, який здійснює чергування на мобільній техніці та забезпечена засобами зв’язку і оповіщення, технічними засобами, спеціальним одягом та спорядженням для здійснення організаційно-управлінських функцій щодо реагування на надзвичайні ситуації безпосередньо на місці їх виникнення, з урахуванням особливостей організації чергової служби, встановленими нормативними актами МНС;

чергування – період безперервного несення служби особовим складом чергової зміни, чергової групи, включаючи їх участь у гасінні пожеж і проведенні АРР;

розклад виїзду – оперативний документ Гарнізону служби, що встановлює кількість і порядок залучення сил та засобів підрозділів МНС до гасіння пожеж і проведення АРР у місті чи у великому населеному пункті;

план залучення сил і засобів – оперативний документ, що встановлює порядок залучення до гасіння пожеж та проведення АРР сил і засобів Гарнізону служби, аварійно-рятувальних і інших служб життєзабезпечення області (району, міста, населеного пункту, об’єкта) на території України (міжрегіональний), області (регіональний), району, міста, населеного пункту (місцевий);

район виїзду підрозділу (далі – район виїзду) – територія, на якій розкладом виїзду (планом залучення сил та засобів) передбачено першочергове направлення підрозділу МНС за викликом на ліквідацію пожежі, наслідків аварії, катастрофи, стихійного лиха;

номер (ранг) виклику – умовна (цифрова) ознака складності пожежі, надзвичайної ситуації, яка визначається у розкладі виїзду (плані залучення сил і засобів) необхідним складом сил та засобів Гарнізону служби, що залучаються до гасіння пожеж і проведення АРР;

оперативна обстановка – сукупність обставин і умов у районі виїзду підрозділу, що впливає на визначення задач і характер їх виконання. 2. На оперативно-рятувальні підрозділи служби цивільного захисту покладається: забезпечення готовності до дій сил і засобів, призначених для реагування на надзвичайні ситуації; здійснення комплексу заходів із попередження та реагування на надзвичайні ситуації, ліквідації їх наслідків; управління підпорядкованими силами реагування, спеціальними і спеціалізованими формуваннями; координація дій органів управління, сил і засобів цивільного захисту центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування під час реагування на надзвичайні ситуації; локалізація надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків.

3. Виконання зазначених задач забезпечується:

виконанням заходів щодо створення територіальних структурних підрозділів служби та забезпечення їх матеріально-технічного оснащення в кількості, достатній для виконання покладених на них функцій (з урахуванням резерву);

удосконаленням фахової підготовки особового складу, принциповістю, вимогливістю і готовністю до виконання поставлених задач;

підтримкою в постійній готовності обладнання та оснащення пожежно-рятувальної і спеціальної техніки, засобів зв'язку до дій за призначенням і вмілого їх використання;

постійним контролем за станом внутрішньої, гарнізонної і караульної служб;

вмілою організацією і веденням дій сил і засобів підрозділів при ліквідації надзвичайних ситуацій;

організацією взаємодії сил і засобів Гарнізонів МНС зі спеціальними службами;

використанням досягнень науки, техніки і передового досвіду роботи; прогнозуванням обстановки і впровадженням науково обґрунтованих методів керування структурними підрозділами;

зміцненням дисципліни та законності, створенням необхідних умов для несення служби особовим складом.

4. Загальне керівництво службою цивільного захисту здійснює МНС, а органами і підрозділами цивільного захисту, залежно від їх підпорядкування, – МНС та, в межах адміністративно-територіального поділу України – Головні управління МНС в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі.

5. Внутрішня служба – це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя та діяльності органів і підрозділів цивільного захисту та осіб рядового і начальницького складу цих структурних підрозділів відповідно до вимог цього Тимчасового порядку та інших нормативно-правових актів.

Внутрішня служба призначена для підтримання в органах і підрозділах цивільного захисту внутрішнього порядку та службової дисципліни, високого морально-психологічного стану, що забезпечує постійну готовність до дій за призначенням, якісне навчання особового складу, збереження його здоров'я, організоване виконання завдань.

Чітко організована внутрішня служба є дієвим засобом забезпечення постійної готовності до дій за призначенням та високої боєздатності підрозділів, обов’язковою умовою фахової підготовки особового складу та дотримання службової дисципліни.

Високий рівень стану внутрішньої служби залежить від повсякденної вимогливості начальників усіх рівнів, добре організованого контролю за особовим складом, правильного його розміщення та чітко поставленої служби осіб добового наряду.

Зміст внутрішньої служби:

організація та підтримання внутрішнього порядку у підрозділах;

чітке виконання розпорядку дня;

добір, підготовка і несення служби добовим нарядом;

організація навчального процесу;

організація протипожежного захисту підрозділу;

проведення санітарно-гігієнічних заходів;

охорона навколишнього середовища.

Відповідальність за стан внутрішньої служби в органах і підрозділах цивільного захисту покладається на всіх прямих начальників, які повинні забезпечити організацію та виконання вимог внутрішньої служби і систематично перевіряти її стан.

6. Обов'язки та права особового складу органів і підрозділів цивільного захисту встановлюються умовами контракту та функціональними обов’язками (посадовими інструкціями).

7. Особовий склад органів і підрозділів цивільного захисту повинен бути відданим Українському народові, неухильно дотримуватися Конституції та законів України, бути чесним, сумлінним і дисциплінованим, з високою відповідальністю виконувати свій службовий обов'язок, вимоги Присяги, статутів і наказів, постійно вдосконалювати професійну майстерність, всіляко сприяти зміцненню авторитету служби цивільного захисту, мужньо і рішуче захищати життя та здоров'я громадян, національне багатство України, її довкілля від надзвичайних ситуацій.

8. Особовий склад органів і підрозділів цивільного захисту складає Присягу, текст якої прийнятий Законом України "Про правові засади цивільного захисту". Порядок складання Присяги надано у додатку 1.

9. Особовий склад МНС зобов’язаний досконало знати, вміло і сумлінно виконувати вимоги статутів, настанов та інших нормативно-правових актів, службові обов’язки; постійно удосконалювати свої професійні навички в сфері запобігання та реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру; знати, вміло застосовувати та берегти державне майно, ввірену техніку, засоби зв’язку і обладнання; беззаперечно виконувати накази та розпорядження начальників (командирів), проявляти самовідданість і розумну ініціативу при виконанні службових завдань; стійко переносити обмеження, які виникають під час проходження служби; проявляти взаємовиручку.

Особи рядового і начальницького складу МНС при виявленні пожежі або будь-якої іншої надзвичайної ситуації (події) в робочий та позаслужбовий час зобов’язані негайно доповісти про неї до оперативно-диспетчерської служби та до прибуття підрозділів або відповідних керівників взяти на себе керівництво гасінням пожежі й рятуванням людей, а при необхідності і можливості – викликати медичну службу для надання невідкладної медичної допомоги постраждалим.

Кожна особа рядового чи начальницького складу МНС повинна проявляти повагу до керівництва та старших, сприяти у підтриманні готовності техніки й обладнання, порядку і дисципліни в підрозділі, суворо дотримуватись правил службового етикету й виконання вітання, знаходитися на службі у встановленій формі одягу, що має бути підігнаною і утримуватися в бездоганному стані.

10. В аварійно-рятувальних (спеціальних) загонах та пожежно-рятувальних підрозділах для виховання високих професійних і морально-психологічних якостей в осіб рядового і начальницького складу та зміцнення службової дисципліни ведуться Книги пошани (додаток 2).

11. Про всі події, що трапились з особою рядового чи начальницького складу МНС, і зроблені їй зауваження вона зобов’язана доповідати своєму безпосередньому начальнику (командиру).

Зі службових питань особовий склад МНС повинен звертатися до свого безпосереднього начальника і тільки з його дозволу може звернутися до старшого за посадою начальника (командира).

З особистих питань, у випадку необхідності, особа рядового чи начальницького складу МНС може звернутися до старшого начальника. При письмовому зверненні він подає рапорт (заяву) у встановленому порядку.

Щокварталу в органах і підрозділах цивільного захисту організовується і проводиться опитування особового складу. Порядок його проведення надано у додатку 3.

Порядок надання (подання) пропозицій, заяв або скарг особами рядового і начальницького складу МНС здійснюється відповідно до законодавства.

12. Особам, які перебувають на службі в органах і підрозділах цивільного захисту, присвоюються спеціальні звання, визначені Законом України "Про правові засади цивільного захисту" та у порядку, встановленому Положенням про порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту.

Перелік спеціальних звань осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту надано у додатку 4.

13. Працівники професійної пожежної охорони МНС носять встановлені, в залежності від займаних посад, знаки розрізнення.

Перелік посад працівників професійної пожежної охорони МНС та їх знаки розрізнення надані у додатку 5.

14. Начальник — це особа молодшого, середнього, старшого або вищого начальницького складу, яка відповідно до службових повноважень має право віддавати (видавати) накази чи розпорядження, застосовувати заходи заохочення та накладати дисциплінарні стягнення.

15. Начальники, яким особи рядового і начальницького складу підпорядковані за службою хоча б тимчасово, у разі коли це оголошено в наказі, вважаються прямими.

Найближчий за посадою до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.

16. Начальники можуть бути старшими або молодшими. Старшим начальником є вищий за посадою начальник.

Рівні за посадами особи начальницького складу, які не підпорядковуються один одному за службою, можуть бути старшими або молодшими за спеціальним званням.

Під час спільного виконання службових обов’язків особами рядового і начальницького складу, не підпорядкованими один одному, коли їх службові стосунки не визначено відповідним начальником, старшим вважається той, хто є вищим за посадою, а за рівних посад — той, хто має вище спеціальне звання.

Під час тимчасового виконання службових обов’язків на іншій посаді, якщо про це видано письмовий наказ, начальник користується правами щодо застосування заходів заохочення та накладення дисциплінарних стягнень, що передбачаються повноваженнями начальника за цією посадою.

Старші за спеціальним званням, що не є прямими начальниками, мають право вимагати від молодших за званням дотримання дисципліни, громадського порядку, носіння встановленої форми одягу, правил поведінки й віддання вітання. Ці вимоги обов’язкові для виконання молодшими за званням.

17. Правом начальника є віддання (видання) наказів чи розпоряджень, а обов’язком підлеглого їх виконання.

При відданні та виконанні наказів чи розпоряджень, вітанні, представленні начальникам (командирам) і при інспектуванні (перевірці) особовий склад МНС зобов’язаний дотримуватись і виконувати вимоги цього Тимчасового порядку та окремих положень Стройового статуту Збройних Сил України і Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.

18. Всі особи рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту при зверненні один до одного зобов’язані завжди дотримуватись ввічливості та виявляти витримку. З питань служби особовий склад МНС повинен звертатися один до одного на "Ви".

Начальники і старші, звертаючись по службі до підлеглих і молодших, називають їх за званням і прізвищем, наприклад, "Сержант Петренко" або тільки за званням, додаючи при цьому перед званням слово "Товариш", наприклад, "Товариш сержант".

У підрозділах професійної пожежної охорони особовий склад звертається за прізвищем або посадою, додаючи перед ними "Товариш", наприклад, "Товариш начальник частини", "Товариш Тарасенко".

При зверненні до курсантів і слухачів навчальних закладів МНС, використовуються такі словосполучення, наприклад, "Курсант (слухач) Савченко", "Товариш курсант (слухач)".

Підлеглі і молодші, звертаючись по службі до начальників і старших, називають їх за званням (у професійній пожежній охороні – за посадою), додаючи перед званням або посадою слово "Товариш", наприклад, "Товаришу старшина", "Товаришу командир".

Поза строєм при зверненні один до одного, а також отримуючи накази чи розпорядження, особи рядового чи начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту зобов’язані прийняти положення "струнко", а при одягненому головному уборі прикласти до нього руку. Віддаючи або приймаючи рапорт, особа рядового чи начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту опускає руку по закінченні рапорту. Якщо перед відданням рапорту віддавалася команда "струнко", рука опускається за командою "вільно".

При зверненні до особового складу МНС у присутності начальника або старшого, необхідно запитати дозвіл на це начальника або старшого. Наприклад, "Товаришу майор, дозвольте звернутися до товариша капітана" або в професійній пожежній охороні "Товаришу начальник частини, дозвольте звернутися до товариша начальника караулу". У особистому спілкуванні особовий склад МНС може звертатися один до одного по імені та по батькові.

Коли на питання начальника або старшого потрібно дати позитивну відповідь, особа рядового чи начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту відповідає: "Так", а коли потрібно дати негативну відповідь – "Ні".

19. Особовий склад МНС зобов'язаний постійно бути прикладом високої культури, скромності, витриманості, суворо дотримуватися вимог моралі, з гідністю поводитися в громадських місцях, під час перебування у транспорті, в побуті, а також надавати допомогу при виникненні пожеж або будь-яких інших надзвичайних ситуаціях.

20. Особи начальницького складу, що знаходяться на пенсії з правом носіння форм одягу, зобов'язані дотримуватися встановлених правил ввічливості, поведінки, віддання вітання та носіння форми одягу.

21. Обов’язки посадових осіб центрального апарату МНС, Головних управлінь МНС в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі визначаються відповідними Положеннями та посадовими інструкціями.

22. Начальник районного (міського) управління (відділу) безпосередньо підпорядковується начальнику Головного управління МНС.

Начальник районного (міського) управління (відділу) є прямим начальником особового складу усіх підрозділів, що входять до складу районного (міського) управління (відділу). Він відповідає за готовність особового складу підпорядкованих підрозділів, підбір та розстановку кадрів, дисципліну особового складу, його морально-психологічний стан, суворе і неухильне дотримання існуючого законодавства, професійну підготовку, організацію служби, пожежогасіння і проведення роботи із запобігання пожежам; готовність підрозділів до виконання заходів цивільної оборони; господарську і фінансову діяльність загону, утримання і правильну експлуатацію техніки, обладнання, засобів зв'язку; організацію роботи з охорони праці та виробничу санітарію.

Несе персональну відповідальність за стан дисципліни і законності, організацію індивідуальної виховної роботи та профілактики правопорушень серед підлеглого особового складу.

Начальник районного (міського) управління (відділу) зобов’язаний:

знати оперативну обстановку на території, що охороняється, і своєчасно реагувати на її зміни;

знати місцезнаходження, конструктивні особливості будинків і споруд, основні найважливіші об’єкти, пожежну та техногенну небезпеку технологічних процесів виробництва, тактико-технічну характеристику техніки, дислокацію підрозділів, а також протипожежне водопостачання і зв'язок у районі, що обслуговується;

вивчити і знати ділові, професійні й морально-психологічні якості підпорядкованого начальницького складу;

здійснювати керівництво й особисто проводити заняття зі службової підготовки з підпорядкованим особовим складом, виховувати його в дусі традицій підрозділу та любові до своєї професії;

здійснювати наглядово-профілактичні заходи силами підпорядкованих підрозділів;

особисто брати участь у планових і позапланових перевірках об'єктів, що охороняються (для об'єктових підрозділів);

організовувати і контролювати стан внутрішньої, гарнізонної та караульної служб, роботу оперативних чергових, оперативних відділів;

визначати і розробляти функціональні обов'язки начальницького складу, організовувати та контролювати його роботу;

контролювати стан пожежної та техногенної безпеки на об'єктах, що охороняються та обслуговуються, пожежно-профілактичну роботу підпорядкованого особового складу;

забезпечувати взаємодію з іншими наглядовими органами при проведенні заходів, направлених на посилення техногенної та пожежної безпеки;

організовувати розробку службових документів з організації діяльності районного (міського) управління (відділу);

організовувати і контролювати утримання й експлуатацію техніки і обладнання, господарсько-фінансову діяльність підпорядкованих підрозділів;

вживати заходів щодо розвитку матеріально-технічної й навчально-спортивної бази;

вносити на розгляд місцевих органів влади, а також пропонувати керівникам відомств і організацій заходи щодо поліпшення захисту об'єктів, населених пунктів;

організовувати в підпорядкованих підрозділах газодимозахисну службу;

виїжджати на пожежі, місця аварій, катастроф, стихійного лиха і відповідно до вимог Статуту дій у надзвичайних ситуаціях та обстановки, що склалась, очолювати керівництво гасінням пожежі і роботу підпорядкованих підрозділів на місці ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Начальник районного (міського) управління (відділу) при виконанні обов’язків начальника Гарнізону служби керується відповідними статтями цього Тимчасового порядку.

23. Заступник начальника районного (міського) управління (відділу) з питань реагування на надзвичайні ситуації підпорядковується начальнику районного (міського) управління (відділу). Він є прямим начальником для усього особового складу підпорядкованих районному (міському) управлінню (відділу) підрозділів, і виконує обов'язки, визначені для нього начальником.

На заступника начальника районного (міського) управління (відділу), як правило, покладається відповідальність за організацію караульної служби в підпорядкованих підрозділах; правильну і всебічну підготовку усього підпорядкованого особового складу; розробку документації з питань служби, підготовки та реагування на надзвичайні ситуації; роботу оперативних служб; здійснення контролю за технічним станом джерел протипожежного водопостачання та діяльністю газодимозахисної служби, своєчасним випробовуванням, обліком, збереженням та ремонтом пожежних рукавів і пожежно-технічного озброєння, а також здійснювати контроль за утриманням техніки, механізованого інструменту в постійній готовності до дій за призначенням.

