Заслухавши та обговоривши доповідь заступника директора Інституту археології НАН України доктора історичних наук Г.Ю.Івакіна, Президія НАН України відзначає, що сучасний суспільно-політичний та культурний розвиток України вимагає активнішого використання науково-методичного та інформаційно-аналітичного підходів до вирішення проблем інтерпретації походження та розвитку давньоруського міста, особливо столиці Русі-Києва.

Проблема походження та історичного розвитку Києва традиційно є однією з пріоритетних для української науки, оскільки йдеться про витоки багатьох явищ історичного розвитку наступних епох, нерозривно пов'язаних з процесом державотворення на Русі.

Дослідження Києва є важливим та самостійним напрямом історико-археологічної науки, який включає розробку багатьох проблем історико-культурного, суспільно-політичного та соціально-економічного змісту, тісно пов'язаних з розвитком Київської Русі та середньовічної України. Особливе значення для вивчення різних аспектів проблеми розвитку середньовічного міста мають польові та теоретичні дослідження Інституту археології НАН України, які активно поповнюють новим матеріалом джерелознавчу базу досліджень.

За останні роки в Києві здійснено масштабні археологічні дослідження в різних історичних районах Києва, що сприяли реалізації програм з соціально-культурного розвитку міста, відновленню та збереженню видатних пам'яток вітчизняної історії та культури (Пирогоща, Михайлівський Золотоверхий монастир, Успенський собор Києво-Печерського монастиря, майдан Незалежності, храм XII ст. по вул. Юрківській, 3, квартали Подолу та Верхнього міста, церква Богородиці Десятинної, комплекс "Мистецький арсенал").

Проте археологічні дослідження повністю були підпорядковані виконанню соціальних та економічних завдань розвитку міста і залежали від будівельних, а не наукових програм. Відбувалося інтенсивне, але нерідко хаотичне нагромадження артефактів, що не завжди збільшувало можливості висвітлення головних проблем стародавньої історії Києва. Великий обсяг польових робіт, які нерідко тривали практично цілий рік, не зажди сприяв вчасній аналітичній обробці знайденого матеріалу та оперативному введенню у науковий обіг.

Здобутий за останнє десятиліття новий археологічний матеріал більш ніж втричі перевищує кількість знахідок за 175 попередніх років розкопок Києва. На основі цих матеріалів створювалися фонди та експозиції Музею історії м. Києва, Національного історичного музею України, Державного історико-архітектурного заповідника "Стародавній Київ" та інших музейних закладів.

Розвиваються творчі зв'язки археологічних установ НАН України з установами Російської академії наук, Державним Ермітажем (Російська Федерація), Центром візантійських досліджень Національного центру наукових досліджень (Франція), Інститутом археології Стокгольмського університету (Швеція).

Вперше була здійснена спеціалізована закордонна археологічна виставка матеріалів давньоруської доби в Історичному музеї Стокгольма (Швеція), представлена унікальними матеріалами X ст. з Верхнього Києва.

Досягнення у вивченні Києва пов'язані з низкою праць, що вийшли друком за останні роки. Серед них: "Київ і Русь" (академік НАН України П.П.Толочко), "Київ - другий Єрусалим" (В.М.Ричка), "Археология и древняя история" (академік НАН України П.П.Толочко), "Резной камень в архитектуре древнего Киева" (Є.І.Архипова), "Історико-біографічний енциклопедичний довідник "Київ" (за редакцією Ю.О.Храмова), наукові збірники праць "Днєслово" (за редакцією Г.Ю.Івакіна), "Чернігів у середньовічній та ранньомодерній історії Центрально-Східної Європи" (О.Б.Коваленко), "Kiev - Cherson - Constantinople" (О.І.Айбабін, Г.Ю.Івакін). Значною подією у науковому і суспільно-політичному житті стала поява узагальнених колективних праць, в яких підбито підсумки вивчення проблеми: "Історія української культури. Т. 1" (відп. ред. академік НАН України П.П.Толочко), "Давня історія України. Слов'яно-руська доба. Т. 1" (відп. ред. академік НАН України П.П.Толочко). У фаховому журналі "Археологія" започаткована рубрика "Київські старожитності".