Виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності повідомляє наступне.

Статтею 3 Кодексу законів про працю України передбачено, що особливості праці членів фермерських господарств визначаються законодавством та їх статутами.

Відповідно до норм ст. 3 Закону України "Про фермерське господарство" від 19.06.2003 р. N 973-IV (далі - Закон N 973), членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом).

Згідно із частиною 1 ст. 4 Закону N 973, головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа. Частиною 4 цієї статті передбачена можливість голови фермерського господарства письмово доручати виконання своїх обов'язків одному з членів господарства або особі, яка працює за контрактом.

Статтею 34 Закону N 973, визначено, що члени фермерського господарства і особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і пенсійному забезпеченню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до норм ч. 2 ст. 34 Закону N 973, фермерське господарство у встановленому законом порядку реєструється як платник внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в органах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Частиною 3 ст. 34 Закону N 973, визначено, що час роботи у фермерському господарстві членів господарства та осіб, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), зараховується до загального і безперервного стажу роботи на підставі записів у трудовій книжці і документів, що підтверджують сплату внесків на соціальне страхування.

Таким чином, враховуючи положення Закону N 973, трудовий договір (контракт) укладається з особами, які залучаються до роботи в фермерському господарстві, та які не являються членами фермерського господарства.

Отже, фермерське господарство, як юридична особа є страхувальником (роботодавцем) для фізичних осіб, які працюють у ньому на умовах трудового договору (контракту) і зобов'язано нараховувати на суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників внески на соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності та сплачувати їх у встановлені строки та в повному обсязі.

Статтею 6 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" від 18.01.2001 р. N 2240 (далі - Закон N 2240), визначено коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.