Динаміка професійної захворюваності свідчить, що з 2001 по 2008 роки спостерігається збільшення кількості випадків професійних захворювань (з 4034 у 2001 році до 6700 у 2008 році) та підвищення рівня захворюваності з 3,12 на 10000 працюючих у 2001 році до 5,2 - у 2008.

З 2008 року кількість щорічно зареєстрованих профзахворювань зменшилась і в 2010 році вона становила 5047 випадків (4,10 на 10000 працюючих).

Характеристика професійної захворюваності в Україні на сучасному етапі має особливості щодо її рівнів і розподілу потерпілих по галузях. Наведені в таблиці 2 дані свідчать про найбільшу кількість профзахворювань у вугільній промисловості. Показники професійної захворюваності на 10000 працюючих у цій галузі протягом усіх років перевищують як рівень по країні в цілому, так і по всім галузям, сягаючи найвищого рівня в 2006 році - 88,0 на 10000 працюючих, у той же час по країні в цілому цей показник становив 4,8 випадків на 10000 працюючих.

За останні роки кількість професійних захворювань у вугільній промисловості зменшилась і в 2010 році становила 3848 вперше зареєстрованих випадків, що в структурі професійної захворюваності становить 76,2 % від усіх зареєстрованих захворювань.

Друге місце за кількістю професійних захворювань займає металургійна промисловість. Протягом зазначеного періоду кількість випадків, що реєструється щорічно була не стабільною. Найбільше випадків професійних захворювань було зареєстровано у 2004 році - 560, найменше у 2009 році - 315. У 2010 році в металургійній галузі зареєстровано 502 випадки. Рівень професійної захворюваності за цей період був 1,2 - 5,7 на 10000 працюючих, що в структурі професійної захворюваності становить 1,0 - 9,9 %.

Третє місце за кількістю профзахворювань займає машинобудування. В цій галузі також спостерігається нестабільна динаміка кількості зареєстрованих випадків (від 250 до 356 у різні роки). В 2010 році було зареєстровано 288 випадків, що менше ніж у попередні роки. Рівень професійної захворюваності протягом 2001 - 2010 рр. коливався в межах 1,4 - 2,6 на 10000 працюючих. У структурі профпатології машинобудівна промисловість становить 4,3 - 8,3 % в різні роки.

У легкій, хімічній промисловості, будівництві та сільському господарстві встановлено низькі показники профзахворюваності та відмічено тенденцію до зменшення кількості випадків професійних захворювань.

Особливість регіонального розподілу потерпілих (табл. 3) обумовлена структурою господарського комплексу, а саме зосередженням основної кількості випадків професійних захворювань у гірничодобувних промислових областях.

Найбільшу кількість випадків зареєстровано в Донецькій, Дніпропетровській, Луганській та Львівській областях. В Івано-Франківській, Київській, Хмельницькій, Чернігівській, Закарпатській областях, де раніше щорічно реєструвалося десятки випадків професійних захворювань, в останні роки виявляються поодинокі випадки.

Для порівняльного аналізу розподілу випадків профзахворювань було розраховано інтенсивні показники професійної захворюваності на 10000 працюючих (табл. 4) та встановлено, що найбільш високі рівні професійної захворюваності в Донецькій, Дніпропетровській, Луганській, Львівській, Волинській та Кіровоградській областях.

Загальний рівень професійної захворюваності по країні в цілому складав 3,1 - 5,6 на 10000 працюючих. У Донецькій області він становив 6,4 - 15,00, Луганській - 5,1 - 16,5, Дніпропетровській - 3,2 - 6,7, Львівській - 1,9 - 7,2, в інших областях ці показники нижчі середнього по Україні.

Розподіл випадків захворювань за основними формами профпатології (табл. 5) свідчить, що найбільша кількість випадків припадає на захворювання органів дихання (пневмоконіоз та хронічний бронхіт, з переважною більшістю бронхіту), на які приходиться 60 - 65 % від щорічно зареєстрованих професійних захворювань.

На другому місці хвороби опорно-рухового апарату - 20 - 25 % випадків. Звертає увагу те, що майже не реєструються такі форми професійної патології, як бурсити та вегето-судинна поліневропатія рук у доярок.

На третьому місці вібраційно-шумова патологія. Частка вібраційної хвороби становить в останні роки 6 - 8 % від загальної кількості. На долю нейро-сенсорної приглухуватості приходиться 4 - 6 % випадків у різні роки. Частка професійних захворювань хімічної етіології в останні роки зменшилась до 1 - 2 %. Така динаміка профзахворювань при збереженні несприятливих умов праці пов'язана в першу чергу з неповним охопленням контингентів, що підлягають медоглядам, та недоліками проведення періодичних медичних оглядів (більше половини потерпілих виявляється не при планових оглядах, а при зверненні хворих за медичною допомогою).

Через складнощі діагностики, а також недостатню підготовленість лікарів з питань професійної патології, остання встановлюється лише в клініках профільних науково-дослідних інститутів і рідше у відділеннях профпатології обласних і міських лікарень. Професійні захворювання шкіри (незважаючи на тисячі, за даними статистики, контактних дерматитів) в останні роки практично не реєструються, те ж саме стосується інших форм хімічної патології, віднесення яких до професійних вимагає ретельного вивчення профмаршруту і використання спеціальних методів діагностики.

У період з 2001 по 2010 рр. професійна патологія реєструється в основному (більш 90 %) у чоловіків. Відмічаються лише невеликі розходження в питомій вазі всіх вікових і стажових груп (таблиця 6), а значна частина потерпілих (більш 80 %) має стаж роботи в професії більше 10 років, у тому числі значна кількість осіб знаходиться в інтервалі від 20 до 40 років, що свідчить про тривалий латентний період дії шкідливого фактора. Вікова структура хворих визначається значною кількістю осіб у віці від 50 до 54 років (15,0 % потерпілих) і в пенсійному віці - до 40,0 %, причому більшість з них приходиться на вік понад 60 років - 23,0 %, що значною мірою відображає як процес "постаріння" працюючих, так і може свідчити про пізнє виявлення професійної патології у осіб, що раніше одержали пенсію на загальних підставах. Слід зазначити і той факт, що в складі потерпілих на молодий, найбільш працездатний вік (до 29 років) за останні роки приходиться 3,0 % від усіх потерпілих.

Наведені в таблиці дані свідчать про те, що в Україні середній період формування патології є стабільним і коливається в межах від 17,6 до 19,4 років при відсутності в останні роки позитивної тенденції до збільшення середнього стажу потерпілих. Така ситуація стосується всіх окремо взятих форм професійної патології, причому періоди їхнього формування відрізняються вкрай незначно. Разом з тим, при всіх формах патології середній вік захворілих складає в основному більш 50 років. Такий вік потерпілих пов'язаний як із з латентним періодом впливу професійних факторів на організм працюючих, так і з пізньою діагностикою патології у осіб пенсійного віку, що раніше пішли на пенсію по загальному захворюванню, що пов'язано з новим, пільговим законодавством по охороні праці (регресійні позови).