Заслухавши та обговоривши доповідь академіка НАН України Г.Л.Камалова "Активація кисню, пероксиду гідрогену та гідропероксидів поліядерними карбоксилатами 3d-металів", Президія НАН України відзначає, що в Фізико-хімічному інституті ім. О.В.Богатського НАН України здійснюються важливі фундаментальні та прикладні дослідження в галузі розробки концептуальних підходів сучасного металокомплексного каталізу для конкретних систем реагентсубстрат-каталізатор, розвитку уявлень про механізми каталізу комплексами перехідних металів окислення органічних субстратів такими доступними і екологічно прийнятними окислювачами, як кисень повітря і пероксид гідрогену.

Незважаючи на успіхи теорії та практики гомогенного й гетерогенного каталізу, підбір каталізаторів окислення різноманітних органічних субстратів у переважній більшості випадків проводиться емпірично. Широке застосування металокомплексних каталізаторів стримується, по-перше, малою доступністю вже відомих каталітичних систем і, по-друге, помітною мінливістю ("чутливістю") властивостей комплексів металів при зміні природи субстрату або характеру реакційного середовища. Карбоксилати металів є одними з найвідоміших і найпоширеніших класів координаційних сполук, різноманіття яких є наслідком широких можливостей їхньої структурної функції, що, з одного боку, спричинює незвичайні фізичні і хімічні властивості таких речовин, а з іншого - дозволяє використовувати їх як зручні прекурсори для одержання металокомплексів, що викликають підвищений інтерес як можливі синтетичні аналоги активної частини металоферментів.

Останнім часом у відділі каталізу Фізико-хімічного інституту ім.О.В.Богатського НАН України систематично досліджуються каталітичні властивості різноманітних карбоксилатних комплексів 3d-металів у рідиннофазному окисленні органічних сполук з активованими СН-зв'язками, виявлено фактори, що визначають процеси формування відповідних каталітичних систем з вихідних комплексів, субстратів, кисню і пероксиду гідрогену. Так, вивчено особливості окиснення дибензилового етеру (відходи низки виробництв) та циклогексену у присутності широкого кола моно- і поліядерних (у тому числі гомо- і гетерометалічних) різнолігандних карбоксилатів хрому, мангану, феруму, кобальту, ніколу, купруму і цинку (більше 150 сполук) з нуклеарністю від 1 до 12. Показано, що, змінюючи склад, нуклеарність і структуру металокомплексу, будову термінальних і місткових лігандів, а також умови реакції, можна переважно (з селективністю до 85%) одержувати відповідний моногідропероксид або бензальдегід.