Заслухавши та обговоривши доповідь директора Інституту газу НАН України академіка НАН України Б.І.Бондаренка про проект концепції державної науково-технічної програми "Утилізація твердих побутових відходів і знешкодження небезпечних відходів", Президія НАН України відзначає, що суттєве зменшення обсягів утворення відходів та їх небезпечності, максимально можлива їх утилізація шляхом прямого повторного чи альтернативного використання ресурсно-цінних відходів і їх використання як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів є вкрай важливою загальнодержавною проблемою, розв'язання якої матиме значний позитивний вплив як на розвиток економіки держави, так і на вирішення соціальних проблем.

За даними Мінжитлокомунгоспу України, протягом 2007 р. в нашій державі накопичилося 46 млн. куб. м. твердих побутових відходів (ТПВ), які захоронювались на 4,5 тис. сміттєзвалищах загальною площею майже 7,6 тис. гектарів. Загальний обсяг перероблених або утилізованих відходів у 2007 році становив лише 4% від їх сукупної кількості. Близько 1,5 тис. сміттєзвалищ не відповідають нормам екологічної безпеки і є джерелом інтенсивного забруднення атмосфери та підземних вод, розповсюдження гризунів і комах, а загалом - загрозливого епідеміологічного стану. Практично на всіх полігонах не знешкоджується фільтрат і не утилізується звалищний газ.

Таким чином, в Україні постійно загострюється ситуація щодо прогресуючих темпів утворення ТПВ та відсутності сучасних технологій переробки небезпечних відходів. Ця проблема ускладнюється ще й вкрай низьким рівнем переробки та утилізації відходів і рекультивації звалищ.

Причиною такого стану є як несприятлива економічна ситуація, яка склалася в сфері комунально-житлового господарства, так і недостатня увага до вирішення проблеми в частині її науково-технічного забезпечення з боку відповідних державних органів.

На противагу цьому в розвинених країнах активно впроваджуються технології спалювання ТПВ. Так, у Німеччині в 2003 р. працювало 58 заводів, що спалювали 13,2 млн. т. сміття, у Франції 123 заводи спалили 11,2 млн. т. сміття. Особлива увага приділяється екологічній чистоті процесів спалювання та їх енергетичній ефективності.

Тим часом в Україні з чотирьох сміттєспалювальних заводів працюють лише два. Протягом 2007 р. ними перероблено 1,7 млн. куб. м. ТПВ і вироблено 60 Гкал теплової енергії. Обладнання таких заводів не відповідає сучасним екологічним вимогам, внаслідок чого вони самі стають джерелом забруднення довкілля.

Разом з тим Україна має відповідний виробничий та науковий потенціал для створення вітчизняної індустрії технологічного забезпечення поводження з відходами. Зокрема, в НАН України науковці та фахівці понад 10 установ різного профілю розробили ефективні засоби вирішення проблеми утилізації та знешкодження побутових та виробничих відходів.

Президія НАН України

1. Доповідь академіка НАН України Б.І.Бондаренка про проект концепції державної науково-технічної програми "Утилізація твердих побутових відходів і знешкодження небезпечних відходів" взяти до відома.

2. Схвалити в цілому проект концепції державної науково-технічної програми "Утилізація твердих побутових відходів і знешкодження небезпечних відходів" (додається).

3. Інституту газу НАН України відповідно до Порядку розроблення та виконання державних цільових програм, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.07 N 106, в двотижневий термін доопрацювати проект концепції з урахуванням зауважень і пропозицій, висловлених на засіданні Президії НАН України, і направити його на погодження до міністерств і відомств.

4. Доручити Інституту газу НАН України разом з Науково-організаційним відділом Президії НАН України в двомісячний строк узагальнити висновки та пропозиції міністерств і відомств, підготувати й подати в установленому порядку проект розпорядження Кабінету Міністрів України про схвалення зазначеної концепції.

5. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на Науково-організаційний відділ Президії НАН України.

Протягом 2007 р. в Україні утворилося 46 млн. куб. м. твердих побутових відходів (ТПВ), що складає близько 11 млн. т. Лише 4,1% сміття надійшло на перероблення або утилізацію. Захоронення здійснюється на 4,5 тис. звалищ загальною площею майже 7,6 тис. гектарів. Зростання щорічного обсягу вивезених ТПВ, починаючи з 1999 р., склало 75 %.

