Розглянувши інформацію про координацію розробки проекту Концепції захисту суспільної моралі в Україні та проект Концепції захисту суспільної моралі в Україні, Національна експертна комісія з питань захисту суспільної моралі

1. Інформацію про координацію розробки проекту Концепції захисту суспільної моралі в Україні взяти до відома та розмістити на сайті Національної комісії.

2. Схвалити доопрацьований з урахуванням громадського обговорення проект Концепції захисту суспільної моралі в Україні, що додається.

3. Надіслати проект Концепції захисту суспільної моралі в Україні до Кабінету Міністрів України.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про захист суспільної моралі" змістом державної політики у сфері захисту суспільної моралі є створення необхідних правових, економічних та організаційних умов, які сприяють реалізації права на інформаційний простір, вільний від матеріалів, що становлять загрозу фізичному, інтелектуальному, морально-психологічному стану населення. Державний нагляд за додержанням вимог чинного законодавства у сфері захисту суспільної моралі в межах своєї компетенції здійснюють міністерства, відомства та органи місцевого самоврядування, діяльність яких у цьому напрямку потребує належної координації та чітко визначеної стратегії.

Одним з основних завдань Національної комісії згідно статті 19 Закону України "Про захист суспільної моралі" є координація розробки Концепції захисту суспільної моралі.

Національна комісія ініціювала створення міжвідомчої робочої групи по розробці Концепції захисту суспільної моралі в Україні та звернулась до центральних органів влади, відповідальних за дотримання вимог Закону України "Про захист суспільної моралі" та чинного законодавства у сфері захисту суспільної моралі щодо делегування представників до її складу. Згідно наданих пропозицій було сформовано склад міжвідомчої робочої групи по розробці Концепції захисту суспільної моралі в Україні, до якої увійшли представники Міністерства освіти і науки, молоді та спорту, Міністерства культури, Міністерства внутрішніх справ, Міністерства охорони здоров'я, Міністерства юстиції, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Генеральної прокуратури, Служби безпеки, Державної митної служби, Державного комітету телебачення та радіомовлення, Національної академії наук, Національної академії правових наук, Академії медичних наук, Академії педагогічних наук.

12 травня 2010 р. відбулося установче засідання міжвідомчої робочої групи, на якому обговорювався проект структури Концепції та ключові аспекти, які мають бути відображені у ній. Рішенням Національної комісії від 27 травня 2010 р. N 5 проект структури Концепції було прийнято за основу.

Рішенням від 14 вересня 2010 р. N 12 Національна комісія погодила План заходів по координації розробки Концепції, який розглянуто на засіданні міжвідомчої робочої групи 28 вересня 2010 р.

Проект Концепції 25 січня 2011 р. обговорювався на засіданні міжвідомчої робочої групи та отримав схвальну оцінку. Доопрацьований з урахуванням зауважень членів міжвідомчої робочої групи проект Концепції 3 лютого 2011 р. був схвалений на засіданні Національної комісії.

Також Національною комісією прийнято рішення звернутися до обласних рад, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Київської та Севастопольської міських рад та міських рад міст обласних центрів з пропозицією розглянути проект Концепції.

За результатами розгляду без зауважень проект Концепції було підтримано Київською, Одеською, Чернівецькою обласними радами, Житомирською, Тернопільською та Дніпропетровською міськими радами.

Пропозиції, надані Верховною Радою АРК, Кіровоградською, Волинською, Житомирською, Хмельницькою, Київською, Одеською, Чернівецькою обласними радами, Вінницькою, Рівненською, Луцькою міськими радами, які стосувалися, зокрема, структури проекту, термінології, чинників формування суспільної моралі, принципів та напрямів державної політики у цій сфері тощо, були розглянуті на засіданні міжвідомчої робочої групи 31 травня 2011 р. За результатами засідання проект Концепції схвалено.

