На виконання пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України та Національного банку України від 10.12.2008 N 1077 "Про затвердження плану заходів на 2009 рік із запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму" та статті 13 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом"

1. Затвердити Типології легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом "Властивості та ознаки операцій, пов'язаних з відмиванням коштів шляхом зняття готівки. Тактичне дослідження та практичне розслідування" (далі - Типології), що додаються.

2. Департаменту аналітичної роботи (Твердохліб І.П.) у місячний термін після підписання цього наказу забезпечити розміщення Типологій на офіційному веб-сайті Державного комітету фінансового моніторингу України.

3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Голови Державного комітету фінансового моніторингу України Янушевича Я.В.

На сьогоднішній день уся світова спільнота акцентує особливу увагу на необхідності подолання тіньового сектора економіки, як складової походження "брудних" коштів та посилення заходів з протидії легалізації доходів злочинного походження та фінансування тероризму.

Слід зазначити, що переважна частина тіньового капіталу формується за рахунок доходів, отриманих внаслідок вчинення економічних злочинів та інших правопорушень, зокрема у зовнішньоекономічній діяльності, кредитно-фінансовій сфери, паливно-енергетичному комплексі, агропромислового комплексу, на ринку металів та корисних копалин.

Тож цілком логічно, що подолати таке явище одній державній структурі просто не під силу, а необхідне об'єднання інтелектуальних та організаційних зусиль багатьох державних інституцій, які спроможні не тільки викрити, але й припинити незаконні фінансові операції, маскування злочинного походження коштів або іншого майна.

Тому і необхідність в проведенні даного дослідження насамперед обумовлено значною суспільною небезпекою й загрозами для України, що полягає у високій питомій вазі готівкової складової в структурі загальної грошової маси, що є в обігу і, відповідно, можливостями злочинців легалізувати свої незаконні доходи, використовуючи готівкові кошти.

Основна функція як готівкових так і безготівкових коштів - служити засобами платежу. У багатьох країнах кількість готівкових коштів жорстко обмежується законодавством, їхня максимальна межа при здійсненні тієї або іншої операції не повинна перевищувати визначений законодавством поріг (суму).

Закономірністю є й те, що обіг безготівкових коштів легше контролюється ніж обіг готівкових. Кошти, переведені з рахунку на рахунок, можуть контролюватися з боку банківських установ, контролюючих та правоохоронних органів. У такий спосіб готівкові кошти є найбільш зручними через відсутність сильного правового контролю над ними.

Так, для реалізації схем легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, зазвичай застосовуються так звані операції "розриву ланцюга". Такі операції використовуються з метою маскування слідів незаконного походження доходів шляхом зміни власників коштів, їх фізичного переміщення та власне шляхом їх зняття готівкою.

Використання в схемах легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, операцій з переведення коштів у готівку зумовлено також необхідністю досягнення злочинцями певних цілей таких як:

- приховування слідів походження доходів, отриманих з незаконних джерел;

- приховування осіб, що отримали (отримують) незаконні доходи й тих, що ініціюють сам процес відмивання;

- забезпечення зручного й оперативного доступу до коштів, отриманих з незаконних джерел;

- створення умов для безпечного й комфортного використання коштів, отриманих з незаконних джерел;

- створення умов для безпечного інвестування в легальний бізнес.

Також усім відомо, що злочинці прагнуть зберігати свої активи в ліквідних формах, однією з яких є готівкові кошти.

Вони фактично є "нульовою" (початковою) стадією в процесі відмивання, що передує стадії "розміщення", на якій злочинці намагаються мінімізувати ризики, пов'язані з можливою конфіскацією безготівкових коштів.

Наявність цієї стадії характерна, коли безготівкові кошти переводяться в готівку в процесі розкрадання коштів з бюджету, використання електронних грошей тощо.

Надалі готівкові кошти можуть бути легалізовані з використанням інших схем та використані для примноження тіньових активів, надання хабарів чиновникам різних рівнів тощо.

Крім цього, операції з переведення безготівкових коштів у готівку також використовуються і на останній стадії відмивання, коли вже легалізовані гроші переводяться в готівку, тому що вважаються найбільш ліквідними.

Щодо незаконної конвертації коштів в готівку, то в Україні це може відбуватися з наступних причин:

- здійснення нелегальної діяльності, і як причина - хабарі представникам державних органів;

- створення матеріальної основи для функціонування кримінального бізнесу: продажу людей, наркотиків тощо;

- здійснення угод з використанням готівкових коштів без їхнього відображення в документах фінансової звітності, у такий спосіб фірма ухиляється від обов'язкових платежів до бюджету.

Незаконні дії пов'язані з конвертацією коштів у готівку мають ряд негативних наслідків, що впливають на грошову систему країни. Це може викликати руйнування її стабільності.

