На виконання доручень Кабінету Міністрів України від 6 жовтня та 24 жовтня 1997 року N 11352/4 Міністерством у справах сім'ї та молоді спільно з Міністерствами праці та соціальної політики, освіти, фінансів, економіки, охорони здоров'я, юстиції, Державним комітетом статистики та Пенсійним фондом України розроблено проект нової редакції Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".

В даному проекті передбачено принципово новий порядок призначення та виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, який грунтуватиметься на засадах комплексності та адресності, переглянуто контингент отримувачів цієї допомоги з урахуванням стану матеріального та побутового забезпечення сімей. На відміну від практики призначення допомог виходячи з мінімальної заробітної плати, введено новий показник - соціальну норму, що встановлюється Верховною Радою України одночасно із затвердженням Закону України "Про державний бюджет" на відповідний рік. Розмір допомоги визначається як різниця між соціальною нормою та середньомісячним сукупним доходом на кожного члена сім'ї. При визначенні розміру допомоги на дитину з багатодітної сім'ї та на дитину, що виховується одним із батьків, передбачено підвищення соціальної норми на відповідний відсоток.

Враховуючи важливість зазначеного питання, а також те, що окремі види допомог передбачено фінансувати з місцевих бюджетів, вважали б за доцільне направити проект нової редакції Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" для ознайомлення та внесення пропозицій Урядові автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям.

Верховна Рада України постановляє:

Внести зміни і доповнення до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 5, ст. 21), виклавши його у такій редакції:

Цей Закон встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної допомоги, пільг та гарантій з урахуванням складу сім'ї, її доходів, віку дітей, стану їх здоров'я тощо.

Відносини в сфері забезпечення матеріальної підтримки та державних гарантій сім'ям з дітьми регулюються Конституцією України, Кодексом законів про працю України, Кодексом про шлюб та сім'ю України, Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цим Законом, нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, прийнятими відповідно до вказаних законів.

Громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають діти, мають право на державну допомогу, передбачену цим Законом.

Іноземні громадяни та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, а також особи, що набули статусу біженця, мають право на державну допомогу нарівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міждержавними угодами.

У випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться в цьому Законі, застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами).

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми за цим Законом визначається Кабінетом Міністрів України.

Наведені нижче терміни застосовуються в такому значенні:

сім'я з дітьми - це сім'я, де проживають та виховуються рідні, усиновлені діти та діти, що знаходяться під опікою (піклуванням), віком до 18 років;

багатодітна сім'я - це сім'я, в якій виховуються 3 і більше власних та усиновлених дітей;

одинока мати - це жінка, яка не перебувала у шлюбі, і у свідоцтві про народження її дитини відсутній запис про батька, або запис про батька дитини проведено в установленому порядку за вказівкою матері;

малозабезпечена сім'я - це сім'я, в якій середньомісячний сукупний доход на одного її члена нижче розміру соціальної норми, що дає право на одержання допомоги;

соціальна норма - це рівень, на який орієнтується держава при встановленні розмірів соціальної допомоги відповідним категоріям сімей з дітьми з метою часткового відшкодування витрат, пов'язаних з забезпеченням життєвих потреб дитини, доглядом за нею, її вихованням та освітою;

розмір соціальної норми визначається у відсотковому відношенні до прожиткового мінімуму, затверджується Верховною Радою України, виходячи з фінансових можливостей держави, одночасно із затвердженням Закону про Державний бюджет України на відповідний рік і не може бути нижчим, ніж у попередньому році;

прожитковий мінімум - це вартісна величина набору продовольчих і непродовольчих товарів, послуг, податків та інших обов'язкових виплат, що забезпечують життєдіяльність людини та збереження її здоров'я (визначається в розрахунку на душу населення в середньому на місяць для основних соціально-демографічних груп);

середньомісячний сукупний доход сім'ї - це сума грошових та натуральних доходів (у грошовому виразі), які отримують всі члени сім'ї, що забезпечують її існування;

державні гарантії та пільги - це повне чи часткове звільнення осіб від виконання обов'язків, покладених на них чинним законодавством, сплати обов'язкових виплат або надання цим особам додаткових прав.