Крім того, в рамках громадського обговорення проекту Концепції, яке розпочато у березні 2011 р., даний проект розміщено на офіційному сайті Національної комісії та проведено публічні заходи стосовно його обговорення. Такі заходи за участю представників обласних державних адміністрацій, депутатів обласних рад, членів обласних громадських колегій з питань захисту суспільної моралі, глав церков регіону, лідерів обласних громадських об'єднань та провідних науковців проведено у м. Києві, Автономній Республіці Крим, Волинській, Закарпатській, Запорізькій, Івано-Франківській, Київській, Львівській, Одеській, Полтавській, Харківській областях. Висловлені учасниками таких публічних заходів пропозиції стосовно проекту Концепції були розглянуті при його доопрацюванні. Загалом за результатами проведення публічних заходів проект Концепції було схвалено.

16 червня 2011 р. проект Концепції було публічно презентовано керівництвом Національної комісії та її членами у м. Києві на круглому столі "Презентація проекту Концепції захисту суспільної моралі в Україні". Представники громадських організацій, творчих спілок, релігійних об'єднань та інші учасники круглого столу виступили із підтримкою проекту Концепції.

В умовах глобалізації, інтеграції України у європейське та міжнародне співтовариство, все частіше українське суспільство стикається із новими проблемами. Становлення української державності, побудова громадянського суспільства передбачають орієнтацію на людину, її духовну культуру, що і визначає основні напрями діяльності держави.

Оптимальним для сучасного стану громадянського суспільства та врахування демократичних засад світового розвитку видається побудова такої держави, яка спроможна забезпечити вільний розвиток суспільства у всіх сферах суспільного життя на засадах пріоритету прав і свобод людини та верховенства права у здійсненні державою своєї діяльності.

До функцій держави, які покликані забезпечити вільний розвиток суспільства, належить не тільки культурна (духовна), але й інформаційна та функція захисту суспільної моралі. Саме остання з названих функцій держави має забезпечити попередження у суспільстві пропаганди расової і національної ворожнечі, фашизму, неофашизму, українофобії, антисемітизму, русофобії та інших видів ксенофобії, нетерпимості і насильства, образи нації чи людини за національною ознакою тощо.

Метою Концепції є визначення цілей, принципів, пріоритетних завдань, основних засад та напрямів державної політики України у сфері захисту суспільної моралі, державного регулювання обігу інформаційної продукції, що може негативно впливати на суспільну мораль та фізичний, розумовий чи морально-психологічний розвиток людини.

Концепція захисту суспільної моралі має сприяти законодавчому закріпленню та врегулюванню одного із пріоритетних напрямків діяльності держави - здійснення державою функції захисту суспільної моралі.

Суспільна мораль - це система етичних цінностей, правил і норм поведінки, що склалися у суспільстві на основі традиційних духовних і культурних надбань, уявлень про добро, справедливість, совість, гідність, свободу, відповідальність, громадський обов'язок, спрямованих на творчу самореалізацію людини в усіх сферах життя. Суспільна мораль є об'єктом захисту держави.

Захист суспільної моралі, як складова забезпечення національної безпеки України та конституційний обов'язок держави, полягає у здійсненні органами державної влади і місцевого самоврядування, у тому числі за участю громадських організацій, діяльності, спрямованої на:

- недопущення пропаганди расової і національної ворожнечі, фашизму, неофашизму, українофобії, антисемітизму, русофобії та інших видів ксенофобії, нетерпимості і насильства, образи нації чи людини за національною ознакою;

- відродження духовних цінностей українського народу, захист та примноження культурного надбання, збереження національної та культурної спадщини;

- підтримку розвитку культури і мистецтва;

- створення умов для реалізації творчого потенціалу людини, забезпечення рівних можливостей для всіх людей у задоволенні культурно-духовних потреб;

- попередження і недопущення розповсюдження продукції та показу видовищних заходів, які пропагують неповагу до національних і релігійних святинь, неповагу до батьків, наркоманію, токсикоманію, алкоголізм, тютюнопаління та інші шкідливі звички, принижують особистість, є проявом знущання з приводу фізичних вад (каліцтва), з душевнохворих, літніх людей;

- здійснення заходів, спрямованих на виключення можливості доступу неповнолітніх до обігу продукції сексуального та еротичного характеру, продукції, що містить елементи насильства та жорстокості, видовищних заходів сексуального та еротичного характеру.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про захист суспільної моралі" змістом державної політики у сфері захисту суспільної моралі є створення необхідних правових, економічних та організаційних умов, які сприяють реалізації права на інформаційний простір, вільний від матеріалів, що становлять загрозу фізичному, інтелектуальному, морально-психологічному стану населення.

