| 29.12.2009 N 12/20-11-1975 |
| Міністр | О.Ю.Кучеренко |
|
N з/п |
Дата надходження звернення |
Автор запитання (прізвище, ім'я та по батькові, адреса, професія, пенсіонер, де навчається) |
Зміст запитання |
Прізвище, ім'я, по батькові посадової особи, яка надала відповідь (роз'яснення), зміст даної відповіді (роз'яснення) |
| 1. | 15.12.2009 |
Василенко В.В. <...> |
Звернення щодо приватизації жилих приміщень у гуртожитку |
Автору надано відповідь листом за номером 11/12-13689 від 18.12.2009 року, за підписом заступника Міністра Запатріної І.В. Міністерство з питань житлово-комунального господарства розглянуло Ваше звернення, що надійшло з Урядової гарячої лінії, щодо приватизації жилих приміщень у гуртожитку і повідомляє. Відповідно до Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" право на приватизацію кімнати (кімнат) у гуртожитку мають громадяни, які на законних підставах тривалий час (не менше п'яти років) зареєстровані та фактично проживають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей, та не мають іншого власного житла. Цей Закон не поширюється на громадян, які проживають у гуртожитках, призначених для тимчасового проживання у зв'язку з навчанням, перенавчанням чи підвищенням кваліфікації у навчальних закладах та у зв'язку з роботою (службою) за контрактом; осіб, які мешкають у гуртожитку без законних підстав (без офіційної реєстрації місця проживання); громадян, які проживають у спеціальних гуртожитках, призначених для тимчасового проживання осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі і потребують поліпшення житлових умов, або жила площа яких тимчасово заселена, або повернути колишнє жиле приміщення яким немає можливості; на військовослужбовців, працівників Збройних Сил України та Міністерства внутрішніх справ України, які проживають у гуртожитках; а також на осіб, які потребують медичної допомоги у зв'язку із захворюванням на туберкульоз; на осіб, які проживають у гуртожитках, що мають статус соціальних на момент набрання чинності цим Законом . Сфера дії цього Закону поширюється на гуртожитки, які є об'єктами права державної чи комунальної власності, та гуртожитки, які перебувають у повному господарському віданні чи в оперативному управлінні підприємств, установ, організацій з управління житловим фондом незалежно від форми власності, крім гуртожитків, що знаходяться на балансі військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України та Міністерства внутрішніх справ України. Цей Закон не поширюється на гуртожитки, що на законних підставах знаходяться у приватній власності, у тому числі ті, що передані територіальним громадам у постійне чи тимчасове користування. Згідно із статтею 4Закону приватизація жилих приміщень (кімнат, жилих блоків, секцій) у гуртожитках, що є об'єктами права державної чи комунальної власності, здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та прийнятих відповідно до нього підзаконних актів, з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" . Таким чином, при здійсненні приватизації жилих приміщень у гуртожитках необхідно користуватися нормами Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" , Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого наказом Державного комітету по житлово-комунальному господарству від 15.09.92N 56 , та враховувати при цьому особливості, визначені Законом України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" . Відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого наказом Державного комітету по житлово- комунальному господарству від 15.09.92 N 56 , приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків), кімнат у гуртожитках у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Згідно із пунктом 5 частини першої статті 5 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" після прийняття гуртожитку у власність територіальної громади згідно з цимЗаконом місцева рада приймає на сесії в межах своєї компетенції відповідне рішення щодо подальшого його використання, зокрема, залишити цілісний майновий комплекс у статусі "гуртожиток" та дозволити приватизацію його жилих і нежилих приміщень. У цьому випадку здійснюється приватизація жилих та допоміжних приміщень гуртожитку його законними мешканцями згідно з цим Законом . Пунктом 6 частини першої статті 5Закону передбачено, що "передача жилих приміщень (кімнат) у гуртожитках державного житлового фонду у власність громадян відповідно до цьогоЗакону проводиться виключно на підставі рішення відповідної місцевої ради". Враховуючи викладене, зазначаємо, що у разі, якщо гуртожиток перебував у власності територіальної громади (був переданий у власність територіальної громади) до набрання чинності Законом України"Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" , то передача кімнат у гуртожитках у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації. У разі ж, якщо гуртожиток передається (був переданий) з державної до комунальної власності після набрання чинності Законом України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" , то передача жилих приміщень (кімнат) у гуртожитках здійснюється виключно на підставі рішення відповідної місцевої ради, якому до того ж