Заступник начальника районного (міського) управління (відділу) з питань реагування на надзвичайні ситуації зобов’язаний виїжджати на пожежі, місця аварій, катастроф, стихійного лиха і, відповідно до вимог Статуту дій у надзвичайних ситуаціях, обстановки, що склалась, встановленого у Гарнізоні служби порядку проводити роботу з особовим складом, показуючи приклад самовідданості та героїзму при виконанні дій за призначенням, а при необхідності – очолювати керівництво гасінням пожежі і роботу підпорядкованих підрозділів на місці ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Несе відповідальність за належну організацію роботи щодо зміцнення дисципліни і законності, підготовку і проведення відповідних загальних, індивідуальних виховних та профілактичних заходів з підлеглим особовим складом.

Якщо начальник районного (міського) управління (відділу) виконує обов'язки начальника Гарнізону служби, на заступника начальника районного (міського) управління (відділу) покладаються обов'язки заступника начальника Гарнізону служби, при цьому він керується відповідними статтями цього Тимчасового порядку.

24. Заступник начальника районного (міського) управління (відділу) по роботі з персоналом підпорядковується начальнику районного (міського) управління (відділу), є прямим начальником особового складу і відповідає за:

роботу з підбору, розстановки і закріплення кадрів;

морально-психологічний стан і дисципліну особового складу;

рішення соціально-побутових питань для особового складу.

Несе безпосередню відповідальність за ефективність здійснення заходів щодо зміцнення дисципліни і законності, підготовку і проведення відповідних загальних, індивідуальних виховних та профілактичних заходів з підлеглим особовим складом.

Заступник начальника районного (міського) управління (відділу) по роботі з персоналом зобов'язаний:

мобілізовувати зусилля рядового і начальницького складу на успішне рішення службових завдань, брати участь у розробці планів заходів та в їх реалізації;

організовувати і проводити індивідуальну роботу з виховання у працівників сумлінного відношення до дорученої справи, свідомої дисципліни, пильності, високих моральних якостей, точного виконання існуючого законодавства, Присяги, наказів начальників, чуйного та уважного реагування на заяви й звернення громадян;

здійснювати контроль за організацією і проведенням відповідними керівниками підпорядкованих підрозділів виховної роботи з підлеглими;

організовувати роботу з підбору, розстановки і атестації особового складу, вивчати їх ділові і моральні якості, знати їх настрій, потреби і запити;

знати вид діяльності, схильності й захоплення особового складу у вільний від служби час;

проявляти постійну турботу про соціально-побутові умови працівників і членів їх сімей;

організовувати культурно-масову роботу в колективі, вживати заходи щодо підвищення загально-освітнього і культурного рівня працівників;

здійснювати заходи щодо пропаганди передового досвіду;

виїжджати на пожежі, місця аварій, катастроф, стихійного лиха і відповідно до вимог Статуту дій у надзвичайних ситуаціях, обстановки, що склалась, встановленого у Гарнізоні служби порядку проводити роботу з особовим складом, показуючи приклад самовідданості та героїзму при виконанні дій за призначенням, а при необхідності – очолювати керівництво гасінням пожежі і роботу підпорядкованих підрозділів на місці ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

25. Заступник начальника районного (міського) управління (відділу) з наглядово-профілактичної діяльності підпорядковується начальнику районного (міського) управління (відділу). Він є прямим начальником усього інженерно-інспекторського складу районного (міського) управління (відділу).

Заступник начальника районного (міського) управління (відділу) з наглядово-профілактичної діяльності організовує і проводить роботу із забезпечення техногенної та пожежної безпеки на об'єктах, у місті, районі, населеному пункті та відповідає за проведення профілактичної і нормативно-технічної роботи, дізнання по пожежах, намічає і реалізує заходи щодо забезпечення протипожежного водопостачання на об'єктах, створення на об'єктах умов для успішного гасіння пожеж.

Крім цього, на нього покладається організація роботи підпорядкованого особового складу щодо складання і коригування планів і карток пожежогасіння, здійснення контролю за готовністю ДПД, відомчої, місцевої і добровільних пожежних команд, а також за якістю проведення ними профілактичної роботи.

Несе відповідальність за належну організацію роботи щодо зміцнення дисципліни і законності, підготовку і проведення відповідних загальних, індивідуальних виховних та профілактичних заходів з підлеглим особовим складом.

Заступник начальника районного (міського) управління (відділу) за посадою є заступником начальника Гарнізону служби та виконує обов'язки відповідно до вимог цього Тимчасового порядку.

26. Начальник пожежно-рятувального підрозділу підпорядковується начальнику районного (міського) управління (відділу). Начальник професійної пожежної частини підпорядковується заступнику начальника районного (міського) управління (відділу) з питань реагування на надзвичайні ситуації за місцем дислокації і є матеріально-відповідальною особою.

Начальник пожежно-рятувального підрозділу є прямим начальником особового складу і відповідає за його готовність, суворе і безумовне дотримання підлеглими існуючого законодавства, морально-психологічний стан особового складу, підбір, розстановку і закріплення кадрів, професійну підготовку і дисципліну особового складу; організацію служби та реагування на надзвичайні ситуації; готовність до виконання заходів цивільної оборони, господарську і фінансову діяльність підрозділу, утримання і правильну експлуатацію техніки, обладнання, засобів зв'язку, будівель, споруд та службово-побутових приміщень підрозділу.

Несе персональну відповідальність за стан дисципліни і законності, організацію індивідуальної виховної роботи та профілактики правопорушень серед підлеглого особового складу.

Начальник пожежно-рятувального підрозділу зобов'язаний:

знати і своєчасно реагувати на оперативну обстановку, місце розташування, протипожежний стан, техногенну та пожежну небезпеку технологічних процесів і конструктивні особливості будинків та споруд найважливіших об'єктів, стан протипожежного водопостачання, проїздів і зв'язку в районі обслуговування, правила експлуатації і тактико-технічні дані автомобілів, які знаходяться на озброєнні підрозділу; вид діяльності, схильності і захоплення підлеглих у позаслужбовий час;

здійснювати керівництво й особисто проводити заняття зі службової підготовки з особовим складом підрозділу, виховувати його в дусі патріотизму, традицій підрозділу і любові до своєї професії, неухильного дотримання дисципліни, беззаперечного виконання наказів начальників і вимог нормативно-правових актів;

організовувати і контролювати стан несення служби й повсякденну роботу особового складу підрозділу;

організовувати і контролювати службу і профілактичну роботу особового складу із запобігання пожежам на об'єктах, що охороняються підрозділом;

Особисто брати участь у планових та позапланових перевірках об’єктів, що охороняються підрозділом (для об’єктових підрозділів);

організовувати роботу начальницького складу й особисто брати участь у розробці (коригуванні) і практичному відпрацьовуванні планів і карток пожежогасіння;

залежно від обстановки, що утворюється, розробляє заходи щодо посилення охорони району (об'єкта) і вносить корективи в організацію служби профілактичних груп на об'єктах, тимчасово змінюючи, при необхідності, дислокацію постів та дозорів;

створювати резерв спеціального одягу й обмундирування, визначити місце зберігання і порядок видання особовому складу;

керувати роботою з підготовки особового складу відділень та ланок ГДЗС до роботи у непридатному для дихання середовищі, контролювати стан, правильність збереження й експлуатації апаратів захисту органів дихання та зору, засобів зв'язку, обладнання і спорядження, що забезпечує безпеку роботи газодимозахисників, один раз на півріччя аналізувати стан газодимозахисної служби в підрозділі і вживати необхідних заходів щодо їх реалізації;

організувати виконання заходів щодо охорони та гігієни праці;

організувати розробку службової документації, передбачену цим Тимчасовим порядком та іншими нормативними актами МНС;

виїжджати на пожежі, місця аварій, катастроф, стихійного лиха і відповідно до вимог Статуту дій у надзвичайних ситуаціях, обстановки, що склалась, встановленого у Гарнізоні служби порядку керувати діями особового складу, а у разі необхідності, – очолювати керівництво гасінням пожежі і роботу підпорядкованих підрозділів на місці ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

вести роботу з поліпшення соціально-побутових умов особового складу підрозділу, знати його потреби, запити і піклуватися про їхнє задоволення;

особисто проводити зміну караулів, перевіряти та затверджувати наряд на службу, а також підготовленість начальницького складу до проведення занять. У виняткових випадках зміну караулів доручати своєму заступнику у встановленому порядку;

організовувати фінансово-господарську діяльність частини, контролювати використання робочого часу особовим складом, затверджувати табелі обліку роботи в ізолюючих протигазах і облік роботи особового складу;

розробляти зі службами району, міста і об'єктів інструкції взаємодії щодо спільних дій при ліквідації пожеж, наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

забезпечувати утримання в постійній готовності техніки, обладнання і спорядження, систематично перевіряти їх стан, контролювати ведення обліку витрат пально-мастильних й інших експлуатаційних матеріалів;

забезпечити правильну експлуатацію службових приміщень підрозділу, а також їх протипожежний стан;

проводити заходи щодо розвитку матеріально-технічної і навчально-спортивної бази підрозділу;

щомісяця контролювати виконання всіх планованих документів підрозділу.

Начальник пожежно-рятувального підрозділу при виконанні обов’язків начальника Гарнізону служби керується відповідними статтями цього Тимчасового порядку.

27. Заступник начальника пожежно-рятувального підрозділу підпорядковується начальнику пожежно-рятувального підрозділу. Він є прямим начальником для усього особового складу пожежно-рятувального підрозділу і виконує обов'язки, визначені для нього начальником підрозділу.

На заступника начальника пожежно-рятувального підрозділу, як правило, покладається відповідальність за правильну організацію караульної служби в підрозділі, повну і всебічну професійну підготовку особового складу; розробку і практичне виконання документів з питань служби, підготовки і реагування на надзвичайні ситуації в районі (місті, об'єкті), що охороняється; правильну організацію ГДЗС та інших служб у підрозділі; своєчасне забезпечення особового складу спеціальним одягом і спорядженням; правильне утримання, експлуатацію та випробування техніки і озброєння, роботу з контролю за джерелами протипожежного водопостачання, утриманням проїздів, засобів зв'язку; вивченням і знанням особовим складом підрозділу оперативно-тактичної характеристики об'єктів, району.

Також заступник начальника пожежно-рятувального підрозділу організовує й особисто бере участь у розробці і практичному відпрацюванні планів і карток пожежогасіння; організовує вивчення особовим складом оперативно-тактичної характеристики об'єктів; безпосередньо забезпечує виконання заходів охорони та гігієни праці.

Несе відповідальність за належну організацію роботи щодо зміцнення дисципліни і законності, підготовку і проведення відповідних загальних, індивідуальних виховних та профілактичних заходів з підлеглим особовим складом.

Заступник начальника пожежно-рятувального підрозділу в робочий та неробочий час зобов'язаний виїжджати на усі пожежі за підвищеним номером (рангом) виклику та інші надзвичайні ситуації в районі виїзду підрозділу, діяти відповідно до вимог Статуту дій у надзвичайних ситуаціях.

28. Начальник підпорядкованого пожежно-рятувального підрозділу, що охороняє підрайон (ділянку) міста (району), підпорядковується начальнику районного (міського) управління (відділу).

Він є прямим начальником особового складу підпорядкованого пожежно-рятувального підрозділу і відповідає за оперативно-службову діяльність підрозділу.

Несе персональну відповідальність за стан дисципліни і законності, організацію індивідуальної виховної роботи та профілактики правопорушень серед підлеглого особового складу.

У своїй роботі він виконує обов'язки начальника пожежно-рятувального підрозділу, що передбачені статтями цього Тимчасового порядку.

29. Начальник окремого поста пожежно-рятувального підрозділу підпорядковується начальнику пожежно-рятувального підрозділу, у штатах якої знаходиться окремий пост, та є матеріально відповідальною особою.

Він є прямим начальником всього особового складу окремого посту і виконує обов'язки, визначені йому начальником частини, у штатах якої знаходиться окремий пост.

Несе особисту відповідальність за стан дисципліни і законності, організацію індивідуальної виховної роботи та профілактики правопорушень серед підлеглого особового складу.

30. Командир пожежного корабля підпорядковується начальнику районного (міського) управління (відділу).

Він є прямим начальником усього особового складу корабля і відповідає за морально-психологічний стан, організацію служби, професійну підготовку і дисципліну особового складу, а також готовність чергових караулів, технічний стан пожежного корабля і корабельних механізмів.

Командир здійснює керівництво особовим складом пожежного корабля на підставі єдиноначальності, і усі вказівки старших начальників, що відносяться до діяльності екіпажу корабля, віддаються тільки командиру корабля, і він відповідає за їх виконання.

Несе персональну відповідальність за стан дисципліни і законності, організацію індивідуальної виховної роботи та профілактики правопорушень серед підлеглого особового складу.

Командир пожежного корабля зобов'язаний:

вивчати особовий склад корабля, знати його ділові й морально-психологічні якості;

виховувати особовий склад у дусі професійного патріотизму, традицій підрозділу і беззаперечного виконання наказів начальників і вимог Статутів;

організовувати і проводити службову підготовку підпорядкованого особового складу;

знати район, що охороняється, акваторію і її спецлоцію, місця розташування найбільш важливих та небезпечних у техногенному та пожежному відношенні берегових об'єктів та підходи до них;

організовувати і контролювати службу чергових караулів (вахт) на кораблі, перевіряти знання і навички особового складу;

забезпечувати виконання особовим складом корабля правил плавання по внутрішніх судноплавних шляхах, а також вимог судноплавної інспекції і Річкового (морського) реєстру, розробляти і проводити заходи щодо попередження подій з кораблями;

у небезпечних і складних умовах плавання (туман, шторм, обмілина, перекат тощо) особисто керувати кораблем;

знати тактико-технічні, експлуатаційні якості і матеріальну частину пожежного судна і забезпечувати постійне утримання його в технічно справному стані;

при гасінні пожеж, ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійного лиха забезпечувати керування кораблем і діями особового складу з урахуванням обстановки, метеорологічних умов і вказівок керівника гасіння пожежі (далі – КГП) або спеціально уповноваженого керівника з ліквідації надзвичайної ситуації;

стежити за дотриманням вимог пожежної безпеки, чистоти і порядку на кораблі та у службових приміщеннях, підтримувати внутрішній порядок;

проводити роботу з охорони та гігієни праці.

31. Старший інженер, старший інспектор, інженер, інспектор наглядово-профілактичного напрямку діяльності підпорядковуються начальнику органу державного пожежного нагляду та його заступникам. Вони організовують роботу із забезпечення пожежної безпеки на об'єктах, що охороняються, у місті, районі (закріпленій ділянці) і відповідають за проведення профілактичної і нормативно-технічної роботи, дізнання по пожежах, дотримання законності.

Старший інженер, старший інспектор, інженер, інспектор зобов'язані:

знати протипожежний стан і пожежну небезпеку об'єктів, що обслуговуються, і району в цілому, стан протипожежного водопостачання, проїздів і зв'язку;

знати протипожежні норми і правила, а також накази, інструкції й інші нормативні акти з питань техногенної та пожежної безпеки;

підвищувати свою професійну майстерність через заняття в системі службової підготовки, а також самостійно;

проводити своєчасно і якісно профілактичну роботу на закріплених об'єктах із запобігання виникненню пожеж і надзвичайних ситуацій та забезпечення їх ліквідації, домагатися виконання запропонованих заходів, дотримання на об'єктах суворого протипожежного режиму, впровадження і обслуговування систем і установок протипожежного захисту;

організовувати взаємодію з добровільними пожежними товариствами та іншими громадськими формуваннями;

аналізувати і узагальнювати матеріали щодо протипожежного стану об'єктів району, розробляти профілактичні заходи і здійснювати їх через відповідні організації;

організовувати і проводити заняття з інженерно-інспекторським складом з вивчення протипожежних норм і правил, інших нормативних актів з питань пожежної безпеки;

здійснювати контроль за готовністю добровільних пожежних дружин, відомчих та місцевих пожежних команд до виконання завдань за призначенням, а також якістю проведення ними профілактичної роботи;

проводити узагальнення і аналіз роботи за одним з напрямків профілактичної діяльності відповідно до спеціалізації;

здійснювати контроль за виконанням проектними і будівельними організаціями протипожежних вимог, передбачених загальнодержавними нормами, і брати участь у коригуванні планів, карток на закріплених об'єктах;

суворо дотримуватись законності у службовій діяльності.

32. Старший технік (механік, водій) пожежно-рятувального підрозділу підпорядковується начальнику підрозділу і його заступникам.

Він є безпосереднім начальником усіх водіїв підрозділу і відповідає за технічну справність техніки, її правильне збереження, експлуатацію, своєчасне якісне технічне обслуговування і ремонт, професійну підготовку водіїв.

Старший технік (механік, водій) зобов'язаний:

знати наявність і технічний стан, порядок зберігання, експлуатації, технічного обслуговування і облік роботи автомототехніки, її будову;

вміти впевнено водити автомобілі всіх типів, працювати з агрегатами і обладнанням всієї техніки і засобами зв'язку, що знаходяться на озброєнні підрозділу;

забезпечувати технічно правильне збереження, експлуатацію техніки, тримати її в постійній готовності, особисто керувати роботами з технічного обслуговування і ремонту;

всебічно знати рівень професійної підготовки водіїв підрозділу, проводити роботу з підвищення їх кваліфікації;

навчати водіїв роботі зі спеціальними агрегатами автомобілів, правилам дорожнього руху, безпеки праці, перевіряти знання ними своїх обов'язків;

перевіряти технічний стан пожежної, спеціальної, інженерної та іншої службової автомобільної техніки (відповідно до наказу щодо закріплення службового автотранспорту);

вести облік роботи техніки, що знаходиться на озброєнні підрозділу, стежити за правильним оформленням експлуатаційно-технічної документації, проводити заходи щодо економії пально-мастильних та інших експлуатаційних матеріалів;

перевіряти технічний стан пожежної, спеціальної, інженерної та іншої службової автомобільної техніки у встановлені терміни, вживати заходи щодо попередження дорожньо-транспортних пригод, пошкоджень і відмов техніки, доповідати про їх причини та вжиті заходи начальнику підрозділу;

своєчасно подавати заявки на необхідні запасні частини, інструменти, обладнання і пально-мастильні матеріали, організувати їх правильне збереження та використання;

знати район виїзду підрозділу, місця розташування джерел протипожежного водопостачання, дороги і проїзди, підміняти водіїв на період їхньої відпустки, відрядження, хвороби тощо;

тримати в справному стані верстатне, гаражне і технологічне обладнання;

мати допуск на право роботи на усіх видах техніки, що є на озброєнні підрозділу;

суворо дотримуватись законності у службовій діяльності.

