Повідомляємо Вам, що з часу виявлення першого випадку ВІЛ-інфекції у 1987 році до 2009 року, включно, в Україні офіційно зареєстровано 161119 випадків ВІЛ-інфекції серед громадян України, у тому числі 31241 випадків захворювання на СНІД та 17791 випадків смерті від захворювань, зумовлених СНІДом.

У 2009 році в країні зареєстровано 19840 нових випадків ВІЛ-інфекції (43,2 на 100 тис. населення). І, хоча, починаючи з 1999 року, число зареєстрованих випадків ВІЛ-інфекції щорічно зростає (рис. 1), за період 2006-2009 років відмічається зниження темпу приросту даного показника: 16,8%, 10,5%, 7,6%, 5,7%, відповідно.

Згідно офіційних даних, у 2009 році кожного дня у 54 осіб встановлювався діагноз ВІЛ-інфекція, у 12 осіб - діагноз СНІД, а 7 осіб помирало від захворювань, зумовлених СНІДом.

З усіх офіційно зареєстрованих випадків ВІЛ серед громадян України з початку епідемії на 01.01.2010 року під диспансерним наглядом перебували 101182 особи (220,9 на 100000 населення), з них 11827 - з діагнозом СНІД (25,8 на 100000 населення).

Загальновизнаним є факт, що офіційні дані не відображають реальний масштаб епідемії ВІЛ/СНІДу в Україні, зокрема дійсну кількість людей, інфікованих ВІЛ. Вони лише надають інформацію про осіб, які пройшли тестування на антитіла до ВІЛ, у яких була виявлена ВІЛ-інфекція, і які були внесені до офіційного національного реєстру випадків ВІЛ-інфекції. В реальності ж, інфікованими можуть бути значно більше українців, але вони необізнані щодо свого статусу.

Оновлені оцінки щодо ВІЛ/СНІД в Україні засвідчують, що на початок 2010 року в Україні мешкало 360 тисяч людей, віком від 15 років і старше, інфікованих ВІЛ. Ці дані відрізняються від даних офіційної статистики щодо кількості осіб, які живуть з ВІЛ/СНІД і перебувають під диспансерним наглядом у спеціалізованих закладах охорони здоров'я (101182 особи) на початок 2010 року. Відмінність між цими показниками свідчить, що лише 28% або кожний четвертий з людей, які живуть з ВІЛ в Україні, пройшов тест на ВІЛ і знає свій ВІЛ-позитивний статус.

Ці дані є результатом найостаннішої національної оцінки ситуації з ВІЛ/СНІДом в Україні станом на початок 2009 року.

Центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді здійснюють соціальну роботу з сім'ями та особами, яких торкнулася проблема ВІЛ-інфекції/СНІДу.

При організації роботи з даною категорією отримувачів послуг просимо звернути увагу на такі особливості.

Об'єктами соціальної роботи можуть бути:

- сім'ї, в т.ч. в сім'ї опікунів, піклувальників та прийомні сім'ї, в яких виховуються діти, які мають підтверджений ВІЛ-статус;

- сім'ї, в яких виховуються діти до 18 місяців, які перебувають на спеціальному медичному обліку;

- діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування та безпритульні діти, які мають підтверджений ВІЛ-статус і перебувають під опікою держави у спеціалізованих установах, закладах для дітей та інтернатних закладах;

- сім'ї, діти, які зняті із спеціального медичного обліку, але батьки мають інвалідність, пов'язану з ВІЛ-інфекцією;

- ВІЛ-інфікована молодь;

- ВІЛ-інфіковані вагітні жінки.

До надання соціальних послуг, за умови згоди отримувача послуг, на різних етапах можуть залучатися спеціалісти різних сфер діяльності, які є працівниками центру соціальних служб для сім'ї дітей та молоді, інших установ і організацій (лікарі, педагоги, юристи, психологи та ін.), волонтери, які пройшли відповідну підготовку та з якими укладена відповідна угода, в якій обовз має бути пункт про нерозголошення.

Спеціалісти, залучені до роботи, дають офіційну підписку про нерозголошення конфіденційної інформації про ВІЛ-статус об'єкта соціальної роботи, яка зберігається у відповідного працівника центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.

Особливості соціального супроводу сімей, в яких виховуються діти до 18 місяців, які перебувають на спеціальному медичному обліку / ВІЛ-інфіковані діти.

