З метою планування витрат, пов'язаних зі створенням наукової та науково-методичної продукції, з урахуванням специфіки та вимог МНС,

1. Затвердити Методику визначення вартості наукових робіт (далі - Методика), що додається.

2. Керівникам департаментів та самостійних структурних підрозділів центрального апарату Міністерства - замовникам наукових робіт, організувати вивчення Методики та взяти до керівництва.

3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Баранчука В.М.

1.1. Призначення

Методика оцінки собівартості наукових робіт розроблена з метою планування витрат, пов'язаних зі створенням наукової та науково-методичної продукції, з урахуванням специфіки та вимог МНС. Методика поширюється на наукові роботи, які виконуються за договорами, застосовується для визначення вартості робіт, визначення виконавця яких не потребує проведення тендерних процедур. У разі, коли виконавці робіт визначаються шляхом проведення тендерів, Методика дозволяє оцінити орієнтовну вартість робіт.

1.2. Загальні положення

Загальні положення Методики є рекомендованими і поширюються на науково-дослідні роботи, замовником яких є МНС. В основу Методики покладено експертну оцінку трудомісткості та основних статей витрат при виконанні роботи. Порядок роботи з Методикою передбачає послідовне виконання етапів:

1. Класифікація наукової продукції, яку заплановано отримати, та віднесення її до одного з видів.

2. Визначення трудових та матеріальних ресурсів, необхідних для виконання роботи, визначення додаткових характеристик, зокрема таких як новизна, складність тощо.

3. Визначення значень додаткових коригуючих коефіцієнтів.

4. Планування витрат на залучення сторонніх організацій, закупівлю додаткового обладнання, якого не має організація-виконавець, визначення обсягів витрат за іншими статтями.

5. Складання остаточної калькуляції кошторисної вартості наукової продукції, виходячи із встановлених згідно пунктами 1-4 даних та з урахуванням можливих останніх законодавчих змін та відомчих розпоряджень.

Роботи згідно з пунктами 1-4 виконуються групою експертів, які досконало володіють науковою проблематикою відповідної галузі знають специфіку виконання наукових робіт кожного виду, знайомі з можливостями та оснащенням організацій-потенційних виконавців наукової роботи.

Для створення науково обґрунтованої методики та критеріїв оцінки собівартості наукової продукції за умов особливостей, специфіки та вимог МНС використана та покладена в основу чинна законодавча та нормативно-правова база з питань наукової та науково-технічної діяльності, планування, обліку та калькуляції собівартості науково-технічних розробок.

У цій Методиці терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України "Про наукову та науково-технічну діяльність".

До наукової продукції належать результати закінчених науково-дослідних, дослідно-конструкторських, проектно-конструкторських, технологічних, пошукових та проектно-кошторисних робіт, виготовлення дослідних зразків або партій науково-технічної продукції, робіт з розроблення (перегляду) нормативно-правових актів та робіт науково-методичного характеру, а також інші роботи, пов'язані з доведенням наукових і науково-технічних знань до стадії практичного їх використання.

Трудомісткість наукової продукції визначається фахівцями, які здійснюють розроблення та погодження заявок на проведення наукових робіт, тематичного плану, договору на створення наукової продукції шляхом експертного визначення аналогів та коефіцієнтів.

Планування собівартості наукової продукції здійснюється під час розроблення перспективних, річних і квартальних планів науково-технічної діяльності.

Метою планування собівартості наукової продукції є економічно обґрунтоване визначення витрат на її створення. Воно здійснюється шляхом розроблення калькуляцій кошторисної вартості за кожною темою (етапом), на підставі нормативних і розрахункових даних і цієї методики. Одночасно проводиться аналіз збалансованості обсягів розрахованих витрат із наявними виробничими ресурсами і спроможності їх використання для проведення наукових робіт.

У собівартість наукової продукції включаються витрати, пов'язані з її створенням головною організацією, а також витрати на виконання робіт сторонніми підприємствами, установами і організаціями.

Конкретна вартість науково-технічних робіт та послуг визначається з урахуванням специфіки, технічних вимог, необхідного обсягу робіт.

При практичних розрахунках зазвичай враховують увесь спектр різних витрат, які так чи інакше були пов'язані з проведенням наукових досліджень у даній області науки, зі створенням, освоєнням і підготовкою до використання оцінюваної інтелектуальної власності, основними з яких є:

витрати на теоретичні дослідження;

витрати на експериментальні дослідження, випробування;

витрати на розробку (придбання) різноманітної технічної, нормативної, технологічної та іншої інформації;

витрати на придбання необхідного обладнання;

витрати на придбання (створення) інформації або прав на її використання на даному об'єкті інтелектуальної власності;

організаційні витрати підприємства;

витрати на заробітну плату, відрахування на соціальні заходи, службові відрядження, накладні витрати, експлуатацію виробничих приміщень або їх оренду;

витрати на впровадження отриманих результатів;

інші витрати.

Створення наукової продукції включає в себе аналіз літературних і архівних даних (аналітичний огляд), моделювання та теоретичні дослідження, експериментальні дослідження, виготовлення та випробування дослідного зразка продукції, аналіз результатів і загальні висновки, розробка технічної документації та нормативних документів.

Термін виконання наукової роботи залежить від її трудомісткості, визначеної у людино-днях, від кількості працівників та форми трудових відносин з ними.

2.1. Методика визначення вартості наукових робіт

До робіт, пов'язаних зі створенням наукової продукції, належать:

роботи, пов'язані з добором та вивченням науково-технічної літератури, інформаційних матеріалів вітчизняних і зарубіжних видань, виборами напрямку досліджень, складанням методики виконання робіт, проведенням досліджень на патентну чистоту, складанням аналітичних оглядів з досліджуваних проблем, розробленням техніко-економічного обґрунтування, технічного завдання і планової документації;

теоретичні (пошукові) дослідження, розроблення технічних пропозицій, виконання розрахункових робіт, моделювання процесів;

проектування, розроблення робочої документації та виготовлення дослідних зразків або макетів, засобів для їх випробування, монтаж та налагодження, а також роботи, пов'язані з підготовкою експерименту;

дослідні роботи і випробування, розроблення дослідно-технологічного регламенту, дослідно-промислового регламенту, положень технології серійного виробництва створених зразків виробів, здійснення авторського нагляду;

узагальнення й аналіз результатів досліджень і розроблень пропозицій про впровадження у виробництво результатів виконаної роботи або обґрунтування доцільності чи недоцільності подальшого проведення робіт; роботи на передачу підприємствам, установам і організаціям своїх науково-технічних досягнень і надання допомоги щодо впровадження та використання.

Додатково до вищеназваних робіт у цій Методиці розглядаються дослідні роботи науково-методичного характеру, пов'язані з розробкою (перевиданням) підручників, навчальних посібників, методичних рекомендацій, наукових монографій тощо.

Це дозволяє виділити такі основні види наукових робіт:

1. Теоретичні (пошукові) роботи.

2. Експериментальні роботи.

3. Дослідно-конструкторські роботи.

4. Роботи з розроблення (перегляду) нормативних документів.

5. Роботи з розроблення (перевидання) науково-методичної літератури.

Основною статтею витрат при створенні будь-якого виду наукової продукції є витрати на оплату праці виконавців наукової роботи, розмір якої прямо залежить від трудомісткості виконаних робіт. Тому при оцінці собівартості наукової продукції основна увага приділяється оцінці трудомісткості етапів наукової роботи. Трудомісткість наукових робіт визначають, використовуючи базові нормативи трудомісткості робіт, пов'язаних із проведенням наукової роботи, з урахуванням поправочних коефіцієнтів. Базовий норматив трудомісткості робіт - це показник, який враховує кількість робочого часу в людино-днях (далі - люд./дн.), що використано на окремий типовий вид робіт. Ступінь впливу факторів на величину показника базового нормативу трудомісткості теоретичних робіт коригують поправочними коефіцієнтами та коефіцієнтами, які враховують специфіку виконання конкретного виду роботи.

Проведення кожного виду наукової роботи має свою специфіку, що впливає як на етапи проведення роботи, так і на поправочні коефіцієнти, які впливають на базовий норматив трудомісткості.

Кожна наукова робота тим чи іншим чином включає в себе наступні етапи:

1. Науково-організаційний або підготовчий етап.

2. Творчий процес або основний етап.

3. Обробка отриманих результатів, створення нової наукової інформації - законів, гіпотез тощо (або заключний етап).

4. Планування практичної реалізації отриманих результатів.

5. Ескізне та технічне проектування і макетування.

6. Розробка дослідного зразка.

7. Експериментальне дослідження.

8. Проведення експертизи.

9. Доробка та коректування, аналіз відгуків, розроблення остаточного варіанту роботи.

10. Узагальнення результатів, визначення можливості запровадження у виробництво (або заключний етап).

Відповідно, собівартість наукової продукції може обраховуватися в прямій залежності від етапів, необхідних для її створення, як сума витрат на кожен з етапів роботи, або опосередковано, враховуючи етапи робіт зі створення наукової продукції при оцінці коефіцієнтів одразу всієї роботи, від яких залежить собівартість наукової продукції.

Собівартість наукових робіт обчислюється за формулою:

Витрати на оплату праці обраховуються за формулою:

Залежно від специфіки роботи деякі із складових у (2.1) для загальної собівартості можуть бути відсутні (табл. 2.1).

2.2. Особливості застосування методики за видами наукових робіт

2.2.1. Комплексні наукові програми

Комплексна наукова програма включає в себе весь спектр наукових досліджень, починаючи від фундаментальних досліджень до процесу введення у виробництво.

Відповідно, собівартість комплексної наукової програми обраховується за формулою:

Залежно від специфіки комплексної наукової програми деякі з доданків можуть бути виключені.

Зауважимо, що така оцінка собівартості визначена наближено, оскільки комплексна наукова програма може потребувати років (десятиліть) для її виконання. При цьому можуть створюватися окремі підрозділи, організації, інститути як для реалізації всього обсягу досліджень, так і для виконання окремих етапів робіт. Якщо у виконанні комплексної наукової програми беруть участь декілька організацій-виконавців, то серед них визначають головного виконавця. Решта організацій виконують функції виконавців складових частин програми (співвиконавці). Оцінка собівартості комплексної наукової програми залежно від характеру, складності та обсягу робіт, здійснюється окремо по кожному етапу робіт у кожній з організацій-виконавців.

2.2.2. Теоретичні роботи

Теоретичні наукові роботи спрямовані на опис, пояснення і передбачення процесів та явищ об'єктивної дійсності, одержання нових знань про закономірності розвитку природи, суспільства, людини, їх взаємозв'язку, які не можна напряму використати в практичних цілях, але які надають теоретичну основу для вирішення практичних проблем.

Теоретична робота включає в себе пошук, опрацювання і аналіз науково-технічної літератури, моделювання, аналіз результатів та загальні висновки. За документами, які розробляються під час проведення теоретичних робіт, виробляють макети, моделі або експериментальні зразки майбутніх виробів.

Типи теоретичної роботи. Виділяють наступні типи теоретичних робіт:

1. Повністю нова робота, яка не має аналогів і не пов'язана з раніше отриманими результатами у даній чи спорідненій наукових сферах, здійснюється в такі етапи:

розроблення, погодження та затвердження технічного завдання на наукову роботу (за необхідності);

теоретичне дослідження;

узагальнення і оцінювання результатів теоретичних досліджень, складання звітної документації. За необхідності, оформлення патентного захисту можливих об'єктів інтелектуальної власності. Формування висновків за результатами досліджень і розроблення рекомендацій щодо застосування результатів теоретичної роботи.

2. Робота, яка є логічним продовженням раніше виконаних робіт.

Здійснюється в такі етапи:

дослідження ступеня наукової розробленості проблеми, вивчення та узагальнення науково-технічної та патентної документації;

розроблення, погодження та затвердження технічного завдання на наукову роботу (за необхідності);

теоретичне дослідження;

узагальнення і оцінювання результатів теоретичних досліджень, складання звітної документації. За необхідності, оформлення патентного захисту можливих об'єктів інтелектуальної власності. Формування висновків за результатами досліджень і розроблення рекомендацій щодо застосування результатів теоретичної роботи.

При виконанні теоретичних досліджень можуть проводитися інші роботи, пов'язані з рецензуванням, погодженням, виданням тощо.

Поправочні коефіцієнти. Складність проведення теоретичної роботи визначається такими коефіцієнтами:

Визначення трудомісткості кожного типу теоретичної роботи

1. Трудомісткість теоретичних робіт, які не мають аналогів та не пов'язані з раніше отриманими результатами у даній чи споріднених наукових сферах, обчислюється за формулою:

2. Трудомісткість теоретичних робіт, які є логічним продовженням раніше виконаних робіт, обчислюється за формулою:

Теоретична робота може бути поділена на етапи, якщо в цьому виникає необхідність, у зв'язку зі складністю проведення та оцінювання трудомісткості кожного етапу роботи. У цьому разі трудомісткість кожного етапу теоретичної роботи оцінюється незалежно за формулами (1), (2). Тоді загальна трудомісткість теоретичної роботи обчислюється як сума трудомісткостей за кожен етап роботи:

2.2.3. Експериментальні роботи

Експериментальні дослідження - це вимірювання та спостереження на основі яких виявляються конкретні факти, що підтверджують чи заперечують теоретичні уявлення або такі, що слугують підґрунтям для виявлення нових залежностей.