А за підсумками 2008-2009 рр. правоохоронні органи відзначають зростання злочинів, у зв'язку з економічною кризою й прогнозують збереження такої тенденції в 2010 році. За оцінками правоохоронців все частіше підприємці застосовують незаконну конвертацію коштів у готівку з використанням фіктивних договорів з компаніями, які створені виключно для таких цілей.

На сьогодні незаконна конвертація безготівкових коштів залишається досить прибутковим і розповсюдженим видом нелегального бізнесу для обслуговування організованої злочинності. Ключовою ланкою в цьому процесі є фірми з ознаками фіктивності, які реєструються на підставних осіб. Одним з основних завдань, які переслідують організатори таких суб'єктів господарювання під час їх реєстрації та використання, є уникнення кримінальної відповідальності. Для цього в якості керівників фіктивних фірм оформлюють підставних осіб.

Фіктивні фірми практично нічим не відрізняються від легальних суб'єктів підприємницької діяльності, однак найчастіше вони реєструються із використанням ідентифікаційних даних незаможних громадян, людей похилого віку. А операція по переведенню коштів у готівку саме по собі є законною операцією. Але серед зловмисників переведення у готівку коштів використовується як ефективний прийом при реалізації схем відмивання коштів.

Сьогодні можна стверджувати, що всі ці явища відбуваються не по стихійному сценарію. Фіктивні фірми створюються групами осіб, які мають досвід у цій діяльності й тісно пов'язані з фінансовими установами. При цьому рахунки таких підприємств найчастіше відкриваються саме в підконтрольних банківських установах, де можливо повністю контролювати грошові потоки, які проходять через так звані "транзитні" фірми. За рахунок цього забезпечується максимальний захист коштів, які надходять від клієнтів на рахунки такого підприємства.

Слід відмітити особливість існування тісних зв'язків між злочинами, що поєднує їх в єдине коло протизаконної поведінки, що характеризується наявністю як основних (предикатних) так і супутніх злочинів, які є предикатними по відношенню до легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Причому супутні злочини виступають формою, способом або ж необхідною умовою для вчинення предикатних злочинів.

До основних (предикатних) злочинів, з якими тісно пов'язана легалізація (відмивання) доходів, належать ті, які безпосередньо спрямовані на заволодіння чужим майном чи одержання іншої незаконної вигоди:

- шахрайство (ст. 190 КК);

- привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191 КК);

- злочини у сфері господарської діяльності (ст. 202, 204, 222 КК);

- службові злочини (ст. 364, 365 КК);

- тощо.

До супутніх злочинів можуть бути віднесені:

- незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення (ст. 200 КК);

- фіктивне підприємництво (ст. 205 КК);

- підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів (ст. 358 КК);

- службове підроблення (ст. 366 КК);

- тощо.

Щодо самих схем відмивання, то вони можуть бути виявлені при проведені:

- виїзних перевірок;

- оперативних заходів;

- аналізу звітності;

- дослідження фінансової операції;

- валютного контролю.

Виїзні перевірки (ревізії) дають можливість безпосередньо на підприємстві вивчити необхідні документи, провести інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей. Перевірки проводяться податковими органами України, контрольно-ревізійним управлінням України, а також регуляторними органами (Національний банк України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Державна комісія з регулювання ринку фінансових послуг України).

Оперативні заходи - обшуки, виїмки, допити, інші оперативно-розшукові дії, які проводяться правоохоронними органами (Генеральна прокуратура України, Міністерство внутрішніх справ України, Служба безпеки України, Державна податкова адміністрація України).

Аналіз звітності (адміністративних даних) здійснюється контролюючими органами (головним чином, Національний банк України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Державна комісія з регулювання ринку фінансових послуг України, Державна податкова адміністрація України, Державна митна служба України), а також може проводитись правоохоронними органами у випадках, передбачених законодавством. До такої звітності належить бухгалтерська звітність, фінансова, податкова звітність, в тому числі податкові декларації, вантажні митні декларації та інші види звітності, передбачені законодавством.

Дослідження (аналіз) фінансових операцій, як правило, передбачає збір інформації та аналіз операцій суб'єктами первинного фінансового моніторингу, Національним банком України, Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, Державною комісією з регулювання ринку фінансових послуг України, правоохоронними органами, а також Державним комітетом фінансового моніторингу (в ході проведення фінансового моніторингу).

Валютний контроль здійснюється банківськими установами та іншими агентами валютного контролю при проведенні розрахунків у іноземній валюті, вивезенні/ввезенні, переказуванні і пересиланні валютних цінностей, в тому числі розміщення валютних цінностей на рахунках і у вкладах за межами України, інших валютних операцій. Головним органом валютного контролю є Національний банк України.