передує рішення цієї ж ради щодо подальшого використання цього гуртожитку. Відповідно до статті 3 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" гуртожитки, які не є об'єктами права державної власності та на законних підставах включені до статутних фондів підприємств, утворених у процесі приватизації чи корпоратизації, можуть передаватися у власність територіальних громад на договірній основі згідно з чинним законодавством виходячи з юридичних повноважень та фінансових можливостей органів місцевого самоврядування. Статтею 14 цього Закону визначено, що передача таких гуртожитків територіальним громадам здійснюється на компенсаційній основі відповідно до порядку, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Рішення щодо передачі гуртожитку у власність відповідній територіальній громаді приймає власник гуртожитку (або уповноважена ним особа чи визначений статутом утвореної власником гуртожитку організації керівний орган) або суд за поданням місцевої ради, на території якої знаходиться гуртожиток. Таким чином, мешканці гуртожитків, що включені до статутних фондів підприємств, утворених у процесі приватизації чи корпоратизації колишніх державних та комунальних підприємств, також будуть мати змогу використати своє право на житло шляхом приватизації кімнат у гуртожитку відповідно до Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитку" після передачі таких гуртожитків у власність відповідних територіальних громад (на договірній, компенсаційній основі або за рішенням суду). Склад документів і порядок їх оформлення при приватизації житла визначено пунктами 18 - 31 згаданого Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян . Згідно із цими пунктами громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім'ї на умовах найму квартиру (одноквартирний будинок), звертається в орган приватизації або до створеного ним підприємства по оформленню документів, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію. При наявності у наймача або членів його сім'ї пільги на безоплатне одержання займаного житла незалежно від розміру загальної площі, до заяви додається відповідний документ (копія посвідчення, довідка та інше), що підтверджує право на пільгові умови приватизації. Згода тимчасово відсутніх членів сім'ї наймача на приватизацію квартири (будинку) підтверджується письмово і додається до заяви. При оформленні заяви на приватизацію квартири (будинку) громадянин бере на підприємстві, що обслуговує жилий будинок, довідку про склад сім'ї та займані приміщення. Також до заяви додається довідка з попереднього місця проживання (після 1992 року) щодо невикористаного права на безоплатну приватизацію житла. Пунктом 7 вказаногоПоложення визначено, що загальна площа квартири (будинку) визначається як сума площ жилих і підсобних приміщень квартири (будинку), веранд, вбудованих шаф, а також площ лоджій, балконів і терас, які враховуються з використанням таких коефіцієнтів: для лоджій - 0,5, для балконів і терас - 0,3. Розмір загальної площі, що належить кожному наймачеві у квартирі, де мешкають два і більше наймачів, визначається як сума площ займаних жилих кімнат з урахуванням відповідних коефіцієнтів площі розташованих в них веранд, засклених балконів, лоджій, холодних комор, відкритих балконів, лоджій та терас і площі підсобних приміщень квартири, яка розподіляється між всіма наймачами пропорційно площі займаних ними жилих кімнат. У додатку 1 доПоложення наведено приклад обчислення розміру загальної площі квартири, в якій мешкають два і більше наймачів . У жилому блоці (секції) у гуртожитку, де мешкають два і більше наймачів, розмір загальної площі, що передається у власність громадян визначається аналогічно. При приватизації жилих приміщень у гуртожитку коридорного типу у власність мешканцям передаються тільки кімнати (з урахуванням відповідних коефіцієнтів площі розташованих в них веранд, засклених балконів, лоджій, холодних комор, відкритих балконів, лоджій та терас), яким надаються відповідні номери. Допоміжні приміщення передаються у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир, жилих приміщень (кімнати, кімнат, жилих блоків, секцій) у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах і окремо приватизації не підлягають. До допоміжних приміщень у гуртожитку належать приміщення, призначені для забезпечення експлуатації гуртожитку та побутового і санітарно-гігієнічного обслуговування його мешканців (душових, пралень, кухні, санвузли, сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, коридори (що знаходяться за межами кімнат у гуртожитках коридорного типу та за межами жилого блоку (секції) у гуртожитку сімейного типу), колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення, через які прокладені мережі комунікацій, приміщення теплопунктів, котельних, а також приміщення, які використовуються для розміщення обслуговуючого гуртожиток персоналу, складські приміщення, тощо), якими користуються всі мешканці гуртожитку. Підсобні приміщення - приміщення жилих блоків (секцій), призначені для гігієнічних або господарсько-побутових потреб мешканців (ванна, вбиральня, душова, приміщення для прання, кухня, комора), а також