З метою належної реалізації конституційної функції прокуратури - підтримання державного обвинувачення в суді, забезпечення якості та ефективності реагування прокурорів на незаконні судові рішення у кримінальних справах, підвищення відповідальності державних обвинувачів і керівників прокуратур за стан цієї роботи, керуючись ст. 15 Закону України "Про прокуратуру",

1. Управлінню підтримання державного обвинувачення в судах Головного управління з питань підтримання державного обвинувачення, представництва у судах та нагляду за виконанням судових рішень Генеральної прокуратури України, відділу підтримання державного обвинувачення в судах управління з питань підтримання державного обвинувачення та представництва інтересів громадян і держави в судах Головного управління військових прокуратур Генеральної прокуратури України, прокурорам Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військовим прокурорам регіонів та Військово-Морських Сил України, міським, районним, міжрайонним та прирівняним до них прокурорам постійно вживати заходів щодо забезпечення належного рівня підтримання державного обвинувачення в судах, удосконалення форм і методів цієї роботи, реалізації повноважень прокурорів у кримінальному судочинстві щодо всебічного, повного, об'єктивного та неупередженого дослідження обставин справи з метою постановлення законних та обгрунтованих судових рішень при здійсненні правосуддя і сприяння судам у надійній охороні конституційних прав громадян.

2. Прокурорам усіх рівнів:

2.1. Забезпечити якісне підтримання державного обвинувачення в судах першої інстанції. Участь прокурора у попередньому та судовому розгляді всіх кримінальних справ, за винятком справ приватного обвинувачення, є обов'язковою і передбачає ретельне вивчення кримінальної справи перед її розглядом судом, активну участь у дослідженні судом доказів, опрацювання правильної обгрунтованої позиції та викладення її суду у постановах та дебатах.

З метою забезпечення якісної підготовки до попереднього та судового розгляду кримінальних справ перед направленням до суду залучати до їх вивчення працівників, які будуть підтримувати державне обвинувачення.

2.2. Транспортним, природоохоронним прокурорам та прокурорам з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах підтримувати державне обвинувачення чи брати участь у передбачених законом випадках у справах, направлених ними до суду, в населеному пункті за місцем розташування прокуратури. При направленні кримінальних справ своєї спеціалізації судам в інші населені пункти підтримувати в них обвинувачення згідно з положеннями відповідних галузевих наказів Генерального прокурора України, а в справах інших категорій - направляти наглядове провадження відповідному територіальному прокурору для забезпечення ним участі у їхньому розгляді і подальшого повідомлення про результати судового розгляду справ прокурорів, які затвердили обвинувальні висновки.

Другому відділу Генеральної прокуратури України та відповідним підрозділам на місцях забезпечити підтримання державного обвинувачення у справах про злочини, вчинені на об'єктах оборонно-промислової галузі.

Кримінальні справи, розслідувані та направлені до суду військовими прокурорами, розглядати за їхньою участю. У разі засудження військовослужбовців територіальними судами територіальним прокурорам повідомляти відповідних військових прокурорів регіонів про результати судового розгляду таких справ.

2.3. У судах першої інстанції державне обвинувачення, як правило, підтримувати працівникам прокуратур відповідного судам рівня.

У справах, у яких обвинувальні висновки затверджувалися прокурором вищого рівня або іншим територіальним прокурором при зміні підсудності, державне обвинувачення підтримувати тим прокурорам, де за підсудністю розглядається кримінальна справа, якщо прокурором вищого рівня не буде прийнято інше рішення. У цих випадках своєчасне надіслання відповідному територіальному прокурору наглядового провадження є обов'язковим.

2.4. Вважати підтримання державного обвинувачення службовим обов'язком кожного прокурора. Керівникам прокуратур особисто брати участь у судовому розгляді найбільш складних та актуальних кримінальних справ. Залучати до цієї діяльності досвідчених працівників апаратів обласних та прирівняних до них прокуратур, відповідним прокурорам затверджувати списки персонального складу таких державних обвинувачів. Контроль за якістю підтримання державного обвинувачення, незалежно від того, з якого підрозділу державний обвинувач, покласти на заступників прокурорів, які за розподілом обов'язків відповідають за цю ділянку роботи.

2.5. Керівникам прокуратур призначати державних обвинувачів завчасно для того, щоб вони мали можливість грунтовно підготуватися до судових процесів, з розрахунку на їхню участь як у попередньому, так і судовому розгляді справи.

