Державне казначейство України розглянуло лист редакції газети "Все про бухгалтерський облік" <...> та повідомляє наступне.

1. Щодо питання, чи треба сторнувати суми нарахованого зносу, якщо будівлю віднесено до пам'ятки культури та внесено до Держреєстру пам'яток нерухомості у 2008 році. Водночас, починаючи з 2001 року, на будівлю нарахували знос, який зараз становить 100%. Однак відколи будівля набула статусу пам'ятки культури, відповідно до змін знос на неї нараховувати не потрібно

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Нарахування зносу на необоротні активи здійснюється відповідно до вимог розділу 7 Інструкції з бухгалтерського обліку необоротних активів бюджетних установ, затвердженої наказом Державного казначейства України від 17.07.2000 р. N 64, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31.07.2000 р. за N 459/4680 (у редакції наказу Державного казначейства України від 21.02.2005 р. N 30) .

Крім того, слід зазначити, що згідно із статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

2. Щодо права керівника бюджетної установи затверджувати акти на списання запасів та інших необоротних активів. Та щодо права приймати рішення й затверджувати (погоджувати) при списанні майна, що знаходиться на балансі сільських та селищних рад.

Згідно з пунктом 9 Типової інструкції про порядок списання майна бюджетних установ, затвердженої наказом Державного казначейства України від 29.11.2010 р. N 447, зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 04.01.2011 р. за N 3/18741, складені комісією акти про списання майна відображаються в бухгалтерському обліку після їх затвердження (погодження) посадовою особою (керівним органом), уповноваженою згідно із законодавством приймати рішення щодо розпорядження майном.