Головне контрольно-ревізійне управління України з метою належного забезпечення стану фінансової дисципліни при здійсненні бюджетними установами, організаціями та державними підприємствами фінансово-господарської діяльності надсилає наступне роз'яснення.

1. Так, під час контрольних заходів виявляються непоодинокі випадки списання підконтрольними установами дебіторської заборгованості боржникам (простроченої заборгованості, за якою спливли строки позовної давності) без вжиття будь-яких заходів претензійно-позовного характеру.

З метою недопущення таких дій підконтрольними установами та здійснення правильної кваліфікації подібних порушень фінансової дисципліни звертаємо увагу на наступне.

Відповідно до пункту 1.3 Порядку взаємодії державної контрольно-ревізійної служби, органів прокуратури, внутрішніх справ, Служби безпеки України, затвердженого наказом ГоловКРУ, МВС, СБУ та Генпрокуратури від 19.10.2006 р. N 346/1025/685/53, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.10.2006 р. за N 1166/13040, матеріальна шкода (збитки) - це вартість утрачених активів або недоотриманих доходів, яка визначається за даними бухгалтерського обліку і фінансової звітності об'єкта контролю або експертною оцінкою та іншими визначеними законодавством способами.

При цьому під втратою активів розуміється безповоротне зменшення активів через перерахування (сплату) коштів; відчуження, недостачу, знищення (псування) чи придбання неліквідного (зіпсованого) майна; втрату боржника у зобов'язанні; зменшення частки державної (комунальної) власності у статутному фонді господарського товариства.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, установлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Главою 19 Цивільного кодексу України визначено поняття позовної давності та її види, якими встановлені конкретні строки, у межах яких особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Пропуск строку позовної давності позбавляє сторону права на сплату боржником неустойки, відшкодування боржником завданих збитків невиконанням, неналежним виконанням зобов'язання, зокрема, невиконанням умов договору (не поставлений товар, не сплачені належні суми платежів за договорами тощо).