З метою забезпечення організації і проведення пошуково-рятувальних робіт кінологічними підрозділами МНС

1. Затвердити Методичні рекомендації з порядку організації і проведення пошуково-рятувальних робіт кінологічними підрозділами МНС (далі - Методичні рекомендації), що додаються.

2. Керівникам підрозділів центрального та територіального підпорядкування включити до програми підготовки кінологів вивчення зазначених Методичних рекомендацій.

3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника Міністра Болотських М.В.

1.1. Методичні рекомендації розроблено з урахуванням досвіду проведення пошуково-рятувальних робіт кінологічними підрозділами МНС, інших відомств і країн з метою визначення порядку організації і проведення пошуково-рятувальних робіт кінологічними підрозділами Міністерства.

У Методичних рекомендаціях викладено:

основні питання організації та проведення пошуково-рятувальних робіт кінологічними підрозділами (на об'єктах і територіях, відповідно до пори року та погодних умов, рівня підготовки кінологів і собак тощо);

порядок розміщення, ветеринарного забезпечення собак та використання спеціального спорядження для них;

найбільш розповсюджені способи і рекомендації щодо проведення пошуково-рятувальних робіт, які застосовуються в більшості країн світу.

Дані рекомендації не є такими, що чітко визначають і враховують усі можливі ситуації, з якими може зіткнутися кінолог при проведенні пошуково-рятувальних робіт. Залежно від ситуації та різних умов кінолог повинен творчо підходити до виконання завдань за призначенням.

1.2. У цих Методичних рекомендаціях терміни та скорочення вживаються у таких значеннях:

Зона пошуково-рятувальних робіт - визначена ділянка території, на якій підрозділи МНС проводять заходи щодо пошуку та рятування постраждалих внаслідок надзвичайних ситуацій або подій.

Зона "А" - визначена ділянка території, на якій найбільш ймовірне знаходження постраждалих внаслідок надзвичайних ситуацій або подій.

Зона "Б" - визначена ділянка території, на якій ймовірність знаходження постраждалих внаслідок надзвичайних ситуацій або подій значно менше, ніж у зоні "А".

Кінологічний розрахунок - кінолог із спеціально навченою собакою, здатний самостійно виконувати завдання щодо пошуку постраждалих внаслідок надзвичайних ситуацій або подій.

Навітряна сторона - сторона, звернена туди, звідки дме вітер.

Старший ГК - старший групи кінологів (найбільш досвідчений кінолог з числа рядового складу, командир відділення, заступник начальника, начальник Кінологічного центру).

Підвітряна сторона - сторона, звернена в напрямку, куди дме вітер.

2.1. Характерні особливості вражаючих чинників надзвичайних ситуацій і подій

Пошук постраждалих за допомогою спеціально навчених собак проводиться:

у завалах зруйнованих будинків і споруд, що утворюються в результаті природних (землетрус, ураган тощо), техногенних (вибухи, раптове руйнування будинків, споруд тощо) надзвичайних ситуацій;

при катастрофах транспортних засобів (літаки, потяги, кораблі тощо);

у лавинних виносах, накопиченні землі, каменів, піску від селів і обвалів;

у природному середовищі (пошук постраждалих і зниклих у лісі, гірській місцевості, прибережних районах тощо);

на водних об'єктах.

Найбільший обсяг робіт з пошуку та порятунку постраждалих приходиться на завали, що утворюються при руйнуванні будинків і споруд.

Найбільш характерним для завалів є накопичення будівельних конструкцій, що обрушилися, їхніх окремих уламків, у тому числі бетонних, залізобетонних конструкцій, цегельної кладки і будівельного сміття, меблів тощо.

Руйнування будинків у випадках надзвичайних ситуацій супроводжується блокуванням людей та їх ураженням.

Кількість загиблих на момент руйнування будинків та споруд у середньому може складати від 20 до 80% загальної кількості постраждалих.