Ефективність системи протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом насамперед полягає у необхідності тісної взаємодії оперативних підрозділів правоохоронних органів і Держфінмоніторингу, як спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу.

Тобто, ефективне функціонування системи протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, в тому числі, за допомогою зняття готівки (як одного з елементів схем відмивання), може бути лише при узгодженому функціонуванні механізму кримінально-правового контролю й механізму фінансового моніторингу.

У зв'язку із чим, досить цікавим є питання, як шукати незаконно отримані доходи?

Компетентні органи в цьому випадку повинні спочатку встановити факт вчинення суспільно-небезпечного протиправного діяння, що передує легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, а потім на підставі цього, шукати в діях злочинців ознаки злочину з легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом. Або в інший спосіб, який полягає у дослідженні фінансових операцій та в результаті цього дослідження виявити осіб, пов'язаних із вчиненим суспільно-небезпечним протиправним діянням, що передує легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

В ідеалі повинні працювати обидва варіанти. Перший - характерний для специфіки роботи правоохоронних органів України, а другий - для Держфінмоніторингу.

Але є й третій варіант, коли вищезгадані методи комбінуються і, відповідно, зусилля компетентних органів поєднуються.

Тобто, коли правоохоронний орган має лише неперевірену підозру про причетність злочинного угрупування до вчинення суспільно-небезпечного протиправного діяння, що передує легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. Про це повідомляється в Держфінмоніторинг для перевірки причетності підозрюваних осіб до будь-яких підозрілих фінансових операцій.

В цей же час правоохоронний орган перевіряє наявність зв'язку із вчиненим суспільно-небезпечним протиправним діянням, що передує легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Держфінмоніторинг на постійній основі здійснює дослідження та аналіз методів, схем відмивання грошей та розробкою типологій відмивання коштів. Досліджуються існуючі схеми та відпрацьовуються найбільш оптимальні шляхи їх виявлення з урахуванням досвіду зарубіжних країн, фінансових і правоохоронних органів України для запобігання вчинення відповідних злочинів.

Аналіз являє собою перетворення зібраної, дослідженої та перевіреної інформації у відомості закритого характеру за допомогою інтеграції й інтерпретації всіх зібраних даних.

Етапи аналізу фінансових операцій умовно можна розділити на наступні етапи або стадії:

- Перевірка отриманих даних;

- Розробка робочої гіпотези;

- Збір, оцінка та перевірка додаткової інформації;

- Виявлення передумов;

- Розроблення попередніх висновків;

- Побудова аргументів.

Необхідною умовою виявлення факту легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, є виявлення у фінансових операціях, ознак окремих фінансових порушень, які можуть бути пов'язані із легалізацією (відмиванням) злочинних доходів та можуть бути класифіковані у такий спосіб:

1) Використання фіктивних суб'єктів господарювання:

- реєстрація підприємства на підставних осіб (без певного місця проживання, психічно хворих, студентів, іноземців, засуджених, померлих осіб, за придбаними, вкраденими або втраченими документами,);

- назви суб'єктів господарювання нерідко збігаються з назвами державних підприємств;

- відсутність ознак статутної діяльності або проведення такої діяльності в мінімальному обсязі;

- відсутність штату працівників, виробничих і складських приміщень для здійснення статутної діяльності;

- відносно короткий термін існування суб'єкта господарювання (так звані "одноденки", "ями", "метелики" існують, як правило, у межах одного податкового періоду, що ускладнює можливість контролю за їх діяльністю);

- постійна зміна засновників, власників, директорів суб'єкта господарювання після офіційної реєстрації, неможливість встановлення місцезнаходження службових осіб (директора, головного бухгалтера);

- відсутність руху коштів суб'єкта господарювання на банківських рахунках або вкрай великий обсяг фінансових операцій нещодавно створеного підприємства.

А) Особливості використання "транзитних" суб'єктів господарювання як правило:

- мають невеликий статутний фонд і мінімальну чисельність працівників;

- засновниками є особи, що проживають в регіоні, який не співпадає з регіоном реєстрації суб'єкта;

- службові особи здають податкову звітність з визначеним об'ємом доходів;

- не здійснюють зовнішньоекономічні операції;

- мають широке коло контрагентів, які переказують на їх рахунки грошові кошти за постачання товарно-матеріальних цінностей (послуг), на закупівлю сільгосппродукції, повернення матеріальної допомоги та інше.

Б) Особливості використання конвертаційних центрів:

- офіси суб'єктів господарювання, що входять до складу конвертаційного центру, як правило, мають велику охоронну мережу;

- переважно короткий термін існування (від доби до місяця);

- добовий обіг коштів, як правило, збільшується наприкінці тижня, на рахунку щовечора або вранці кожної наступної доби не залишається коштів, або їх сума істотно зменшується;

- наявність великої кількості підписаних та завірених печаткою бланків фіктивних договорів виконання робіт або надання послуг, кошторисів, актів приймання тощо;

- застосування багатосторонніх розрахунків і платежів з великою кількістю учасників таких операцій, які розташовані в різних територіальних одиницях;

- збіг реквізитів учасників операцій (наприклад, адреси місцезнаходження організацій).

