Як свідчить досвід, за період економічної нестабільності в державі невпинно зростає кількість кризових сімей через безробіття батьків, збільшується число випадків жорсткого поводження з дітьми та втягування їх у кримінальну діяльність, поширення наркоманії, алкоголізму, інших негативних проявів серед дітей. Ситуація 90-х років в Україні є незаперечним цьому підтвердженням.

Несвоєчасна допомога дітям і сім'ям в обставинах непростої соціально-економічної ситуації, що склалась в Україні, може спричинити порушення прав дітей, різке збільшення безпритульних та бездоглядних дітей, виникнення загрозливих ситуацій для їх здоров'я і життя, спад розвитку сімейних форм виховання дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування.

Важливо враховувати, що Президент України В.Ф.Янукович питання підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечення їх права на виховання в сім'ї окреслює як одне з пріоритетних в соціальній політиці і таке, що формує міжнародний імідж України.

Згідно із законодавством України робота на місцях щодо реалізації означених вище завдань покладена на служби у справах дітей різного рівня.

Системна робота щодо формування кадрів служб у справах дітей відбувалась упродовж декількох років. Важливо, що у 2007 році за рахунок додаткового фінансування з державного бюджету в розмірі 23,3 млн.грн. було збільшено число працівників цих структур.

Законодавча вимога щодо чисельності працівників служб у справах дітей визначена в статті 4 Закону України "Про органи і служби у справах дітей", а саме: "Штатна чисельність працівників районних, міських, районних у містах служб у справах дітей установлюється з розрахунку один працівник служби не більше ніж на дві тисячі дітей, які проживають у районі, та не більше ніж на чотири тисячі дітей, які проживають у місті, районі у місті".

Також статтею 12 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" визначено, що для здійснення функцій щодо опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, у складі служби у справах дітей має створюватись окремий підрозділ, штатна чисельність якого встановлюється залежно від кількості дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.