передпокій, внутрішньоквартирний хол, коридор тощо. З метою приведення у відповідність до законодавства (зокрема у зв'язку з набранням чинності Закону України"Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків") Положення наказом Мінжитлокомунгоспу від 16.12.2009 N 396 затверджено Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян. Нині зазначений наказ у встановленому порядку подано на державну реєстрацію до Міністерства юстиції. Наголошуємо, що Міністерством листом від 03.06.2009 N 8/7-5835 Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям направлено роз'яснення щодо механізму приватизації кімнат у гуртожитках з проханням довести його до відома керівників органів місцевого самоврядування та житлово-комунальних підприємств для використання в роботі. Також Кабінетом Міністрів України (дорученням від 20.08.2009 N 45789/1/1-09) направлено для застосування у практичній роботі листа Мінжитлокомунгоспу від 13.08.2009 N 12/20-7-1211. Зазначаємо, що вказані листи Мінжитлокомунгоспу були направлені Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям як рекомендаційні саме з метою забезпечення початку процесу приватизації жилих приміщень у гуртожитках до прийняття Мінжитлокомунгоспом Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян. Крім того, Міністерством за запитами органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, структурних підрозділів місцевих органів виконавчої влади, до повноважень яких відносяться питання приватизації, тощо постійно надаються роз'яснення з питань (неясностей), що виникають при приватизації жилих приміщень у гуртожитках. |
| 2. | 04.12.2009 |
Дюговський О.С., <...> |
Щодо порядку виселення осіб, що проживають разом з відчуджувачем |
Автору надано відповідь листом від 23.12.2009 N 23/4383 за підписом заступника начальника ДЖКІ Чорного М.М. Відповідно до положень статей 6, 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої влади та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. Положенням про Державну житлово-комунальну інспекцію, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2008 N 798 , визначено, що Державна житлово-комунальна інспекція здійснює, зокрема, державний контроль за дотриманням виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, у тому числі суб'єктами природних монополій та суміжних ринків у сфері централізованого водо-, теплопостачання та водовідведення стандартів, нормативів, норм, порядків і правил у сфері житлово- комунального господарства; суб'єктами у сфері житлово- комунального господарства законодавства, стандартів, нормативів, норм, порядків і правил стосовно утримання, обслуговування, експлуатації систем водо-, водовідведення житлових будинків, формування цін/тарифів на житлово-комунальні послуги. Положенням про Міністерство з питань житлово-комунального господарства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007N 717 , визначено, що Міністерство з питань житлово-комунального господарства України (Мінжитлокомунгосп) є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної політики у сфері житлово- комунального господарства, житлової політики та міського електричного транспорту (трамвай, тролейбус). Основними завданнями Мінжитлокомунгоспу є участь у формуванні та забезпечення реалізації державної політики у сфері житлово- комунального господарства, житлової політики та міського електричного транспорту (трамвай, тролейбус), благоустрою населених пунктів, галузі поховання, управління, координація та регулювання діяльності у зазначеній сфері, реформування житлово- комунального господарства, технічне регулювання у сфері житлово-комунального господарства та міського електричного транспорту (трамвай, тролейбус), забезпечення проведення єдиної технічної, соціально-економічної політики у сфері питної води та питного водопостачання, регулювання діяльності суб'єктів природних монополій у сфері централізованого тепло-, водопостачання та водовідведення, крім діяльності суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні чи поновлювані джерела енергії, захист прав споживачів житлово- комунальних послуг у межах своїх повноважень, визначених законодавством. Зазначене у Вашому зверненні питання регулюється статтями 744, 747, 754, 756 Цивільного кодексу України та до компетенції Міністерства та Державної житлово- комунальної інспекції не відноситься. Держжитлокомунінспекція пропонує вирішувати питання права власності у порядку, встановленому законодавством, а у разі виникнення проблемних питань, які виникають із застосування нормативно- правових актів, що регулюють цивільно- майнові питання, звернутися до Міністерства юстиції, на який покладено постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2006N 1577 "Про затвердження Положення про Міністерство юстиції України" організацію розгляду звернень громадян з питань, що належать до його компетенції і пов'язані з роботою управлінь юстиції, а також підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства, вживання відповідних заходів. |
| 3. | 15.12.2009 |
Биваліна А.А., <...> |
Щодо ремонту квартири після залиття |
