З метою забезпечення житлом громадян, що потребують поліпшення житлових умов, збереження виробничого потенціалу будівельної галузі та житлового будівництва, створення умов для його ефективної роботи

1. Затвердити Концепцію Галузевої програми розвитку житлового будівництва на 2010-2011 роки, що додається.

2. Департаменту житлового будівництва, будіндустрії та промисловості будівельних матеріалів (Непомнящий О.М.) разом з Департаментом містобудування та архітектури (Білоус С.Я.), Управлінням економіки та розвитку будівельної діяльності (Осинська В.А.), Управлінням архітектурно-конструктивних та інженерних систем будинків і споруд (Григоренко Г.В.) до 1 серпня 2010 р. забезпечити розроблення Галузевої програми розвитку житлового будівництва на 2010-2011 роки.

3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Д.В.Ісаєнка.

Ситуація у житловому будівництві протягом останнього десятиліття після виходу із складної для будівельної галузі рецесії початку 90-х років характеризувалась стабільним зростанням всіх основних показників виробничої діяльності. Однак при цьому навіть у найбільш успішні роки обсяги введення в експлуатацію житла складали лише половину від аналогічного показника 1987 року (1987 р. - 21,3 млн.кв.м; 2007 р. - 10,2 млн.кв.м; 2008 р. - 10,5 млн.кв.м).

У 2008-2009 роках відбулося уповільнення інвестиційної діяльності і, як наслідок, скорочення обсягів виконаних будівельних робіт, зниження будівельної активності, погіршення фінансового стану будівельних підприємств та скорочення кількості працівників, зайнятих у будівництві.

У 2009 році забудовники житла недоотримали замовлень більш ніж на 20 млрд. гривень, що стало однією з причин різкого скорочення темпів житлового будівництва.

В цілому по Україні у 2009 році було введено в експлуатацію 6399,6 тис.кв.м житла, що на 39% менше, ніж у 2008 році. Зменшили обсяги введення житла 25 регіонів, у тому числі 10 областей - більше ніж у 2 рази, а 2 області - більш ніж утричі.

У розрахунку на одну тисячу осіб наявного населення обсяги введеного житла скоротилися на 38,8%.

За даними Державного комітету статистики на початок 2010 року в Україні налічувалось 4356 незавершених будівництвом житлових будівель, з яких 1462 знаходяться у стадії будівництва, а спорудження 2894 об'єктів припинено чи законсервовано (переважна більшість (95,8%) не будується через відсутність фінансування).

Такий стан справ ускладнює вирішення житлової проблеми громадян. Середня забезпеченість житлом населення України становить 23 кв.м загальної площі на одну особу, у той час як у розвинутих країнах цей показник у кілька разів вищий.

На початок 2010 року в Україні на квартирному обліку перебувало 1174,2 тис. сімей та одинаків, з яких 305,7 тис. користуються правом першочергового, а 98,8 тис. - позачергового одержання житла.

Протягом 2000-2009 років щорічно поліпшували житлові умови 1,1-1,6% черговиків від загальної їх кількості станом на початок відповідного року.

Одним із пріоритетів державної політики визначено створення умов для реалізації житлових прав громадян, розвитку будівельної галузі та житлового будівництва. Заходи щодо цього передбачені Державною програмою економічного і соціального розвитку України на 2010 рік, яку 20.05.2010 схвалено Верховною Радою України та подано на підпис Президенту України.

Здійснення політики державного патерналізму по відношенню до будівництва обумовлено його особливою роллю в економіці та суспільстві:

як системоутворюючої галузі, яка є локомотивом розвитку суміжних видів економічної діяльності;

як фондоутворюючої галузі для інших сфер економіки, що забезпечує їх розвиток;

як фактору і показника якості життя населення, рівня соціальних стандартів.

Розроблення Концепції Галузевої програми розвитку житлового будівництва на 2010-2011 роки зумовлене необхідністю визначення конкретних шляхів забезпечення житлом громадян, які потребують поліпшення житлових умов, подолання наслідків світової фінансової кризи, збереження виробничого потенціалу у житловому будівництві, створення умов для його ефективної роботи.

Основними причинами падіння обсягів введення в експлуатацію житла у 2009 році є обмеженість фінансових ресурсів забудовників, низька платоспроможність населення, скорочення кредитування та інші негативні наслідки світової фінансової кризи.

Інвестиції у житлове будівництво за 2009 рік скоротились на 54,4% порівняно з 2008 роком.

Однак проблеми у житловому будівництві носять глибший характер.

На можливість людей поліпшити свої житлові умови впливало значне зростання вартості житла у порівнянні з реальними доходами населення, яке спостерігалося протягом останніх років.

Реальними покупцями житла на ринку нерухомості виступає лише невелика частина суспільства. За наявними оцінками, іпотечними житловими кредитами комерційних банків, навіть у докризовий період, могли скористатись 8-10% працездатного населення (для порівняння: у розвинутих країнах - 60-70%).

На сьогодні будівництво, придбання та оренда житла доступні лише обмеженому колу сімей з високими доходами, що не забезпечує реалізації закріпленого в статті 47 Конституції України права кожної людини на житло.

Водночас, постійне протягом тривалого часу зростання цін на житлову нерухомість поряд зі слабкістю фондового ринку та нерозвиненістю фінансових інститутів, сформувало попит на житло як спосіб інвестування та збереження коштів. Ця складова ринку з початком фінансової кризи значно скоротилася.

Складність дозвільних і погоджувальних процедур у будівництві, особливо при вирішенні питань землевідведення, відсутність містобудівної документації в населених пунктах, додаткові навантаження на забудовників у вигляді різних обтяжень і відрахувань, у тому числі за рішеннями місцевих органів влади, низька інноваційна спрямованість будівельних організацій та виробників будівельних матеріалів стримували розвиток будівництва, не сприяли здешевленню вартості житла.

Недосконалість механізмів залучення коштів у житлове будівництво та випадки невиконання забудовниками зобов'язань перед інвесторами підірвали довіру населення та банківських установ до забудовників, що також стримує притік інвестицій.

Стабілізація ситуації потребує системного підходу до вирішення проблеми та застосування заходів державного регулювання у двох напрямках:

підвищення рівня життя населення до показників, які дозволять людині придбавати або орендувати житло самостійно чи за державної підтримки;

створення умов для зниження вартості житла за належної його якості та достатніх обсягів будівництва.