Ураження, як правило, супроводжується механічними травмами від легкого до вкрай важкого ступеня і залежить від багатьох факторів.

Через 3 - 4 доби люди, що знаходилися під завалами живими, гинуть від переохолодження, спраги й інших причин. Через 7 - 10 діб шанси знайти живу людину під завалами практично відсутні, але мали місце випадки, коли знаходили живих людей і після 10 діб.

Як правило, близько половини постраждалих (що знаходяться під завалом) не в змозі повідомити про місце свого знаходження через отримані травми та непритомний стан. У першу добу після травмування при відсутності медичної допомоги загибель серед постраждалих може сягати 40%. При катастрофах великих транспортних засобів (літаки, потяги, кораблі) постраждалі можуть знаходитись усередині цих засобів або ззовні, на прилеглій місцевості. Умови пошуку постраждалих усередині деформованих, покручених транспортних засобів ускладнюються неможливістю безпосереднього доступу рятувальників до постраждалих.

Структура снігового шару лавинного виносу під впливом температури чи інших факторів постійно змінюється. Лавинний сніг перекристалізовується і затрудняє вихід запахів на поверхню. Сніжний шар, який утворюється після сильного снігопаду, легше пропускає запахи. Людина в лавинному виносі, якщо в неї дихальні шляхи не забиті снігом, може залишатися живою протягом декількох годин (10 - 15). Тривалість цього часу залежить від характеру отриманих травм, стану снігу й інших факторів.

При сході селів і обвалах утворюється специфічна структура шару, що складається з уламків дерев, знесених будівель, каменів, землі тощо. Тривалість виживання постраждалих у цих умовах мінімальна.

Тому оперативне залучення кінологічних розрахунків для пошуку постраждалих є дуже важливим для збереження їх життя.

2.2. Порядок взаємодії кінологічних розрахунків з аварійно-рятувальними підрозділами

Керівник пошуково-рятувальних робіт вирішує питання взаємодії всіх підрозділів, у тому числі кінологічних.

Важливо організувати чіткий розподіл зон пошуку та взаємодію між кінологічними розрахунками.

Для організації взаємодії в зоні пошуково-рятувальних робіт (при залученні кінологічних розрахунків) необхідно дотримуватися наступних правил:

особовий склад підрозділів, техніка розташовуються з навітряної сторони поблизу зони проведення пошуково-рятувальних робіт ( мал. 1) ;

при затримці прибуття кінологів-рятувальників у зону пошуково-рятувальних робіт усі інші підрозділи, роблячи розвідку, визначають і маркують межі території, де можливе перебування постраждалих;

з моменту входження кінологічних розрахунків на обстежувану площу (для проведення пошукових робіт) вхід інших рятувальників на неї забороняється (цей захід дозволяє запобігти появі свіжих, сильних запахів, які ускладнюють пошук постраждалих собаками).

У зоні пошуково-рятувальних робіт, де робота кінологічних розрахунків неможлива (через накопичення великих кам'яних брил), кінологам допомагають інженерні підрозділи. Переміщення брил на інше місце (якщо є сумніви щодо наявності постраждалих у цьому місці) проводиться після обстеження його за допомогою собак.

На території, де дим згарищ заважає собакам працювати, кінологи відводять собак у місце, де відсутнє задимлення. Після того, як пожежні підрозділи погасять вогонь, кінологічні розрахунки здійснюють пошук постраждалих.

Під час проведення пошукових робіт місць, які собаки "визначають" як місця можливого знаходження постраждалих, кінологи-рятувальники помічають (прапорцями або світловими маячками). Після завершення пошуку на ділянці кінологи-рятувальники показують місця, які позначено, старшим груп або керівникові проведення пошуково-рятувальних робіт, і помічають ці місця на схемі зони пошукових робіт або ділянки (об'єкта).