З метою забезпечення соціального захисту сімей з дітьми призначаються такі види державної допомоги:

1) допомога у зв'язку з вагітністю та пологами;

2) одноразова допомога при народженні дитини;

3) допомога для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку;

4) допомога по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною;

5) допомога на дітей малозабезпеченим сім'ям;

6) допомога для догляду за дитиною-інвалідом;

7) допомога на дітей, які перебувають під опікою (піклуванням).

Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, трудові колективи та об'єднання громадян за рахунок власних коштів можуть запроваджувати додаткові види допомоги та встановлювати доплати до державної допомоги сім'ям з дітьми.

Документи про призначення державної допомоги, згідно з цим Законом, розглядаються органом, що призначає та виплачує державну допомогу, протягом 10 днів з дня їх подачі заявником.

Орган, що призначає та виплачує допомогу, видає чи надсилає заявнику не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення повідомлення про надання державної допомоги чи відмову у її призначенні із зазначенням причин відмови та порядку оскарження.

Фінансування державної допомоги проводиться з Фонду соціального страхування України та коштів місцевих бюджетів.

Державна допомога сім'ям з дітьми не підлягає оподаткуванню (крім пункту 4 статті 3 цього Закону).

1. Право на допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами мають:

а) жінки, що працюють на умовах трудового договору (контракту);

б) жінки, що працюють на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання;

в) жінки, що займаються підприємницькою діяльністю та зареєстровані в установленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності або працюють в особистому селянському (фермерському) господарстві, за умови сплати ними страхових внесків до державних цільових фондів;

г) жінки - члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок, а також працюючі за авторським договором, за умови сплати ними страхових внесків до державних цільових фондів;

д) жінки, звільнені з роботи у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, на протязі трьох місяців;

е) жінки, зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу не менше 10 місяців;

ж) жінки, що навчаються з відривом від виробництва за державним замовленням;

з) жінки-військовослужбовці зі Збройних Сил України, Національної гвардії України, Прикордонних військ України, Служби безпеки України, військ цивільної оборони, інших військових формувань;

і) жінки з числа осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

2. Допомога у зв'язку з вагітністю та пологами, яка виплачується за рахунок місцевих бюджетів, у виключних випадках може надаватися іншим категоріям жінок, що не передбачені цією статтею, за рішенням органів, які призначають цю допомогу.

Допомога у зв'язку з вагітністю та пологами надається:

1) категоріям жінок, означеним у статті 7, пункт 1 (а, б, в, г), у розмірі 100 відсотків середньомісячного заробітку (доходу) на період відпустки;

2) категоріям жінок, означеним у статті 7, пункт 1 (д), у розмірі 100 відсотків середньомісячного заробітку (доходу), який вони одержували за останнім місцем роботи;

3) категоріям жінок, означеним у статті 7, пункт 1 (е), у розмірі 100 відсотків допомоги по безробіттю, яку вони одержували у державній службі зайнятості, на період відпустки;

4) категоріям жінок, означеним у статті 7, пункт 1 (ж), у розмірі середньомісячної стипендії на період відпустки;

5) категоріям жінок, означеним у статті 7, пункт 1 (з), у розмірі 100 відсотків грошового і натурального забезпечення;

6) категоріям жінок, означеним у статті 7, пункт 1 (і), у розмірі 100 відсотків грошового забезпечення;

7) категоріям жінок, означеним у статті 7, пункт 2, у розмірі соціальної норми в межах місцевого бюджету.

Підставою для призначення допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами є виданий в установленому порядку лікарняний листок або довідка лікувально-профілактичного закладу.

Допомога у зв'язку з вагітністю та пологами призначається і виплачується підприємством, установою, організацією за місцем основної роботи (служби, навчання) жінки.

Жінкам, які звільнені з роботи у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації, та жінкам, котрі зареєстровані у службі зайнятості як такі, що шукають роботу не менше 10 місяців, призначення і виплата допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами (до працевлаштування) проводиться службами соціальних гарантій і компенсацій за місцем проживання.

