Головне контрольно-ревізійне управління України, розглянувши Ваше звернення від 15.06.2010 N А-144-07, надіслане листом Народного депутата України Шаманова Б.В. від 09.07.2010 N 334/267, повідомляє наступне.

Відповідно до Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" та Положення про Головне контрольно-ревізійне управління України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 N 884, повноважень щодо надання роз'яснень законодавства державній контрольно-ревізійній службі не надано.

Разом з цим, аналізуючи нормативно-правові акти, які регулюють відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів, слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 119 Бюджетного кодексу України, нецільовим використанням бюджетних коштів є витрачання їх на цілі, що не відповідають бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет, виділеним бюджетним асигнуванням чи кошторису і має наслідком зменшення асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на суму коштів, що витрачені не за цільовим призначенням, та притягнення відповідних посадових осіб до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності у порядку, визначеному законами України. Кримінальний кодекс України (ст. 210) передбачає кримінальну відповідальність за використання службовою особою бюджетних коштів усупереч їх цільовому призначенню або в обсягах, що перевищують затверджені межі видатків, а так само недотримання вимог щодо пропорційного скорочення видатків бюджету чи пропорційного фінансування видатків бюджетів усіх рівнів, як це встановлено чинним бюджетним законодавством, якщо предметом цих діянь були бюджетні кошти у великих та особливо великих розмірах.

До бюджетних коштів належать кошти, що включаються у бюджети всіх рівнів незалежно від джерела їх формування.

Великим розміром бюджетних коштів відповідно до статті 210 Кримінального кодексу України вважається сума, що в тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Вказана норма посилює кримінальну відповідальність, коли вчинено ті самі діяння, предметом яких були бюджетні кошти в особливо великих розмірах або вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб.

Особливо великим розміром бюджетних коштів відповідно до цієї статті вважається сума, що в три тисячі і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Відповідно до п. 22.5 ст. 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум, то для цілей їх застосування використовується сума у розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги (в 2010 році становить 434,5 грн.).

Отже, великим розміром бюджетних коштів визначається сума 434500 грн. і більше, особливо великим - сума 1303500 грн. і більше.

Стосовно дій бухгалтера, які можуть бути кваліфіковані правоохоронними органами як злочин, визначений ст. 210 Кримінального кодексу України (Порушення законодавства про бюджетну систему), слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно:

1) за бюджетними призначеннями, передбаченими законом про Державний бюджет України, - органи, уповноважені відповідно Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України забезпечувати їх діяльність, в особі їх керівників, а також міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України та інші спеціалізовані суди; установи та організації, які визначені Конституцією України або входять до складу Кабінету Міністрів України, а також спеціально уповноважені законом органи на здійснення розвідувальної діяльності, Національна академія наук України, Українська академія аграрних наук, Академія медичних наук України, Академія педагогічних наук України, Академія правових наук України, Академія мистецтв України, в особі їх керівників;