Мал. 1. Схема розташування особового складу і техніки відносно місця проведення пошуково-рятувальних робіт

При великомасштабних пошуково-рятувальних роботах кінологи взаємодіють не тільки з підрозділами МНС, але й з органами (силами) інших відомств. Вказівки кінологічним розрахункам щодо проведення пошуково-рятувальних робіт даються тільки через старшого групи кінологів (далі - Старший ГК) підрозділів МНС, якщо не визначено інший порядок.

Загальні питання взаємодії із закордонними кінологами-рятувальниками в зоні проведення пошуково-рятувальних робіт визначаються і узгоджуються з відповідальним представником закордонних фахівців на основі міждержавної угоди та вказівок МНС. Старший ГК взаємодіє із старшим групи закордонних кінологів при визначенні завдань та проведенні пошуково-рятувальних робіт.

Слід враховувати, що робота кінологічних розрахунків кожної країни може мати свої особливості, тому основне правило взаємодії - не стримувати ініціативу і самостійність закордонних кінологів. Наступне правило: виділення для їхньої роботи певної площі, одержання доповіді про результати проведеного пошуку, встановлення міток на обстеженій території та нанесення позначок на схемі зони пошуково-рятувальних робіт.

2.3. Залучення кінологічних розрахунків та керівництво пошуково-рятувальними роботами

Кількість кінологічних розрахунків, які залучаються до проведення пошуково-рятувальних робіт, залежить від складності, ймовірного обсягу, часу проведення пошукових робіт та площі пошуку.

При роботі в складі групи кінологи-рятувальники підпорядковуються Старшому ГК. Керівник пошуково-рятувальних робіт призначає старшого ГК з числа керівників кінологічних підрозділів, або найбільш досвідчених кінологів. Старший ГК організовує роботу відповідно до вимог керівника пошуково-рятувальних робіт або іншої визначеної ним особи та цих Методичних рекомендацій.

При проведенні робіт у складі кінологічного відділення одного підрозділу кінологи підпорядковуються безпосередньо командиру відділення або найбільш досвідченому кінологу.

У район пошуку кінологічні розрахунки направляють транспортом, який визначається залежно від характеру місцевості. При неможливості доставки кінологічних розрахунків до місця проведення пошукових робіт їх доставляють якнайближче до цього місця. Далі розрахунки пересуваються в пішому порядку. Запас продуктів, одяг, спорядження та інше майно доставляє допоміжна група, чисельність якої визначається залежно від обстановки.

При необхідності перед початком робіт проводиться розвідка зони пошуку. Розвідувальна група, до складу якої входять найбільш досвідчені кінологи із собаками, встановлює межі району пошуково-рятувальних робіт, приблизне місце знаходження постраждалих та більш зручні шляхи підходу рятувальних груп і транспорту.

Якщо для проведення розвідки є потреба у використанні вертольота, то на його борту повинно бути декілька кінологів із собаками для висадження в потрібному місці.

Кінологічні розрахунки, що прибули на місце пошуку, повинні бути ознайомлені з оперативною обстановкою, зорієнтуватися і чітко знати наступне:

оперативну обстановку в районі ведення пошуково-рятувальних робіт;

межі зони можливого знаходження постраждалих (людей, які заблукали у лісі, горах тощо);

можливості собак у даній обстановці;

тактику використання собак;

необхідні заходи безпеки і порядок взаємодії з рятувальниками.

Для раціональної організації пошуково-рятувальних робіт старший ГК разом з керівником пошуково-рятувальних робіт або особою, ним призначеною, розробляють план ведення пошуково-рятувальних робіт з використанням собак.