Допомога у зв'язку з вагітністю та пологами виплачується жінкам за весь період наданої їм відпустки тривалістю сімдесят календарних днів до пологів і п'ятдесят шість (у разі ускладнених пологів або народження двох чи більше дітей - сімдесят) календарних днів після пологів. Розмір зазначеної допомоги обчислюється сумарно і вона надається жінкам у повному обсязі незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів.

Жінки, які усиновили або взяли під опіку дитину у віці до 3 місяців з дня її фактичного народження, мають право на отримання допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами на умовах, передбачених статтями 7 - 11 цього Закону, на період післяпологової відпустки з моменту оформлення усиновлення чи опіки.

Допомога надасться на підставі лікарняного листка, виданого пологовим будинком при наявності рішення суду про усиновлення.

Право на одноразову допомогу при народженні дитини має сім'я у разі народження дитини.

У разі народження мертвої дитини допомога не призначається.

Одноразова допомога при народженні дитини надається сім'ї у двократному розмірі соціальної норми.

У разі народження близнят, кратність допомоги збільшується у відповідності до кількості дітей.

Одноразова допомога при народженні дитини за рішенням органу, який призначає допомогу, та за згодою батьків може надаватися в натуральній формі (яка дорівнює її грошовій вартості), у вигляді мінімального набору для новонароджених, що включає необхідні для перших місяців життя дитини речі, медикаменти тощо.

Умовою для призначення одноразової допомоги при народженні дитини є свідоцтво про народження дитини, видане органами РАГСу на підставі довідки лікувального закладу.

Одноразова допомога при народженні дитини призначається і виплачується службами соціальних гарантій і компенсацій за місцем проживання сім'ї.

Одноразова допомога при народженні дитини призначається сім'ї, якщо звернення про допомогу надійшло не пізніше шести місяців від дня народження дитини, і виплачується протягом місяця.

Право на одноразову допомогу при народженні дитини на умовах, передбачених статтями 14 - 17 цього Закону, мають особи, які усиновили або взяли під опіку дитину у віці до трьох місяців з дня її фактичного народження.

Підставою для призначення одноразової допомоги при народженні дитини усиновителям та опікунам є рішення суду про усиновлення чи рішення відповідних органів про встановлення опіки.

Право на допомогу мають матері, які доглядають дитину до досягнення нею трирічного віку.

Якщо мати працює, право на допомогу для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має один з родичів працездатного віку (батько дитини, бабця, дід та інші), який фактично здійснює догляд за дитиною.

Допомога для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається працюючим жінкам незалежно від стажу роботи - у розмірі соціальної норми.

Всім іншим категоріям жінок розмір допомоги для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку обраховується як різниця між розміром соціальної норми та середньомісячним сукупним доходом на одного члена сім'ї на доплатній основі до розміру соціальної норми.

У разі народження близнят, кратність допомоги для догляду за дітьми збільшується відповідно до кількості дітей.

Підставою для призначення працюючій жінці допомоги для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є надана (у межах установленого строку) і оформлена наказом власника або уповноваженого ним органу частково оплачувана відпустка для догляду за дитиною.

Батькові дитини, бабці, дідові або іншому працездатному родичу, котрий фактично здійснює догляд за дитиною, частково оплачувана відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, надається за їх заявою, на підставі довідки з місця роботи (навчання, служби) матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення строку цієї відпустки, та довідки служби соціальних гарантій та компенсацій про припинення виплати їй допомоги для догляду за дитиною (із зазначенням дати).

Жінкам, які продовжують навчатися з відривом від виробництва за державним замовленням в період перебування у частково оплачуваній відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, допомога для догляду за дитиною і стипендія призначаються у повному розмірі.

Батькові дитини - військовослужбовцю допомога для догляду за дитиною призначається у разі перебування матері в лікувальному закладі, позбавлення її батьківських прав, смерті матері та в інших випадках, коли дитина залишилася без материнського піклування.