Постановка і організація експерименту визначається його призначенням. За способом формування умов експерименти поділяються на природні та штучні. Природний експеримент передбачає проведення дослідів у природних умовах існування об'єкта дослідження (здебільшого використовуються в біологічних, соціальних, психологічних науках). Штучний експеримент передбачає формування штучних умов (широко застосовується в природничих і технічних науках).

За організацією проведення експерименти поділяються на лабораторні та натуральні.

Лабораторний експеримент проводиться в лабораторних умовах із застосуванням типових приладів, спеціальних моделюючих установок, стендів, обладнання. Частіше в лабораторному експерименті вивчається не сам об'єкт, а його зразок. Такий експеримент дозволяє доброякісно, з необхідною повторністю вивчити вплив одних характеристик при зміні інших, отримати хорошу наукову інформацію з мінімальними затратами часу і ресурсів. Проте іноді виникає необхідність у проведенні натурального експерименту, оскільки лабораторний експеримент не завжди повністю моделює реальний хід процесу, що вивчається.

Натурний експеримент проводиться в природних умовах і на реальних об'єктах. Цей вид експерименту часто застосовується в процесі натурних досліджень виготовлених систем. Залежно від місця проведення випробувань натурні експерименти поділяються на виробничі, польові, полігонні, вегетативні тощо. Практично завжди основна наукова проблема натурного експерименту - забезпечення достатньої відповідності (адекватності) умов експерименту реальній ситуації, в якій буде надалі працювати об'єкт, що створюється.

Для проведення експерименту будь-якого типу необхідно: розробити гіпотезу, що підлягає перевірці; створити програму експериментальних робіт; визначити способи і прийоми втручання в об'єкт дослідження; забезпечити умови для здійснення процедури експериментальних робіт; розробити шляхи і прийоми для здійснення процедури експериментальних робіт; розробити шляхи і прийоми фіксування ходу і результатів експерименту; підготувати засоби експерименту (прилади, установки, моделі тощо); забезпечити експеримент необхідним обслуговуючим персоналом.

Незважаючи на величезну різноманітність експериментів, можна надати загальний план їх підготовки та проведення, що містить у собі такі взаємозв'язані етапи:

літературний огляд, патентний пошук;

визначення мети та завдань експерименту, що зводиться до перевірки передбачення теорії; перевірки правильності розрахунків якоїсь фізичної величини, що характеризує параметр обладнання чи процесу, який відбувається в ньому;

теоретична підготовка експерименту, що включає в себе вибір змінних факторів, обґрунтування обсягу експерименту, кількості дослідів, порядок виконання дослідів, визначення послідовності зміни факторів, вибір кроку зміни факторів, визначення інтервалів між майбутніми експериментальними точками. На цьому етапі з'ясовують, що і яким способом треба вимірювати, якими мають бути чутливість і точність вимірювальних приладів та обладнання, перевіряють можливість використання серійних приладів;

оснащення експерименту приладами. Цей етап включає в себе проектування або вибір вимірювальної апаратури, у тому числі зразка для експерименту, спеціальних дослідницьких стендів, вибір конкретних вимірювальних приладів (в разі їх відсутності - проектування спеціальних приладів), розрахунок схем увімкнення, забезпечення обліку зовнішнього впливу на апаратуру і вимірювальний об'єкт (зразок);

проведення експерименту за відповідним алгоритмом і методиками розробленими раніше;

опис проведення експерименту;

обґрунтування способів оброки і аналізу результатів експерименту.

Особливістю проведення експериментальних робіт є використання спеціального обладнання, обладнання серійного виробництва та матеріальних зразків. Бажано, щоб результати експериментальних робіт були підтвердженні в інших лабораторіях, що може впливати на собівартість продукції та на термін виконання роботи.