На стадії попереднього розгляду справи прокурору мати відповідні записи з посиланням на аркуші справи. Доповідь прокурора щодо можливості призначення справи до розгляду і його думка щодо клопотань інших учасників процесу повинні бути об'єктивними, грунтуватися на матеріалах справи та нормах закону. У разі повернення справи на додаткове розслідування чи її закриття прокурору протягом семи днів знайомитися з постановою суду і за наявності підстав подавати апеляцію до апеляційного суду, а якщо справа розглядалася по першій інстанції апеляційним судом - касаційне подання до касаційного суду.

2.6. При визначенні конкретного державного обвинувача слід ураховувати характер, обсяг і складність справи, кваліфікацію, досвід роботи прокурора, якому доручається підтримувати обвинувачення. У багатоепізодних справах, ускладнених певними обставинами чи стосовно кількох підсудних, підтримання державного обвинувачення доручати у необхідних випадках групі державних обвинувачів.

Державним обвинувачам при підготовці до судових процесів ретельно вивчати матеріали справ, брати активну участь у дослідженні доказів судом, об'єктивно і неупереджено оцінювати їх, ставити питання щодо необхідності виклику в суд додаткових свідків або долучення додаткових доказів з метою забезпечення принципу змагальності процесу. При визначенні обсягу доказів, які підлягають дослідженню у судовому засіданні, враховувати неоспорюваність доказів підсудним, потерпілим, цивільним позивачем та відповідачем, а також неможливість подальшого посилання на докази, які не досліджувалися.

Готуючись до судових дебатів, обов'язково складати письмові промови або їхні тези, в яких висловлювати суду міркування щодо обсягу обвинувачення, оцінки доказів, застосування кримінального закону, призначення покарання та вирішення інших питань, передбачених ст. 324 КПК, ставити перед судом питання про долучення тексту або тез промов до матеріалів справи.

2.7. У наглядовому провадженні у справі зосереджувати копії опису її матеріалів, прийнятих під час дізнання та досудового слідства процесуальних рішень, копії чи виписки з документів, що містять основні докази, на яких грунтується обвинувачення. Наповнення цими матеріалами здійснювати в ході досудового слідства до затвердження обвинувального висновку.

Державним обвинувачам у наглядових провадженнях в обов'язковому порядку зосереджувати матеріали із записами вивчення кримінальних справ, які доповнюють необхідні для підтримання державного обвинувачення дані, план судового слідства, записи про його хід із зазначенням змісту досліджених доказів, копії постанов про відмову від обвинувачення чи його зміну, промови або їхні тези в судових дебатах, довідку про ознайомлення з протоколом судового засідання та з апеляціями інших учасників процесу, довідку про результати розгляду справи судом з висновком про законність вироку (постанови, ухвали), погоджену з керівником прокуратури, копії документів прокурорського реагування на судові рішення, копії судових рішень. Матеріали участі у розгляді судами питань виконання вироків за місцем засудження також повинні долучатися до відповідних наглядових проваджень.

Копії постанов про відмову від обвинувачення чи його зміну, довідок про результати розгляду справи негайно направляти прокурорам вищого рівня.

2.8. Державним обвинувачам при виконанні своїх процесуальних функцій реагувати на будь-які порушення закону, що обмежують права учасників процесу, шляхом подання до суду мотивованих клопотань та висловлення грунтовних міркувань з питань, які виникають при розгляді справ.

2.9. За наявності підстав для зміни в суді пред'явленого обвинувачення державним обвинувачам обов'язково складати постанову з формулюванням нового обвинувачення і мотивів прийнятого рішення. Нове обвинувачення повинно відповідати вимогам ст. 132 КПК щодо місця, часу та інших обставин вчинення злочину з посиланням на відповідні статті Кримінального кодексу.

Якщо при розгляді справи державний обвинувач дійде висновку, що дані судового слідства повністю не підтверджують обвинувачення підсудного, він зобов'язаний відмовитися від обвинувачення та викласти у постанові про відмову від обвинувачення мотиви відмови.

Слід мати на увазі, що прокурор може відмовитися від обвинувачення тільки за результатами судового розгляду після того, як будуть вичерпані всі можливості для підтвердження пред'явленого підсудному обвинувачення.

