Фонд розглянув звернення щодо надання роз'яснень з питання: "чи можливо вважати витрати роботодавця, пов'язані з довезенням сировини та матеріалів виробництва на дому, створенням спеціального робочого місця для інваліда?", та повідомляє.

Конвенція про надомну працю N 177 визначає, що термін "надомна праця" означає роботу, яку особа, що називається надомником, виконує:

i) за місцем її проживання або в інших приміщеннях за її вибором, але не у виробничих приміщеннях роботодавця;

ii) за винагороду;

iii) з метою виробництва товарів або послуг, згідно з вказівками роботодавця, незалежно від того, хто надає обладнання, матеріали або інші ресурси, що використовуються, якщо тільки ця особа не має в своєму розпорядженні такої міри автономії та економічної незалежності, яка потрібна для того, щоб вважати її незалежним працівником відповідно до національного законодавства чи судових рішень;

b) особи із статусом найманих працівників не стають надомниками в розумінні цієї Конвенції через сам лише факт виконання ними від часу до часу роботи як найманими працівниками вдома, а не на своєму звичайному робочому місці;

Відповідно до ст. 17 Закону України N 875-XII (чинна редакція від 23.02.2006) підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок своїх коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Крім цього, стаття 18 вищезгаданого Закону України передбачає забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.