Відповідно до Порядку взаємодії центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді і служб у справах дітей у процесі встановлення опіки, піклування, створення та забезпечення діяльності прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу, затвердженого наказом Мінсім'ямолодьспорту від 25.09.2009 N 3385, районні, міські, селищні та сільські центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді проводять попередню роботу з кандидатами у прийомні батьки та батьки-вихователі, в тому числі співбесіди, з метою з'ясування їхньої мотивації щодо взяття на виховання дітей-сиріт, дітей, які позбавлені батьківського піклування.

Враховуючи, що попереднє вивчення мотивації майбутніх прийомних батьків та батьків-вихователів є важливим та відповідальним кроком для майбутнього успішного функціонування прийомної сім'ї або дитячого будинку сімейного типу, Держсоцслужбою були підготовлені наступні рекомендації щодо деяких аспектів проведення співбесід з кандидатами та вивчення їхньої мотивації.

Співбесіди з кандидатами у прийомні батьки та батьки-вихователі слід проводити у два етапи, роблячи між ними перерву (до місяця) для того, щоб у кандидатів був час для серйозного обмірковування свого наміру взяти прийомну дитину або дитину-вихованця.

Під час першої співбесіди потрібно з'ясувати загальну інформацію про сім'ю, мотивацію батьків та надати інформацію про всі форми державної системи влаштування дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування.

Під час першої співбесіди доцільними для проведення первинної оцінки є наступні питання:

- Звідки Ви отримали інформацію про прийомну сім'ю, ДБСТ?

- Що привело Вас до думки взяти в свою сім'ю дитину, яка залишилася без батьківського піклування?

- Коли Ви вперше про це подумали і як дійшли рішення прийти до Центру?

- Чи знаєте Ви про інші форми державної системи влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (усиновлення, опіка та піклування, виховання в інтернатних закладах)?;

- Як Ви вважаєте, яка із названих форм найбільш прийнятна для розвитку дитини? Чому?

- Чи розповідали Ви про своє бажання створити прийомну сім'ю своїм родичам, друзям? Як вони до цього поставилися?

- Що Ви можете розповісти про себе та свою сім'ю?

- Як Ви вважаєте, чи дозволяє стан Вашого здоров'я турбуватися про дитину?

Також під час першої співбесіди слід з'ясувати чи може дана особа, відповідно до вимог законодавства, бути кандидатом у прийомні батьки та батьки-вихователі (вік, житло, зайнятість тощо).

При відповідях кандидатів щодо причин, які їх спонукали до прийняття рішення взяти прийомну дитину, пересторогу мають викликати наступні: пошук будь-якої роботи, винагороди, бажання мати "власну" дитину, налагодити стосунки із чоловіком ("вберегти шлюб"), намір забезпечити свою старість, страх самотності.

Особам, які хочуть отримати "власну" дитину, слід порекомендувати усиновити дитину та проінформувати про відповідну процедуру.

Особам, які бажають таким чином налагодити стосунки із чоловіком ("вберегти шлюб"), власними дітьми, подолати страх самотності слід порекомендувати звернутися за відповідною психологічною допомогою до фахівців.

Особам, які шукають будь-яку роботу або винагороду, слід порекомендувати знайти роботу відповідно до свого фаху та вмінь.

Труднощі в майбутньому, у більшості випадків, виникнуть, якщо один із подружжя бажає взяти дитину, а інший погоджується, не відчуваючи потребу у новому члені сім'ї.

Психологи не рекомендують брати дитину кандидатам, які нещодавно втратили власну дитину, оскільки, в більшості випадків, батьки будуть намагатися виховати із прийомної дитини копію втраченої власної дитини, що призведе до психологічних травм прийомної дитини. Також це стосується мотиву, коли батьки шукають "брата" або "сестру" для власної дитини через егоїзм та нудьгу останньої, не розуміючи, що дитина-сирота не спроможна подолати недоліки виховання або труднощі характеру власної дитини. Слід обережно ставитися до мотиву батьків взяти дитину через необхідність "спасіння всіх сиріт", оскільки в даному випадку дитина може стати засобом самоствердження батьків, що знову ж таки призведе до психологічним травм в майбутньому прийомної дитини.

Друга співбесіда повинна зорієнтувати кандидатів на реальні можливості родини виховувати нерідну дитину (дітей) та підвести батьків до усвідомлення тих труднощів, які їх очікують при виконанні обов'язків прийомних батьків. Важливим є акцентування уваги на необхідності співпраці із соціальним працівником, який буде здійснювати соціальне супроводження, на прийнятті спільного для всіх членів родини рішення про створення прийомної сім'ї, ДБСТ. Також необхідно підкреслити необхідність підтримки зв'язків прийомної дитини з біологічними родичами.