Автору надано відповідь листом від 24.12.2009 N 23/4425 за підписом заступника начальника ДЖКІ Чорного М.М. Повідомляємо, що відповідно до п. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 N 76 , у разі аварії і залиття квартир складається відповідний акт (на жаль, Вами не вказано, чи складався відповідний акт про залиття). Додатком 4 доПравил встановлено форму згаданого акта . Тобто факт залиття квартири та його наслідків фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди обслуговує внутрішньобудинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов'язковою. В акті повинно бути відображено: - дата складання акта (число, місяць, рік); - прізвища, ініціали та займані посади членів комісії; - прізвище, ім'я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; - прізвище, ім'я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, з вини якого сталося залиття; адреса квартири, поверх, форма власності; - характер залиття та його причини; - завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); - висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття. Акт обов'язково має бути підписаний всіма членами комісії. Відмова від підпису складеного акта присутніми особами від потерпілої сторони та з боку винної не впливає на його чинність (у такому випадку в акті має бути зазначено, що згадані особи (прізвище, ім'я, по батькові) підписувати складений акт відмовилися з таких-то причин). Згідно із ст. 190Житлового кодексу УРСР , підприємства, установи, організації, а також громадяни, які заподіяли шкоду жилим будинкам, жилим приміщенням, інженерному обладнанню, зобов'язані відшкодувати заподіяну шкоду. Спірні питання щодо відшкодування шкоди, заподіяної жилим будинкам, жилим приміщенням, інженерному обладнанню, вирішуються в судовому порядку. Водночас повідомляємо, що відповідно до Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009N 529 , до складу цих послуг належать, зокрема, витрати на технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем тепло-, гарячого, холодного водопостачання, водовідведення і зливової каналізації та поточний ремонт конструктивних елементів інженерних систем і технічних пристроїв будинків, які враховуються при формуванні тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. При визначенні робіт, які відносяться до технічного обслуговування, поточного ремонту або капітального, слід користуватися Примірним переліком послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд, затвердженим наказом Державного комітету України з питань житлово- комунального господарства від 10.08.2004 N 150 . Роботи по заміні труб відносяться до робіт капітального характеру, які не враховуються у тарифах на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Згідно з Житловим кодексом Української РСР , фінансування капітального ремонту житлового фонду здійснюється за рахунок його власника, а саме: в будинках комунальної власності - за рахунок місцевого бюджету; в будинках державної власності - за рахунок коштів підприємства, установи, організації, яким належить цей будинок; у будинках житлово-будівельних кооперативів - за рахунок коштів кооперативу; в будинках громадського житлового фонду - за рахунок коштів власників фонду. Періодичність проведення ремонту по кожному виду будівель, враховуючи їх технічний стан, встановлюється для кожного регіону місцевими органами влади. Відповідно до п. 13 Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 N 529 , виконавець, зокрема, зобов'язаний: - забезпечувати своєчасне надання послуг належної якості згідно із законодавством; - утримувати внутрішньобудинкові мережі в належному технічному стані, здійснювати їх технічне обслуговування та ремонт, вживати своєчасних заходів до запобігання аварійним ситуаціям та їх ліквідації, усунення порушень щодо надання послуг в установлені законодавством строки. Тобто сантехнічні стояки у незалежності від того, де вони розташовані у житловому приміщенні, служать для обслуговування потреб усіх власників, тому поточний ремонт та технічне обслуговування проводить виконавець послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за рахунок вартості цих послуг, а капітальний ремонт - за рахунок власника будинку. Також для вирішення на місці порушених у зверненні питань щодо надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території по вул. Герцена у м. Горлівці Донецької області пропонуємо Вам звернутися до Державної житлово-комунальної інспекції у Донецькій області за адресою: просп. Київський, 40, м. Донецьк, 83001, тел. 062-208-17-00, 062-305-60-56. |
| 4. | 07.12.2009 |
Мордвинов О.Є. <...> |
Щодо отримання ліцензії для здійснення господарської діяльності у сфері питного водопостачання |