Жінкам, що звільнені з роботи у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації (до їх працевлаштування) допомога для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначається на підставі довідки ліквідаційної комісії.

Жінкам, що зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, допомога для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначається на підставі довідки служби зайнятості.

Підставою для призначення непрацюючим жінкам допомоги для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є видана за місцем проживання довідка про те, що мати дитини не працює (не служить, не вчиться) і дитина проживає разом з нею.

За бажанням жінки та осіб, зазначених у частинах 1 та 2 цієї статті, в період перебування їх у відпустці по догляду за дитиною вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома. При цьому за ними зберігається право на одержання допомоги в період частково оплачуваної відпустки по догляду за дитиною.

Допомога для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначається і виплачується службами соціальних гарантій та компенсацій за місцем проживання сім'ї.

Працюючим жінкам (працездатним батькові дитини, бабці, дідові, іншому родичу, котрі фактично здійснюють догляд за дитиною), жінкам, що навчаються з відривом від виробництва за державним замовленням, допомога для догляду за дитиною, до досягнення нею трирічного віку виплачується щомісяця з дня надання частково оплачуваної відпустки по догляду за дитиною по день її закінчення, але не більш як по день досягнення дитиною трирічного віку включно.

Жінкам, що звільнені з роботи у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації допомога для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується щомісяця по день працевлаштування, але не більш як по день досягнення дитиною трирічного віку включно.

Жінкам, що зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, допомога для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується щомісяця з дня припинення виплати допомоги по вагітності та пологах, але не більш як по день досягнення дитиною трирічного віку включно.

Непрацюючим жінкам допомога виплачується щомісяця з дня народження дитини по день досягнення нею трирічного віку включно.

Усиновителі та опікуни мають право на допомогу для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на умовах, передбачених статтями 19 - 23 цього Закону, з дня прийняття в установленому порядку рішення про усиновлення або встановлення опіки.

Працюючі матері або один з працюючих членів сім'ї чи інша працююча особа у разі необхідності мають право на допомогу по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною віком до 14 років, але не більш як за 14 календарних днів.

У разі захворювання осіб, зазначених у статтях 19, 24, 36 цього Закону, допомога по тимчасовій непрацездатності надається одному із працюючих членів сім'ї чи іншій працюючій особі, яка здійснює догляд за дитиною, на весь період захворювання, в розмірі, передбаченому статтею 26 цього Закону.

Одному з працюючих батьків, що виховує дитину-інваліда віком до 16 років, за весь період санаторного лікування цієї дитини (з урахуванням часу на проїзд) надається допомога по тимчасовій непрацездатності за наявністю медичного висновку про необхідність індивідуального догляду за нею.

Допомога по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною віком до 14 років надається на період, протягом якого дитина потребує догляду, але не більш як за 14 календарних днів, у розмірі:

100 процентів заробітку (доходу) - працівникам, які мають трудовий стаж 8 років і більше, тим, які мають на утриманні трьох і більше дітей віком до 16 років (учнів - до 18 років), військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, а також працівникам із числа колишніх дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків, не досягли 21 року і мають трудовий стаж до п'яти років;

80 процентів заробітку (доходу) - працівникам, які мають трудовий стаж від 5 до 8 років;

60 процентів заробітку (доходу) - працівникам, які мають трудовий стаж до 5 років.

Мінімальний розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності встановлюється на рівні мінімальної заробітної плати, але не повинен перевищувати розміру заробітку (доходу), з якого нараховується допомога.

При визначенні розміру допомоги трудовий стаж працівників обчислюється на день хвороби дитини в установленому порядку.

Підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною віком до 14 років є виданий в установленому порядку лікарняний листок (листок непрацездатності), а для військовослужбовців - довідка медичного закладу.

Інші документи не можуть слугувати підставою для призначення допомоги.

Допомога по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною призначається і виплачується підприємством, установою, організацією за місцем основної роботи (служби, навчання) матері дитини або одного з працюючих членів сім'ї чи іншої працюючої особи, що здійснює догляд за хворою дитиною.