При опрацюванні плану ведення пошуково-рятувальних робіт з використанням собак ураховуються:

площа обстежуваної території (на ній виділяються зони "А" і "Б" (зона "А" - зона, в якій більш ймовірне знаходження потерпілих, зона "Б" - зона, в якій ймовірність знаходження потерпілих значно менше, ніж у зоні "А"));

складність рельєфу місцевості;

складність зруйнованих будівель та місця можливого знаходження людей;

метеорологічні умови;

фактори, що ускладнюють роботу собак (пожежі, задимленість, наявність їдких, дратівних речовин, пилу тощо);

кількість пошукових собак і особливості роботи кожної з них: час роботи собаки на ділянці (від 4 до 8 годин) з періодичними перервами на відпочинок;

ширина смуги, що обшуковується собакою (від 20 до 100 м), швидкість обшуку (1500 - 2000 кв.м/год.);

наявні сили та засоби пошуково-рятувальних груп, умови зв'язку і взаємодія між ними.

На підставі затвердженого плану Старший ГК ставить завдання кожному кінологічному розрахунку.

Кінолог-рятувальник повинен знати межі своєї ділянки, послідовність пророблення ділянок пошуку, оперативну обстановку в районі пошуку, сигнали зв'язку із Старшим ГК. Крім того (при пошуку в гірській і лісовій місцевості) кінологічні розрахунки повинні мати надійні засоби зв'язку, карту, компас, ракетницю, бажано GPS-навігатор, телефон супутникового зв'язку.

Групи кінологічних розрахунків працюють у тісній взаємодії з основними підрозділами рятувальників.

2.4. Рекомендації щодо підготовки собак перед пошуковими роботами та під час їх проведення

Після доставки собак до місця проведення пошуково-рятувальних робіт їм дають 30-хвилинний відпочинок, під час якого собак напувають, вигулюють (щоб дихальні шляхи тварин очистилися від пилу та запахів пального).

Після цього собак можна залучати до пошукових робіт.

Під час пошуку собака не повинна бути голодною, проте кормити її досита не слід. Основне годування проводиться після завершення чергового етапу пошукових робіт.

Перед виходом на пошук необхідно перевірити загальний стан собак.

Кінолог-рятувальник надягає на себе відповідний одяг, а на собаку - відповідне спорядження.

У роботі на завалах при нагромадженні арматури, плит, каркасів і конструкцій необхідно знімати із собаки нашийник і шлейку або працювати "у зв'язці".

Тривалість роботи без відпочинку залежить від декількох умов: віку собаки, її зацікавленості ("в'язкості"), темпераменту, самопочуття, складності виконуваної роботи, метеорологічних показників, задимленості чи наявності інших сильних подразників.

Під час пошуку собаці щогодини потрібен 10-хвилинний відпочинок, щоб напитися та відпочити.

При високій температурі (понад +30 град.C) або при сильному морозі (нижче -25 град.C) відпочинок надається після кожних 20 - 30 хвилин роботи. Бажано на цей час собаку відвести від ділянки, що обшукується, в укриття. Через 8 годин потрібна більш тривала перерва.

У випадку великого обсягу робіт доцільно залучати таку кількість розрахунків, щоб мати можливість розділити їх на 2 - 3 групи: для відпочинку собак однієї групи та роботи іншої.

У районах із спекотним кліматом необхідно враховувати наступне:

сильна спека розморює собаку та призводить до значного зниження нюху;

на ділянках з піщаним або солончаковим ґрунтами можливе потрапляння дрібного піску і пилу у верхні дихальні шляхи собаки, що знижує результативність роботи та підвищує стомлюваність;

тривале перебування в спеці може спричинити тепловий удар, тому в цей період необхідно на голову собаки надягати налобник ( мал. 12) , частіше напувати, змочувати живіт і пахові області прохолодною водою.

Для захисту від холоду використовують комбінезон або попону ( мал. 9) .

Для забезпечення постійного пошуку у високому темпі необхідно мати резерв собак для заміни працюючих. При мінімальній кількості собак (менше трьох) доцільно, щоб дві з них працювали одночасно, а одна відпочивала. У групі з п'яти собак - три працюють, двох залишають у резерві.

