Виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в межах своєї компетенції роз'яснює наступне.

Статтею 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" від 18.01.2001 N 2240 (далі - Закон N 2240) передбачено, що право на матеріальне забезпечення за рахунок коштів Фонду виникає з настанням страхового випадку в період роботи, включаючи перший день роботи і день звільнення.

Допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується застрахованим особам за весь період до відновлення працездатності незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством (частина 2 статті 35 Закону N 2240) . Відповідно до статті 40 Кодексу законів про працю України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті). Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Згідно із частиною першою статті 50 допомога по тимчасовій непрацездатності призначається та надається за основним місцем роботи та за сумісництвом у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі ліквідації (реорганізації) підприємства, установи, організації матеріальне забезпечення за страховими випадками, які настали до їх ліквідації (реорганізації), допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується застрахованим особам їх правонаступником, а в разі відсутності правонаступника - виконавчою дирекцією відділення Фонду за місцем здійснення обліку ліквідованого підприємства, установи, організації як страхувальника.

При цьому, у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується (стаття 36 Кодексу законів про працю України) .