Заслухавши та обговоривши наукову доповідь академіка НАН України Д.М.Гродзинського "Радіологічні наслідки Чорнобильської катастрофи", Президія НАН України відзначає, що з перших днів аварії на ЧАЕС й до цього часу науковці проводять дослідження радіологічного стану на територіях, які зазнали радіонуклідного забруднення, а також тих радіобіологічних і радіоекологічних ефектів, що спричинені підвищеними рівнями нагромадження радіоактивних речовин в тканинах живих істот.

Встановлені закономірності біогеохімічної міграції радіонуклідів в екосистемах різного типу, вивчені ефекти хронічного опромінення організмів різного рівня організації з метою визначення стану видових популяцій та біологічних угруповань й отримання попереджувального прогнозу формування віддалених наслідків хронічного опромінення для населення, котре мешкає на забруднених радіонуклідами територіях. На підставі отриманих даних розробляються ефективні методи послаблення радіологічних наслідків, які виявляються у подальшому зростанні захворюваності людей, збільшенні вантажу цитогенетичних пошкоджень практично у всіх видів дикої природи, що може супроводжуватись вторинними непередбачуваними мутаційними змінами біорізноманіття й втратою природних генофондів видів рослин, тварин і мікроорганізмів.

Відомо, що внутрішнє опромінення, котре зумовлене нагромадженням радіонуклідів в тканинах організму, відрізняється більш високою біологічною ефективністю порівняно із зовнішнім. Разом з тим частка дози, зумовлена внутрішнім опроміненням, останнім часом зростає, як для людей, так і для інших об'єктів біоти, перевищуючи місцями 80 і більше відсотків, що спричинює генетичні та цитогенетичні пошкодження, з якими врешті-решт пов'язані різні форми патогенезу у людини. Вплив радіобіологічних ефектів у формі віддалених наслідків опромінення на одиницю дози для хронічного опромінення може бути більшим, ніж для гострої дії радіації.

Встановлено, що у формуванні віддалених наслідків опромінення, до яких, зокрема, відноситься й радіаційний канцерогенез, значну роль відіграють процеси активної відповіді як окремих клітин, так і організму в цілому на опромінення. У зв'язку з цим набув розвитку новий напрям в радіобіологічних дослідженнях, який полягає у розкритті закономірностей сприйняття малих доз іонізуючих випромінювань як сигналу тривоги та відповідних реакцій, зумовлених епігеномними явищами. Виявлені нові радіобіологічні ефекти - індукована опроміненням зміна позиційної інформації в тканинах вищих організмів, генетично детермінована помилкова репарація ДНК; оцінено роль клітинних доборів у пострадіаційному відновленні.

Отримані результати забезпечили створення системи ефективного моніторингу радіологічного стану й опрацювання ефективних засобів пом'якшення віддалених наслідків опромінення. Зокрема, обґрунтовано використання антимутагенів, антиканцерогенів та геропротекторів як радіопротекторів, ефективних при дії хронічного опромінення.

Крім досліджень, пов'язаних з обґрунтуванням заходів, завдяки яким відвертаються негативні наслідки підвищених доз опромінення, розгорнуто вивчення процесів загальнобіологічного значення на територіях, сильно забруднених радіонуклідами. Саме тут створилися умови для проведення досліджень еволюційного процесу, інтенсифікованого опроміненням.

Особливо вагомий внесок у зазначені дослідження належить науковцям інститутів клітинної біології і генетичної інженерії, ботаніки ім. М.Г.Холодного, зоології ім. І.І.Шмальгаузена, гідробіології, фізіології рослин і генетики, біології південних морів ім. О.О.Ковалевського, біохімії ім. О.В.Палладіна, мікробіології і вірусології ім. Д.К.Заболотного, експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Є.Кавецького, ядерних досліджень, географії НАН України, геохімії навколишнього середовища НАН України та МНС України.