Слід враховувати, що застосування пошукових собак найбільш ефективне на максимально ранніх етапах рятувальних робіт.

2.5. Фактори, які слід враховувати під час проведення пошуково-рятувальних робіт

При проведенні пошуково-рятувальних робіт необхідно враховувати зовнішні фактори, а також метеорологічні умови, які впливають на ефективність роботи пошукових собак.

При повній відсутності руху повітря (спостерігається вкрай рідко) запах поширюється в повітрі рівномірно в усі сторони. Швидкість його поширення залежить від багатьох факторів (атмосферного тиску, температури повітря, молекулярної ваги пахучих часток тощо). Поширення запаху при відсутності вітру відбувається також і шляхом вертикального переміщення повітря між верхніми та нижніми шарами атмосфери в результаті їхнього нерівномірного нагрівання.

У безвітряну погоду виникають локальні, неупорядковані переміщення повітря, що ускладнюють пошук. При сильному ж вітрі відбувається механічне розсіювання запахових часток. Крім того, у приземних шарах повітря утворюється озон, що сприяє хімічному перетворенню запахів. Іноді при сильному вітрі собака може зачути запах здалеку, але для цього необхідна рівна, відкрита місцевість з невисоким рослинним покривом. У місцевості з пересіченим рельєфом повітряний потік, натикаючись на перешкоди, дробиться на окремі плини та утворює завихрення.

Повітря разом із запаховими частками може утворити циркулярний рух, сформувати свого роду "повітряний мішок". Собака, навіть проходячи поруч з цим місцем, не учує запах. Установлено, що підвищена вологість повітря сприятлива для роботи собаки. При підвищеній вологості повітря запахові частки менш активно зриваються з поверхні предметів і за рахунок цього розповсюджуються у повітря протягом більш тривалого терміну. Вологе повітря не висушує слизову оболонку носової порожнини собаки. При дрібному дощі результати роботи собак не знижуються. При грозі та сильному дощі відбувається змивання запахових часток з поверхні предметів, але вихід запаху з глибини ґрунту на поверхню не припиняється.

Висока температура поверхні ґрунту сприяє більш активному окислюванню запахових часток. Крім того, при нагріванні ґрунту зменшується концентрація запаху на поверхні землі.

У спекотну погоду перегрівання організму собаки викликає задишку і стомлення, висушування слизуватої оболонки носа. Встановлено, що підвищення температури повітря вище +30 град.С знижує показники роботи собак майже в два рази. Температура повітря нижче -20 град.С також негативно впливає на уловлювання запаху.

На ефективність пошуку впливає і час доби. Собаки працюють гірше в спекотну погоду, особливо вдень з 11 до 15 години. Найбільш сприятливий для роботи вечірній та нічний час, коли знижується температура повітря і ґрунту, швидкість вітру, зменшується кількість озону в атмосфері.

Як видно, на запахові частки, їхню концентрацію у повітрі впливає багато різних явищ. Кінолог повинен знати особливості руху повітря при різному рельєфі місцевості. Це дозволить йому ефективно управляти собакою і точно визначати місцезнаходження джерела виходу запаху. Тому від знання кінологом процесів, які відбуваються в атмосфері, залежить ефективність пошуку постраждалих.

На місці проведення пошуково-рятувальних робіт кінологу необхідно враховувати всі особливості та визначитись, як діяти в конкретній обстановці.