Особливістю соціального супроводу сімей, в яких виховуються діти до 18 місяців, які перебувають на спеціальному медичному обліку / ВІЛ-інфіковані діти є налагодження постійної взаємодії з найблищим оточенням, з метою покращення умов догляду, взаємовідносин між членами сімей, залучення їх до участі у процесі виховання дитини.

Соціальні послуги не надаються батькам або членам сім'ї, які перебувають в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння.

Соціальні працівники, які здійснюють соціальний супровід, залучають батьків або членів сім'ї до групових заходів, спрямованих на отримання нових знань з питань особливостей догляду за дітьми з встановленим статусом або за тими, що перебувають на спеціальному медичному обліку, їх розвитку та виховання.

Соціальний працівник не розголошує конфіденційну інформацію про ВІЛ-статус дитини або те, що вона перебуває на спеціальному медичному обліку серед її родинного та соціального оточення.

Соціальний супровід сімей, в яких виховуються діти до 18 місяців, які перебувають на спеціальному медичному обліку / ВІЛ-інфіковані діти, має наступні особливості:

- контроль за своєчасним відвідуванням дитини медичного закладу, на обліку якого вона перебуває, отримання та прийому препаратів антиретровірусної терапії;

- формування у батьків прихильності до лікування дитини;

- здійснення соціального контролю за санітарно-гігієнічними умовами догляду за дитиною;

- мотивація батьків або членів сімей до влаштування ВІЛ-інфікованої дитини в дошкільні, освітні та позашкільні заклади;

- сприяння у підготовці дитини до перебування в організованому дитячому колективі;

- надання індивідуальних рекомендацій щодо покращення умов догляду за дитиною на території сім'ї та спільного планування її майбутнього;

- спільне вирішення з батьками умов підготовки дитини до розкриття її ВІЛ-статусу або ВІЛ-статусу сімейного оточення з залученням спеціалістів лікарів та психологів.

Особливості соціального супроводу сімей, діти, які зняті із спеціального медичного обліку, але батьки мають інвалідність, пов'язану з ВІЛ-інфекцією.

Особливістю соціального супроводу сімей, діти, які зняті із спеціального медичного обліку, але батьки мають інвалідність, пов'язану з ВІЛ-інфекцією є налагодження постійної взаємодії з близькими родичами, з метою покращення умов догляду, взаємовідносин між членами сімей, залучення їх до участі в процесі виховання дитини. Соціальний працівник повинен чітко усвідомлювати, що після смерті біологічних батьків дитина повинна зберегти родинне коріння, саме тому має виховуватися у родичів, тобто бути під опікою чи піклуванням. Якщо у дитини відсутні близькі родичі, то після смерті батьків соціальний працівник спільно з залученими спеціалістами має сприяти влаштуванню дитини у сімейні форми виховання дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування.

Соціальний працівник має звертати увагу на психологічний стан дитини та батьків, при необхідності залучати до здійснення соціального супроводу психолога, який має протягом всього часу працювати з сім'єю, готувати дитину до нового місця проживання, розкриття ВІЛ-статусу сімейного оточення.

Соціальний супровід має наступні особливості:

- обов'язкове залучення до соціального супроводу психолога, з метою психологічної підтримки дитини та батьків, підготовки дитини до втрати батьків або одного з батьків, переходу до нової сім'ї;

- налагодження контактів з близькими родичами, з метою подальшого влаштування дитини в сім'ю;

- пошук прийомних батьків за умови відсутності близьких родичів або їх відмови оформлювати опіку з метою подальшого влаштування дитини у сімейні форми виховання;

- налагодження контактів з працівниками спеціалізованих закладів, установ, інтернатних закладів, з метою подальшого влаштування дитини в ці заклади після смерті батьків за умови неможливості її виховання в сім'ї.

Особливості роботи з сім'ями, в яких двоє (або декілька) дітей.

Якщо в сім'ї старша дитина знає про статус молодшої, то водночас з тривогою та переживанням за здоров'я брата або сестри можуть виникнути прояви напруги та суперництва. Зокрема, в тому випадку, коли молодшій дитині приділяється більше уваги, підкреслюється особливе ставлення та необхідність підвищеної турботи про неї. У старшої це може викликати роздратування та відчуження від батьків та брата (або сестри). Щоб цього уникнути, варто притримуватися деяких рекомендацій: