| 29.12.2008 N 12/20-8-351 |
| Міністр | О.Ю.Кучеренко |
|
N з/п |
Дата надходження звернення |
Автор запитання (прізвище, ім'я та по батькові, адреса, професія, пенсіонер, де навчається) |
Зміст запитання |
Прізвище, ім'я, по батькові посадової особи, яка надала відповідь (роз'яснення), зміст даної відповіді (роз'яснення) |
| 1 | 19.11.2008 |
Шулежко С.Ю. вул. Жовтнева, буд. 2, с. Іракліїв, Чорнобаївський р-н, Черкаська обл., 19934 |
Щодо знесення веранд |
Автору надано відповідь листом від 16.12.2008 N 8/14-3004 за підписом заступника Міністра А.М.Козленка.Правилами користування приміщеннями житлових будинків , затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2006 N 45 , передбачено, що проведення переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій можливо тільки за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку та з дозволу власника будинку (квартир) та органу місцевого самоврядування, виданого в установленому порядку. Умови та порядок переобладнання та перепланування житлових приміщень визначені в Правилах утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу від 17.05.2005 р.N 76 . Відповідно до п. 1.4.1-1.4.4 переобладнання і перепланування жилих будинків, приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої ради відповідно до законодавства. До елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків тощо. Переобладнання і перепланування жилих приміщень, що призводять до порушення тривкості або руйнації несучих конструкцій будинку, погіршення цілісності і зовнішнього вигляду фасадів, порушення протипожежної безпеки та засобів протипожежного захисту, не допускається. Перепланування жилих приміщень, що погіршує умови експлуатації і проживання всіх або окремих громадян у будинку або квартирі не допускається. Виконання будівельних робіт з реконструкції, технічного переоснащення, реставрації та капітального ремонту об'єктів повинно здійснюватись за дозволом, наданим відповідно до Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Державного комітету будівництва архітектури та житлової політики України N 273 від 05.12.2000 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.12.2000 за N 945/5166. Що стосується питання землекористування, то оскільки будинок не є індивідуальним (садибою), то відповідно до ст. 42Земельного кодексу "земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками будинку". У разі недосягнення домовленості спори щодо порушення зазначених норм вирішуються в суді |
| 2 | 19.11.2008 |
Ямщикова Л.О. вул. Кучеренка, буд. 11, кв. 77, м. Полтава, 36007 |
Щодо нарахування заборгованості за теплову енергію |
Автору надано відповідь листом від 15.12.2008 N 8/14-2917 за підписом заступника Міністра А.М.Козленка. Відповідно до ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (далі - Закон) споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг. У свою чергу згідно зі ст. 21 Закону виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором. Таким чином, укладення договору про надання житлово-комунальних послуг є обов'язком як виконавця послуг, так і споживача. Статтею 1 Закону визначено, що споживач - це фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу. Відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів" договір- це усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження дії усної угоди оформляється квитанцією (розрахунковим документом). Статтею 10 цьогоЗакону визначено, що виконавець залежно від характеру і специфіки виконаної роботи (наданої послуги) зобов'язаний видати споживачеві розрахунковий документ, що засвідчує факт виконання роботи (надання послуги). Під таким розрахунковим документом слід розуміти квитанцію, яку щомісяця надсилає виконавець споживачам для оплати наданих їм житлово-комунальних послуг. Таким чином, підтвердженням наданої споживачу житлово-комунальної послуги є розрахункова квитанція. Відповідно до ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач комунальних послуг зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 N 630 , визначено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк. Таким чином, особа стає споживачем житлово-комунальних послуг при умові, якщо вона фактично користується (чи має намір користуватись) цими послугами. Обов'язок оплачувати житлово-комунальні послуги виникає у споживача з моменту початку користування цими послугами. Відповідно до статті 24 Закону України"Про житлово-комунальні послуги" у разі несплати споживачем отриманих послуг балансоутримувач житлового будинку може звертатися до суду про звернення стягнення на майно осіб, які відмовляються оплачувати рахунки за споживання послуг. Чинним законодавством не передбачено списання заборгованості за житлово-комунальні послуги. Спірні питання вирішуються у судовому порядку |
| 3 | 03.12.2008 |
Ольхович В.І. вул. Енергетична, буд. 19, кв. 43, смт В.Березовиця, Тернопільського р-ну Тернопільської обл., 47724 |
Щодо впорядкування тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії |
Заявнику надано роз'яснення листом від 12.12.2008 N 8/14-2854 за підписом заступника Міністра Р.М.Крамаренка. Відповідно до ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлення тарифів, а також здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо захисту прав споживачів у сфері житлово-комунальних послуг покладено на органи місцевого самоврядування. Згідно з цим Законом виконавці/виробники житлово-комунальних послуг здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво і подають на затвердження органам місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Перед затвердженням тарифів на житлово-комунальні послуги Державною інспекцією з контролю за цінами надаються висновки щодо розрахунків економічно обґрунтованих планованих витрат, пов'язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням теплової енергії, наданням послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води. Механізм формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії підприємствами сфери теплопостачання та надання послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води визначено Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10 липня 2006 року N 955 . Пунктом 39 цьогоПорядку передбачено, що підприємства можуть застосовувати двоставкові тарифи на надання послуг з централізованого опалення. Правила розрахунку двоставкового тарифу на теплову енергію та гарячу воду затверджені наказом Держбуду від 08.09.2000 N 191 та зареєстровані в Мін'юсті 02.11.2000 за N 776/4997. Відповідно до цихПравил двоставковий тариф - це тариф на послуги теплопостачання, який складається з річної вартості обслуговування одиниці приєднаного теплового навантаження та вартості одиниці спожитої теплової енергії. Плата за одиницю приєднаного теплового навантаження включає в себе умовно-постійну частину витрат теплопостачальної організації. Плата цієї частини тарифу справляється споживачем щомісячно впродовж року (12 місяців). Кошти спрямовуються підприємством для утримання у робочому стані джерел теплової енергії, теплових мереж і теплоспоживального устаткування (ЦТП, бойлерні, абонентські вводи). Плата за фактичний об'єм спожитої теплової енергії компенсує умовно-змінну частину витрат теплопостачальної організації. Умовно-змінна частина витрат - це плата за фактичну кількість спожитої теплової енергії, яка визначається приладом обліку (тепловим лічильником) або розрахунковим методом для кожного будинку відповідно до його теплового навантаження (у разі відсутності приладу обліку теплової енергії). Плата цієї частини тарифу справляється споживачем під час опалювального сезону. Контроль за додержанням порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також здійснення перевірок їх економічного обгрунтування постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000N 1819 покладено на Державну інспекцію з контролю за цінами та її територіальні органи. Одночасно Держцінінспекція має право вносити пропозиції щодо скасування прийнятих органами місцевого самоврядування рішень з питань формування, встановлення та застосування цін і тарифів, що суперечать законодавству. Відповідно до ст. 71 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи виконавчої влади, їх посадові особи не мають права втручатися в законну діяльність органів та посадових осіб місцевого самоврядування. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідностіКонституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Нагляд за додержанням і правильністю застосування законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами відповідно до Закону України "Про прокуратуру" здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами |
| 4 | 08.12.2008 |
Вітко О.Г. вул. Деміївська, буд. 37, кв. 118, м. Київ, 03040 |
Щодо перевірки законності нарахування за житлово-комунальні послуги в житлово-будівельному кооперативі |
Автору надано відповідь листом від 16.12.2008 N 8/14-3006 за підписом заступника Міністра А.М.Козленка. Діяльність житлово-будівельного кооперативу регулюється Житловим кодексом Української РСР та статутом, затвердженим органом місцевого самоврядування та розробленим на основі Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 30.04.85 N 186 . Відповідно до Примірного статуту вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів житлово-будівельного кооперативу, які обирають правління і ревізійну комісію кооперативу, розглядають скарги на дії правління і ревізійної комісії кооперативу. Згідно з цим статутом члени правління та члени ревізійної комісії житлово-будівельного кооперативу, які винні в порушенні законодавства або статуту кооперативу, чи заподіянні шкоди інтересам держави, кооперативу і громадян, або не справляються із своїми обов'язками, можуть бути достроково відкликані за рішенням загальних зборів членів кооперативу. Члени правління та члени ревізійної комісії житлово-будівельного кооперативу, які завдали своїми діями шкоди кооперативу, несуть перед ним матеріальну відповідальність в установленому законом порядку. Контроль за діяльністю кооперативів здійснюють виконавчі органи місцевих рад, які мають право скасувати рішення загальних зборів чи правління кооперативу, якщо воно суперечить чинному законодавству. Спірні питання вирішуються у судовому порядку. Одночасно повідомляємо, що Міністерство не може втручатись у сферу повноважень органів місцевого самоврядування, оскільки, відповідно до статті 19Конституції України , органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з Положенням про Міністерство з питань житлово-комунального господарства України затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 N 717 , Міністерство розробляє системи нормативно-правових актів щодо формування цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, стандартів, нормативів, норм, порядків та правил у сфері житлово-комунальних послуг та здійснює нормативно-правове забезпечення діяльності місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Контроль за правильністю формування, встановлення та застосування тарифів на зазначені послуги а також здійснення перевірок їх економічного обґрунтування постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000N 1819 покладено на Державну інспекцію з контролю за цінами та її територіальні органи. Крім того, Держцінінспекція має право вносити пропозиції щодо скасування прийнятих органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим і органами місцевого самоврядування рішень з питань формування, встановлення та застосування цін і тарифів, що суперечать законодавству. Згідно із Законом України "Про прокуратуру" нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами. |