Якщо вже відомо, які саме діти в цій місцевості потребують влаштування (стать, вік, місце перебування, особливості тощо), доцільно обговорити бажання та можливості кандидатів відповідно до існуючої конкретної дитини, зберігаючи при цьому умови конфіденційності (не називаючи прізвище, ім'я, офіційні дані тощо).

Під час другої співбесіди рекомендуємо наступний перелік питань:

- Розкажіть про свої наміри щодо створення прийомної сім'ї.

- Чи дозволяє стан Вашого здоров'я турбуватися про дитину?

- Як ставляться члени Вашої сім'ї до рішення взяти на виховання чужу дитину?

- Ваші захоплення, коло інтересів?

- Чи маєте Ви досить часу для догляду за дитиною? Як часто Ви подорожуєте?

- Хто може Вам допомогти на випадок від'їзду чи хвороби?

- Чи відомі Вам ситуації, коли люди брали на виховання біологічно нерідних дітей?

- Чи готові Ви до того, що найближче оточення не завжди зможе Вас зрозуміти і підтримати?

- Ви згодні з тим, що соціальний працівник буде постійно Вас відвідувати?

- Чи не буде заважати прийомне батьківство Вашій основній роботі?

Інформація, яку повинен отримати працівник під час проведення другої співбесіди - підтвердження рішення взяти дитину на виховання; ставлення всіх членів родини та знайомих до рішення взяти дитину; сприйняття необхідності співпрацювати з соціальним працівником; сприйняття необхідності підтримувати зв'язки з біологічними родичами дитини; проведення вільного часу, інтереси та захоплення.

Для з'ясування більш глибоких причин мотивації кандидатів у прийомні батьки або батьки-вихователі рекомендована також співбесіда кандидата із психологом, який може допомогти кандидатам усвідомити причини, що спонукають їх взяти на виховання нерідну дитину; встановити ймовірність ризику насилля над дитиною; оцінити здатність претендентів забезпечити захист прийомної дитини; встановити рівень відкритості/замкнутості сімейної системи кандидатів; виявити показники здорового функціонування сім'ї (здатність сім'ї вирішувати складні життєві ситуації без порушення цілісності); прояснити стиль виховання, що практикується сім'єю при вихованні дітей; обговорити показники стабільності шлюбу кандидатів тощо.

При проведенні співбесід слід звертати увагу на основні особистісні характеристики кандидатів, які свідчать про їх готовність до виховання прийомної дитини або дитини-вихованця: реалістичність (здатність надати дитині безпечне середовище для проживання та зростання; готовність захистити дитину відповідно до її інтересів; вміння долати складні життєві ситуації; розуміння наявної ситуації у власній сім'ї та ситуації розвитку дитини); чесність (готовність відкрито обговорювати свої сильні та слабкі сторони; прийняття минулого дитини, готовність зберегти її біологічне коріння); відповідальність (за виховання дітей і позитивну сімейну атмосферу; готовність прийняти дитину на виховання без осудження і докорів; гнучкість (здатність набувати нові знання та навички, готовність змінюватися); відкритість (готовність прийняти допомогу інших; брати до уваги точку зору дитини і діяти відповідно до ситуації та рівня її розвитку); емпатійність (здатність до збалансованості почуттів) та ін.

Окрім того, враховуючи різноманітність особливостей прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу, з якими працюють фахівці центрів під час їх соціального супроводження направляємо вам для використання в роботі наступні рекомендації.

Особливості здійснення соціального супроводження прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу при влаштуванні дитини.

Перша прийомна дитина ставить перед батьками більше завдань, ніж перша рідна дитина, оскільки вона дивує своїми звичками, вимогами, тому що не жила в цій сім'ї від народження. Перед прийомними батьками, батьками-вихователями стоїть складне завдання: осягнути індивідуальність дитини.

Діти приходять у прийомну сім'ю, дитячий будинок сімейного типу з різного соціального середовища, у них уже сформувався певний досвід спілкування з різними людьми, виробився певний рефлекс самозахисту від посягань на них, їхню поведінку, звички. І цей самозахист проявляється по-різному: у мовчанні, грубощах, сльозах, істериках тощо. Тому прийомним батькам, батькам-вихователям необхідно шукати шляхи налагодження контакту з дитиною, яка ввійшла у їхню родину.