2.6. Способи ведення пошукових робіт

В усьому світі використовуються наступні способи пошуку потерпілих з використанням спеціально навчених собак:

човниковий пошук: коли собака йде по ділянці зиґзаґами від однієї бокової границі до іншої і назад з незначним просуванням уперед, нижнім чуттям обстежуючи територію;

кінолог-рятувальник рухається по уявній осьовій лінії за собакою, стежачи за її поведінкою, контролюючи її рух та випадки пропуску якої-небудь частини ділянки ( мал. 2) ;

вільний пошук: коли собака рухається по ділянці довільно, без чіткого малюнка, орієнтуючись на повітряні потоки;

кінолог-рятувальник не управляє нею, а лише підтримує активність пошуку, знаходячись на височині, з якої видно всю обстежувану ділянку, або іде по центру ділянки так, щоб собака знаходився попереду ( мал. 2) ;

фронтальний пошук: коли собака рухається вздовж границі обстежуваної ділянки з навітряної сторони, пронюхуючи верхнім чуттям принесені потоком повітря запахи;

кінолог-рятувальник йде із собакою, підтримуючи її увагу ( мал. 2) .

Мал. 2. Основні способи пошуку:

"Фронтальний" пошук дозволяє здійснити швидке обстеження великих територій, тому що верхнім чуттям собака здатна відчути запах на значно більшій відстані, чим при роботі з опущеною головою. Однак слабкі запахи при цьому можуть бути пропущені. Даний спосіб можна рекомендувати для здійснення розвідки або для пошуку потерпілих на площах, де ускладнене виділення зон "А" і "Б".

При "вільному" пошуку собака діє нижнім і верхнім чуттям, що дозволяє їй вести досить швидке та більш ретельне обстеження території, але при цьому методі трапляються "пропуски" (ділянки не пророблено детально). Цей спосіб ефективний для місцевості із складним рельєфом (у тому числі завалів), де виконання чіткого "човника" ускладнено.

"Човниковий" пошук забезпечує найбільш ретельне, надійне пророблення та рекомендується у всіх випадках, коли потерпілі можуть знаходитися на великій глибині або закриті щільною масою. Відстань між паралельними проходами собаки може коливатися від 1,5 м до 10 - 15 м (при зустрічному вітрі вона може бути і більша). Чим вона більша, тим нижча надійність обшуку, але вища швидкість.

Кожному кінологічному розрахунку визначається ділянка для пошуку, межі якої помічають прапорцями (покажчиками) або орієнтирами на місцевості (на карті). Усі ділянки заносяться на схему району пошуку. Для спрощення дій кінологічних розрахунків межі ділянок, по можливості, роблять прямолінійними. Ширина ділянки може бути 20 - 100 м залежно від складності рельєфу, напрямку та сили вітру, підготовленості розрахунку, глибини знаходження потерпілих тощо. Довжина ділянок не обмежується й визначається тільки припустимим часом роботи. Якщо район пошуку по ширині перевищує ці розміри, то розмічають кілька паралельних ділянок, які можуть обстежуватись декількома собаками одночасно або однією послідовно.

При одночасній роботі декількох розрахунків на сусідніх ділянках доцільно їх пустити уступом, починаючи із собак, що працюють більш активно. Відпрацьовуючи ділянку, кінолог-рятувальник повинен стежити, щоб собака трохи заходила за межі своєї ділянки (до 5 м). Це забезпечує обстеження на межі ділянок пошуку двома собаками і підвищує надійність пошуку в цих місцях.

Кінолог-рятувальник повинен враховувати рух повітря і визначати напрямок слабкого вітерцю на всій площі пошуку. Робиться це візуально - по ледь помітним рухам рослинності, обривків паперу. На ділянках, покритих ущільненою селевою масою або мокрим снігом, потрібно створювати "штучні пори" за допомогою зонду.

На місцевості зі складним рельєфом або коли є сумніви в надійності обстеження доцільно проводити контрольні (повторні) пуски собак, при цьому розрахунки обмінюються ділянками пошуку. Напрямок пошуку доцільно змінити і проводити його перпендикулярно попередньому. Аналогічні контрольні пуски проводяться по мірі розбирання високих завалів після зняття (розбору) чергового шару завалу.

На час роботи кінологічних розрахунків рятувальники, що ведуть розбір завалів, відводяться із зони пошуку, зупиняється техніка, оголошується "тиша".

