Верховною Радою України 8 вересня 2005 року прийнято Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" N 2854-IV, який набрав чинності 7 жовтня 2005 року.

Зазначеним Законом встановлено обмеження щодо притягнення до кримінальної та адміністративної відповідальності депутатів місцевих рад (далі - депутатів). А саме кримінальну справу стосовно депутата може бути порушено судом або прокурором. Депутата цього рівня не може бути притягнуто до кримінальної відповідальності, відносно нього не може обиратися запобіжний захід у вигляді взяття під варту або підписки про невиїзд, піддано заходам адміністративного стягнення, що накладаються в судовому порядку, без дачі згоди місцевої ради. Визначено також порядок вирішення питання про притягнення цієї категорії осіб до кримінальної відповідальності.

З метою забезпечення єдиного підходу до застосування вимог цього Закону вважаю за необхідне звернути увагу на таке.

Зазначений нормативний акт не має зворотної дії в часі. З огляду на це всі процесуальні дії (обрання міри запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд або взяття під варту, пред'явлення обвинувачення, продовження строків утримання під вартою), вчинені стосовно депутата місцевої ради до 7 жовтня 2005 року, не втрачають свого правового значення.

Проте після 7 жовтня 2005 року провадження у кримінальних справах, яке включає в себе досудове слідство, розгляд справ судом першої або апеляційної інстанцій, рішення по яких не вступили в законну силу, стосовно депутата місцевої ради не може бути продовжено без наявності згоди місцевої ради або ради вищого рівня на притягнення його до кримінальної відповідальності (від пред'явлення обвинувачення до вступу вироку в законну силу).

Запобіжний захід відносно депутатів, обраний до 7 жовтня 2005 року з дотриманням існуючих на той час процедур, скасуванню не підлягає. Водночас, розглядаючи подання про необхідність продовження строків тримання під вартою особам, яким до 7 жовтня 2005 року було обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту, прокурор повинен отримати згоду відповідної місцевої ради на застосування цього заходу.

У повторній згоді на продовження строків тримання особи під вартою потреби немає.

Інші запобіжні заходи (застава, порука тощо) застосовуються без згоди відповідної місцевої ради.

Положення цього Закону не обмежує право слідчого чи прокурора на затримання депутата місцевої ради в порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законодавством, а також повноважень органів (посадових осіб), правомочних здійснювати адміністративне затримання.

Обов'язок щодо ініціювання отримання згоди місцевої ради на застосування запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд або взяття під варту, притягнення до кримінальної відповідальності, арешту або застосування до нього заходів адміністративного стягнення, що накладаються в судовому порядку, покладено лише на прокурора.

Аналогічним чином вирішуються питання при розгляді матеріалів про вчинення депутатом місцевої ради адміністративного правопорушення в судовому порядку.

Проте слід враховувати, що не потрібно згоди місцевої ради на притягнення депутата до адміністративної відповідальності за вчинення ним адміністративних проступків, які розглядаються посадовими особами інших органів, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення.

Положення Закону також не поширюються на застосування до депутата місцевої ради заходів щодо забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, передбачених статтями 260, 261, 264, 265 КупАП. У зв'язку з цим, за наявності підстав, застосування таких заходів здійснюється у порядку, визначеному КупАП.

З огляду на викладене та з метою забезпечення виконання вимог закону

1. Прокурору відповідного рівня перед пред'явленням обвинувачення, вирішенням питання про обрання запобіжного заходу стосовно депутата вносити подання до місцевої ради на отримання згоди.

Подання повинно бути мотивованим, з посиланням на відповідні статті Кримінального кодексу України та містити конкретні факти і докази, що підтверджують вину особи у вчиненні суспільно небезпечного діяння, зокрема:

дату порушення кримінальної справи, статті КК України;

коротку фабулу вчинених діянь та статті КК України, за якими має бути пред'явлено обвинувачення;