<...> Статтею 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон) визначено, що виключно цим Законом регулюються відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, визначено коло осіб, які підлягають державному пенсійному страхуванню, платники страхових внесків, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками, умови набуття права та порядок визначення пенсійних виплат.

Відповідно до пункту 1 статті 11 Закону особи, які виконують роботи на підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру, підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, тобто є застрахованими особами.

Роботодавці є страхувальниками для вищезазначених застрахованих осіб і відповідно - платниками страхових внесків до Пенсійного фонду.

Водночас відповідно до статті 19 Закону винагороди фізичним особам за надання послуг за угодами цивільно-правового характеру визначені об'єктом для нарахування страхових внесків.

Отже, нарахування страхових внесків у розмірі 33,2% та 2% на суми винагород за надання послуг не суперечить нормам чинного законодавства.

Ненарахування страхових внесків у розмірі 33,2% та 2% на суми винагород за надання послуг за договорами цивільно-правового характеру не тягне за собою відповідальності, встановленої пунктами 3 та 4 частини 9 статті 106 Закону.

У разі нарахування та сплати страхових внесків з сум винагород за надані послуги вони враховуються в системі персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб відповідно до Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 10.06.2004 р. N 7-6, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.08.2004 р. за N 1000/9599.