33. Старший майстер (майстер) ГДЗС підпорядковується начальнику пожежно-рятувального підрозділу, у штатах якої він перебуває, а також начальнику газодимозахисної служби Гарнізону служби. Несе персональну відповідальність за технічне оснащення бази ГДЗС.

Старший майстер (майстер) зобов'язаний:

досконало знати будову, правила роботи з апаратами захисту органів дихання та зору, що знаходяться на озброєнні підрозділів Гарнізону служби, правила роботи в них;

мати допуск до роботи із посудинами, що знаходяться під високим тиском;

вміти працювати з обладнанням на базі ГДЗС, тримати його в технічно справному стані і чистоті, дотримуватись вимог правил безпеки при експлуатації;

при надходженні на озброєння Гарнізону служби нових видів обладнання ГДЗС вміти на ньому працювати і навчати цьому особовий склад;

контролювати стан і правильність експлуатації апаратів захисту органів дихання та зору, надавати допомогу у обладнанні постів, теплодимокамер, в організації підготовки особового складу ланок ГДЗС;

проводити поточний облік наявності кисню, стисненого повітря, хімічного споживача, забезпечувати своєчасну перевірку хімічного поглинача вапняного, випробування кисневих і повітряних балонів апаратів захисту органів дихання та зору;

робити своєчасно перевірку і необхідний ремонт апаратів захисту органів дихання та зору, що знаходяться на озброєнні підрозділу;

забезпечити створення на базі резервного комплекту апаратів захисту органів дихання та зору, кисневих і повітряних балонів, регенеративних патронів і приладів для їх перевірки. Один раз на рік аналізувати стан апаратів і обладнання, які обслуговує база, витрату запасних частин і матеріалів, а також вносити пропозиції, які направлені на покращення роботи бази ГДЗС і експлуатації апаратів;

подавати своєчасно заявки на необхідні запасні частини до апаратів на стисненому повітрі та компресорного обладнання;

при використанні апаратів захисту органів дихання та зору на затяжних пожежах і аваріях, безпосередньо на місці здійснювати контроль за технічним станом апаратів, своєчасну заміну кисневих та повітряних балонів, регенеративних патронів, у необхідних випадках очолювати ланку ГДЗС, виконувати обов'язки постового на посту безпеки;

вести своєчасно та акуратно документацію бази ГДЗС, облік закріплених за базою ГДЗС захисних дихальних апаратів, запасних частин до них;

щороку аналізувати стан захисних дихальний апаратів та обладнання, закріплених за базою постів ГДЗС, витрати запасних частин та матеріалів, вносити пропозиції, які спрямовані на покращення роботи бази (контрольних постів ГДЗС) та експлуатації захисних дихальних апаратів;

згідно з інструкцією з експлуатації планувати та забезпечувати своєчасне метрологічне обслуговування засобів вимірювальної техніки, яка є на базі ГДЗС;

суворо дотримуватись законності у службовій діяльності.

34. Старшина (комендант) підрозділу підпорядковується начальнику підрозділу. Він відповідає за підтримку встановленого внутрішнього порядку, збереження техніки, обладнання і майна підрозділу. Він є матеріально-відповідальною особою.

Старшина (комендант) підрозділу зобов’язаний:

вести облік основних засобів і майна, приймати на збереження всі матеріальні цінності і забезпечувати їх збереження;

робити видачу різних видів достатку, спеціального одягу і спорядження особовому складу підрозділу та іншим особам, приписаним до підрозділу на речове забезпечення;

піклуватися про наявність матеріалів для ремонту речового майна, спеціального одягу і спорядження; забезпечувати кімнату побутового обслуговування необхідним інвентарем;

забезпечувати підтримання у чистоті і порядку території підрозділу, службових приміщень, меблів й інвентарю, організовувати їх своєчасний ремонт;

стежити за дотриманням правил пожежної безпеки, справним утриманням первинних засобів пожежогасіння;

щодня подавати начальнику підрозділу план-завдання на виконання господарських робіт особовим складом чергового караулу;

не рідше одного разу на місяць перевіряти наявність, стан, категорію і комплектність речового і господарського майна, а також техніки, обладнання, озброєння, умови їх зберігання;

мати в постійній готовності підмінні комплекти спеціального одягу і спорядження не менше, ніж на штатну чисельність караулу;

суворо дотримуватись законності у службовій діяльності.

35. Начальник загону підпорядковується керівництву МНС. Є прямим начальником всього особового складу загону і несе відповідальність за моральний, психологічний стан, організацію служби, професійну підготовку, правильне утримання техніки та спеціального обладнання, є матеріально-відповідальною особою.

Несе персональну відповідальність за стан дисципліни і законності, організацію індивідуальної виховної роботи та профілактики правопорушень серед підлеглого особового складу.

Начальник загону зобов’язаний:

забезпечувати постійну готовність особового складу до ведення бойових дій з ліквідації великих пожеж, наслідків аварій, катастроф та стихійного лиха;

розробляти, погоджувати та забезпечувати затвердження кошторису на утримання загону, організовувати його виконання, а також контроль за правильним і економним витраченням бюджетних та позабюджетних коштів і матеріальних ресурсів, додержанням фінансово-розрахункової дисципліни та своєчасним поданням бухгалтерської та статистичної звітності. Є розпорядником кредитів загону;

брати участь у розробці тематичних планів професійної підготовки особового складу. Вивчати і аналізувати стан готовності особового складу, техніки та спеціального обладнання до дій за призначенням і розробляти заходи щодо покращення організації служби, підготовки і пожежогасіння. Складати плани роботи загону;

розглядати матеріали документальних ревізій і перевірок, вносити керівництву МНС пропозиції щодо усунення недоліків і покарання винних;

на підставі Закону України "Про державну таємницю", інших нормативних актів організовувати і координувати діяльність, пов’язану із забезпеченням режиму секретності в підрозділі;

забезпечувати комплектування загону кваліфікованими кадрами, проводити роботу з їх виховання і організації професійної підготовки;

організовувати службові відрядження, контролювати ефективність роботи працівників у відрядженнях, розглядати та заслуховувати звіти за їх результатами;

забезпечувати створення належних умов працівникам загону для виконання функціональних обов’язків, здійснювати контроль за режимом і станом їх роботи, поведінкою, додержанням форми одягу та порядку в службово-побутових приміщеннях підрозділу і вживати відповідних заходів реагування;

у межах своєї компетенції реалізувати державну політику в галузі пожежної безпеки, організовувати виконання відповідних законодавчих і нормативно-правових актів, організаційних та науково-технічних заходів, загальнодержавних і регіональних програм їх забезпечення;

організовувати та контролювати зберігання військово-хімічного майна для особового складу загону;

забезпечувати правильну експлуатацію, ремонт пожежної техніки і засобів зв’язку, економію пально-мастильних матеріалів і дотримання особовим складом та водіями транспортної дисципліни;

забезпечувати повне збереження матеріальних цінностей у кількісному і якісному відношенні, організовувати своєчасний прийом і відпуск матеріальних цінностей.

36. Заступник начальника аварійно-рятувального (спеціального) загону – начальник штабу є прямим начальником усього особового складу загону.

Відповідає за організацію та дотримання статутного порядку.

Він зобов’язаний:

підтримувати готовність штабу та особового складу загону до дій за призначенням, внутрішній порядок і дисципліну в загоні, стан пожежно-технічного озброєння;

вивчати ділові і морально-психологічні якості начальницького і особового складу;

особисто організовувати роботу штабу. Керувати роботою з розробки і проведення оперативних навчань загону;

брати участь у розробці тематичних планів професійної підготовки особового складу. Вивчати і аналізувати стан готовності особового складу до дій за призначенням і розробляти заходи щодо покращення організації служби, підготовки і пожежогасіння. Складати плани роботи загону;

щороку готувати план направлення працівників на початкову підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації та стажування, вести облік співробітників, які пройшли її та підлягають охопленню цими видами навчання, контролювати їх інструктаж, відвідування занять та успішність;

організовувати і контролювати караульну службу та роботу керівників чергових змін загону;

розробляти оперативно-службову документацію, а також маршрути вводу сил і засобів на пожежі, в місця аварій, катастроф і стихійного лиха;

відпрацьовувати взаємодію з підрозділами і службами органів внутрішніх справ, Міноборони при гасінні пожеж і проведенні аварійно-рятувальних робіт;

розробляти проекти наказів, вказівок, аналізів, методичних листів та інших службових документів з питань служби і підготовки;

організовувати в загоні газодимозахисну службу і підготовку її особового складу;

проводити особисто та відповідати за організацію пожежно-технічних навчань та занять по рішенню пожежно-тактичних задач і бойовому злагодженню особового складу загону;

розробляти заходи щодо цивільної оборони і координувати роботу з Департаментами цивільного захисту, управління пожежно-рятувальних сил та мобілізаційним підрозділом МНС;

здійснювати контроль за станом озброєння, спеціального обладнання, контролювати ведення їх обліку в загоні.

37. Заступник начальника загону по роботі з особовим складом є прямим начальником всього особового складу загону, разом з начальником загону несе відповідальність за організацію роботи з підбору, розстановки, виховання кадрів, а також за дотримання особовим складом загону дисципліни і законності.

Відповідає за належну підготовку і проведення загальних індивідуальних виховних та профілактичних заходів з підлеглим особовим складом щодо зміцнення дисципліни і законності.

Він зобов’язаний:

організовувати роботу з формування в особового складу високих морально-психологічних якостей, дисциплінованості, свідомого ставлення до виконання законів, загальної культури і професійної етики. Аналізувати моральний стан особового складу, вживати заходи щодо попередження та подолання конфліктних ситуацій у колективі, забезпечення успішного виконання оперативно-службових завдань;

аналізувати стан роботи з добору, розстановки, навчання та виховання кадрів, розробляти заходи щодо скорочення плинності, якісного відбору, організовувати контроль за їх виконанням. Вести контроль та облік даних укомплектованості загону кадрами, їх якісного складу, змінності та плинності, присвоєння звань, а також інші відомості. Організовувати роботу з комплектування вакантних посад і створення резерву нового прийому;

організовувати розгляд на засіданнях атестаційної комісії питань проходження служби особовим складом, здійснювати контроль за виконанням рішень, які приймаються. Організовувати роботу з атестування особового складу та узагальнення результатів, здійснювати контроль за своєчасною реалізацією висновків атестування. Вести облік з питань заохочення та нагородження співробітників, висловлювати клопотання про нагородження співробітників, які особливо відзначились при виконанні службових обов’язків, державними нагородами;

організовувати роботу з молодими спеціалістами. Контролювати розробку індивідуальних планів їх стажування і якість навчання. Надавати методичну допомогу керівникам служб та змін з питань становлення молодих спеціалістів у колективі. Піклуватися про створення їм необхідних побутових умов;

забезпечувати зв’язок з органами місцевої влади, засобами масової інформації, установами культури з метою пропаганди діяльності загону, підвищення його авторитету;

вести облік працівників, які постраждали при виконанні службових обов’язків при наданні інтернаціональної допомоги, ветеранів, організовувати надання їм допомоги у використанні пільг, передбачених законодавством. Вести облік працівників - учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС;

вести аналітичну та іншу роботу щодо зміцнення дисципліни та законності серед особового складу. За дорученням начальника загону здійснювати службові розслідування фактів порушень працівниками дисципліни і законності;

брати безпосередню участь у проведенні індивідуальної виховної роботи, у вивченні особистих якостей працівників. Організовувати навчання начальницького складу формам і методам роботи з особовим складом, його морально-психологічній підготовці;

разом з керівниками служб та змін проводить роботу із соціально-правового захисту особового складу, вирішення соціально-побутових питань, медичного обстеження, обслуговування та оздоровлення;

організовувати культурно-масову та спортивну роботу серед працівників та членів їх родин, вживати заходів щодо морально-естетичного виховання особового складу.

38. Заступник начальника штабу підпорядковується начальнику загону, його заступникам, є прямим начальником для інженерів штабу.

Несе відповідальність за належну організацію роботи щодо зміцнення дисципліни і законності, підготовку і проведення відповідних загальних, індивідуальних виховних та профілактичних заходів з підлеглим особовим складом.

Він зобов’язаний:

організовувати та аналізувати стан службової підготовки осіб рядового і молодшого начальницького складу, розробляти заходи щодо її покращення;

розробляти тематичний план із службової підготовки з начальницьким складом;

взаємодіяти зі службами МНС, збирати та узагальнювати дані на найбільш пожежно та аварійно небезпечні об’єкти;

готувати пропозиції до плану робіт загону;

відповідати за наявність та стан збереження службових документів в штабі;

контролювати стан коригування та практичні відпрацювання оперативно-службової документації;

підтримувати тісну взаємодію з територіальними органами і підрозділами цивільного захисту, а також ділові стосунки з правоохоронними органами (прокуратурою, громадськими судами, юстицією) у питаннях, пов’язаних з проведенням дізнання і розслідування кримінальних справ, виявленням причин та умов, що сприяють вчиненню злочинів, дотриманням законності;

проводити протипожежну пропаганду і навчання населення правилам пожежної безпеки в побуті шляхом проведення бесід, лекцій, інструктажів, розповсюдження науково-образотворчих матеріалів протипожежної направленості;

узагальнювати матеріали і готувати доповідні записки та інформації про протипожежний стан на закріплених об’єктах згідно з графіком;

взаємодіяти з відповідальним за стан охорони праці.

39. Заступник начальника загону по технічній частині – начальник служби технічного забезпечення і постачання є прямим начальником всього особового складу загону і відповідає за технічну готовність загону, її технічно правильну експлуатацію, обслуговування, зберігання та ремонт.

Він зобов’язаний:

своєчасно забезпечувати загін спеціальним оснащенням, пально-мастильними матеріалами, речовим майном та продуктами харчування;

брати участь у розробці планів службової підготовки особового складу і контролювати їх виконання;

організовувати технічно-правильне використання техніки, спеціального і пожежного оснащення;

здійснювати контроль за своєчасним проведенням робіт з технічного обслуговування і ремонту техніки та обладнання;

організовувати планове проведення технічного обслуговування техніки та обладнання і контролює їх виконання;

організовувати серед водіїв навчання з експлуатації техніки, що перебуває на озброєнні загону, та її тактико-технічних характеристик. Перевіряти знання водіями правил дорожнього руху. Відповідати за підготовку водіїв при роботі на спецтехніці і підвищення їх професійної майстерності;

організовувати виконання заходів щодо охорони праці, техніки безпеки і промислової санітарії;

розробляти і здійснювати заходи щодо забезпечення безпеки руху автотранспорту загону;

підтримувати зв’язок з відповідними службами МНС;

забезпечити справний стан техніки, організовувати і контролювати ведення встановленого обліку і звітності;

організовувати правильну експлуатацію і своєчасний ремонт інвентарю, меблів, споруд загону;

перевіряти наявність, стан і комплектність майна на складі, правильність та своєчасність проведення обліку;

організовувати прибуття і роботу пересувної авторемонтної майстерні в місцях ліквідації аварій, стихійного лиха та катастроф;

організовувати харчування особового складу при ліквідації аварій, стихійного лиха та катастроф, а також створює резерв вогнегасних засобів та пально-мастильних матеріалів.

40. Начальник медичного пункту підпорядковується начальнику загону, його заступникам і є безпосереднім начальником для лікарів загону.

Він зобов’язаний:

нести відповідальність за професійну підготовку лікарів загону, їх дисципліну, медичне забезпечення особового складу загону, а також за забезпечення загону медично-санітарним майном, і утримання його в належному і в справному стані;

керувати медичною підготовкою особового складу загону;

організовувати і впроваджувати лікувально-профілактичні, санітарно-гігієнічні і протиепідемічні заходи в місцях проведення аварійно-рятувальних робіт, а також в службово-побутових приміщеннях та на території загону;

спільно з начальником служби радіохімічної розвідки розробляти та впроваджувати заходи з екологічної безпеки у місцях перебування загону;

організовувати своєчасне проходження працівниками загону щорічних профілактичних оглядів;

підтримувати зв’язок з медичним управлінням МНС;

забезпечувати комплектування і своєчасне списання лікарських засобів та медичного майна загону, ведення медичної документації;

організовувати своєчасне технічне обслуговування електричних та кисневих приладів;

забезпечувати необхідний режим із збереження та видачі наркотичних препаратів;

відповідати за підтримання постійної готовності служби з надання медичної допомоги особовому складу;

організовувати медичне забезпечення всіх спортивних заходів;

надавати першу медичну допомогу працівникам загону та постраждалим, евакуювати потребуючих у медичній допомозі з небезпечної зони;

контролювати поповнення служби медикаментами, якісне приготування їжі для особового складу;

вивчати передовий досвід у галузях медицини катастроф та радіаційно-хімічної безпеки, модернізації спеціальної техніки, приладів, спорядження і сприяє впровадженню його в загоні;

перебуваючи на чергуванні у складі чергової зміни, виконувати у повному обсязі функціональні обов’язки лікаря чергової зміни;

організовувати перевірки та медичний контроль водіїв та особового складу загону протягом добового чергування.