Трудомісткість експериментальних досліджень залежить від глибини теоретичних розробок, ступеня точності прийнятих засобів вимірювання (чим чіткіше сформульовано теоретичну частину дослідження, тим менший обсяг експерименту). Залежно від попередньої теоретичної підготовки можливі три варіанти проведення експерименту:

- якщо теоретично отримана аналітична залежність, яка однозначно визначає досліджуваний процес, то об'єм експерименту для підтвердження даної залежності виявляється мінімальним, оскільки функція однозначно визначається експериментальними даними;

- якщо теоретичним шляхом встановлено лише характер залежності то обсяг експерименту зростає;

- якщо теоретично не вдалося встановити будь-яку залежність і розроблено лише пропозиції про якісні закономірності процесу, то доцільно провести пошуковий експеримент, при якому обсяг експериментальних робіт різко зростає.

Після установки обсягу експериментальних робіт складається перелік необхідних засобів вимірювання, обсяг матеріалів, список виконавців.

Для проведення експериментальної роботи необхідна наукова група (як мінімум, 3 особи), що складається з наукового керівника та підпорядкованих осіб, серед яких можуть бути лаборант, інженер та інші. Термін виконання експериментальних досліджень від 6 місяців.

Різниця обрахунку трудомісткості всіх видів експериментальних робіт - перетворюючого, констатуючого, контролюючого, пошукового та вирішального, залежить від організації проведення експерименту - лабораторного чи натурного.

Трудомісткість теоретичної підготовки та оснащення експериментальної роботи приладами обчислюється за формулою:

Трудомісткість проведення лабораторного експерименту обчислюється за формулою:

Трудомісткість проведення натурального експерименту обчислюється за формулою:

Трудомісткість аналізу результатів експериментальної роботи обчислюється за формулою:

Загальна трудомісткість проведення лабораторного експерименту становить:

Загальна трудомісткість проведення натурального експерименту становить:

Приклад розрахунку собівартості експериментальної роботи за чорнобильською тематикою

Робота полягає у проведенні експерименту з виїздом на експериментальний полігон з подальшою обробкою та інтерпретацією даних.

Трудомісткість проведення лабораторної експериментальної роботи з урахуванням її специфіки та особливостей визначається фахівцями відповідної наукової чи технічної галузі шляхом експертного визначення базових нормативів трудомісткості та поправочних коефіцієнтів.

Базовий норматив трудомісткості робіт - це показник (люд./дн.), який враховує кількість робочого часу (днів), необхідного для проведення лабораторної експериментальної роботи на 1 людину. Наприклад, якщо група фахівців визначила, що для проведення певного етапу робіт лабораторної експериментальної роботи умовно одній людині потрібно витратити Т днів (тобто базовий норматив трудомісткості даного етапу робіт у цьому разі складає Т люд./дн.) і необхідно залучити групу зm наукових працівників, то

Числові обмеження на поправочні коефіцієнти наведені в додатку.

Вихідні дані для розрахунку:

Загальна трудомісткість проведення експериментальної роботи становить:

де трудомісткість теоретичної підготовки та приладного оснащення експериментальної роботи становить:

трудомісткість проведення лабораторного експерименту становить:

трудомісткість аналізу результатів експериментальної роботи становить:

Загальна трудомісткість становить:

Загальні витрати на оплату праці працівників, які залучені до проведення експериментальної роботи, становить:

Витрати на виготовлення та придбання спеціального обладнання (все необхідне обладнання на підприємстві наявне):

Накладні витрати, що входять до розрахунку загальної вартості експериментальної роботи: S = 5228,57 грн.

Загальна вартість проведення експериментальної роботи складає:

Експертна група встановила, що для проведення даної експериментальної роботи необхідно 4 наукові працівники. Оскільки загальна трудомісткість даної роботи складає 366 люд./дн., то на проведення експериментальної роботи відводиться 366/4 приблизно дорівнює 92 робочих днів (близько 4,5 місяців).

2.2.4. Дослідно-конструкторські роботи

Дослідно-конструкторська робота є складовою частиною єдиного інноваційного процесу "наука - техніка - виробництво", під час якої реалізуються результати теоретичних робіт або набуті знання і досвід у технічній документації для створення дослідних зразків продукції, що передують її серійному виробництву.

Основним завданням дослідно-конструкторської роботи є розроблення нової науково-технічної продукції і модернізація тієї, що вже існує, а також технології її виробництва.