В) Особливості проведення фіктивних фінансово-господарських операцій:

- заплутаний або незвичайний характер комерційної угоди (операції), що не має економічного сенсу або очевидної законної мети;

- невідповідність угоди (операції) діяльності суб'єкта господарювання, передбаченій статутними документами;

- багаторазове здійснення операцій або угод, характер яких дає підстави вважати, що метою їх проведення є ухилення від процедур обов'язкового контролю, передбаченого національним законодавством;

- великий обсяг готівкових коштів, отриманих від комерційної діяльності, яка не характеризується інтенсивністю операцій з готівкою;

- в угоді не передбачена сплата контрагентами штрафних санкцій за недотримання термінів платежів, поставки товарів та не передбачено забезпечення ними виконання своїх зобов'язань;

- в угоді передбачений авансовий платіж, що перевищує 30% від ціни імпортованого товару (послуги, роботи, результату інтелектуальної діяльності) або який перевищує суму, еквівалентну 100 тис.у.о.

2) Сумнівні операції з переказу коштів по банківських рахунках:

- проведення особою великої кількості фінансових операцій по рахункам інших осіб на підставі довіреності, за умови, що власниками рахунків особистий контакт з працівниками банку не встановлювався протягом тривалого часу або з моменту відкриття цих рахунків;

- зарахування в один операційний день на відкритий клієнтом у банку рахунок коштів від декількох суб'єктів господарювання, які цього ж дня переводяться в грошову готівку або переводяться на інший рахунок, унаслідок чого на кінець операційного дня на цьому рахунку не залишається коштів або їх сума істотно зменшується;

- здійснення юридичною особою або фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності по рахунку операцій купівлі-продажу товарів, оплати робіт або послуг без проведення по цьому рахунку будь-яких інших платежів, в тому числі обов'язкових платежів та зборів до бюджету;

- проведення операцій з цінними паперами, метою яких є отримання клієнтами готівкових коштів;

- не пов'язане з діяльністю особи істотне збільшення залишку на рахунку, який згодом перераховується контрагенту в інший банк або використовується для цілей купівлі цінних паперів на пред'явника;

- розміщення на рахунку значної суми готівкових коштів особою, яка за рівнем доходу чи сферою діяльності не може здійснювати фінансову операцію на таку суму;

- сплата неустойки (пені, штрафу) за невиконання договору поставки товарів (виконання робіт, надання послуг) або за порушення умов договору, якщо розмір неустойки перевищує 10% від суми недоставлених товарів (невиконаних робіт, ненаданих послуг);

- очевидна невідповідність призначень вхідних/вихідних платежів (наприклад, кошти, що надходять в якості оплати за будівельні матеріали, у повному обсязі витрачаються на оплату консалтингових послуг);

- проведення фінансових операцій з купівлі-продажу товарів (оплати послуг), визначити вартість яких складно або неможливо (наприклад, об'єкти інтелектуальної власності; деякі види послуг, що не мають постійної ринкової вартості);

- невідповідність зазначеної в контракті вартості товарів або послуг їхній ринковій вартості;

- регулярне здійснення особою фінансових операцій з векселями, якщо дана особа не виступає емітентом або отримувачем коштів за цими векселями та не має ліцензії професійного учасника ринку цінних паперів;

- списання з рахунку юридичної особи коштів в готівковій формі, не пов'язане з характером її діяльності;

- суми, на які здійснюються фінансові операції, не відповідають майновому (фінансовому) стану клієнта;

- закриття рахунків учасників схеми після проведення певного циклу операцій з готівкою, або різке припинення таких операцій по цих рахунках.

При розслідуванні легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, з використанням операцій із зняття готівки, в ідеалі, по кожній кримінальній справі повинні бути з'ясовані такі обставини(1):

(1) Методичні рекомендації з виявлення, розкриття та розслідування легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом (ст. 209 КК України).

1. Факт легалізації, тобто вчинення хоча б одного з діянь, передбачених диспозицією ст. 209 КК України.

2. Предмет легалізації:

- характер (фізична природа) предмета легалізації (грошові кошти, цінні папери, майнові права, інше майно);

- розмір, вартість, час одержання, місцезнаходження майна або коштів, що легалізуються.