41. Начальник служби радіаційної і хімічної розвідки (РХР) підпорядковується начальнику загону, його заступникам і є безпосереднім начальником для інженерів РХР. Відповідає за організацію служби РХР та контролює роботу працівників служби.

Несе відповідальність за належну організацію роботи щодо зміцнення дисципліни і законності, підготовку і проведення відповідних загальних, індивідуальних виховних та профілактичних заходів з підлеглим особовим складом.

Він зобов’язаний:

розробляти організаційні і технічні заходи, спрямовані на забезпечення радіаційної і хімічної безпеки загону та контролювати їх виконання посадовими особами;

планувати спеціальну підготовку працівників служби РХР;

надавати навчально-методичну і консультативну допомогу працівникам служби РХР у спеціальній підготовці;

організовувати заняття з начальницьким складом загону з питань радіаційної і хімічної безпеки;

здійснювати перевірку знань і практичних навиків працівників загону із заходів радіаційної і хімічної безпеки при проведенні аварійно-рятувальних робіт, використання засобів індивідуального дозиметричного контролю, хімічного захисту і спецобробки;

здійснювати контроль за організацією і проведенням технічного обслуговування і експлуатації приладів, засобів і спорядження для радіаційної розвідки, дозиметричного контролю, хімічного захисту, спеціальної обробки;

здійснювати нагляд за безпечним проведенням аварійно-рятувальних робіт особовим складом загону, оброблювати і надавати інформацію та рекомендації керівнику аварійно-рятувальних робіт;

розробляти заходи з питань забезпечення безпеки особового складу при гасіння пожеж та проведенні рятувальних робіт у підвальних приміщеннях та метрополітенах;

проводити аналіз бойової і повсякденної роботи служби РХР. Розроблювати заходи, спрямовані на підвищення надійності та ефективності служби;

встановлювати і підтримувати ділові стосунки з відповідними відомствами, організаціями, службами з питань організаційного та технічного забезпечення радіаційної і хімічної безпеки;

організовувати взаємодію служби РХР з відповідними службами об’єктів, формувань цивільної оборони в місцях проведення аварійно-рятувальних робіт;

вивчати особливо небезпечні хімічні виробництва, ядерні і радіаційні об’єкти, що є на території України, їх конструктивні та технологічні особливості;

вивчати передовий досвід у галузях радіаційно-хімічної безпеки, модернізації спеціальної техніки, приладів, спорядження і сприяти у впровадженні його в загоні;

розробляти та впроваджувати заходи щодо технічного оснащення загону приладами, засобами захисту, призначеними для потреб радіаційно-хімічної безпеки;

розробляти і здійснювати заходи щодо забезпечення бойової готовності служби цивільної оборони;

з метою вдосконалення протипожежної служби цивільної оборони загону підтримувати ділові стосунки із відповідними структурами МНС;

організовувати роботу газодимозахисної служби загону. Проводити аналіз бойової і повсякденної роботи ГДЗС. Розробляти заходи, спрямовані на підвищення надійності та ефективності ГДЗС;

нести відповідальність за нагляд за посудинами, працюючими під тиском, безпечну дію котлів, стан охорони та безпеки праці.

42. Для успішного виконання поставлених перед МНС задач, особовий склад усіх її структурних підрозділів розміщується у службових будівлях і приміщеннях.

Будинки для розміщення техніки, обладнання і особового складу будуються за типовими і індивідуальними проектами.

Службові приміщення і територія підрозділу повинні бути обладнані необхідними технічними засобами, що сприяють оперативному і ефективному виконанню поставлених перед підрозділами задач.

Будівлі, службові приміщення, територія органів і підрозділів цивільного захисту повинні відповідати правилам пожежної безпеки (додаток 6), безпеки праці, а також санітарно-гігієнічним і будівельним нормам.

Обладнання будівель і приміщень навчальних закладів та інших підрозділів, де особовий склад знаходиться на казарменому положенні, здійснюється відповідно до вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.

43. Дотримання порядку в службових приміщеннях і на території підрозділів МНС є обов'язковим для усього особового складу.

Дотримання чистоти і порядку в службових приміщеннях і на території підрозділів, виконання інших господарських робіт покладається на особовий склад чергових караулів цих підрозділів.

44. Всі приміщення в будівлях, розташованих на території підрозділу, є службовими. Курити в службових приміщеннях суворо заборонено.

45. Для розміщення особового складу, техніки, обладнання, озброєння, засобів пожежогасіння, пально-мастильних матеріалів, господарського інвентарю, а також для проведення занять з професійної підготовки у будівлі і на території підрозділу МНС обладнується:

гараж для розміщення штатної техніки підрозділу;

караульне приміщення (кімната для відпочинку особового складу в нічний час з відповідним обладнанням у підрозділах);

народознавча світлиця (актовий зал, кімната по роботі з персоналом) для проведення загальних зборів підрозділу, інформаційного забезпечення, перегляду теле- і відеопередач тощо з відповідним обладнанням;

навчальний клас з наглядними посібниками;

кімната відпочинку;

кімната для прання та сушіння спеціального одягу і обмундирування з необхідним обладнанням;

їдальня (приміщення для підігрівання та прийому їжі з необхідним обладнанням і інвентарем);

душова;

кімната для зберігання спеціального та верхнього одягу;

кабінет начальника караулу з телефонним зв'язком, необхідним обладнанням, з кімнатою (місцем) для відпочинку;

приміщення для зберігання запасів обмундирування, майна;

будівлі та приміщення посту технічного обслуговування підрозділу, визначені Настановою з експлуатації транспортних засобів у підрозділах МНС;

спортивний зал (кімната) та спортивний майданчик з необхідним обладнанням;

пункт зв'язку підрозділу зі встановленими в ньому засобами зв'язку, необхідним обладнанням та приміщенням для відпочинку диспетчера (радіотелефоніста);

акумуляторна (приміщення для установки акумуляторів аварійного електропостачання пункту зв'язку підрозділу);

побутова кімната;

службові кабінети для керівного та інженерно-інспекторського складу;

опалювальна будка для постового біля фасаду підрозділу;

санвузли на кожному поверсі.

Крім цього, в пожежно-рятувальних підрозділах повинні бути:

приміщення для зберігання, мийки та сушки пожежних рукавів;

навчальна башта та 100-метрова смуга з перешкодами;

база чи пост ГДЗС для зберігання, ремонту, перевірок, перезарядки та обслуговування апаратів захисту органів дихання;

теплодимокамера і смуга психологічної підготовки особового складу в підрозділах з наявністю газодимозахисної служби;

склад піноутворювача, вогнегасного порошку.

Крім цього, в аварійно-рятувальних (спеціальних) загонах повинні бути:

службові кабінети для керівників автомобільної, хіміко-дозиметричної, фінансової служб, служби радіохімічної розвідки, чергової зміни тощо;

приміщення штабу;

будівлі та приміщення постійного парку техніки, визначені Настановою з експлуатації транспортних засобів у підрозділах МНС;

кімната зберігання господарського інвентарю.

У спеціальних морських та авіаційних загонах передбачаються також інші будівлі та приміщення для використання за прямим призначенням цих підрозділів.

Крім цього, в навчальних закладах, навчально-методичних центрах цивільного захисту та безпеки життєдіяльності і навчальних центрах Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту повинні бути:

лекційні зали;

навчальні полігони, навчальні частини;

приміщення для семінарських та практичних занять;

інші приміщення згідно із штатною структурою цього підрозділу.

Приміщення, вказані в цій статті Тимчасового порядку, передбачаються для підрозділів, що проектуються, заново будуються або реконструюються, а в діючих – виходячи з існуючих технічних можливостей.

46. Всі будівлі, приміщення та територія підрозділу повинні бути естетично оформлені, утримуватись у чистоті і порядку та відповідати вимогам Правил безпеки праці.

Кожен керівник підрозділу відповідає за правильне використання будівель та приміщень і за збереження обладнання, інвентарю та меблів.

47. На фасадах будівель підрозділів вивішуються титульні дошки встановленого зразка.

Усі службові приміщення мають бути пронумеровані. На зовнішньому боці вхідних дверей приміщення вивішують табличку із зазначенням її номера та призначенням (додаток 7), а в середині кожного приміщення на стіні – опис наявного в ній майна (меблів, інвентарю й обладнання).

Матеріально відповідальна особа веде облік інвентарю, технічних засобів і оргтехніки в спеціальних облікових журналах.

Меблі, інвентар, обладнання є власністю підрозділу, і їх забороняється передавати до іншого підрозділу.

48. В приміщеннях підрозділу на видимому місці вивішується розпорядок дня, розклад занять, табель основних обов'язків номерів бойового розрахунку, інші плануючі документи та інструкції.

49. Приміщення з постійним перебуванням людей повинні забезпечуватись водою для пиття.

50. Всі приміщення забезпечують достатньою кількістю урн для сміття. Біля зовнішніх входів до будівлі встановлюють пристрої для очищення взуття від бруду.

Щоденне прибирання приміщень і території підрозділу проводиться особовим складом чергового караулу (крім приміщень керівництва підрозділу та інженерно-інспекторського складу). Всі допоміжні технічні та спеціальні приміщення повинні закриватися на замки. На пункті зв'язку повинен знаходитись комплект запасних ключів від усіх приміщень, будівель.

51. Перепланування приміщень, перенесення і розбирання існуючих і спорудження нових будівель, прокладання внутрішніх електромереж, ліній зв'язку, сигналізації, проводиться тільки за узгодженням із керівництвом територіальних органів управління та навчальних закладів за підпорядкованістю.

52. Територія підрозділів повинна бути огороджена парканом, озеленена, у темний час доби освітлена.

Сміття збирається в контейнери, що закриваються кришкою, і вивозиться. Контейнери встановлюють на майданчику з твердим покриттям і не менше одного разу на тиждень очищають і дезінфікують.

53. Відповідальність за організацію опалення приміщень покладається на керівників підрозділів.

Початок і кінець опалювального періоду оголошуються наказом (розпорядженням) начальника Гарнізону служби. При пічному опаленні порядок і час опалення приміщень, прийом і видача палива встановлює керівник підрозділу.

Контроль за топленням печей (котлів) покладається на начальника чергового караулу.

54. Системи опалення будинків підрозділів повинні забезпечувати підтримку температур у приміщеннях із перебуванням людей не нижче +18°С у зимовий час, а в приміщеннях збереження техніки, обладнання та інших – не нижче +10°С.

55. До початку опалювального періоду всі системи центрального опалення, печі та димоходи повинні бути перевірені, а несправні – відремонтовані. Очищення димоходів проводиться у встановлені терміни.

56. На час опалювального періоду (при пічному опаленні) наказом начальника частини призначаються особи, відповідальні за топлення печі, що пройшли відповідну підготовку і мають допуск.

Топлення печей повинно закінчуватися не пізніше ніж за 2 години до початку відпочинку особового складу в нічний час.

57. Забороняється користуватися несправними системами опалення, застосовувати для розтоплення печей (котлів) пальні рідини, залишати без нагляду печі, що опалюються.

58. По закінченні опалювального періоду всі системи опалення повинні бути старанно перевірені, димоходи очищені, печі і котли опломбовані.

59. Порядок освітлення підрозділів визначається начальником підрозділу.

60. Освітлення приміщень і території підрозділів повинно бути електричним і відповідати санітарним нормам.

Освітлення підрозділів з постійним перебуванням людей (пожежно-рятувальні підрозділи, житлові приміщення навчальних закладів) розподіляються на повне і чергове.

У нічний час, у період з відбою до підйому у спальних (караульних) приміщеннях, на шляхах руху особового складу за сигналом "Тривога", місцях стоянки техніки та озброєння, що знаходиться в бойовому розрахунку, дозволяється залишати чергове освітлення при умові, що існує можливість включення повного освітлення одночасно із сигналом тривоги. У всіх інших приміщеннях освітлення припиняється.

Лампи чергового освітлення караульного приміщення фарбуються в зелений колір або закриваються плафонами зеленого кольору.

Контроль за використанням освітлення покладається на осіб внутрішнього наряду.

61. На випадок аварії або тимчасового вимкнення електропостачання чи з інших причин, у підрозділах повинні бути електричні ліхтарі, місця збереження яких визначає керівник підрозділу.

Обладнання зв'язку оперативно-чергових служб і пунктів зв'язку підрозділів повинні забезпечуватись аварійним енергопостачанням. Оперативно-диспетчерські служби та пункти зв’язку підрозділів повинні обладнуватись пристроями, які дозволяють одночасно з сигналом тривоги включати повне освітлення караульного та гаражного приміщень.

62. Повітря в службових приміщеннях підрозділів повинно відповідати санітарним нормам, не знижувати працездатності особового складу і не шкодити їхньому здоров'ю.

63. Приміщення підрозділів повинні систематично провітрюватися.

Природне провітрювання у службових кабінетах проводиться самостійно особами, які працюють у цих кабінетах. По закінченні робочого дня усі вікна, кватирки (фрамуги) повинні бути зачинені.

Примусова вентиляція здійснюється за допомогою наявних технічних засобів (приточно-витяжна вентиляція, системи кондиціонування повітря, кондиціонери, калорифери тощо).

Наявні вентиляційні пристрої повинні утримуватися у справному стані.

64. Охорона здоров'я особового складу МНС здійснюється шляхом виконання інженерних, матеріально-технічних і організаційних заходів.

65. До інженерних заходів відноситься обладнання службових приміщень та їх оформлення, створення необхідних безпечних тренувальних комплексів, знаряддя та інших устаткувань, що відповідають вимогам безпеки.

66. Проведення заходів щодо забезпечення охорони здоров'я особового складу містить у собі забезпечення особового складу необхідним спеціальним одягом і спорядженням, іншими індивідуальними та груповими засобами захисту, що забезпечують захист особового складу від шкідливих чинників при виконанні дій за призначенням.

67. Під організаційними заходами розуміється проведення заходів щодо своєчасного медичного огляду особового складу, навчання правилам безпеки праці, прийомам правильного та безпечного застосування наявних на озброєнні технічних засобів та ремонт цих засобів, вивчення питань забезпечення безпеки при виконанні робіт на об’єктах з наявністю шкідливих, вибухо- та пожежонебезпечних речовин і матеріалів.

68. Керівники підрозділів зобов'язані систематично та всебічно проводити на практиці заходи, що спрямовані на створення умов для забезпечення охорони та стану здоров'я особового складу.

Забезпечення соціальних гарантій працівників МНС здійснюється на підставі Законів України "Про правові засади цивільного захисту", "Про пожежну безпеку" та інших законодавчих актів.

69. Працівники професійної пожежної охорони, а також особи, що знаходяться у штатах підрозділів МНС, але не мають спеціальних звань, відносяться до категорії робітників або службовців залежно від посади, яку вони займають, і мають соціальну захищеність у межах, передбачених відповідними законодавчими актами, що регламентують організацію діяльності цих підрозділів і Кодексом законів про працю.

Цій категорії працівників МНС можуть встановлюватися й інші гарантії соціального захисту за рішенням місцевих органів виконавчої влади.

70. Органи управління, підрозділи, навчальні та науково-дослідні заклади МНС, пожежні підрозділи, незалежно від їхнього відомчого підпорядкування, а також підрозділи інших сил цивільного захисту, які залучаються до ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій (їх небезпечних проявів) та гасіння пожеж розташовані в межах області, міста, району складають Гарнізон служби державний, обласний, міський і районний (у сільській місцевості).

71. На території України, з урахуванням адміністративно-територіального поділу, встановлюються такі територіальні Гарнізони служби:

гарнізон цивільного захисту в Автономній Республіці Крим;

Вінницький обласний гарнізон цивільного захисту;

Волинський обласний гарнізон цивільного захисту;

Дніпропетровський обласний гарнізон цивільного захисту;

Донецький обласний гарнізон цивільного захисту;

Житомирський обласний гарнізон цивільного захисту;

Закарпатський обласний гарнізон цивільного захисту;

Запорізький обласний гарнізон цивільного захисту;

Івано-Франківський обласний гарнізон цивільного захисту;

Київський міський гарнізон цивільного захисту;

Київський обласний гарнізон цивільного захисту;

Кіровоградський обласний гарнізон цивільного захисту;

Луганський обласний гарнізон цивільного захисту;

Львівський обласний гарнізон цивільного захисту;

Миколаївський обласний гарнізон цивільного захисту;

Одеський обласний гарнізон цивільного захисту;

Полтавський обласний гарнізон цивільного захисту;

Рівненський обласний гарнізон цивільного захисту;

Севастопольський міський гарнізон цивільного захисту;

Сумський обласний гарнізон цивільного захисту;

Тернопільський обласний гарнізон цивільного захисту;

Харківський обласний гарнізон цивільного захисту;

Херсонський обласний гарнізон цивільного захисту;

Хмельницький обласний гарнізон цивільного захисту;

Черкаський обласний гарнізон цивільного захисту;

Чернівецький обласний гарнізон цивільного захисту;

Чернігівський обласний гарнізон цивільного захисту.

Начальники ГУ МНС в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі за посадою є начальником відповідного територіального гарнізону цивільного захисту.

