<...>

З 1 січня 2011 року набрав чинності Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон), який визначає умови та порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до абзацу сьомого пункту 1 частини першої статті 4 Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю та здійснюють виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності, визначені платниками єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 7 та частини шостої статті 8 Закону зазначені платники нараховують єдиний внесок на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності у розмірі 33,2 відсотка.

Відповідно до пункту 11 частини першої статті 4 та частини дванадцятої статті 8 Закону особи, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності, визначені платниками єдиного внеску у розмірі 2 відсотків суми зазначеної допомоги.

Єдиний внесок нараховується на суми, які є базою нарахування єдиного внеску незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати (частина п'ята статті 7 Закону) .

Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20-го числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Базовим звітним періодом є календарний місяць.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, вважається недоїмкою (пункт 6 частини першої статті 1 Закону) .