Заявнику надано роз'яснення листом від 24.12.2009 N 23/4435 за підписом заступника начальника ДЖКІ Чорного М.М. Загальні положення щодо ліцензування містяться уЦивільному кодексі України (ч. 3 ст. 91), що визначає ліцензування як один з елементів цивільної правоздатності юридичних осіб, уГосподарському кодексі України (ст. 14, що відсилає до окремого закону; ч. 3 ст. 43, положення якої дозволяють встановлювати перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, виключно законом; ч. 6 ст. 128 - як один з обов'язків громадянина-підприємця). Базовими документами, що складають правову основу ліцензування певних видів господарської діяльності, є - Закон України від 01.06.2000 N 1775-III "Про ліцензування певних видів господарської діяльності"; постанова Кабінету Міністрів України від 14.11.2000N 1698 "Про затвердження переліку органів ліцензування"; постанова Кабінету Міністрів України від 29.11.2000 N 1755 "Про термін дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу"; постанова Кабінету Міністрів України від 08.11.2000N 1658 "Про затвердження Порядку формування, ведення і користування відомостями ліцензійного реєстру та подання їх до Єдиного ліцензійного реєстру"; постанова Кабінету Міністрів України від 04.07.2001 N 756 "Про затвердження переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності"; наказ Державного комітету з питань регулятор політики та підприємництва, Держбуду України від 14.02.2001 N 35/34 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення"; Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії (крім певних видів господарської діяльності у сфері теплопостачання, якщо теплова енергія виробляється на теплоелектроцентралях, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії), затверджені наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Міністерства будівництва, архітектури та житлово- комунального господарства України від 09.01.2007N 1/3 . Відповідно до ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (далі - Закон) господарська діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення підлягає ліцензуванню. Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення (із змінами), затверджені спільним наказом Держпідприємництва та Держбуду від 14.02.2001N 35/34 і зареєстровані в Міністерстві юстиції України 01.03.2001 за N 183/5374 (далі - Ліцензійні умови), поширюються на суб'єктів господарювання, незалежно від їх організаційно- правової форми власності, які здійснюють діяльність із забезпечення споживачів централізованим водопостачанням та водовідведенням. Статтею 8 зазначеногоЗакону регламентовано, в разі якщо суб'єкт господарювання проводить діяльність не в повному обсязі, а частково або з окремих робіт, операцій, послуг, ліцензійні умови поширюються на суб'єкта тільки в частині, що встановлює вимоги до провадження господарської діяльності, зазначеної в ліцензії. Згідно із статтею 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва, транспортування та видачі питної води споживачам. Враховуючи вищевикладене, підприємства, організації, які здійснюють діяльність з надання окремих робіт, послуг, встановлених ліцензійними умовами на провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення , в тому числі транспортування питної води споживачам, повинні мати ліцензію. Разом з тим повідомляємо, згідно пункту 1.4Ліцензійних умов Мінжитлокомунгосп здійснює ліцензування діяльності суб'єктів господарювання, що надають (мають намір надати) послуги з централізованого водопостачання та водовідведення не менше ніж ста тисячам фізичних осіб або системи централізованого водопостачання та водовідведення яких розташовані на території двох або більше областей, а також спільних підприємств та підприємств з іноземними інвестиціями. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації здійснюють ліцензування діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення суб'єктів господарювання, що проводять її у межах відповідних адміністративно- територіальних одиниць. Стосовно видачі ліцензій повідомляємо, що відповідно до статті 1 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" орган ліцензування - це орган виконавчої влади, визначений Кабінетом Міністрів України, або спеціально уповноважений виконавчий орган рад для ліцензування певних видів господарської діяльності (стаття 1 Закону) . Перелік органів ліцензування визначено постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2000N 1698 . Компетенцію цих органів у сфері ліцензування визначено ст. 6 Закону про ліцензування . Вони, зокрема, видають та переоформлюють ліцензії, видають дублікати ліцензій на певний вид господарської діяльності, приймають рішення про визнання ліцензій недійсними; здійснюють у межах своєї компетенції контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов; видають розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов; анулюють ліцензії на певний вид господарської діяльності. Спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування є Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва, який діє на підставі Положення про нього, затвердженого Указом Президента України від 25.05.2000 N 721/2000 . Його компетенцію в сфері ліцензування визначено ст. 5 Закону про ліцензування . Він, зокрема, розробляє основні напрями розвитку ліцензування; розробляє проекти нормативно- правових актів з питань ліцензування; здійснює нагляд за додержанням органами ліцензування та ліцензіатами законодавства у сфері ліцензування та дає роз'яснення щодо його застосування; визначає форми документів у сфері ліцензування та правила їх оформлення; затверджує спільно з органами ліцензування ліцензійні умови провадження певного виду господарської діяльності та порядок контролю за їх додержанням. |