Території, у межах яких організовується Гарнізонна служба міського та районного (у сільській місцевості) рівня, визначаються наказом начальника територіального Гарнізону служби.

До складу територіальних Гарнізонів служби не входять підрозділи МНС центрального підпорядкування, за винятком сил і засобів навчальних закладів (навчально-методичних центрів), науково-дослідних закладів та територіальних аварійно-рятувальних підрозділів ДСВАРС МНС. Порядок залучення решти підрозділів центрального підпорядкування визначається МНС.

72. У кожному Гарнізоні служби організовуються внутрішня, гарнізонна і караульна служби. Задачами Гарнізонної служби є:

забезпечення високої організованості та дисципліни особового складу підрозділів цивільного захисту;

підтримка постійної готовності особового складу Гарнізону служби до виконання дій за призначенням;

організація спільної підготовки і злагодженої роботи підрозділів цивільного захисту;

забезпечення зв'язку і взаємодії підрозділів цивільного захисту з іншими службами (водопостачання, енергетичної, газопостачання, міліції тощо);

організація і забезпечення кваліфікованого керівництва силами і засобами Гарнізону служби залежно від виду надзвичайної ситуації.

73. Район безпосереднього обслуговування підрозділами МНС визначається наказом начальника Гарнізону служби.

При цьому враховується, що радіус виїзду пожежно-рятувальних підрозділів, що мають на озброєнні пожежні автомобілі, як правило, не повинен перевищувати 3 км, стосується лише підрозділів, які обслуговують лише один населений пункт; для пожежно-рятувальних підрозділів, що охороняють об'єкти, радіус виїзду визначається будівельними нормами і правилами (ДБН) і, залежно від категорії з пожежної небезпеки будівель об'єкта, не повинен перевищувати 20– 30 км.

Підрозділи МНС, що охороняють об’єкти на договірних засадах, рішенням начальника Гарнізону служби за узгодженням із керівництвом об'єктів, включаються до розкладу виїзду (плану залучення сил та засобів) з визначенням підрайонів виїзду на території населеного пункту, що прилягає до місця дислокації таких підрозділів у радіусі до 2 км.

74. Для оперативного забезпечення заходів, спрямованих на створення умов успішного виконання задач гарнізонної та караульної служб, ефективного застосування сил і засобів при гасінні пожеж, ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійного лиха у Гарнізонах служби створюються оперативно-чергові служби.

До оперативно-чергових служб відносяться:

Оперативно-координаційний центр ГУ МНС у регіонах;

технічна служба;

газо-димозахисна служба;

служба зв'язку Гарнізону;

оперативно - диспетчерська служба.

У Гарнізонах служби районного та міського рівнів, де відсутні штатні оперативно-чергові служби, виконання їх функцій здійснюється за рахунок особового складу органів управління та підрозділів МНС.

75. Сили Гарнізону служби включають у себе: особовий склад органів управління, підрозділів, навчальних та науково-дослідних закладів МНС, пожежно-рятувальних підрозділів, незалежно від їх відомчого підпорядкування, а також підрозділів інших сил цивільного захисту, які залучаються до ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій (їх небезпечних проявів) та гасіння пожеж.

Для посилення Гарнізону служби в необхідних випадках у встановленому заздалегідь порядку може залучатися особовий склад підрозділів органів внутрішніх справ, військових частин Збройних Сил України, населення тощо.

76. Засобами Гарнізону служби є: пожежна, аварійно-рятувальна та інженерна техніка, засоби зв'язку, освітлення, вогнегасні речовини підрозділів МНС України, а також пожежна, аварійно-рятувальна, інженерна, пристосована і допоміжна техніка відомчої, місцевої, добровільної пожежної охорони, підрозділів інших сил цивільного захисту, які залучаються до ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій (їх небезпечних проявів) та гасіння пожеж, а також об'єктів народного господарства, що залучаються у заздалегідь визначеному порядку.

77. Порядок використання сил і засобів, що входять у Гарнізон служби, під час гасіння пожеж, ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійного лиха визначається розкладом виїзду підрозділів (додаток 8), який затверджується начальником Гарнізону, а в районах сільської місцевості – планом залучення сил і засобів (додаток 9), розроблених начальником Гарнізону служби, і який затверджується рішенням (розпорядженням) місцевих органів виконавчої влади.

78. Порядок надання взаємної допомоги у гасінні пожеж, ліквідації наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха на територіях сусідніх Гарнізонів служби визначається спільним рішенням начальників Гарнізонів за погодженням з МНС.

Кількість номерів (рангів) виклику для кожного Гарнізону служби і техніки, що висилається за ними, встановлюється начальником Гарнізону служби з урахуванням оперативної обстановки, наявності сил і засобів, та їх дислокації на території, що охороняється Гарнізоном служби.

Для гасіння пожеж поза територією об'єкта, що охороняється, може залучатися пожежна техніка й особовий склад об'єктового пожежно-рятувального підрозділу. Кількість відділень, що виїжджають для надання допомоги в гасінні, визначається заздалегідь за узгодженням з керівниками об'єкта.

79. У підрозділах Гарнізону служби повинен бути 100 % резерв основних пожежних (пожежно-рятувальних) автомобілів і 50 % спеціальних, передбачених штатами, що повинні бути готові до використання їх за призначенням.

Необхідний резерв аварійно-рятувальної, інженерної та допоміжної техніки встановлюється начальником територіального Гарнізону служби.

80. Використання сил і засобів Гарнізону служби повинно здійснюватись з урахуванням їх призначення, тактико-технічних можливостей та рівня підготовленості особового складу до виконання окремих видів робіт.

Розклад виїзду підрозділів Гарнізону служби з переліком об'єктів, на які при отриманні першого повідомлення про пожежу подається підвищений номер (ранг) виклику, повинен знаходитись в Оперативно-координаційному центрі Гарнізону. На пункті зв’язку підрозділу повинні бути відповідні виписки з цього розкладу (додаток 10).

81. Гарнізонна служба забезпечує постійну готовність підрозділів МНС й інших пожежних та аварійно-рятувальних формувань, а також їх взаємодію з іншими службами.

82. Для чіткого визначення порядку спільних дій підрозділів МНС з іншими службами цивільного захисту гарнізону розробляються інструкції взаємодії, що регулярно відпрацьовуються.

83. Інструкції взаємодії повинні містити в собі:

питання взаємного інформування про обстановку на території обслуговування (стан водомереж, аварійні роботи на газопроводі, відключення водомереж, перекриття проїздів тощо);

порядок виклику служб на пожежі, інші надзвичайні ситуації й обсяг робіт, що виконуються, кількість техніки, яка залучається, й аварійні бригади;

взаємні дії диспетчерських служб підрозділів МНС і служб взаємодії;

обов'язки старшого аварійної бригади, що прибула за вимогою підрозділів МНС;

порядок підпорядкованості аварійних бригад служб взаємодії і підрозділів МНС.

84. Інструкції взаємодії затверджуються спільним наказом начальника Гарнізону служби і керівниками відповідних служб та затверджуються місцевими органами влади.

85. Оперативно-координаційний центр та пункти зв’язку підрозділів МНС повинні мати прямий телефонний зв'язок (за взаємною згодою – радіозв'язок), зі службами взаємодії регіону, міста, району.

86. При ускладненні оперативної обстановки, а також на період державних, релігійних свят, проведення демонстрацій та інших масових заходів, органи управління та підрозділи МНС можуть переводитися на посилений варіант несення служби за наказом міністра, начальника територіального Гарнізону служби.

87. У наказі про переведення особового складу МНС на посилений варіант несення служби необхідно передбачити:

обґрунтування необхідності введення посиленого варіанту несення служби;

межі території, на якій вводиться посилений варіант несення служби;

час, з якого вводиться посилений варіант несення служби, і строк, на який він вводиться;

створення штабу ГУ МНС з його персональним складом та завданнями на період посиленого варіанту несення служби;

призначення в органах управління та підрозділах відповідальних посадових осіб з числа керівного складу;

створення мобільних оперативних груп для проведення оперативних перевірок несення гарнізонної та караульної служби і готовності підрозділів МНС до дій за призначенням, а також оперативного реагування у випадках виникнення пожеж, інших надзвичайних ситуацій;

додаткові заходи щодо посилення охорони будівель і території у місцях дислокації підрозділів;

обґрунтування необхідності залучення на чергування вільного від служби особового складу підрозділів, та того, який знаходиться у відпустці, відрядженні тощо, а також введення у бойовий розрахунок резервної техніки;

порядок використання службового автотранспорту;

порядок надання інформації про оперативну обстановку, пов’язану з підготовкою та проведенням заходів.

88. З метою належного забезпечення виконання обов’язків підпорядкованим особовим складом та готовності підрозділів МНС під час посиленого варіанту несення служби, керівникам та іншим посадовим особам Гарнізонів служби та підрозділів необхідно:

посилити режим готовності зведених загонів ліквідації надзвичайних ситуацій та гасіння великих пожеж, пожежно-рятувальних підрозділів для забезпечення оперативного реагування на пожежі та надзвичайні ситуації;

провести розрахунки сил та засобів, у тому числі додаткових, необхідних для забезпечення протипожежного захисту місць проведення заходів;

здійснити перевірку протипожежного водопостачання об'єктів, які задіяні у проведенні масових заходів. При виявленні недоліків негайно вжити заходів щодо їх усунення;

здійснити коригування (складання) та практичне відпрацювання планів та карток пожежогасіння на об'єктах, які задіяні у проведенні масових заходів, організувати проведення пожежно-тактичних занять на таких об’єктах;

здійснити перевірку технічного стану пожежної техніки, яка буде задіяна, та доукомплектувати її необхідним пожежно-технічним обладнанням, порошковими вогнегасниками, кошмою, гучномовцями, додатковими засобами зв'язку. Резервну техніку укомплектувати відповідно до норм належності;

провести позапланові інструктажі особового складу щодо дотримання вимог безпеки праці під час виконання завдань, покладених на підрозділи на період посиленого варіанту несення служби та організувати проведення виховної роботи серед особового складу;

закріпити начальницький склад за особливо важливими об'єктами і провести силами інженерно-інспекторського складу позапланові перевірки їх протипожежного стану, а також об'єктів по трасах проходження колон демонстрантів, площ і вулиць із масовим скупченням людей;

організувати проведення денних і нічних перевірок несення служби у підрозділах МНС й стану техногенної та пожежної безпеки на об'єктах напередодні й у дні проведення заходів;

посилити протипожежну охорону об'єктів, на яких проводяться заходи, силами спеціальних нарядів МНС;

організувати цілодобове профілактичне обслуговування об'єктів, що охороняються пожежно-рятувальними підрозділами МНС на договірних засадах;

укомплектувати бойові розрахунки караулів особовим складом за рахунок вільних змін, при необхідності організувати збір вільного начальницького і рядового складу;

провести передислокацію підрозділів МНС з урахуванням обстановки, що склалася;

забезпечити швидке й організоване зосередження сил і засобів, необхідних для ліквідації пожежі, наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха;

організувати взаємодію із службами і формуваннями цивільного захисту та військовими підрозділами у разі їх залучення;

при необхідності організувати залучення сил і засобів з інших Гарнізонів служби.

89. Служба особового складу підрозділів МНС, що охороняють об'єкти видобутку, підготовки та транспортування нафти й інших горючих і легкозаймистих речовин, з урахуванням особливостей їхньої роботи, може бути організована вахтовим методом.

Рішення про ведення вахтового методу приймається міністром, начальником територіального Гарнізону служби за узгодженням з адміністрацією і профспілковими комітетами щодо охорони об'єктів при відповідному його обґрунтуванні, а також при створенні належних умов для несення служби і відпочинку особового складу підрозділів МНС.

90. Посилений варіант несення служби може бути введений на строк не більш як 60 діб.

По закінченні строку, на який вводився посилений варіант несення служби, організація діяльності підрозділів МНС проводиться у режимі повсякденного функціонування.

У випадках необхідності посилений варіант несення служби може бути подовжений не більш як на 30 діб.

91. Залучення особового складу органів управління та підрозділів МНС для виконання обов’язків під час посиленого варіанту несення служби є службовим обов’язком. У разі необхідності дозволяється залучати осіб рядового і начальницького складу понад установлену норму (120 годин на рік та оплачується відповідно до діючих умов оплати праці, або за згодою надається день відпочинку. Працівникам, які не мають спеціальних звань, за роботу в нічний час, вихідні та святкові дні оплата здійснюється відповідно до законодавства України.

Некомплект особового складу для забезпечення діяльності підрозділу в режимі повсякденного функціонування не може бути підставою для введення посиленого варіанту несення служби.

92. При формуванні зведених загонів підрозділів цивільного захисту із визначенням тимчасового їх місця дислокації в польових умовах, розбивається табір. Порядок розбивки табору надано в додатку (додаток 11). Особовий склад підрозділів, які входять до складу зведеного загону, переводиться на посилений варіант несення служби.

93. Посадовими особами Гарнізону служби є:

начальник Гарнізону;

заступники начальника Гарнізону;

оперативний черговий - начальник чергової зміни Гарнізону (заступник начальника ОКЦ з питань збору та обробки інформації);

черговий по караулах (начальник чергової зміни оперативного відділу);

начальник технічної служби;

начальник служби зв'язку;

начальник газодимозахисної служби;

начальник чергової зміни (старший диспетчер) оперативно-диспетчерської служби (району (містах обласного підпорядкування) – диспетчер, радіотелефоніст пункту зв'язку підрозділу).

У районних (міських обласного підпорядкування) Гарнізонах служби перелік посадових осіб визначається наказом начальника територіального Гарнізону служби, може бути скороченим, і однією особою можуть виконуватися обов'язки декількох посадових осіб Гарнізону.

94. Начальниками Гарнізону є:

Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя – начальник ГУ МНС;

району (міста обласного підпорядкування) – начальник районного (міського) управління (відділу) ГУ МНС.

95. Начальнику Гарнізону в оперативному порядку підпорядковуються всі служби Гарнізону, підрозділи МНС, навчальні, науково-дослідні та інші заклади, діяльність яких пов’язана з ліквідацією пожеж та надзвичайних ситуацій, підготовкою спеціалістів для їх ліквідації, а також усі сили і засоби, що входять до складу Гарнізону, незалежно від їх підпорядкування.

96. Начальник Гарнізону зобов'язаний:

знати дислокацію підрозділів МНС у Гарнізоні, оперативно-тактичні можливості Гарнізону та ступінь готовності підрозділів до виконання дій за призначенням;

знати місце розташування, пожежно-технічну й оперативно-тактичну характеристику потенційно небезпечних об'єктів та об’єктів підвищеної небезпеки;

забезпечувати підтримку високої організованості і дисципліни особового складу Гарнізону;

організовувати контроль за дотриманням норм охорони та гігієни праці, пожежної безпеки в підрозділах МНС Гарнізону служби;

розробляти у разі необхідності заходи щодо посилення гарнізонної та караульної служб;

контролювати технічну готовність, утримання та правильність експлуатації техніки, обладнання та спорядження;

організовувати та здійснювати контроль за професійною підготовкою працівників Гарнізону, проведення оглядів, змагань та інших гарнізонних заходів;

організувати ведення документів служби Гарнізону відповідно до додатка 12 (додається);

аналізувати роботу сил і засобів Гарнізону при ліквідації пожеж, наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха, розробляти заходи, спрямовані на попередження пожеж та виникнення надзвичайних ситуацій, створення умов для їх успішної ліквідації і удосконалення оперативно-службової діяльності підрозділів МНС;

організовувати роботу оперативного управління й інформаційного забезпечення Державної системи попередження і ліквідації НС;

організовувати оперативні служби Гарнізону, підготовку їх особового складу і контролювати роботу цих служб;

здійснювати заходи щодо взаємодії з іншими службами Гарнізону, органами внутрішніх справ й військовими частинами Збройних Сил України;

особисто виїжджати на пожежі, аварії, катастрофи та стихійне лихо, керувати гасінням пожежі відповідно до вимог Статуту дій у надзвичайних ситуаціях й обстановки, що склалася;

здійснювати заходи щодо контролю і поліпшення протипожежного водопостачання, проїздів, зв'язку і виносити ці питання на розгляд місцевих органів виконавчої влади;

вирішувати питання про допуск осіб начальницького складу Гарнізону до виконання обов’язків керівника гасіння пожежі;

встановлювати порядок виїзду на пожежі та надзвичайні ситуації керівників підрозділів при підвищених номерах (рангах) виклику і збору начальницького складу при виникненні великих пожеж та надзвичайних ситуацій на території, що обслуговується;

призначити заступників начальника Гарнізону служби, інших посадових осіб Гарнізону і розробляти для них посадові інструкції (функціональні обов'язки).

97. Заступник начальника Гарнізону призначається наказом начальника Гарнізону служби.

98. Обов'язки заступника начальника Гарнізону визначаються начальником Гарнізону служби. Як правило, обов'язками заступника начальника Гарнізону є: організація професійної підготовки особового складу гарнізону, контроль за протипожежним водопостачанням, проїздами, зв'язком, ГДЗС, а також контроль за утриманням і правильністю експлуатації техніки й обладнання в підрозділах МНС Гарнізону.

99. Заступнику начальника Гарнізону підпорядковуються всі підрозділи МНС Гарнізону.

100. Оперативний черговий – начальник чергової зміни Гарнізону призначається із числа штатних посадових осіб Оперативно-координаційного центру ГУ МНС.

