<...>

Згідно зі статтею 17 Закону N 875-XII підприємства, у тому числі підприємства громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю (далі - роботодавці), зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, серед них спеціальні робочі місця, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосувань тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда, створювати для інвалідів умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.

Частиною першою статті 18 цього Закону (у редакції до 23.02.2006 року) працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Однак враховуючи, що зазначені державні органи не можуть безпосередньо здійснювати працевлаштування інвалідів на підприємствах, оскільки згідно зі ст. 21 КЗпП фактом працевлаштування є укладення трудового договору між працівником, у даному випадку інвалідом, та власником або уповноваженим органом підприємства, тому перелічені у ст. 18 Закону суб'єкти, відповідно до чинного законодавства (пп. 12 п. "б" ст. 34 Закону України "Про місцеве самоврядування", п. 4 ст. 23 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", ч. 3 п. 2 ст. 19 Закону України "Про зайнятість") , мають повноваження на забезпечення бронювання місць для інвалідів та направлення їх для працевлаштування на підприємства, установи, організації, але безпосереднє працевлаштування здійснює саме підприємство. При цьому підприємства зобов'язані вживати всіх належних від них заходів для виконання встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. Адміністративно-господарські санкції, відповідно до статті 20 Закону N 875-XII, роботодавці зобов'язані сплачувати незалежно від положень, викладених у статті 18 Закону N 875-XII.