Враховувати, що перегляд прийнятих судом відповідно до таких постанов рішень за ініціативою прокурорів в апеляційному порядку не допускається. Тому за правильність позиції у судовому розгляді справ, законність і обгрунтованість постанов про відмову від обвинувачення чи його зміну несуть персональну відповідальність державний обвинувач і прокурор або його заступник, на якого покладено обов'язок щодо організації роботи з підтримання державного обвинувачення в суді.

Відповідні постанови з цих питань виносити виважено, для підготовки їх брати перерву у судовому засіданні, зміст обов'язково погоджувати з прокурором або його заступником, на якого покладено обов'язок щодо організації роботи з підтримання державного обвинувачення в суді. У справі, що надійшла з іншої прокуратури, про необхідність прийняття такого рішення заздалегідь повідомляти керівника прокуратури, який затвердив обвинувальний висновок у справі, у разі його відсутності - іншого керівника тієї ж прокуратури.

2.10. Інформацію про справи, у яких постановлено виправдувальні вироки або які закриті судами з реабілітуючих підстав (крім декриміналізації), надсилати протягом трьох днів з моменту прийняття такого рішення до управління підтримання державного обвинувачення в судах Головного управління з питань підтримання державного обвинувачення, представництва у судах та нагляду за виконанням судових рішень Генеральної прокуратури України, а про справи військових судів - до відділу підтримання державного обвинувачення в судах управління з питань підтримання державного обвинувачення та представництва інтересів громадян і держави в судах Головного управління військових прокуратур Генеральної прокуратури України.

У подальшому інформувати вказані підрозділи Генеральної прокуратури України про внесення на такі рішення апеляцій прокурорів або касаційних подань, апеляцій або касаційних скарг інших учасників процесу та про результати їхнього розгляду.

Заступникам прокурорів областей та прирівняних до них відповідно до розподілу обов'язків забезпечити перевірку кримінальних справ, у яких такі рішення суду набрали чинності, не пізніше місячного терміну після повернення справ до суду першої інстанції. Мотивовані висновки щодо якості досудового слідства, здійснення за ним нагляду та підтримання державного обвинувачення в судах складати у прокуратурах областей та прирівняних до них за місцем закінчення розслідування спільно з відповідним підрозділом нагляду за додержанням законів органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство, і відділом підтримання державного обвинувачення в судах. У висновках зазначати орган розслідування, давати оцінку обгрунтованості порушення справи, пред'явлення обвинувачення, направлення справи до суду, затримання і тримання під вартою, вказувати тривалість перебування під вартою, у тому числі під час судового провадження та за вироком.

У випадках суттєвого порушення норм кримінального чи кримінально-процесуального законодавства, яке зумовило виправдання підсудного чи закриття справи, вживати заходів реагування щодо посадових осіб, винних у незаконному притягненні громадян до кримінальної відповідальності або невжитті заходів до усунення порушень закону щодо них. Висновки та інформацію про вжиті заходи надсилати у місячний термін відповідно до зазначених підрозділів Генеральної прокуратури України.

2.11. Керівникам прокуратур та структурних підрозділів надавати державним обвинувачам необхідну організаційну та методичну допомогу з питань підготовки до судових процесів, тактики участі в судовому слідстві, кваліфікації злочину, міри покарання тощо.

Усім прокурорам сприяти державним обвинувачам у витребуванні доказів, забезпеченні явки в судове засідання потерпілих, свідків обвинувачення та у вирішенні інших питань у судовому розгляді справ.

У разі незгоди із вказівками прокурора щодо позиції у справі державним обвинувачам складати довідку з викладенням своєї позиції, яку з візою прокурора про ознайомлення долучати до наглядового провадження. У таких випадках державний обвинувач підтримує державне обвинувачення лише у межах позиції, погодженої з прокурором. Керівник прокуратури може призначити іншого державного обвинувача чи підтримати державне обвинувачення особисто.

3. Державним обвинувачам протягом строків на оскарження судових рішень, які не набрали законної сили, грунтовно знайомитися з матеріалами справ та протоколами судового слідства, апеляціями і касаційними скаргами на такі рішення, за необхідності подавати письмові зауваження та заперечення. В обов'язковому порядку перевіряти правильність записів у протоколі судового засідання щодо своєї позиції. Своєчасно реагувати на кожне незаконне судове рішення шляхом подачі апеляції чи касаційного подання, а за наявності підстав - і в порядку виключного провадження. Покладення цих обов'язків на інших працівників у разі потреби визначати при розподілі обов'язків.