Генеральною прокуратурою України розглянуто Ваше звернення N 511-09/11 від 07.09.2011, адресоване Першому віце-прем'єр-міністру України Клюєву А.П., "стосовно колізії у підходах до тлумачення терміна "звернення".

У даному зверненні Ви, посилаючись на нібито невідповідність положень п. п. 1.3, 2.4, 3.1, 3.8 Інструкції про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах прокуратури України заяв і повідомлень про злочини, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 24.06.2004 N 66/13-ок, - вимогам ст. ст. 94, 95 та 97 КПК України, ставите питання про визнання зазначених норм Інструкції нечинними.

При цьому Вами піднімається проблематика вирішення органами прокуратури заяв і повідомлень про злочини в порядку розгляду звернень громадян.

За результатами розгляду Вашого звернення інформую про наступне.

Відповідно до ст. 97 КПК України прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини, за якими не пізніше триденного строку приймається рішення про порушення кримінальної справи, про відмову в її порушенні або про направлення заяви чи повідомлення за належністю. Проте зазначені дії вчиняються уповноваженою особою виключно за наслідками вирішення заяви або повідомлення саме про злочин; така заява чи повідомлення мають відповідати вимогам ст. 95 КПК України.

На практиці ж нерідко надходять звернення громадян, що безпідставно іменуються останніми як "заява чи повідомлення про злочин", але за своїм змістом та правовою природою до таких не належать, оскільки не містять конкретної інформації про будь-який злочин чи його окремі ознаки (в аспекті чинного кримінального законодавства України), а носять загальний, невизначений характер з міркуваннями (висловленням оціночного ставлення) заявника до певних подій або осіб.

За подібних обставин зазначені звернення не можуть розглядатись з прийняттям рішень в порядку ст. 97 КПК України через відсутність предмета дослідчої перевірки і вирішуються органами прокуратури відповідно до Закону України "Про звернення громадян". Дана практика не суперечить вимогам ст. 12 даного Закону щодо обмежень у застосуванні його норм при розгляді заяв і скарг громадян в порядку, встановленому кримінально-процесуальним законодавством.

Ваші посилання на те, що п. 1.3 Інструкції через використання терміна "звернення громадян" замість встановлених у ст. 94 КПК України "заява" та "повідомлення" начебто неправомірно розширює "...категорію приводів для порушення кримінальної справи" і одночасно створює умови "...для альтернативного шляху розгляду заяв та повідомлень про злочини як звернень громадян" є необґрунтованими.