Щорічно в Україні реєструється близько 100 - 110 тисяч осіб, які звернулися за медичною допомогою з приводу покусів тваринами, з яких 60 % одержують направлення на лікування за підозрою в інфікуванні сказом. Також реєструються поодинокі випадки захворювання на сказ.

За останні 12 років джерелами збудника сказу для захворілих людей у 40,8 % були коти, у 34,4 % - собаки, у 17,1 % - лисиці, в одному випадку кажан, у трьох випадках - невідомі тварини.

Своєчасне повідомлення органів державної санітарно-епідеміологічної служби про випадок підозри на захворювання та проведення в повному обсязі необхідних лікувальних, протиепідемічних та протиепізоотичних заходів є важливим протиепідемічним етапом.

У той же час, аналіз епідрозслідувань випадків захворювань на сказ свідчить, що не всі захворілі своєчасно звертаються за медичною допомогою при нападі тварин, а у разі звернення мають місце випадки відмов потерпілих від антирабічних щеплень, самовільного переривання щеплень, що збільшує ризик захворювань на сказ.

Ускладнює ситуацію і не виконання в повному обсязі Закону України "Про захист тварин від жорстокого поводження" в частині створення притулків для утримання безпритульних тварин, регулювання чисельності диких тварин і тварин, що не утримуються людиною, але перебувають в умовах, повністю або частково створюваних діяльністю людини, що здійснюється методами біостерилізації або біологічно обґрунтованими методами.

З метою попередження епідемічних ускладнень серед населення України та мінімізації їх наслідків, керуючись ст. 40 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" ,

1. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській і Севастопольській міським державним адміністраціям:

1.1. Провести засідання надзвичайних протиепідемічних комісій, на яких розглянути рівень захворюваності населення на сказ і стан виконання заходів стосовно його профілактики в регіонах, виконання регіональних програм боротьби зі сказом та при необхідності внести в них відповідні корективи.

1.2. Забезпечити належну комунікацію з засобами масової інформації щодо висвітлення питань профілактики сказу та поширення серед населення інформаційних матеріалів, пам'яток про епідемічну ситуацію та заходи щодо запобігання захворюванню на сказ.

2. Державній ветеринарній та фітосанітарній службі України:

2.1. Провести аналіз епізоотичної ситуації зі сказу в регіонах, та у відповідності з особливостями, внести на розгляд органам виконавчої влади, пропозиції щодо підвищення ефективності заходів, спрямованих на попередження захворювань тварин на сказ.

2.2. Забезпечити своєчасну взаємоінформацію про встановлені випадки підозри, або захворювань людей та тварин на сказ і проведені у вогнищах протиепідемічні та протиепізоотичні заходи.