Державний контроль та нагляд за додержанням вимог Закону України "Про захист суспільної моралі" та чинного законодавства у сфері захисту суспільної моралі в межах своєї компетенції здійснюють такі міністерства і відомства, як: Міністерство культури України, Міністерство охорони здоров'я України, Міністерство юстиції України, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, Міністерство внутрішніх справ України, Державна митна служба України, Генеральна прокуратура України, Державний комітет телебачення і радіомовлення України, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, Національна експертна комісія України з питань захисту суспільної моралі, а також місцеві органи державної виконавчої влади та місцевого самоврядування.

Необхідність нагальної постановки питання щодо виокремлення захисту суспільної моралі в окрему функцію держави підтверджують такі умови та сучасні тенденції суспільного розвитку України:

1) наявність окремої важливої групи суспільних відносин щодо захисту суспільної моралі, яка потребує регулювання з боку держави;

2) соціальний запит суспільства на регулятивну роль держави у тій чи іншій сфері суспільних відносин;

3) наявність системи нормативно-правових актів, які регулюють суспільні відносини, пов'язані із захистом суспільної моралі;

4) наявність системи державних органів та інститутів громадянського суспільства, здатних забезпечити реалізацію функції держави, пов'язану із захистом суспільної моралі.

Важливим фактором у цьому питанні є громадська думка. Так, за даними всеукраїнського дослідження, більша частина українців (60,2%) вважає низьким рівень моралі в Україні, більш ніж чверть опитаних (29,4%) охарактеризували б його як середній і тільки 2,1% українців вважають сьогоднішній рівень моралі в українському суспільстві високим.

Необхідність реагування держави у сфері захисту суспільної моралі також обумовлена загостренням у суспільстві протягом останніх десятиріч відповідних соціальних, політичних, економічних, організаційно-правових, ціннісно-орієнтаційних, соціально-деформаційних проблем, які проявились у морально-етичній сфері, зокрема:

I група - соціальні проблеми:

- комерціалізація культури, зруйнований художній простір, експансія іноземних кінокультур на території України, зниження рівня художньо-театральних потреб та вимог глядачів, посилення орієнтації театру і кіно на розважальну тематику;

- соціальна пасивність значної частини населення (розчарування, песимізм);

- відсутність спеціальних просвітницьких заходів, зокрема у сфері соціальної та молодіжної політики;

- непідготовленість молоді до сімейного життя, а молодих батьків до виховання дітей, наявність у сім'ях шкідливих звичок та насильства, неузгодженість між батьками у питаннях виховання дітей, гендерна дискримінація щодо виховання дітей, нестабільність шлюбних відносин, збільшення кількості неповних сімей та сімей, які опинились в складних матеріальних умовах, зниження у суспільстві ролі родинного виховання, швидша адаптація дітей до науково-технічних умов розвитку соціуму ніж у їхніх батьків;

- низька дієвість механізмів саморегулювання у професійному середовищі суб'єктів інформаційної сфери, які забезпечили б дотримання відповідних етичних норм і стандартів;

- незавершеність формування української еліти.

II група - політичні проблеми:

- тривала невизначеність політичних орієнтирів держави;

- невизначеність політики держави в останні десятиріччя у сфері гуманітарної політики, недостатність реальних кроків у визнанні пріоритетності виховання дітей і молоді, пріоритетності освіти; низька ефективність політики держави щодо сприяння здоровому способу життя;

- недовіра суспільства до державних інституцій;

- необхідність підвищення ефективності реалізації інформаційної політики держави.

III група - економічні проблеми:

- розвиток кризових явищ, які набирають системного характеру в умовах формування нової системи економічних відносин; деформація зайнятості;

- низька ефективність протекціоністської політики з боку держави по відношенню до виробників національного мистецького продукту;

- низький рівень державної підтримки, в т.ч. фінансової, закладів мистецтва та культурно-просвітницьких проектів і як наслідок - комерціалізація об'єктів культури та засобів донесення до людини надбань культури;

- звуження доступності користування надбаннями культури для представників малозабезпечених та навіть середнього достатку сімей;

- низький рівень матеріально-технічного забезпечення дошкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних та позашкільних навчальних закладів;

- недостатній матеріальний рівень життя пересічної української сім'ї.

