Державна казначейська служба України (далі - Казначейство) розглянула лист <...> щодо застосування кодів економічної класифікації видатків з обслуговування договору лізингу та правомірності придбання легкового автотранспортного засобу за договором лізингу та у межах компетенції повідомляє.

Застосування кодів економічної класифікації видатків залежить від економічної сутності платежу та умов укладених договорів.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату.

Згідно з пунктом 8.1 Примірного договору фінансового лізингу, затвердженого наказом Міністерства України у справах науки і технологій від 03.03.98 N 59, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.03.98 за N 203/2643, протягом усього строку дії цього договору об'єкт лізингу є власністю лізингодавця.

Отже, переданий у фінансовий лізинг об'єкт не може розглядатися як проданий, оскільки право власності на нього залишається у лізингодавця. Виходячи з наведеного, лізингові платежі необхідно здійснювати за КЕКВ 1134 "Оплата послуг (крім комунальних)".

Якщо сторони договору лізингу уклали договір купівлі-продажу об'єкта лізингу, то відповідно до статті 8 Закону України "Про фінансовий лізинг", право власності на нього переходить до лізингоодержувача в разі та з моменту сплати ним визначеної договором ціни. Проведення такої операції класифікується як придбання матеріальних активів і видатки здійснюються за кодом економічної класифікації видатків 2110 "Придбання обладнання і предметів довгострокового користування".