З метою підвищення розрахунків і нових технічних рішень у процесі виконання ДКР, за необхідності, створюють макети, моделі або експериментальні зразки майбутніх виробів. Необхідність їх розроблення та випробування, кількість, склад та перелік документації, яку розробляють для них, визначають у технічному завданні.

Випробування макетів, експериментальних і дослідних зразків проводять в умовах, що імітують реальні умови експлуатації та застосування продукції.

Особливістю дослідно-конструкторських робіт є виготовлення та випробування дорогих дослідних зразків продукції, що потребує використання спеціального обладнання, матеріальних засобів, тиражування, патентування, підготовки робочої документації.

Схема розроблення ДКР передбачає:

розроблення технічного завдання;

розроблення конструкторської, технологічної та експлуатаційної документації;

виготовлення дослідного зразка (дослідної партії) продукції і проведення попередніх випробувань;

коригування конструкторської документації за результатами попередніх випробувань і проведення приймальних випробувань;

коригування конструкторської документації за результатами приймальних випробувань та приймання результатів дослідно-конструкторської роботи.

Визначення трудомісткості кожного типу дослідно-конструкторських робіт

1. Трудомісткість розроблення технічного завдання обчислюється за формулою:

2. Трудомісткість розроблення конструкторської, технологічної та експлуатаційної документації обчислюється за формулою:

3. Трудомісткість виготовлення дослідного зразка (дослідної партії) продукції і проведення попередніх випробувань обчислюється за формулою:

4. Трудомісткість коригування конструкторської, технологічної документації обчислюється за формулою:

5. Трудомісткість інших робіт при проведенні дослідно-конструкторської:

Загальна трудомісткість проведення дослідно-конструкторських робіт складає:

2.2.5. Роботи з розроблення (перегляду) нормативних документів

До наукових робіт, пов'язаних з розробкою нормативно-правових актів (далі - нормативні документи (НД)) належать розроблення нових НД, перегляд чинних НД, внесення до них змін, експертиза розроблених та чинних НД.

Трудомісткість розроблення нормативних документів (НД) визначають сумою витрат робочого часу на виконання окремих етапів робіт.

Етапи створення нормативних розробок. Виділяють такі види наукових робіт, пов'язаних зі створенням нормативних розробок:

розроблення нових НД;

перевірка, перегляд (зміна) діючих НД.

1. Розроблення нових нормативних документів здійснюється в такі етапи:

розроблення НД, складання та затвердження технічного завдання на розроблення НД;

проведення експертизи НД;

редагування НД перед прийняттям, аналіз відгуків, розроблення остаточної редакції проекту НД;

проведення інших робіт з розробки НД;

2. Під час перегляду (зміни) чинного НД роботи виконуються в такі етапи:

перевірка, перегляд (зміни) чинного НД;

проведення експертизи НД;

редагування НД перед прийняттям, аналіз відгуків, розроблення остаточної редакції проекту НД.

Додатково при розробці НД можуть проводитися інші роботи:

a) Підготовки НД до видання згідно з ДСТУ 1.2:

внесення даних про позначення НД;

внесення даних про прийняття, надання чинності та обмеження строку чинності НД у разі його встановлення.

b) Для ведення справ НД згідно з ДСТУ 1.12:

оформлення справи НД;

реєстрацію НД в інвентарній книзі;

вилучення із чинного фонду справ НД скасованого НД;

реєстрацію користувачів фонду справ НД;

ведення інформації про справи НД;

обслуговування користувачів фонду справ НД.

c) Для державної реєстрації НД згідно з ДСТУ 1.6:

перевірка НД;

надання НД реєстраційного номера;

занесення відомостей про НД у реєстр НД.

d) Для підготовки матеріалів до інформаційного видання та внесення зміни до інформаційного видання:

добір інформаційних матеріалів;

внесення змін.

e) Для внесення зміни в текст НД у разі його перевидання згідно з ДСТУ 1.2 - внесення в текст НД усіх, прийнятих до терміну перевидання, змін і поправок.

Поправочні коефіцієнти. Складність розроблення НД визначається такими коефіцієнтами:

Трудомісткість робіт із розробки НД визначають, використовуючи базові нормативи трудомісткості робіт із розробки НД з урахуванням поправочних коефіцієнтів. Базовий норматив трудомісткості робіт із розроблення НД - це показник, який враховує кількість робочого часу в людино-днях (далі - люд./дн.), що використано на окремий типовий вид робіт із розробки НД.