101. Оперативний черговий – начальник чергової зміни Гарнізону відповідає за функціонування системи збору, узагальнення, первинного аналізу інформації про пожежі, надзвичайні ситуації техногенного, природного та іншого характеру на території Гарнізону служби, здійснення першочергових заходів реагування чергових сил цивільного захисту на такі ситуації, а також забезпечення оперативного інформування керівного складу Гарнізону служби, начальника чергової зміни МНС та керівництва регіону.

102. Під час несення служби оперативний черговий – начальник чергової зміни Гарнізону підпорядковується начальнику ГУ МНС, заступнику начальника ГУ МНС з питань реагування на надзвичайні ситуації, начальнику чергової зміни МНС, начальнику ОКЦ ГУ МНС.

103. Оперативному черговому – начальнику чергової зміни Гарнізону на час чергування підпорядковуються чергова зміна оперативного відділу (черговий по караулах), чергова зміна оперативно-диспетчерської служби.

104. Чергування за посадою оперативного чергового – начальника чергової зміни Гарнізону вважається виконанням особливо важливого завдання та прирівнюється до несення бойового чергування.

105. Оперативний черговий – начальник чергової зміни Гарнізону зобов’язаний:

здійснювати цілодобове керівництво особовим складом чергової зміни Гарнізону служби;

збирати, обробляти та узагальнювати оперативну інформацію про пожежі, надзвичайні ситуації техногенного, природного та іншого характеру, а також надзвичайні події, які виникли на території Гарнізону;

здійснювати контроль за своєчасним направленням чергових підрозділів до місця виникнення пожеж, надзвичайних ситуацій, аварій, катастроф тощо відповідно до розкладу виїздів та планів залучення сил і засобів;

направляти відповідно до вимог Статуту дій у надзвичайних ситуаціях та оперативної обстановки чергового по караулах Гарнізону (чергову зміну оперативного відділу) до місця виникнення пожежі або надзвичайної ситуації з метою організації керівництва гасінням пожежі та роботи підпорядкованих підрозділів під час ліквідації наслідків надзвичайної ситуації;

негайно доповідати начальнику ГУ МНС, заступнику начальника ГУ МНС з питань реагування, начальнику управління (відділу) рятувальних сил, начальнику чергової зміни МНС про виникнення надзвичайної ситуації, а також про події, що можуть призвести до загибелі людей або мають суспільний резонанс;

за вказівкою начальника Гарнізону інформувати про факт виникнення надзвичайної ситуації, а також про події, що можуть призвести до загибелі людей або мають суспільний резонанс, місцеву державну адміністрацію відповідного рівня;

інформувати оперативно-чергові служби заінтересованих центральних органів виконавчої влади у порядку, визначеному спільними нормативними актами про взаємо інформування в разі загрози або виникнення надзвичайних ситуацій;

повідомляти оперативно-чергові служби сусідніх гарнізонів служби у випадку виникнення надзвичайних ситуацій, які можуть вплинути на стан їх довкілля;

знати місце знаходження посадових осіб, яким він підпорядкований, та порядок зв’язку з ними;

вести облік надзвичайних ситуацій і пожеж та контролювати хід виконання заходів щодо ліквідації їх наслідків;

організовувати за наказами начальника Гарнізону або посадової особи, яка виконує його обов’язки, оповіщення та збір керівного складу ГУ МНС, особового складу оперативної групи при виникненні надзвичайних ситуацій;

готувати довідки (далі – добова довідка) про основні надзвичайні ситуації техногенного, природного та іншого походження на території Гарнізону за добу на підставі наявних документів (телеграм, факсів, доповідей, довідок тощо) за підписом начальників (оперативних чергових) територіальних органів управління, представників органів виконавчої влади, або їх усних доповідей з подальшим письмовим підтвердженням;

терміново доповідати начальнику Гарнізону, його заступнику, начальнику чергової зміни МНС про всі пригоди та події, що трапились в органах управління, підрозділах та інших об’єктах сфери управління МНС Гарнізону;

цілодобово відслідковувати зміст основних інформаційних програм радіо і телебачення з метою додаткового отримання інформації про події надзвичайного характеру та якість висвітлення питань діяльності ГУ МНС. Про інформаційні повідомлення критичного характеру на адресу ГУ МНС негайно доповідати начальнику ГУ МНС, його першому заступнику, начальнику управління (відділу) рятувальних сил ГУ МНС, та інформувати прес-службу ГУ МНС.

106. Оперативний черговий – начальник чергової зміни Гарнізону має право:

приводити у готовність та залучати до проведення аварійно-рятувальних робіт чергові сили Гарнізону служби у випадках, коли необхідні невідкладні оперативні дії;

одержувати безкоштовно від місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, інформацію, документи і матеріали, які необхідні для виконання покладених завдань;

віддавати за наказом начальника Гарнізону служби та його заступника розпорядження особовому складу підпорядкованих підрозділів Гарнізону служби і одержувати доповіді щодо виконання цих розпоряджень;

підпису оперативної інформації для посадових осіб МНС та регіону в разі виникнення надзвичайної ситуації у позаробочий час.

107. Черговий по караулах підпорядковується начальнику чергової зміни Гарнізону (заступнику начальника ОКЦ з питань збору та обробки інформації) – оперативному черговому.

Черговому по караулах Гарнізону служби в оперативному порядку підпорядковуються всі сили та засоби (караули) Гарнізону.

108. Обов'язки чергового по караулах Гарнізону виконує штатна посадова особа оперативного відділу Оперативно-координаційного центру ГУ МНС, або інша особа начальницького складу Гарнізону служби, призначена начальником Гарнізону.

109. Черговий по караулах Гарнізону зобов'язаний:

знати рівень підготовленості начальників підрозділів Гарнізону служби, їх заступників, начальників чергових караулів до виконання дій за призначенням;

знати перелік і місце розташування потенційно небезпечних об'єктів та об’єктів підвищеної небезпеки, розташування і стан вулиць, проїздів і джерел протипожежного водопостачання, стан засобів зв'язку, наявність пожежної та аварійно-рятувальної техніки, піноутворюючих засобів, апаратів захисту органів дихання та зору і укомплектованість бойових розрахунків у підрозділах Гарнізону;

виїжджати на пожежі, місця аварій, катастроф, стихійного лиха і, відповідно до вимог Статуту дій у надзвичайних ситуаціях і обстановки, що склалась, очолювати керівництво гасінням пожежі і роботу підпорядкованих підрозділів на місці ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

забезпечувати постійне інформування оперативного чергового Гарнізону про хід ліквідації наслідків пожеж та надзвичайних ситуацій безпосередньо з місця події;

перевіряти несення служби і готовність чергових караулів підрозділів МНС, у тому числі відомчої, місцевої і добровільної пожежної охорони, а також стан техніки й озброєння підрозділів, утримання службових приміщень та їх протипожежний стан;

контролювати якість занять, проведених начальницьким складом підрозділів Гарнізону з особовим складом чергових караулів, особисто проводити заняття з вирішення тактичних задач, тактичні навчання, відпрацьовувати злагодженість дій чергових караулів підрозділів своєї зміни;

контролювати підготовленість особового складу відділень і ланок ГДЗС до роботи в непридатному для дихання середовищі, технічний стан апаратів захисту органів дихання та зору, оснащення й утримання контрольних постів і баз ГДЗС;

узагальнювати й аналізувати службову й бойову роботу особового складу чергових караулів підрозділів Гарнізону (відповідно до напрямків діяльності зміни); результати аналізу і заходи доповідати начальнику Гарнізону і вживати заходів щодо їх реалізації;

при отриманні повідомлень про ускладнення оперативної обстановки (виникнення надзвичайних ситуацій на об'єктах підвищеної пожежної, техногенної небезпеки, відключення ділянок водомереж, закриття проїздів, вихід із ладу телефонної мережі тощо) визначити і при необхідності здійснити додаткові заходи на випадок виникнення (загрози виникнення) пожеж та надзвичайних ситуацій. Про отримані повідомлення і визначені заходи доповідати оперативному черговому-начальнику чергової зміни Гарнізону вносити при необхідності зміни в порядок несення служби чергових караулів підрозділів Гарнізону;

вживати заходи щодо посилення гарнізонної і караульної служб з урахуванням оперативної обстановки відповідно до вказівок начальника Гарнізону;

при виникненні подій серед особового складу та інших пригод у підрозділах Гарнізону служби – негайно прибути на місце, вжити необхідних заходів і доповісти начальнику Гарнізону та оперативному черговому Гарнізону.

110. Черговий по караулах Гарнізону має право:

перевіряти в установленому порядку несення гарнізонної та караульної служби, проведення занять з службової та інших видів підготовки в підрозділах Гарнізону;

отримувати необхідну інформацію про стан оперативної обстановки в Гарнізоні, ознайомлюватись з розпорядчою та іншою документацією з питань організації служби підрозділів МНС;

віддавати керівникам (начальникам чергових караулів) підрозділів Гарнізону служби в межах своєї компетенції обов’язкові для виконання розпорядження з питань організації гарнізонної та караульної служб;

відстороняти осіб рядового і начальницького складу Гарнізону служби від виконання службових обов’язків (несення караульної служби) за порушення дисципліни, правил безпеки праці, ухилення від виконання службових обов’язків, а також у зв’язку з хворобою тощо, про що негайно доповідати начальнику Гарнізону.

111. Начальник чергової зміни (старший диспетчер) оперативно-диспетчерської служби Гарнізону підпорядковується оперативному черговому - начальник чергової зміни Гарнізону (заступнику начальника ОКЦ з питань збору та обробки інформації), а в питаннях експлуатації і технічного обслуговування засобів зв'язку – начальнику зв'язку Гарнізону.

Протягом чергової доби в оперативному відношенні йому підпорядковуються всі радіотелефоністи (диспетчери) гарнізону (районного, міського, обласного, республіканського).

112. Начальник чергової зміни (старший диспетчер) оперативно-диспетчерської служби Гарнізону відповідає за роботу чергової зміни ОДС щодо забезпечення: прийому повідомлень і своєчасної висилки підрозділів на пожежі, місця аварій, катастроф і стихійного лиха, постійного зв'язку зі службами взаємодії міста (об'єкта), чіткого прийому і передачі розпоряджень начальника Гарнізону, оперативного чергового-начальника чергової зміни Гарнізону, керівника гасіння пожежі або спеціально уповноваженого керівника ліквідації надзвичайної ситуації, оперативного обліку сил і засобів у Гарнізоні.

113. Начальник чергової зміни (старший диспетчер) ОДС Гарнізону зобов'язаний:

контролювати роботу засобів зв'язку, записуючої й інформаційної апаратури ОДС гарнізону й порядок їх використання, знати порядок усунення найпростіших несправностей цих засобів;

знати оперативну обстановку в Гарнізоні, дислокацію та райони виїзду підрозділів Гарнізону, зведених загонів ліквідації надзвичайних ситуацій, гасіння великих пожеж, потенційно небезпечні об’єкти та об’єкти підвищеної небезпеки, на які висилаються підрозділи за підвищеним номером виклику, безводні райони (ділянки), технічне озброєння і тактико-технічні можливості чергових караулів підрозділів Гарнізону, місцезнаходження основних запасів вогнегасник, нейтралізуючих і обеззаражуючих речовин, а також місце розташування підрозділів Гарнізону;

забезпечувати прийом повідомлень про пожежі, аварії, катастрофи та стихійне лихо, використовувати засоби фіксації розмов для запису й уточнення повідомлень, що надходять;

направляти на пожежі, у місця виникнення аварій, катастроф і стихійного лиха підрозділи Гарнізону відповідно до розкладу виїзду, плану залучення сил і засобів, а також за розпорядженнями керівника гасіння пожежі;

узагальнювати зведення про наявність сил і засобів у підрозділах Гарнізону;

підтримувати зв'язок з черговою частиною органу внутрішніх справ, службами життєзабезпечення міста (об'єкта) і, при необхідності, залучати ці служби в район проведення робіт, відповідно до встановленого порядку;

вживати всіх необхідних заходів до своєчасного отримання інформації про обстановку з місця роботи підрозділів;

з'ясовувати за допомогою довідкової документації, а також через відповідні служби, оперативно-тактичні особливості, рівень загазованості, радіаційну обстановку на об'єкті, при отриманні додаткових відомостей негайно доповідати їх керівнику гасіння пожежі;

інформувати у встановленому порядку посадові особи Гарнізону про виїзд підрозділів і обстановку на місці проведення робіт;

доповідати оперативному черговому-начальнику чергової зміни Гарнізону повідомлення, що надходять, про зміни оперативної обстановки, а також інформувати про це чергові караули підрозділів Гарнізону;

доводити до підрозділів Гарнізону інформацію та розпорядження посадових осіб Гарнізону;

здійснювати тимчасову передислокацію підрозділів Гарнізону при виїздах чергових караулів за підвищеними номерами (рангами) виклику відповідно до встановленого в Гарнізоні порядку;

дотримуватися і контролювати правила ведення радіообміну;

періодично перевіряти (не менше ніж 2 рази на добу) телефонний і радіозв'язок з підрозділами Гарнізону, службами міста й об'єктами, а також проводити звірку годинників, що знаходяться в приміщеннях ОДС і на пунктах зв'язку підрозділів;

контролювати ведення журналів: стройових записок, обліку несправностей джерел протипожежного водопостачання, перекриття доріг, проїздів, пошкоджень засобів зв'язку й апаратного журналу центрального пункту радіозв'язку;

приймати повідомлення про пожежі, аварії, катастрофи, стихійне лихо на території, що охороняється, і висилати на них необхідну кількість сил та засобів підрозділів Гарнізону служби.

114. Начальник чергової зміни (старший диспетчер) ОДС Гарнізону має право:

вимагати надання інформації про наявність і стан сил та засобів у підрозділах Гарнізону, а також обстановку з місця проведення робіт;

забороняти виїзд чергових караулів на заняття з вирішення тактичних задач у разі недостатньої кількості в районі виїзду підрозділу сил і засобів;

вимагати в межах своєї компетенції, а також за дорученням посадових осіб Гарнізону, від начальників підрозділів Гарнізону усунення виявлених порушень, що ускладнюють оперативну обстановку в Гарнізоні;

контролювати правильність ведення радіообміну між підрозділами Гарнізону.

115. Начальник газодимозахисної служби (далі – ГДЗС) призначається наказом начальника Гарнізону із найбільш підготовлених осіб начальницького складу управління (відділу) МНС, оперативного відділу, загону або пожежно-рятувального підрозділу, який має допуск до роботи в апаратах захисту органів дихання та зору.

116. Начальник ГДЗС зобов’язаний:

керувати ГДЗС, контролювати й аналізувати її діяльність, готувати огляди і інформації із зазначенням заходів щодо її удосконалення;

знати ступінь підготовленості до роботи в апаратах газодимозахисників підрозділів МНС;

здійснювати облік сил та засобів ГДЗС;

сприяти підвищенню технічного оснащення ГДЗС;

забезпечувати надійну роботу баз і контрольних постів ГДЗС, постійну готовність навчальних об’єктів, правильну експлуатацію і технічне обслуговування апаратів та іншого обладнання;

надавати допомогу підрозділам МНС в організації діяльності ГДЗС;

вивчати та впроваджувати передовий досвід у практику діяльності ГДЗС та підготовку газодимозахисників;

забезпечувати дотримання вимог безпеки при експлуатації і обслуговуванні посудин, що знаходяться під високим тиском;

брати участь у розслідуваннях нещасних випадків, які сталися з газодимозахисниками при роботі в апаратах;

забезпечувати розробку та коригування документації ГДЗС;

забезпечувати підготовку газодимозахисників для виконання обов’язків постового на посту безпеки;

організовувати та здійснювати контроль за прийняттям щорічних заліків у газодимозахисників;

контролювати щорічне планування навчальними закладами ГУ МНС підготовки газодимозахисників, постових на посту безпеки, забезпечувати посилений контроль за їх підготовкою, а також за підготовкою керівників занять до їх проведення;

щороку планувати та організовувати у порядку, визначеному угодою між органом управління МНС і аварійно-рятувальними службами міст та об’єктів (газорятувальна, гірничорятувальна тощо), практичні навчання щодо відпрацювання взаємодії під час ліквідації пожеж, наслідків аварій, катастроф і стихійного лиха;

розробляти графіки підготовки особового складу підрозділів МНС на навчальних об’єктах, забезпечувати належний контроль за їх підготовкою до занять, а також за підготовкою керівників занять до їх проведення;

організовувати вхідний контроль хімічно-вапняного поглинача;

розробляти положення та організовувати огляди-конкурси на "Кращу базу ГДЗС", "Кращий пост ГДЗС", проводити змагання на звання "Краща ланка ГДЗС" та проводити інші заходи, що сприяють розвитку ГДЗС.

117. Начальник ГДЗС має право:

перевіряти у встановленому порядку несення служби з питань організації ГДЗС;

вимагати від відповідних посадових осіб виконання вимог Тимчасового порядку та інших нормативних актів, що регламентують діяльність ГДЗС;

отримувати необхідну інформацію про стан ГДЗС, ознайомлюватись із розпорядчою та іншою документацією з питань її організації в підрозділах та органах управління МНС;

надавати керівникам органів управління та підрозділів Гарнізону служби пропозиції щодо удосконалення ГДЗС;

відстороняти від роботи в апаратах захисту органів дихання та зору газодимозахисників, які порушують правила роботи в них, а також осіб, які не мають допуску до роботи в апаратах, про що доповідати начальнику Гарнізону, начальнику чергової зміни, оперативному черговому;

вносити в установленому порядку пропозиції начальнику Гарнізону (підрозділу МНС) про заохочення або про накладення дисциплінарного стягнення на особовий склад ГДЗС.