Пошук потерпілих у небезпечних місцях при нестійких конструкціях (підвали, поверхи будинків тощо) собака веде самостійно, кінолог-рятувальник залишається ззовні.

Під час проведення пошукових робіт усім учасникам необхідно дотримуватися правил техніки безпеки. Перед виходом кінолог-рятувальник надягає міцне взуття, яке захищає від опіків і травм, захисну каску, брезентові рукавиці. Собаці надягають на лапи захисні бахіли ( мал. 11) . При обстеженні ділянок, над якими нависають балки, залишки стін, необхідно дотримуватися заходів безпеки.

На час обстеження виставляються спостерігачі, які стежать за станом ділянок пошуку та подають сигнали при виникненні небезпеки (рух завалу, загроза або падіння уламків зверху тощо).

На небезпечних ділянках (обвал балки, зрив зі схилу) собаку беруть на повідця, що кріпиться не до нашийника, а до страхового кільця шлеї. Місця, що представляють небезпеку для життя, попередньо обстежують не поодинці, а групами - по 2 - 3 людини.

2.7. Порядок обстеження великих територій

Кінологічні розрахунки починають пошук із зони "А", де висока ймовірність перебування потерпілих. Залежно від розміру території і кількості потерпілих може бути виділено кілька зон "А". У цьому випадку пошук бажано проводити одночасно в усіх зонах "А". Якщо ж собак для цього не вистачає, керівник проведення пошукових робіт встановлює порядок черговості обстеження зон залежно від орієнтовної чисельності постраждалих у кожній із зон "А".

Повторне обстеження проводять тоді, коли ретельний пошук не має результатів, але є підстави вважати, що на даній ділянці можуть бути потерпілі. При такому обстеженні напрямок пошуку змінюють. Залежно від обстановки можливе застосування всіх видів пошуку в різних комбінаціях. Цю роботу, як найбільш важку, виконують досвідчені кінологи-рятувальники з кращими собаками.

На великих територіях використовують наступні різновиди пошуку: первинний, ретельний і "коридором".

Якщо обстеження зони "А", а потім зони "Б" первинним пошуком безрезультатне, переходять до ретельного пошуку. Якщо при ретельному пошуку в зоні "А" потерпілих не виявлено, його переносять у зону "Б".

Собаки виконують первинний пошук без повідка, а ретельний, при необхідності, на довгому повідку. Кінолог-рятувальник із собакою може обстежувати територію, комбінуючи вищезазначені види пошуку. Найбільш досвідчені кінологи всі види пошуку проводять без повідка.

Первинний пошук ведеться під час обстеження, коли провідники тільки намічають зони "А" і "Б" або напрямки "коридорів". Ціль його - обстежити велику площу в найкоротший термін. Собаці подається команда: "Шукай!". При цьому кінолог-рятувальник не управляє нею і собака довільно шукає в бажаному їй напрямку. Цим способом користуються під час переходів, якщо є припущення, що на маршруті пошуку можуть знаходитися потерпілі.

При загальному обстеженні (яке застосовується найчастіше) кінолог-рятувальник управляє собакою, але не обмежує її ініціативу. Обстеження проводиться на певній площі або в "коридорі" з наміченими границями. Кінолог-рятувальник подає команду: "Шукай!", - а жестом руки направляє собаку у потрібному напрямку, враховуючи рух вітру, він спонукає собаку йти зиґзаґами.

Детальне обстеження завжди здійснюється ретельним "човниковим" способом по лінії зиґзаґів. Його ціль - обстежувати ділянку так, щоб не залишилось місць, пропущених собакою.

При "човниковому" пошуку ступінь його старанності визначається тільки частотою зиґзаґів. Надійне виявлення слабких виходів запахів досягається при відстані до 5 м між сусідніми лініями проходу собаки. Виявлення місць з наявністю сильних запахів людей, при сприятливих умовах, можливе з відстані до 50 м.