Узагальнюючи практику застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 N 844 "Деякі питання реалізації права власності на землю громадянами України у 2009 році" та з метою єдиного підходу до вирішення проблемних питань, які виникають під час реалізації цієї постанови, Держкомзем роз'яснює наступне.

1. На чиє ім'я подається заява громадянами, які бажають безкоштовно оформити державний акт на право власності на земельну ділянку, до місцевої ради чи до територіального органу Держкомзему?

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 N 844 та Регламенту, затвердженого Головою Держкомзему, на їх виконання, громадяни, які бажають безкоштовно оформити державний акт на право власності на земельну ділянку згідно з прийнятим рішенням про приватизацію, подають відповідну заяву до управління (відділу) Держкомзему в районі (місті). Однак подають не самі безпосередньо, а через органи місцевого самоврядування, які здійснюють організований прийом та передачу таких заяв до відповідного територіального органу Держкомзему за актами приймання-передачі.

Підставою для укладання договору на виготовлення технічної документації із складання державного акта на право власності на земельну ділянку та договору на виготовлення та державну реєстрацію такого державного акта буде саме заява громадянина до того органу, який і укладає такі договори.

У випадку, якщо заява буде подана органу місцевого самоврядування і звернена саме до нього, у територіального органу Держкомзему не буде підстав для укладання вищезазначених договорів.

2. Чи можуть спадкоємці особи, якій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 15-92 передано у приватну власність земельну ділянку, але державний акт не видано, отримати державний акт на право власності на земельну ділянку на своє ім'я?

Абзацом другим пункту 1 Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено, що рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 N 15-92 "Про приватизацію земельних ділянок", є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Відповідно до Цивільного кодексу України спадкування відбувається за законом, за заповітом або за спадковим договором.

У випадку спадкування за законом спадкоємець (спадкоємці) подає заяву про виготовлення та видачу державного акта на право власності на земельну ділянку. До заяви додається свідоцтво про право на спадщину (на інше майно). У зазначеному свідоцтві вказується, що майно успадковується спадкоємцем повністю або в певних частинах. Якщо повністю - державний акт видається на таку особу, у випадку успадкування частини майна, із заявою мають звернутися всі спадкоємці та отримати у спільну часткову власність земельну ділянку, передану у власність спадкодавцю за рішенням місцевої ради згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 26.12.92 N 15-92.

У випадку успадкування за заповітом, питання повинно вирішуватися з огляду на те, чи перейшло за заповітом до спадкоємця нерухоме майно, яке розміщене на цій земельній ділянці. У випадку відсутності на земельній ділянці майна - питання вирішується у судовому порядку.

Питання спадкування майна за спадковим договором є більш складним питанням і можливість виготовлення та видачі такому спадкоємцеві державного акта на право власності на земельну ділянку має бути підтверджено судовим рішенням.

3. Чи можна видати державний акт на право власності на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку громадянину за рішенням ради, прийнятим згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 15-92, у випадку, якщо житловий будинок вже не є власністю такого громадянина?

Відповідно до статті 120 Земельного кодексу України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди не визначено розмір земельної ділянки, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, а також на ту частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Таким чином, у громадянина, який продав або іншим способом здійснив відчуження житлового будинку, немає права на виготовлення та видачу йому державного акта на право власності на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, оскільки останній йому вже не належить. У такому випадку на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку та свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданий його покупцеві, орган місцевого самоврядування має прийняти рішення про те, що рішення про передачу у приватну власність громадянину згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 26.12.92 N 15-92 втратило чинність. Право на оформлення земельної ділянки для обслуговування житлового будинку у власність або у користування має новий власник житлового будинку на загальних підставах.

4. Чи може громадянин добровільно звернутися до землевпорядної організації, яка має ліцензію на відповідний вид робіт, про виготовлення за його кошти технічної документації та державного акта на право власності на земельну ділянку?

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 N 844 передбачено можливість безоплатних оформлення та видачі державних актів на право власності на земельну ділянку за спрощеною процедурою. При цьому можливість скористатися наданим правом виникає у громадян, які вже мають рішення органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади про передачу їм у приватну власність земельних ділянок. Але це не обов'язок громадян, а їх право, яким вони можуть скористатися або ж ні. У випадку, коли громадянин за різних обставин бажає добровільно укласти договір на виготовлення технічної документації та оформлення і видачу державного акта право власності самостійно із організацією, яка має ліцензію на відповідні види робіт, і оплата за таким договором здійснюватиметься безпосередньо самим громадянином, ні територіальний орган Держкомзему, ні структурний підрозділ Центру ДЗК не вправі чинити перешкоди здійсненню цих робіт. Разом з тим, з метою унеможливлення в подальшому звинувачень щодо неправомірності дій або невиконання постанови Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 N 844, доцільно брати відповідну заяву (розписку) від громадянина про добровільність його дій.