118. Начальник технічної служби Гарнізону призначається наказом начальника Гарнізону з числа найбільш підготовлених підпорядкованих осіб середнього та старшого начальницького складу, підрозділу технічної служби МНС. Він підпорядковується начальнику (заступнику начальника) Гарнізону, начальнику чергової зміни, оперативному черговому.

Начальник технічної служби Гарнізону зобов'язаний:

знати тактико-технічні характеристики основної та спеціальної техніки, що є на озброєнні Гарнізону, а також нормативну документацію з її експлуатації;

організовувати експлуатацію (використання, технічне обслуговування, ремонт, облік, збереження) основної та спеціальної техніки;

здійснювати контроль за утриманням, технічним станом і готовністю основної та спеціальної техніки;

визначати потребу в матеріально-технічних ресурсах для забезпечення підрозділів Гарнізону;

здійснювати контроль за правильністю експлуатації пожежних рукавів;

організовувати роботу рукавних баз і оснащувати їх обладнанням, матеріалами для ремонту пожежних рукавів;

розробляти і впроваджувати заходи щодо запобігання дорожньо-транспортним пригодам, підвищення рівня професійної підготовки водіїв (мотористів);

узагальнювати і впроваджувати передовий досвід використання основної та спеціальної техніки при гасінні пожеж, ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійного лиха;

організовувати та особисто проводити заняття з вивчення нової техніки, обладнання та спорядження, засобів пожежогасіння та проведення рятувальних робіт;

виїжджати на пожежі, місця аварій, катастроф, стихійного лиха, дорожньо-транспортні пригоди з основною та спеціальною технікою, контролювати її роботу, розробляти і здійснювати заходи щодо поліпшення її технічного стану;

надавати допомогу керівникам підрозділів Гарнізону в організації технічного обслуговування, ремонту й експлуатації техніки, обладнання та спорядження;

розробляти документи, що регламентують діяльність технічної служби Гарнізону;

здійснювати контроль за облаштуванням, наявністю та справністю обладнання постів технічного обслуговування в підрозділах Гарнізону відповідно до встановлених вимог.

119. Начальник технічної служби Гарнізону має право:

перевіряти у встановленому порядку організацію діяльності технічної служби в підрозділах МНС;

отримувати необхідну інформацію про стан технічної служби, ознайомлюватись із розпорядчою та іншою документацією з питань її організації в підрозділах та органах управління МНС;

вимагати від відповідних посадових осіб виконання вимог Тимчасового порядку та інших нормативних актів, що регламентують діяльність технічної служби;

надавати керівникам органів управління та підрозділів Гарнізону служби пропозиції щодо удосконалення та усунення недоліків у експлуатації та технічному обслуговуванні пожежної і аварійно-рятувальної техніки, пожежно-технічного й аварійно-рятувального обладнання, засобів пожежогасіння;

відстороняти від роботи водіїв автомобілів, які порушують правила роботи, а також осіб, які не мають посвідчень на право керування відповідним видом автомобіля;

погоджувати у встановленому порядку заявки на матеріально-технічне забезпечення підрозділів Гарнізону з питань технічної служби;

вносити в установленому порядку пропозиції начальнику Гарнізону (підрозділу МНС) про заохочення або накладення дисциплінарного стягнення на водіїв та особовий склад технічної служби.

120. Начальник служби зв'язку і оповіщення призначається наказом начальника Гарнізону із осіб начальницького складу, які мають, як правило, спеціальну підготовку в сфері електрозв’язку. Він підпорядковується начальнику (заступнику начальника) Гарнізону, начальнику чергової зміни, оперативному черговому.

121. Начальник служби зв'язку і оповіщення зобов'язаний:

керувати діяльністю служби зв’язку та оповіщення, організувати її роту, розробляти та здійснювати заходи щодо удосконалення і розвитку систем зв’язку та оповіщення;

організовувати зв’язок між підрозділами Гарнізону, аварійно-рятувальними та іншими службами району (міста, об’єкта);

здійснювати контроль за технічним станом і готовністю до використання засобів зв’язку та оповіщення, прямого зв’язку, спеціальних та з’єднувальних ліній, каналів зв’язку, апаратури прийому та реєстрації повідомлень про надзвичайні ситуації, своєчасно вживати заходів з організації ремонту або заміни на резервні;

розробляти документи з питань організації зв’язку та оповіщення, експлуатації, технічного обслуговування, ремонту та перевірки апаратури зв’язку та оповіщення;

володіти інформацією про забезпеченість Гарнізону засобами зв’язку та оповіщення, організовувати (вести) облік та розподілення апаратури по підрозділах;

здійснювати заходи щодо забезпечення збереження засобів зв’язку та оповіщення, брати участь у проведенні службових розслідувань за фактами відмови апаратури у роботі, пошкодження чи втрати технічних засобів;

узагальнювати та надавати у встановленому порядку звіт-заявки на засоби зв’язку та оповіщення, експлуатаційно-витратні матеріали;

розробляти схеми зв'язку управління діями підрозділів при гасінні пожеж, ліквідації наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха;

організовувати навчання особового складу Гарнізону з вивчення засобів зв’язку та оповіщення;

контролювати роботу майстерень зв'язку Гарнізону, виконання графіків і планів технічного обслуговування і ремонту засобів зв'язку.

122. Начальник служби зв'язку і оповіщення має право:

перевіряти в установленому порядку роботу в підрозділах Гарнізону з питань організації зв’язку та оповіщення;

запитувати та отримувати необхідну інформацію про стан засобів зв’язку в органах управління та підрозділах Гарнізону, ознайомлюватись з розпорядчою та іншою документацією з питань її організації;

надавати керівникам органів управління та підрозділів Гарнізону служби пропозиції щодо удосконалення та усунення недоліків в експлуатації та технічному обслуговуванні систем зв’язку;

вимагати від відповідних посадових осіб виконання вимог Тимчасового порядку та інших нормативних актів, що регламентують діяльність служби зв’язку і оповіщення;

вносити в установленому порядку пропозиції начальнику Гарнізону (підрозділу МНС) про заохочення або про накладення дисциплінарного стягнення на особовий склад, який забезпечує виконання функцій служби зв’язку;

брати участь у встановленому порядку в розподіленні засобів зв’язку, а також погоджувати заявки на засоби зв’язку та експлуатаційно-витратні матеріали;

вимагати у встановленому порядку введення тимчасових схем зв’язку та оповіщення на період виходу з ладу чи ремонту основних систем зв’язку та оповіщення, а також в інших необхідних випадках;

забороняти роботу з несправними засобами зв’язку.

123. Порядок чергування в Гарнізоні служби начальника Гарнізону, його заступників, оперативних груп встановлює начальник Гарнізону.

Виїзд начальника Гарнізону або його заступників на всі пожежі, що виникли на потенційно небезпечних об'єктах та об’єктах підвищеної небезпеки, а також за підвищеним номером виклику (рангом) обов'язковий; порядок виїзду на пожежі оперативних груп визначає начальник Гарнізону.

124. У кожному Гарнізоні розробляється порядок збору начальницького складу Гарнізону для залучення до роботи з гасіння пожеж, ліквідації наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха.

125. Склад оперативних груп Гарнізону визначається начальником Гарнізону.

В обласних гарнізонах до складу оперативної групи включаються співробітники усіх служб ГУ МНС, а також навчальних закладів (навчально-методичних центрів), науково-дослідних закладів МНС, які входять до складу територіального Гарнізону служби.

126. У міських (районних) управліннях (відділах), самостійних підрозділах МНС за аналогічним з обласним Гарнізоном принципом формуються оперативні групи управлінь (відділів), підрозділів.

127. Оперативну групу по черзі очолюють начальник Гарнізону та його заступники, начальники підрозділів і їх заступники, з урахуванням чергування змін (караулів).

128. Щороку начальник Гарнізону затверджує склад оперативної групи.

Час і тривалість чергування оперативної групи, як правило, збігається з часом і тривалістю чергування караулів пожежно-рятувальних підрозділів Гарнізону.

129. У робочий час співробітники, які входять до складу оперативної групи, виконують свої повсякденні службові (функціональні) обов'язки, а в неробочий час, вихідні і святкові дні про своє місце перебування постійно інформують оперативно-диспетчерську службу Гарнізону і повинні бути в будь-який момент готовими до виконання службових обов'язків.

130. За розпорядженням начальника Гарнізону режим чергування оперативної групи і місця її перебування можуть змінюватися залежно від оперативної обстановки.

131. Відповідальний черговий по Гарнізону призначається начальником Гарнізону з числа керівного складу органів управління (підрозділів) Гарнізону служби, підпорядковується начальнику Гарнізону й очолює оперативну групу.

132. Відповідальний черговий по Гарнізону зобов'язаний:

перед заступанням на чергування перевірити склад оперативної групи, знання особовим складом групи своїх функціональних обов’язків, провести інструктаж особового складу групи;

знати оперативно-тактичні можливості Гарнізонів;

перевіряти особисто і силами оперативної групи організацію гарнізонної і караульної служб у гарнізонах;

залежно від характеру подій, що виникли у Гарнізонах серед особового складу й інших подій, визначати склад співробітників з числа оперативної групи і направляти їх на місце події;

виїжджати особисто на пожежі, які виникли на потенційно небезпечних об’єктах та об’єктах підвищеної небезпеки, на ліквідацію наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха, керувати діями підрозділів МНС й аварійних бригад щодо розслідування причин пожежі, визначення матеріального збитку, підготовки відповідної інформації;

у разі неправомочності рішень будь-яких питань доповідати начальнику Гарнізону про ситуацію, яка створюється, і діяти за його вказівкою;

доповідати начальнику Гарнізону про результати чергування оперативної групи Гарнізону.

133. Відповідальний черговий по районному (міському) управлінню (відділу), пожежно-рятувальному підрозділу призначається начальником районного (міського) управління (відділу), пожежно-рятувального підрозділу з числа посадових осіб районного (міського) управління (відділу), пожежно-рятувального підрозділу та підпорядковується начальнику районного (міського) управління (відділу), пожежно-рятувального підрозділу і начальнику Гарнізону служби.

134. Відповідальний черговий по районному (міському) управлінню (відділу), пожежно-рятувальному підрозділу призначається, як правило, на добу. Він зобов'язаний:

знати оперативну обстановку на території, що охороняється;

перевіряти організацію несення караульної служби, роботу оперативних чергових по районному (міському) управлінню (відділу);

виконувати обов'язки, визначені для відповідального чергового начальником Гарнізону служби.

135. На чергову добу до складу оперативної групи Гарнізону включаються співробітники усіх служб ГУ МНС, підрозділів Гарнізону (чергові за напрямками служби).

136. Чергові по лінії служб, як правило, призначаються в порядку черги з числа співробітників ГУ МНС, підрозділів.

137. Чергові по напрямках служби зобов'язані:

виконувати розпорядження відповідального чергового по Гарнізону;

про своє місце перебування систематично інформувати оперативно-диспетчерську службу (пункт зв’язку підрозділу);

у будь-який момент бути готовими до виїзду в складі оперативної групи на пожежі, аварії, катастрофи, стихійне лихо, інші події і виконувати обов'язки по лінії своєї служби;знати вимоги нормативних документів по лінії організації служби та порядок їх застосування;

у разі хвороби чи з інших причин, через які немає можливості знаходитись у складі оперативної групи, доповісти про це керівнику своєї служби та повідомити особі, яка керує оперативною групою;

керівник служби організовує заміну та доповідає про це особі, яка керує оперативною групою та ОДС (ПЗЧ).

138. До гасіння пожеж підрозділи відомчої пожежної охорони залучаються за вимогою керівника гасіння пожежі відповідно до розкладу виїзду або плану залучення сил та засобів Гарнізону служби.

139. Взаємодія пожежно-рятувальних підрозділів МНС і відомчої пожежної охорони здійснюється відповідно до інструкцій взаємодії.

140. Караульна служба – це виконання бойової задачі. Вона вимагає від особового складу точного дотримання всіх положень цього Тимчасового порядку, високої дисципліни, рішучості й ініціативи.

141. Завданнями караульної служби є:

забезпечення постійної готовності чергових караулів до виконання дій за призначенням;

гасіння пожеж, рятування людей на них та, відповідно до тактико-технічних можливостей, надання допомоги при виникненні аварій, катастроф, стихійного лиха;

здійснення контролю за станом джерел протипожежного водопостачання, засобів зв'язку, проїздів;

підтримання постійного зв'язку зі службами взаємодії;

здійснення підготовки особового складу МНС;

підтримка статутного порядку в органах управління та підрозділах;

забезпечення цілодобового нагляду за протипожежним станом об'єктів, що охороняються на договірних засадах.

142. Чисельність особового складу, кількість і тип автомобілів, що знаходяться на озброєнні підрозділів, визначаються штатним розкладом, при цьому штатна чисельність повинна відповідати табелю бойового розрахунку визначеного для підрозділу типу техніки, який встановлюється Статутом дій у надзвичайних ситуаціях.

Караули пожежно-рятувальних підрозділів розподіляються на відділення за кількістю пожежної та рятувальної техніки, яка знаходиться в бойовому розрахунку.

143. На озброєнні караулу знаходяться всі основні і спеціальні автомобілі, які знаходяться в бойовому розрахунку й у резерві, та інша автотехніка, обладнана озброєнням за нормами табельної належності.

144. Техніка, обладнання і спорядження, що зазнали пошкоджень і не можуть застосовуватись для проведення робіт, негайно заміняються в такому порядку:

техніка, за наявності резерву, заміняється за розпорядженням начальника підрозділу, при відсутності резерву – заміна проводиться за розпорядженням начальника Гарнізону служби;

обладнання та спорядження заміняється за розпорядженням начальника караулу з наступною доповіддю про це начальнику підрозділу.

145. Документи служби чергових караулів підрозділів розробляються начальником підрозділу і його заступником відповідно до вимог цього Тимчасового порядку (додаток 13), Статуту дій у надзвичайних ситуаціях, наказів, вказівок, настанов, інших нормативних актів з урахуванням місцевих особливостей.

146. Посадовими особами караулу є:

начальник караулу;

помічник командира (капітана) пожежного корабля;

начальницький склад, який займається профілактикою пожеж і входить до складу чергового караулу пожежно-рятувального підрозділу по охороні об'єкта;

командир відділення;

водій;

диспетчер (радіотелефоніст) пункту зв'язку підрозділу.

147. Залежно від виду техніки, що знаходиться в бойовому розрахунку, і штатів підрозділу, до складу караулу можуть входити й інші посадові особи, обов'язки яких розробляються начальником підрозділу.

148. Начальник караулу підрозділу підпорядковується начальнику підрозділу і його заступнику. Він є прямим начальником усього особового складу караулу. Несе особисту відповідальність за стан дисципліни в караулі.

149. На час відсутності штатного начальника караулу його обов'язки дозволяється виконувати особам середнього і старшого начальницького складу, а в окремих випадках – особам молодшого начальницького складу (крім підрозділів, що охороняють об’єкти на договірних засадах), які мають відповідну підготовку і допущені у встановленому порядку до самостійного виїзду на чолі караулу.

150. Начальник караулу підрозділу МНС відповідає за:

готовність особового складу караулу до виконання дій за призначенням, чітку організацію і несення особовим складом внутрішньої і караульної служби;

підготовленість, виховання, дисципліну, морально-психологічний стан підпорядкованого йому особового складу;

справне утримання і правильну експлуатацію техніки і обладнання, що знаходяться на озброєнні караулу;

дотримання правил безпеки праці і пожежної безпеки;

виконання розпорядку дня і підтримку внутрішнього порядку в караулі.

