Відповідно до пункту 4 частини першої статті 27, пункту 11 частини першої статті 28 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", пунктів 49 та 51 частини четвертої Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого Указом Президента України від 4 квітня 2003 року N 292/2003, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України П О С Т А Н О В И Л А:

1. Схвалити проект Закону України "Про внесення зміни до Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито".

2. Юридичному управлінню надіслати для погодження зазначений законопроект до відповідних органів державної влади та здійснювати супровід за його проходженням.

3. Контроль за виконанням цього розпорядження покласти на першого заступника Голови Держфінпослуг Оперенка Г.М.

Верховна Рада України

1. Пункт 39 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року N 7-93 "Про державне мито" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 13, ст. 113; Відомості Верховної Ради України, 1997 р., N 9, ст. 70) викласти у такій редакції:

"39) Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України - позивач й відповідач - за позовами до суду та господарського суду".

2. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

Указом Президента України від 11 грудня 2002 року N 1153/2002 створено Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України (надалі - Держфінпослуг) як центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Держфінпослуг діє на підставі Конституції України, Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг (надалі - Положення), затвердженого Указом Президента України від 4 квітня 2003 року N 292/2003, інших актів законодавства.

Зокрема, відповідно до пункту 11 частини першої статті 28 Закону "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" Держфінпослуг звертається до суду та господарського суду з позовами (заявами) у зв'язку з порушенням законодавства України про фінансові послуги. Частиною третьою статті 41 зазначеного Закону передбачено, що штрафи, накладені Держфінпослуг, стягуються у судовому порядку. На підставі пункту 7 частини першої статті 40 Державна комісія може порушувати питання про ліквідацію фінансової установи, що полягає у зверненні у передбачених законом випадках (в тому числі за діяльність без відповідної ліцензії чи діяльність, заборонену законом) до суду, з позовом про ліквідацію фінансової установи.

Пунктом 39 чинної редакції Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" передбачено звільнення від сплати мита Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю - за позовами, з якими він звертається до арбітражного суду у справах про скасування державної реєстрації страховика як суб'єкта підприємницької діяльності у випадках, передбачених статтею 8 Закону України "Про підприємництво".

Втім, на сьогоднішній день такого органу державної влади не існує, а завдання щодо державного регулювання ринків фінансових послуг, у тому числі і у галузі страхування, в межах компетенції, визначеної Законом, здійснює Держфінпослуг.