248 сміттєзвалищ перевантажені, а 1133 не відповідають нормам екологічної безпеки, і все це не рахуючи тисяч несанкціонованих звалищ. Майже всюди не знешкоджується фільтрат і не утилізується звалищний газ. Має місце неконтрольоване займання та саморозігрівання сміттєзвалищ або некваліфіковане спалювання сміття. Це часто створює соціальну напруженість в районах розміщення великих звалищ.

Працюють лише два сміттєспалювальних заводи в Києві та Дніпропетровську, обладнання яких уже застаріло. Відсутність об'єктивної інформації щодо їх діяльності спричиняє ворожі настрої у суспільстві до самої ідеї термічної утилізації відходів. Проте кваліфіковане поводження з ТПВ, зважаючи на те, що вони є вуглецевмісною сировиною, дозволило б у перспективі зберегти майже 3% ресурсів у паливному балансі України.

Динаміка захоронення ТПВ в Україні докорінно відрізняється від ситуації в країнах ЄС, де передбачене значне скорочення розміщення на полігонах відходів, що біологічно розкладаються (порівняно з обсягами їх утворення в 1995 р.): 2010 р. - на 25%, 2013 р. - на 50%, 2020 р. - на 67%. Істотну супутню проблему складають небезпечні токсичні відходи (НТВ), які розосереджені на тисячах колишніх складів. Крім того, в Україні щороку продукується майже 400 тис. т. медичних відходів, надійне знешкодження яких можливе лише за умови використання високотемпературних технологій.

Таким чином, в Україні має місце постійне загострення ситуації, яке пов'язане з прогресуючими темпами приросту ТПВ, відсутністю відповідної сучасної переробки НТВ, мінімальним рівнем переробки й утилізації відходів.

Причиною виникнення проблеми щодо впровадження технологій утилізації ТПВ в Україні є не тільки незадовільний стан національної економіки, а й недостатня увага з боку держави до її вирішення в частині науково-технічного та високотехнологічного забезпечення.

На противагу цьому в розвинених країнах активно використовуються технології термічної утилізації ТПВ. Наприклад, у Німеччині ще в 2003 р. працювало 58, а в Франції - 123 заводи, які утилізували 13,2 і 11,2 млн. т. сміття відповідно. Особлива увага приділяється екологічній безпеці процесів утилізації та їх енергетичній ефективності. Наприклад, столиця Швеції - Стокгольм на 58% забезпечує потребу в опаленні житлового фонду за рахунок утилізації ТПВ. На заміну одностадійному спалюванню прийшли двостадійні процеси, при цьому друга, високотемпературна стадія гарантовано забезпечує повне знешкодження діоксинів та фуранів. Для знешкодження НТВ одними з найбільш ефективних визнані плазмові технології.

Безпрецедентне зростання світових цін на нафтопродукти зумовило інтерес до подальшого зростання енергетичного використання ТПВ шляхом виробництва електричної та теплової енергії. При цьому враховується, що калорійність 1 т. ТПВ дещо перевищує калорійність 1 бареля нафти. Саме тому протягом останнього періоду прийняті рішення про додаткове будівництво до 2012 р. заводів з утилізації ТПВ: в Європі - 100, а в США - 42 таких об'єкти.

У ситуації, що склалася в Україні, окремі місцеві органи виконавчої влади шукають вихід у придбанні імпортного обладнання. Наприклад, Київська міська державна адміністрація вирішує питання щодо інвестиційних проектів будівництва сміттєспалювальних заводів одиничною потужністю 500 тис. т./рік вартістю близько 300 млн. євро кожний. Проте для більшості українських міст цей шлях є нереальним з причин економічного характеру.

Сучасні методи утилізації та знешкодження відходів базуються на високих технологіях, таких як аерогідродинамічна, гравітаційна, магнітна та електростатична сепарація; біохімічні, хімічні, металургійні та теплофізичні технології; на технологіях газифікації або піролізу з одержанням синтез-газів, на двостадійному спаленні з використанням турбін та газопоршневих двигунів, на залученні плазмових технологій. Обов'язковим є використання систем багатоступеневої очистки скидів на основі адсорбційних, каталітичних, мембранних технологій тощо.