З метою організації та здійснення заходів з демеркуризації аварійно-рятувальними підрозділами МНС

1. Затвердити Методичні рекомендації з організації і проведення демеркуризації (далі - Методичні рекомендації), що додаються.

2. Начальникам головних управлінь МНС в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, аварійно-рятувальних загонів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту організувати вивчення Методичних рекомендацій та їх впровадження під час проведення демеркуризацїї.

3. Методичне керівництво з організації та проведення демеркуризації аварійно-рятувальними підрозділами МНС покласти на Департамент цивільного захисту (Квашук В.П.).

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника Міністра Антонця В.М.

1.1. Методичні рекомендації з організації і проведення демеркуризації (далі - Методичні рекомендації) визначають порядок проведення демеркуризації аварійно-рятувальними підрозділами МНС у житлових, дошкільних, навчальних, робочих та виробничих приміщеннях.

1.2. Наведені в Методичних рекомендаціях терміни вживаються у такому значенні:

демеркуризація - видалення ртуті (її сполук) із забруднених поверхонь, а також зниження концентрації парів ртуті у приміщеннях до гранично допустимої;

гранично допустима концентрація (ГДК) - максимально допустима концентрація речовини у ґрунті, воді, повітрі, продуктах харчування, харчовій сировині та кормах, яка безпосередньо чи опосередковано негативно не впливає на здоров'я людей і (або) на навколишнє природне середовище;

демеркуризатори - хімічні речовини, які утворюють стійкі нетоксичні або слаботоксичні сполуки із ртуттю або полегшують механічне видалення ртуті із забрудненої поверхні.

2.1. Для здійснення демеркуризації застосовується механічний, хімічний або термічний методи як кожний окремо, так і в сукупності.

Механічний метод - механічне видалення ртуті із забруднених поверхонь.

Хімічний метод - оброблення ртутного забруднення поверхні демеркуризаторами.

Термічний метод - видалення ртуті за допомогою нагрівання забруднених поверхонь.

2.2. Вибір методу демеркуризації визначається залежно від ступеня ртутного забруднення та властивостей поверхні. При цьому ефект демеркуризації досягається послідовним застосуванням механічного, хімічного або термічного методів.

3.1. Підставою для проведення демеркуризації у приміщеннях є:

наявність крапель ртуті на поверхні підлоги;

виявлення будівельних конструкцій, забруднених ртуттю;

перевищення ГДК парів ртуті у повітрі.

3.2. Комплекс робіт із демеркуризації приміщення включає наступні обов'язкові заходи:

обмеження доступу людей до приміщень, забруднених ртуттю;

обстеження приміщень з метою виявлення осередків ртуті та межі зони хімічного забруднення;

механічне видалення ртуті із забруднених поверхонь (механічний метод демеркуризації) та підготовка поверхонь до хімічного оброблення;

оброблення забруднених поверхонь хімічними речовинами (хімічний метод демеркуризації);

вологе прибирання;

передача зібраних під час демеркуризації відходів, забруднених ртуттю (її сполуками), підприємствам, які мають дозвіл Мінприроди на поводження із ртуттю;

контроль за повнотою проведення демеркуризації;

спеціальна обробка забруднених ртуттю техніки, приладів, засобів індивідуального захисту та санітарна обробка особового складу;

документальне підтвердження СЕС щодо завершення демеркуризації.

3.3. При розливі ртуті необхідно вивести всіх людей із приміщення, відкрити вікна та щільно зачинити двері.

3.4. Обстеження приміщень розпочинається з визначення концентрації парів ртуті у повітрі забруднених приміщень та ретельного огляду підлоги. При виявленні осередків ртуті, їх необхідно позначити, а при необхідності - огородити. До завершення збирання рідкої ртуті забороняється перебувати в осередках забруднення.

При відсутності видимої ртуті з метою визначення осередків ртутного забруднення необхідно у зонах з максимальною концентрацією парів ртуті здійснити відбір проб будівельних конструкцій (підлоги, стін, стелі тощо).