3. Джерело походження коштів або іншого майна, що легалізуються:

- характер суспільно небезпечного протиправного діяння, в результаті вчинення якого були одержані злочинні доходи, що легалізуються;

- наявність (відсутність) по предикатному злочину порушеної кримінальної справи, обвинувального вироку, постанов чи ухвал суду про звільнення від кримінальної відповідальності (у зв'язку із закінченням строків давності, застосування амністії), про закриття кримінальної справи з нереабілітуючих підстав;

- наявність причинно-наслідкових зв'язків між первинним (основним, предикатним) злочином і легалізацією;

- канали надходження кримінальних капіталів.

4. Спосіб (технологічна схема) легалізації як конкретне відображення одного з діянь, передбачених у диспозиції ст. 209 КК України:

- розмір, частота, періодичність здійснення кожної фінансової операції окремо і всіх у сукупності;

- характер правочинів, що було укладено, де, коли, хто приймав участь в якості сторін і на яких умовах;

- де, коли, ким і які конкретно фінансові операції з легалізації було здійснено, які для цього застосовувалися банківські рахунки, чи мало місце перерахування грошових коштів за кордон;

- де, коли, у який спосіб і на яких умовах здійснювалась передача майна для легалізації;

- порядок оформлення фінансових операцій та їхнє відображення у первісних облікових документах та в документах бухгалтерського обліку;

- "сліди", що залишилися в документах щодо конкретних дій суб'єктів легалізації.

5. Обстановка (час, місце) здійснення легалізації:

- час здійснення кожної фінансової операції чи укладання правочину з легалізації злочинних доходів, упродовж якого терміну здійснювались такого роду злочинні дії;

- час виникнення майнових прав на рухоме і нерухоме майно, що виступало предметом легалізації;

- місцезнаходження суб'єкта підприємницької діяльності, що залучався до легалізації.

6. Суб'єкт легалізації:

- вік, стать, рівень освіти, фахові, професійні, ділові та моральні властивості осіб, що безпосередньо здійснювали легалізацію;

- коло осіб, які залучались для здійснення легалізації, роль кожного із суб'єктів, мотив їх поведінки, причетність до вчинення предикатного злочину;

- джерела і ступінь обізнаності (поінформованості) особи, якою укладені будь-які правочини або здійснені фінансові операції, про обставини злочинного шляху отримання коштів чи майна, що легалізується, час отримання такої інформації (до або після легалізації);

- відомості про власника майна чи коштів, що легалізуються, характер його стосунків з безпосереднім легалізатором;

- наявність у діях суб'єкта специфічної мети - надання коштам або іншому майну, одержаних злочинним шляхом, правомірного вигляду (легального походження);

- обсяг повноважень службових осіб щодо можливостей здійснення фінансових операцій чи укладання правочинів;

- дієздатність особи, якою укладено правочини або здійснено фінансові операції з грошовими коштами, що мають злочинне джерело походження;

- коло знайомств осіб, що підозрюються у вчиненні легалізації, наявність зв'язку "легалізатор-корупціонер";

- обставини, що впливають на ступінь та характер відповідальності кожного із співучасників.

7. Обставини здійснення легалізації:

- ситуація, що склалася на конкретному підприємстві (фірмі, установі, закладі), яке залучалося до легалізації;

- зміст нормативно-правових актів, що регулюють діяльність як підприємства в цілому, так і окремих його службових осіб;

- стан контролю за здійсненням сумнівних фінансових операцій, проведенням внутрішнього чи обов'язкового фінансового моніторингу;

- правовий статус юридичної особи, що залучалася до легалізації, якщо це фіктивне підприємство, то на чиє ім'я воно зареєстровано;

- дотримання вимог чинного законодавства щодо реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності;

- дотримання фінансовими установами правил внутрішньої безпеки та контролю;

- документообіг, порядок його оформлення та відповідність вимогам чинного законодавства;

- коло суб'єктів господарювання, з якими підприємство (установа), що залучалося до легалізації, мало договірні стосунки.

8. Наслідки легалізації:

- заподіяні збитки - насамперед розмір легалізованих коштів чи вартість легалізованого іншого майна;

- сфера (напрямки) використання легалізованих коштів чи іншого майна, тобто - кінцевий результат легалізації;

- місцезнаходження легалізованих коштів або майна (у разі знаходження за кордоном, можливість їх повернення на територію України).

9. Обставини, що виключають злочинність і карність:

- наявність у діях суб'єкта ознак злочину, який за чинним кримінальним законодавством виключено із числа предикатних (примітка до ст. 209 КК України);

- наявність фізичного або психічного примусу з боку власника злочинно здобутого майна чи коштів до особи легалізатора, тобто відсутності ознаки добровільності легалізації.

10. Обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність.

11. Причини та умови, що сприяли вчиненню легалізації.

Однак, під час розслідування кримінальних справ, пов'язаних з відмиванням "брудних" коштів, виникають певні труднощі(2), оскільки доведенню підлягають такі положення, як:

(2) За матеріалами ДПА України.