151. Начальник караулу зобов'язаний:

проводити індивідуальну виховну роботу з особовим складом, знати ділові та моральні якості працівників караулу;

організовувати підбір та вивчення особового складу караулу, вносити пропозиції щодо комплектації вакантних посад у караулі;

знати ділові, професійні і морально-психологічні якості особового складу караулу;

проводити заняття зі службової підготовки з особовим складом караулу і контролювати командирів відділень щодо навчання особового складу;

постійно проводити роботу з виховання особового складу караулу в дусі професійного патріотизму, неухильного дотримання дисципліни, беззаперечного виконання наказів начальників і вимог Тимчасового порядку;

знати оперативно-тактичну характеристику району виїзду підрозділу (дислокацію відомчих пожежних підрозділів і добровільних формувань, розташування потенційно небезпечних об’єктів та об’єктів підвищеної небезпеки, їх техногенну та пожежну небезпеку, конструктивні особливості будинків, протипожежне водопостачання і проїзди тощо), а також тактико-технічні характеристики автомобілів, що знаходяться на озброєнні Гарнізону;

суворо стежити за дотриманням правил пожежної безпеки, чистотою і порядком у службових приміщеннях, стройовою виправкою особового складу караулу, виконанням правил носіння форми одягу і правильної підгонки обмундирування і спорядження;

піклуватися про здоров'я і потреби підлеглих, стежити за дотриманням ними правил безпеки праці при виконанні господарських робіт, проведенні практичних занять і діях за призначенням;

ознайомитися при заступанні на чергування з оперативною обстановкою в районі (на об'єкті), що охороняється, а також отримати необхідні вказівки від начальника підрозділу про додаткові заходи щодо охорони району (об'єкта);

розробляти і здійснювати під час чергування, залежно від обстановки, що складається, додаткові заходи щодо посилення охорони району (об'єкта);

доповідати начальнику підрозділу, за необхідності, при отриманні від постових, чергових та інших осіб повідомлень про наявність у районі виїзду (на об'єкті) обстановки, що створює загрозу виникнення пожежі, іншої надзвичайної ситуації, вживати заходів до усунення виявлених порушень;

уміти методично правильно виконувати нормативи зі спеціальної фізичної та пожежно-стройової підготовки, дотримуватись правил роботи з обладнанням і озброєнням;

посилювати контроль у нічний час, вихідні та святкові дні за протипожежним станом об'єкта, що охороняється, висилаючи на додаткові маршрути дозори з особового складу караулу;

контролювати і спрямовувати роботу молодших інспекторів профілактики, а також інспекторів профілактики за відсутності начальника (заступника начальника, старшого інженера) пожежно-рятувального підрозділу;

перевіряти особисто або через профілактичний склад і командирів відділень несення служби постовими, дозорними, особами внутрішнього наряду;

організовувати і контролювати у встановленому порядку огляд особливо важливих цехів і інших об'єктів перед їхнім закриттям після закінчення роботи на підприємстві, що охороняється підрозділом на договірних засадах;

стежити за тим, щоб техніка, обладнання і спорядження, засоби зв'язку і сигналізації, джерела протипожежного водопостачання, проїзди і під'їзди до будинків і вододжерел постійно утримувалися в справному стані. При виявленні несправностей вживати негайних заходів до їх усунення і, за необхідності, доповідати начальнику підрозділу й оперативному черговому по Гарнізону. З планом дій ознайомити особовий склад караулу і кожного окремо – з частиною плану, яка його стосується;

своєчасно направляти особовий склад на пости і дозори, провести з ним інструктаж та перевірити знання ним своїх обов'язків;

виїжджати на чолі караулу на пожежі, аварії, катастрофи, стихійне лихо і, відповідно до вимог Статуту дій у надзвичайних ситуаціях і встановленого у Гарнізоні порядку, керувати гасінням пожеж або роботою особового складу караулу при ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

при виході з ладу телефонів на пункті зв’язку підрозділу задіяти радіозв'язок, повідомити оперативно-диспетчерську службу про обстановку, що створюється, і діяти відповідно до вимог інструкції обов’язків начальника караулу;

контролювати збір даних про наявність людей у нічний час у дитячих, лікувальних закладах та інших установах, при необхідності доводити ці дані до особового складу караулу;

організовувати і проводити роботу з вивчення протипожежного водопостачання в районі виїзду (на об'єкті);

знати сигнали цивільної оборони і вміти діяти при їх отриманні;

виконувати роботу за спеціалізацією в напрямках оперативно-службової діяльності підрозділу, відповідно до функціональних обов'язків;

акуратно й у повному обсязі вести документацію караулу, стежити за її збереженням;

здійснювати керівництво ГДЗС у підпорядкованому йому караулі (зміні) і забезпечувати її готовність до роботи у небезпечному для дихання середовищі;

контролювати проведення перевірок захисних дихальних апаратів особовим складом чергового караулу (зміни);

особисто керувати роботою особового складу ГДЗС під час ліквідації пожеж, наслідків аварій, катастроф або стихійного лиха, очолювати ланку ГДЗС або входити до складу ланки ГДЗС, якщо її очолює старший начальник;

вносити записи до особистих карток газодимозахисників про їх роботу в захисних дихальних апаратах;

у разі раптової хвороби або з інших обставин, що не дозволяють надалі нести службу, негайно доповісти про це начальнику підрозділу або оперативному черговому по Гарнізону і в подальшому діяти за їх вказівкою.

152. Начальнику чергового караулу забороняється:

відлучатися з розташування підрозділу, крім випадків, передбачених цим Тимчасовим порядком;

відпускати будь-кого зі складу караулу, залишати відкритими пости, маршрути дозорів і сектори, виводити з бойового розрахунку техніку й обладнання, а також без дозволу начальника підрозділу дозволяти заміну особового складу караулу;

відлучатися із розташування частини, окрім випадків пов’язаних з перевіркою несення служби, або хворобою, пригодами в районі (об’єкті), що охороняється;

допускати в чергове приміщення осіб, які не мають на це права;

призначати для несення служби на постах пожежних, які не пройшли початкової підготовки, а також не ознайомлених особисто з ділянкою, що охороняється постом або таких, що не опанували обов’язків постових;

призначати непідготовлених осіб до виконання обов’язків на постах і в дозорах, а також осіб, які не ознайомлені особисто з особливостями охорони ділянок, постів і дозорів або не засвоїли обов'язків постових і дозорних.

153. Помічник командира (капітана) пожежного корабля підпорядковується командиру (капітану) пожежного корабля. Він є прямим начальником особового складу караулу і відповідає за готовність особового складу до виконання дій за призначенням, чітке виконання ним службових обов’язків, за морально-психологічний стан, підготовленість, виховання і дисципліну особового складу, за справне утримання техніки і пожежно-технічного обладнання.

154. Помічник командира (капітана) пожежного корабля зобов'язаний:

вивчати і знати ступінь професійної підготовленості і моральні якості особового складу караулу (вахти);

постійно проводити роботу щодо виховання особового складу караулу (вахти) у дусі професійного патріотизму, неухильного дотримання дисципліни, беззаперечного виконання наказів командирів і вимог Тимчасового порядку;

проводити заняття із службової підготовки з особовим складом караулу (вахти);

досконало знати тактико-технічні дані корабля, район акваторії, що охороняється, її спецлоцію, місце розташування й оперативно-тактичні характеристики найбільш важливих і пожежонебезпечних об'єктів, у тому числі і берегових;

постійно стежити за технічним станом і пожежною безпекою корабля, і при виявленні несправностей та інших порушень вживати заходів до їхнього усунення, забезпечувати чистоту і порядок на кораблі й у службових приміщеннях;

суворо стежити за стройовою виправкою особового складу караулу, дотриманням ним правил носіння встановленої форми одягу, правильним припасуванням обмундирування і спорядження;

виконувати самому і забезпечувати виконання особовим складом корабля правил плавання по внутрішніх судноплавних шляхах, а також вимог судноплавної інспекції і Річкового (морського) реєстру;

піклуватися про здоров'я і потреби підлеглих, стежити за дотриманням ними правил безпеки праці при несенні служби, на практичних заняттях і під час бойової роботи;

відповідно до встановленого в Гарнізоні порядку керувати гасінням пожеж або роботою особового складу корабля з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

забезпечувати підтримку постійного телефонного або радіозв'язку з оперативно-диспетчерською службою, пунктом зв’язку підрозділу.

155. Помічнику командира (капітана) пожежного корабля забороняється:

відлучатися з корабля (із службових приміщень), відпускати будь-кого зі складу караулу (вахти) і скорочувати бойовий розрахунок пожежного корабля;

допускати на корабель і у чергові приміщення осіб, які не мають на це права.

156. Командир відділення підрозділу МНС підпорядковується начальнику караулу і є безпосереднім начальником особового складу відділення.

Він відповідає за: навчання, виховання, дисципліну і готовність особового складу відділення до виконання дій за призначенням, за стройову виправку і зовнішній вигляд своїх підлеглих; за дбайливу та правильну експлуатацію техніки, озброєння і спорядження відділення; за спеціальну фізичну підготовку особового складу відділення.

157. Командир відділення зобов'язаний:

знати ділові, професійні й особисті якості кожного підлеглого;

навчати і виховувати особовий склад свого відділення, прищеплювати йому любов до спеціальності і почуття дбайливого ставлення до техніки і обладнання;

займатися підготовкою і виховувати у підлеглого особового складу стройову виправку та фізичну витривалість;

піклуватися про підлеглих, знати в їх потреби;

доповідати начальнику караулу про захворювання, скарги і прохання підлеглих, про випадки втрати або виходу з ладу закріпленого за ними пожежно-технічного та аварійно-рятувального обладнання, а також виявлену ними самовідданість і розумну ініціативу при виконанні бойової роботи і несенні служби;

піклуватися про зберігання здоров'я підлеглих і стежити за дотриманням ними правил безпеки праці та носіння встановленої форми одягу;

бути прикладом для підлеглих у всіх питаннях служби;

знати район виїзду підрозділу, розташування джерел протипожежного водопостачання, потенційно небезпечних об'єктів та об’єктів підвищеної небезпеки, а також тактико-технічні характеристики техніки, обладнання, яке знаходиться на озброєнні в підрозділі;

відповідати за оперативну готовність газодимозахисників підпорядкованого відділення, зберігання та правильне використання ними захисних дихальних апаратів і закріпленого за відділенням газодимозахисного обладнання;

слідкувати за наявністю, справністю на пожежному автомобілі резервних дихальних апаратів, балонів, регенеративних патронів;

проводити технічне обслуговування та випробовування пожежно – технічного обладнання;

своєчасно готувати особовий склад, який задіяний на постах, дозорах, у внутрішньому наряді та бойовому розрахунку, перевіряти знання ними обов'язків, підгонку спорядження і спеціального одягу;

перевіряти за завданням начальника караулу несення служби постовими, дозорними й особами внутрішнього наряду;

перевіряти справність і утримання техніки, обладнання й апаратів захисту органів дихання та зору особового складу відділення;

виїжджати по тривозі з відділенням і керувати його роботою при гасінні пожежі, ліквідації наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха;

тимчасово виконувати обов'язки начальника караулу при перебуванні його на об'єкті або в інших випадках за вказівкою начальника караулу.

158. До виконання обов'язків водія спеціального автомобіля допускаються особи, що пройшли підготовку у встановленому порядку.

159. Водій спеціального автомобіля підпорядковується командиру відділення, а в питаннях утримання і технічного обслуговування техніки – старшому техніку (механіку, водію). Він відповідає за справність, постійну готовність і безперебійну роботу в бойових умовах закріпленої за ним техніки.

160. Водій спеціального автомобіля зобов'язаний:

знати тактико-технічну характеристику, призначення, улаштування, принцип дії, роботу і порядок обслуговування закріпленої техніки, її несправності (ознаки, причини, небезпечні наслідки, засоби визначення й усунення), а також район виїзду підрозділу, місця розташування джерел протипожежного водопостачання, шляхи і проїзди;

суворо дотримуватись правил дорожнього руху;

уміти впевнено і безпечно управляти в різноманітних дорожніх і метеорологічних умовах автомобілями всіх типів, які знаходяться на озброєнні підрозділу, відповідно до відмітки у водійському посвідченні;

систематично підвищувати свої професійні знання й уміння, мати відповідний дозвіл на допуск до роботи на всіх автомобілях підрозділу;

уміти працювати зі всіма спеціальними агрегатами і механізмами, а також із засобами зв'язку, установленими на закріплених автомобілях, у повному обсязі і правильно використовувати технічні і тактичні можливості в умовах ведення оперативно-тактичних дій;

дотримуватися правил безпеки праці і виробничої санітарії при несенні служби, експлуатації, технічному обслуговуванні і ремонті техніки;

перевіряти технічний стан, якісно, своєчасно й у повному обсязі виконувати технічне обслуговування закріпленої техніки;

економити пально-мастильні й інші експлуатаційні матеріали, виконувати правила збереження і порядок їхнього застосування;

виконувати правила користування гаражним обладнанням, правильно оформляти експлуатаційно-технічні й облікові документи з експлуатації техніки;

доповідати командиру відділення про всі несправності закріпленої техніки і негайно вживати заходів для їх усунення;

сумлінно нести службу у внутрішньому наряді.

161. Водій, який не має при собі посвідчення водія і свідоцтва на право керування закріпленими автомобілями, до чергування не допускається.

162. Черговий диспетчер (радіотелефоніст) пункту зв'язку підрозділу підпорядковується начальнику чергового караулу, а в оперативній діяльності – старшому диспетчеру (радіотелефоністу) оперативно-диспетчерської служби, начальнику чергової зміни.

Він відповідає за чіткий прийом, передачу і реєстрацію повідомлень, що надходять на пункт зв’язку, своєчасне направлення відділень на пожежі, місця аварій, катастроф, стихійного лиха, ведення Журналу пункту зв’язку підрозділу (додаток 14).

163. Диспетчер (радіотелефоніст) пункту зв'язку підрозділу зобов'язаний:

знати район виїзду підрозділу, оперативну обстановку в ньому, перелік об'єктів, на які складені плани і картки пожежогасіння або висилаються при пожежах підрозділи по підвищеному номеру (рангу) виклику, безводні ділянки, місце розташування потенційно небезпечних об'єктів та об’єктів підвищеної небезпеки, проїздів і джерел протипожежного водопостачання, а також основні тактико-технічні дані автомобілів (кораблів, потягів), наявних у Гарнізоні служби;

уміти швидко користуватися службовою (довідковою) документацією пункту зв’язку, засобами зв'язку, забезпечувати швидкий прийом повідомлень про пожежі, інші надзвичайні ситуації;

перевіряти роботу засобів зв'язку при заступанні на чергування, а також періодично в ході чергування:

тримати в чистоті і справності засоби зв'язку, майно службових приміщень пункту зв’язку, про всі несправності доповідати начальнику караулу;

підтримувати зв'язок із службами взаємодії і, за необхідності, спрямовувати ці служби в район проведення робіт відповідно до встановленого порядку:

при отриманні повідомлень про закриття проїздів, вихід з ладу джерел протипожежного водопостачання, зв'язку й інших змін оперативної обстановки, негайно доповідати начальнику караулу і в оперативно-диспетчерську службу;

при виклику по телефону (крім прямого телефонного зв'язку) відповідати: "Пожежно-рятувальна служба", а по спеціальних лініях, повторювати відповідь та відрекомендовуватись;

отримавши по телефону повідомлення про пожежу, іншу надзвичайну ситуацію, не припиняючи розмови, увімкнути сигнал тривоги, а в нічний час і додаткове освітлення приміщень, заповнити дорожні листи на виїзд автомобілів стройової групи експлуатації за сигналом "Тривога" (додаток 15), установити місце, де виникла пожежа, надзвичайна ситуація, прізвище особи, яка повідомила і номер телефону, по якому здійснюється повідомлення, а при можливості – додаткові відомості (уточнене місце виникнення пожежі, характер надзвичайної ситуації, особливості маршруту прямування, що саме горить, чи є загроза людям, вибуху, отруєння тощо). За наявності гучномовного зв'язку оголосити найменування відділень, які повинні виїжджати, і адресу пожежі, надзвичайної ситуації, як правило, перед вмиканням сигналу "Тривога" і після його відключення, включати табло (якщо воно є) з переліком автомобілів, що виїжджають;

передати дорожні листи начальнику караулу, повідомити йому наявні додаткові відомості про пожежу, надзвичайну ситуацію;

передавати начальнику караулу план (картку) пожежогасіння;

у ході отримання від заявника додаткових відомостей про пожежу, надзвичайну ситуацію, передавати ці відомості по радіозв'язку підрозділам, що виїхали до місця виклику;

про виїзд караулу на пожежу, у тому числі й інші виїзди, повідомляти оперативно-диспетчерську службу у встановленому в Гарнізоні порядку;

при отриманні сигналу "Тривога" по всіх системах автоматичної пожежної сигналізації діяти відповідно до інструкцій про порядок експлуатації даних установок сигналізації;

при отриманні повідомлення про пожежу на об'єкті, на якому передбачено автоматичний виклик сил і засобів за підвищеним номером (рангом) виклику, негайно повідомляти про це оперативно-диспетчерську службу;

встановлювати і підтримувати зв'язок з караулом, що виїхав на пожежу (аварію, катастрофу, стихійне лихо, на заняття тощо); з урахуванням особливостей об'єкта з'ясовувати за допомогою довідкової літератури і документації, а також через відповідні служби його оперативно-тактичну характеристику, рівень загазованості, радіаційну обстановку, зміни метеоумов, які передбачаються тощо, і при одержанні додаткових відомостей негайно доповідати в оперативно-диспетчерську службу і начальнику караулу (КГП);

про направлення додаткових сил і засобів, відомості, що надійшли з місця роботи караулу, про повернення караулу інформувати оперативно-диспетчерську службу і посадових осіб у встановленому порядку;

вживати всіх необхідних заходів для своєчасного отримання інформації про обстановку з місця роботи караулу і негайно передавати отримані розпорядження й інформацію до оперативно-диспетчерської служби;

виконувати розпорядження, що надходять від начальника караулу, який виїхав (КГП);

виконувати обов'язки диспетчера оперативно-диспетчерської служби, якщо на пункт зв’язку підрозділу покладено функції цих служб Гарнізону;

здійснювати експлуатацію засобів зв'язку і сигналізації відповідно до інструкцій заводів-виробників і вимог нормативних документів з цього питання;

акуратно і у повному обсязі вести службову документацію пункту зв’язку підрозділу, дбайливо зберігати документи;

допускати в приміщення пункту зв’язку тільки начальника караулу, його прямих начальників, а також, на час своєї заміни, осіб зі складу чергового караулу, які допущені до виконання обов'язків диспетчера (радіотелефоніста) пункту зв’язку підрозділу.

164. Черговому диспетчеру (радіотелефоністу) пункту зв’язку підрозділу забороняється:

відволікатися від несення служби (сторонні розмови, прослуховування музики, радіо тощо на великих звукових рівнях, перегляд телепередач під час виїзду і бойової роботи караулу);

відлучатися з розташування підрозділу;

відлучатися з пункту зв'язку без дозволу начальника караулу і без підміни особою, підготовленою і допущеною до роботи на пункті зв’язку підрозділу;

відпочивати при виїзді караулу за сигналом "Тривога";

розмовляти особисто і допускати по телефону тривалі розмови (понад одну хвилину), не пов'язані з роботою підрозділу, порушувати встановлений порядок радіообміну.