При високих концентраціях парів ртуті у повітрі всього приміщення (0,04-0,08 мг/куб.м) для зниження загального фону ртутного забруднення необхідно спочатку провести хімічну обробку приміщення, а потім виявити зони з максимальною концентрацією ртуті. За результатами обстеження складається схема забруднення об'єкта.

На підставі даних обстеження забрудненого приміщення керівник робіт приймає рішення щодо порядку проведення демеркуризації, у разі досягнення рівня надзвичайної ситуації організовує розроблення оперативного плану ліквідації надзвичайної ситуації та ведення іншої оперативно-технічної документації згідно з вимогами пункту 10 Положення про штаб з ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2002 р. N 1201.

3.5. Механічний метод демеркуризації застосовується при наявності на поверхні рідкої ртуті. Збирання крапель ртуті слід здійснювати від межі забрудненої ділянки до її центру.

Значна кількість ртуті збирається за допомогою вакуумних пристроїв (водострумний насос тощо). При збиранні ртуті цим способом з метою попередження забруднення вакуумного пристрою необхідно між вільним кінцем вакуумного шлангу та пристроєм включити ємність, що виконує роль пастки для ртуті (двогорлову склянку, склянку Дрекселя тощо), заповнену 0,2% водним розчином перманганату калію.

Великі краплі ртуті збираються за допомогою гумової груші або волосяної щітки та совка з емальованим покриттям, а потім поміщаються у ємність з водним розчином перманганату калію та концентрованої соляної кислоти (на 1 л води - 2 г перманганату калію та 5 мл концентрованої соляної кислоти).

Дрібні краплі ртуті (до 1 мм), що залишилися, збирають за допомогою амальгамованих мідних пластин, гумової груші з тонким наконечником, а також щіточки, виготовленої з тонкого мідного дроту.

Щіточку з мідного дроту перед використанням ретельно промивають ацетоном, висушують і потім занурюють у розведену азотну кислоту. Оброблена у такий спосіб щіточка добре амальгується ртуттю і може бути застосована для збирання пролитої ртуті. Краплі ртуті, що прилипли в процесі збирання до щіточки, необхідно струсити в окрему ємність, заповнену водним розчином перманганату калію та концентрованої соляної кислоти (1 л води - 2 г перманганату калію та 5 мл концентрованої соляної кислоти).

Дуже дрібні краплі ртуті (до 0,5-1 мм) збирають за допомогою вологого фільтрувального або газетного паперу. При цьому папір розмочують у воді, віджимають і прикладають до забрудненої ділянки. Краплі ртуті добре прилипають до вологого паперу і можуть бути поміщені разом з ним у банку з водою. Після збовтування ртуть легко відокремлюється від паперу й опускається на дно банки. Папір віджимають і знову використовують.

Також для збирання дрібних крапель ртуті використовують лейкопластир, який прикладають до забрудненої поверхні. Прилиплі до лейкопластиру краплі ртуті відокремлюють від нього способом промивання ацетоном або іншим органічним розчинником.

Пасту наносять товстим шаром на забруднену поверхню. Через 1,5 год. пасту знімають шпателем разом з краплями ртуті, що прилипли до неї, і поміщають у спеціальну ємність. Після видалення пасти поверхню необхідно вимити з використанням мильно-содового розчину або синтетичних поверхнево-активних речовин.

Під час проведення робіт із демеркуризації забороняється:

використовувати побутовий пилосос для збирання пролитої ртуті;

виливати зібрану ртуть у раковину і каналізацію.

У зв'язку з тим, що забруднена поверхня за рахунок сорбційних властивостей утримує ртуть, тому для завершення демеркуризації механічного методу недостатньо.

3.6. Хімічний метод демеркуризації застосовується тільки після завершення збирання рідкої ртуті в осередках забруднення.