- власність, залучена в механізм відмивання, була доходом від злочинної діяльності, тобто має місце доведення також попереднього злочину;

- відмивання грошей здійснювалось з певною метою, тобто з метою приховування чи маскування незаконного походження доходів або їх використання;

- підозрюваний знав і не міг не знати про злочинний характер походження власності.

Для вирішення поставлених завдань особливе значення має вміле та правильне застосування оперативно-розшукових засобів і методів. Слідчі та оперативні працівники мають працювати у тісній співпраці вже на стадії порушення кримінальної справи, для цього доцільним є використання таких заходів:

1) спільний аналіз матеріалів, отриманих у ході оперативно-розшукової діяльності, та визначення порядку їх використання в розслідуванні;

2) виявлення джерел доказів, необхідних для розслідування справи;

3) визначення питань, що підлягають з'ясуванню заходами оперативно-розшукового характеру, у числі яких можуть бути:

- розшук підозрюваних, які переховуються від слідства;

- розшук свідків та збір необхідних свідчень;

- вивчення особистостей підозрюваного та інших учасників кримінально-процесуальної діяльності;

- подолання протидії слідству з боку зацікавлених осіб.

Високий рівень латентності цього виду злочину вимагає від оперативних служб своєчасного виявлення та якісного відпрацювання сумнівних фінансових операцій.

В основу типізації слідчих ситуацій розслідування легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, закладають три найбільш істотні інформаційні джерела: відомості про факт легалізації; відомості про спосіб легалізації; відомості про суб'єкта легалізації.

З урахуванням зазначених положень розглянемо специфіку формування, зміст та види типових слідчих ситуацій розслідування злочинів зазначеної категорії.

По-перше, доцільно виділити типові ситуації, кожній з яких відповідає певна кількість та зміст інформації, яку містять матеріали перевірки на стадії порушення кримінальної справи:

- матеріали перевірки містять усі необхідні дані про факт і спосіб легалізації, а також особу (осіб), що її вчинила;

- факт легалізації встановлено, є відомості про особу, яка її здійснила, але не встановлено спосіб легалізації;

- факт і спосіб легалізації встановлено, але відсутня інформація щодо особи (осіб), яка є безпосереднім виконавцем злочину (легалізатором).

Кожній зазначеній типовій слідчій ситуації притаманна своя програма дій слідчого щодо їх вирішення. Так, у першій типовій слідчій ситуації, яка вважається найбільш сприятливою в інформаційному і організаційному плані, визначальним є закріплення всіх виявлених слідів злочину. Для цього необхідно затримати підозрюваного, провести обшуки за місцем проживання і роботи підозрюваного, а також виїмки всіх документів, що містять сліди легалізації, призначити документальні ревізії, допитати свідків, здійснити експертні дослідження.

У другій типовій слідчій ситуації, що характеризується відсутністю даних про спосіб легалізації, головні зусилля слідчого повинні бути спрямовані на те, щоб позбавитись інформаційних прогалин саме стосовно цього елемента. Це можливо насамперед шляхом ретельного дослідження руху грошових коштів чи іншого майна з моменту їх злочинного отримання до здійснення операцій по легалізації. Слідчому необхідно встановити джерело походження злочинних доходів і місце їх знаходження після легалізації, осіб, що брали участь у операціях по легалізації, а також вилучити первинні документи, пов'язані із легалізацією.

Головне завдання слідчого в третій типовій слідчій ситуації полягає в тому, щоб встановити особу, яка безпосередньо здійснила легалізацію (відмивання) злочинних доходів. В даній слідчій ситуації, на відміну від двох попередніх, йдеться насамперед про випадки, коли легалізується чуже, злочинно здобуте, майно або кошти. Тому і кримінальну справу порушують за фактом виявлення ознак легалізації, а не по відношенню до конкретного суб'єкта, як це робиться тоді, коли легалізатором є особа, що вчинила предикатний злочин.

Розпочинати розшукові дії слідчому доцільно з докладного вивчення матеріалів кримінальної справи про предикатний злочин на предмет виявлення суб'єктів цього злочину, кола їх знайомих з тим, щоб через встановлені зв'язки вийти на осіб, які б могли здійснити операції вже безпосередньо по легалізації "брудних" коштів чи майна. Для цього слідчий, в першу чергу, повинен допитати з цією ж метою осіб, які причетні до вчинення предикатного злочину, а також свідків, дати доручення органу дізнання на проведення відповідних оперативно-розшукових заходів щодо встановлення осіб, які можуть бути потенційними легалізаторами.

