Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України (далі - Держдепартамент) розглянув питання, щодо яких Ви просите надати роз'яснення, та у межах своєї компетенції повідомляє таке.

Відносини, які виникають у зв'язку із набуттям і здійсненням права власності на знак для товарів і послуг (далі - знак) в Україні регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦКУ), Законом України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (далі - Закон) та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 1 статті 494 ЦКУ набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом.

Відповідно до статті 16 Закону права, що випливають із свідоцтва, діють від дати подання заявки на знак для товарів і послуг. Оскільки з цією датою пов'язується виникнення прав, які випливають із свідоцтва про право власності на знак, то правомірним є використання цього позначення особою, яка подала заявку на видачу відповідного свідоцтва.

Згідно з пунктом 2 статті 495 майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать володільцю відповідного свідоцтва, володільцю міжнародної реєстрації, особі, торговельну марку якої визнано в установленому законом порядку добре відомою, якщо інше не встановлено договором.

Майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку відповідно до пункту 1 статті 495 ЦКУ є: право на використання торговельної марки, виключне право дозволяти використання торговельної марки, виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання, інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.