IV група - організаційно-правові проблеми:

- невідповідність чинного Закону України "Про захист суспільної моралі" сучасному розвитку суспільства;

- неврегульованість питань між державними органами щодо критеріїв віднесення продукції до такої, що негативно впливає на суспільну мораль;

- недостатня ефективність застосування правового механізму протидії ввезенню до України друкованої продукції, яка містить інформацію, що не відповідає вимогам Закону України "Про захист суспільної моралі";

- можливість розповсюдження продукції порнографічного характеру на території України, в т.ч. дитячої (зокрема можливість купити через Інтернет-магазини), а також матеріалів, які культивують насильство, українофобію, антисемітизм, русофобію та інші види ксенофобії, расову і релігійну нетерпимість;

- відсутність дієвих механізмів контролю за дотриманням законодавства про захист суспільної моралі розповсюджувачами іноземного телепродукту (зокрема реаліті-шоу);

- відсутність правових механізмів та технічних можливостей сприяння дотриманню в українському сегменті мережі Інтернет вимог законодавства України про захист суспільної моралі, відсутність правових норм щодо дотримання етичних стандартів при розміщенні реклами у мережі Інтернет.

V група - ціннісно-орієнтаційні проблеми:

- зміна ціннісних орієнтацій суспільства; зміни у побутовій культурі;

- поширення шкідливих звичок, таких як зловживання алкоголем, у тому числі слабоалкогольними напоями і пивом, тютюнопаління, наркоманія і, як наслідок, сексуальна розбещеність, цинізм, поширення насильства;

- відсутність у суспільстві мотивації на здоровий спосіб життя та комплексного підходу для розв'язання проблем його формування;

- нехтування громадянами етичними нормами, традиційними моральними та духовними людськими цінностями, що складалися та формувалися в суспільстві протягом тривалого часу;

- відсутність у переважної більшості молодого покоління національної традиційності щодо певних етичних норм, правил, поглядів;

- поява різноманітних суб- та контркультур;

- формування етнічних груп, які не були властивими для етнічного складу країни.

VI група - соціально-деформаційні проблеми:

- проникнення насильства через засоби масової інформації у духовну культуру, сім'ю та побут;

- люмпенізація, сексизм та еротизація культури;

- "засмічення" мережі Інтернет насильством, порнографією і т.д. на фоні швидкої інформатизації та комп'ютеризації суспільного життя;

- тенденції до заміщення виховної функції освіти інформативно-навчальною функцією;

- негативний вплив засобів масової інформації на формування здорового способу життя;

- поширення споживацького стилю життя засобами масової інформації та рекламною продукцією;

- неготовність більшості молодих людей сприймати сучасні надмірно великі об'єми інформації та її адекватно оцінювати;

- зростання рівня українофобії, антисемітизму, русофобії, інших видів ксенофобії та расової дискримінації; збільшення кількості радикальних інтолерантних щодо іноземців молодіжних течій, нелегальна міграція та нелегальний статус частини представників інших країн, які перебувають в Україні.

- можливість негативного впливу засобів масової інформації, зокрема телебачення та радіомовлення, інформаційних, комп'ютерних, телекомунікаційних та інших технологій на морально-психологічний стан населення і, у першу чергу, на дітей та молодь.

Метою державної політики у сфері захисту суспільної моралі є формування єдиної комплексної громадсько-державної системи забезпечення захисту моральних засад і утвердження мотивації українського суспільства на здоровий спосіб життя, недопущення в електронних та інших засобах масової інформації поширення продукції, що негативно впливає на суспільну мораль, у тому числі пропаганди культу насильства та жорстокості, расової і національної ворожнечі, фашизму, неофашизму, українофобії, антисемітизму, русофобії та інших видів ксенофобії, нетерпимості, образи нації чи людини за національною ознакою тощо.