Розглянуті слідчі ситуації є найбільш узагальненими за своєю сутністю. Водночас, кожна з них може набувати значно диференційований вигляд в залежності від обсягу інформації стосовно виділених структурних складових. Так на зміст типових слідчих ситуацій впливає характер і специфіка вихідної інформації щодо особи суб'єкта легалізації і в залежності від цього критерію вони можуть бути розподілені на декілька різновидів:

1) ситуації в залежності від відношення суб'єкта легалізації до предикатного злочину:

- легалізацію доходів злочинного походження здійснила особа, яка вчинила предикатний злочин;

- легалізацію доходів злочинного походження здійснила особа, яка була співучасником предикатного злочину;

- легалізацію здійснено із злочинними доходами, отриманими іншими особами;

2) ситуації в залежності від ролі особи в механізмі легалізації:

- у механізмі легалізації використовується підприємство, де суб'єкт легалізації є посадовою особою (директор, головний бухгалтер);

- у механізмі легалізації використовується фіктивне підприємство або підставна фізична особа;

- у механізмі легалізації використовуються особи, для яких легалізація є професійним видом діяльності (адвокати, брокери, бухгалтери);

3) ситуації в залежності від обізнаності суб'єкта легалізації:

- суб'єкт легалізації має фахові знання та навички у галузі економіки та менеджменту;

- суб'єкт легалізації використовує в якості консультанта (співучасника) особу, яка має обізнаність у галузі економіки та менеджменту.

Залежно від процесуальних наслідків на етапі реалізації матеріалів перевірки за фактом легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, пропонує виділяти три ситуації:

- матеріали містять необхідні дані про обставини вчинення злочину, але їх недостатньо для порушення кримінальної справи, що вимагає подальшої перевірки;

- матеріали не містять необхідних даних про обставини вчинення злочину, на підставі яких приймається рішення про порушення кримінальної справи, і вони не можуть бути доповнені під час проведення додаткових перевірочних заходів або досудового слідства;

- матеріали свідчать про відсутність складу злочину.

Водночас у структурі типових слідчих ситуацій в залежності від ступеня обґрунтованості та обсягу зібраних доказів щодо предикатного злочину можуть виокремлюватися такі різновиди:

- кримінальну справу за ознаками легалізації порушено майже одночасно з кримінальною справою за предикатним злочином, тобто розслідування предикатного злочину знаходиться тільки на початковому етапі;

- кримінальну справу за ознаками легалізації порушено у той час, коли розслідування предикатного злочину знаходиться на завершальному етапі;

- кримінальну справу за ознаками легалізації порушено тоді, коли набув сили вирок по предикатному злочину.

Щодо першого різновиду, то слідчій стикається із серйозним дефіцитом інформації як про сам предикатний злочин так і про ознаки легалізації, особливо при виявленні безтоварних її механізмів. При цьому важливим є отримання пояснень від уповноважених осіб органів первинного та державного фінансового моніторингу, здійснення координації діяльності оперативних та слідчих підрозділів.

Другий різновид ситуації характеризується значно більшим обсягом інформації щодо предикатного злочину, оскільки на час завершення досудового слідства, як правило, проведені обшук та виїмка, в результаті яких вилучена необхідна документація, призначена і проведена економічна експертиза, що надала можливість встановити не тільки джерела походження злочинних доходів, а й виявити ознаки щодо їх легалізації. В розглядуваних випадках доцільним є об'єднання кримінальних справ і їх спільне впровадження.

Третій різновид ситуації з інформаційної точки зору є найбільш сприятливим, оскільки складова відомостей щодо самого предикатного злочину, винних осіб, доходів, що отримані в результаті його вчинення, має найбільш повну форму і визначається вироком суду, який набрав законної сили.

Відокремлення грошових коштів або іншого майна від злочинних джерел і надання їм видимості законного походження з криміналістичної точки зору може розглядатися як ознака завершеності механізму легалізації. З цієї позиції доцільно виділяти такі слідчі ситуації в залежності від ступеня завершеності легалізації:

- легалізація має завершену форму;

- легалізацію виявлено на одному із етапів її реалізації.

Характерною ознакою завершеної форми легалізації є складний, заплутаний, а в деяких випадках навіть не доступний перевірці механізм утворення кримінальних коштів (майна), що легалізується. Цій ситуації притаманні такі сліди приховування легалізації, як відсутність первинних документів, наприклад, тих, що підтверджують укладання тієї чи іншої угоди, або навпаки, наявність підроблених документів чи заплутаного характеру ведення бухгалтерського обліку. Взагалі, сучасний бухгалтерський облік на підприємствах, що мають доходи від незаконної діяльності, характеризується суперечливістю, фрагментарністю, веденням обліку в синтетичній, а не в аналітичній формі, що ускладнює аналіз основних і оборотних фондів. У таких випадках виникає потреба в повному або частковому відновленні господарської діяльності підприємства і супроводжуючого її бухгалтерського обліку із залученням кваліфікованих спеціалістів - бухгалтерів чи економістів. При цьому головну увагу слід приділяти встановленню контрагентів підприємства шляхом організації виїмки документів із банківських установ, проведення зустрічних перевірок, оскільки високою є вірогідність того, що легалізацію було здійснено з використанням фіктивних підприємств або підставних фізичних осіб.

