Департамент конкурентної політики на основі аналізу матеріальних норм законодавства про захист економічної конкуренції, практики їхнього застосування вважає за доцільне при дослідженні ознак наявності колективного монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання використовувати наступні підходи.

1) Дослідження ознак наявності колективного монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання здійснюється у два етапи:

- визначення структурних ознак колективного домінування;

- аналіз наявності або відсутності значної конкуренції, яку зазнають суб'єкти господарювання, що діють на ринку.

2) Визначення структурних ознак колективного домінування здійснюється у порядку, передбаченому пунктами 3-8 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України 5 березня 2002 року N 49-р (надалі - Методика). При цьому, у випадку виявлення на ринку суб'єктів господарювання, для яких виконуються наступні умови:

- сукупна частка не більше ніж трьох суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 50 відсотків;

- сукупна частка не більше ніж п'яти суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 70 відсотків, - робиться висновок про наявність на ринку структурних ознак колективного домінування.

Наявність структурних ознак колективного монопольного (домінуючого) становища доводиться органом Антимонопольного комітету України.

3) При визначенні складу групи суб'єктів господарювання, яка має структурні ознаки колективного домінування на ринку, до складу найбільших учасників ринку не доцільно включати суб'єктів господарювання ринкові частки яких є суттєво меншими, ніж ринкові частки інших учасників групи, і при цьому сукупна ринкова частка великих учасників відповідає критеріям пункту 5 статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції". Такою кількісною ознакою має бути, як правило, різниця від попереднього найбільшого (за розміром частки) не менше 10%.

Наприклад, на регіональному ринку реалізації моторних бензинів діє 10 суб'єктів господарювання, при цьому ринкові частки найбільших з них складають 30, 25 та 5%. У цьому разі до складу групи суб'єктів господарювання, що мають структурні ознаки колективного домінування, недоцільно включати учасника, ринкова частка якого 5%, оскільки його частка не дає йому змоги істотно впливати на умови обороту товару на ринку.

4) За умови встановлення на ринку структурних ознак колективного домінування, доведення наявності значної конкуренції мають здійснювати суб'єкти господарювання, стосовно яких встановлено структурні ознаки монопольного (домінуючого) становища. Орган Антимонопольного комітету України (при потребі) спростовує відповідні доводи відповідачів відповідно до пп. 10.1.3, 10.1.5 та 10.1.6.2 Методики.

Аналіз поведінки учасників ринку з метою встановлення наявності або відсутності значної конкуренції, що її зазнають суб'єкти господарювання, які мають структурні ознаки колективного домінування здійснюється органом Антимонопольного комітету України на основі інформації наданої суб'єктами господарювання.

5) При аналізі наявності або відсутності значної конкуренції, що її зазнають суб'єкти господарювання, аналізуються дві групи ознак конкуренції, що випливають з визначення поняття "економічна конкуренція", яке міститься в абзаці 2 статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції": позитивні та негативні ознаки.

6) До позитивних ознак конкуренції, зокрема, належать:

- змагання між суб'єктами господарювання;

- переваги над іншими суб'єктами господарювання здобуті завдяки власним досягненням;

- можливість покупців вибирати між кількома продавцями, чи можливість продавців обирати між кількома покупцями.

7) Змагання між суб'єктами господарювання передбачає вчинення ними певних дій, що є відповіддю (реагуванням) на дії інших учасників ринку. Такі дії можуть, зокрема, виступати у формах цінового та нецінового змагання:

Ознаками цінового змагання, зокрема, є:

а) за незбільшення витрат - систематичне зменшення цін з метою збереження чи збільшення обсягів власної реалізації;

б) за збільшення витрат - систематичне стримування цін з метою збереження обсягів власної реалізації;

Ознаками нецінового змагання, зокрема, є:

а) заходи зі зменшення собівартості товару;

б) заходи із підвищення якості товару за незмінної ціни, включаючи створення нових товарів-замінників;

в) заходи із підвищення поінформованості споживачів (реклама);

г) заходи зі створення додаткових каналів розповсюдження товарів.

При цьому, при аналізі рекламної політики суб'єктів господарювання потрібно розрізняти інформативну та переконуючу рекламу. Інформативна реклама в якості обов'язкового елементу містить інформацію про ціну товару та інші фактичні умови його реалізації. Реклама, яка не містить такої інформації, а спрямована лише на переконання споживача у перевагах певної торгової марки, є переконуючою.