Якщо ж легалізацію виявлено на одному з етапів її реалізації, то характерним для неї є наявність значно меншої кількості ознак щодо її приховування, що дозволяє документально підтвердити механізм легалізації, встановити джерела походження кримінальних доходів, висунути версії щодо способу та суб'єкта легалізації.

Разом з тим, саме правове регулювання процедури доведення злочинного походження майна, підстав і механізму конфіскації є недосконалим та вимагає поліпшення. Можливо, у зв'язку із цим доведення причинно-наслідкового зв'язку між предикатним злочином і майном обвинувачуваного представляє основну складність у роботі правоохоронних органів по справах про легалізацію злочинних доходів.

Особливо це стосується випадків "змішування" злочинних доходів з доходами, отриманими внаслідок здійснення легальної підприємницької діяльності. Так, проблемою є саме розділення "чистих" та "брудних" грошей.

Змішування законних і незаконних операцій у сфері злочинної діяльності різних видів і рівнів, а також пошук відмінностей між звичайними і незаконними фінансовими операціями, мають два серйозні результати для боротьби з "відмиванням" грошей. Насамперед це ефективність можливого використання спеціального програмного забезпечення й аналогічних інструментів, які полегшують обробку значного обсягу фінансових даних. Навряд чи можна передбачити всі протиправні варіанти, способи і методи, які самі по собі є цілком законними, проте призначені для приховування грошових коштів, отриманих незаконним шляхом. Використання спеціального програмного забезпечення не замінює людського фактору. Тому постає питання про необхідність вимоги до традиційної звітності зробити більш жорсткими.

Інший результат полягає в тому, що розмивання меж між законними і незаконними видами економічної діяльності разом із впровадженням протиправних компонентів дій у законну діяльність не тільки значно ускладнює відстеження і виявлення випадків "відмивання" грошей, а й робить такі заходи дуже дорогими.

Банківська таємниця є перешкодою тільки в тому випадку, якщо слід уже привів до тієї чи іншої установи. Проте у багатьох країнах, навіть якщо в них діє закон про банківську таємницю, співробітникам правоохоронних органів надається доступ до відомостей, якщо вони займаються розслідуванням злочину. В цьому випадку небезпека полягає не в тому, що законодавство блокує потоки інформації, а в тому, що воно дає підозрюваним час переказати свої кошти до інших країн. Проблемою є не банківська таємниця як така, а можливий розрив у часі між виходом на відповідний рахунок і отриманням дозволу на проведення розслідування.

Типологічна схема 1.

Гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами становить 10000 (десять тисяч) гривень(3).

(3) Пункт 1 постанови Правління Національного банку України від 09.02.2005 N 32 "Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку", яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 18.04.2005 за N 410/10690.

Поряд з цим Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні(4) встановлені випадки, на які такі обмеження не поширюються, а саме:

(4) Положення затверджене постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 N 637, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за N 40/10320.

- розрахунки підприємств (підприємців) з фізичними особами, бюджетами та державними цільовими фондами;

- добровільні пожертвування та благодійну допомогу;

- розрахунки підприємств (підприємців) за спожиту ними електроенергію;

- використання коштів, виданих на відрядження;

- розрахунки підприємств (підприємців) між собою під час закупівлі сільськогосподарської продукції. Перелік товарів, що належать до цієї продукції, визначений Законом України "Про державну підтримку сільського господарства України".

Тому, найбільш поширеним та відносно простим способом швидкого конвертування невеликих сум з поточного рахунку компанії - це зняти їх під розрахунки, наведені вище.

Щодо сільськогосподарської продукції, то така продукція нібито закуповується в індивідуальних сільських господарств або фізичних осіб з інших областей з оформленням спеціального акта про закупівлю.

Суть схеми полягає у тому, що перевіряти закупівлю на невеликі суми у сотні господарств контролюючими органами досить проблематично.

За такою схемою кошти нелегального походження набувають законного вигляду розрахунків за покупку, а обов'язковою умовою реалізації схеми є фальсифікація звітності.

Більш того, на даний час більшість банківських установ вкрай обережно ставляться до таких операцій, що проводяться по рахунках їх клієнтів. Однак, це не говорить про непридатність використання подібних операцій у схемах відмивання за наявності корумпованих зв'язків у відповідній банківській установі.

(5) За матеріалами Управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, ДПА України в Херсонській області та Управління СБУ у Херсонській області.