У Держкомземі, в межах повноважень, розглянуто Ваше звернення від 01.08.2008 вих. N 595-3/2008 стосовно надання інформації з питань застосування Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". За результатами розгляду повідомляємо наступне.

1. В преамбулі Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон) зазначено, що цей Закон визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Згідно зі статтею 2 Закону дія його поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

При цьому у статті 1 Закону дано визначення терміну "державний нагляд (контроль)" як діяльності уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, органів місцевого самоврядування, інших органів (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Частиною 4 статті 4 Закону передбачено, що виключно законами встановлюються, зокрема: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); спосіб здійснення державного нагляду (контролю) тощо.

Правові основи господарської діяльності (господарювання) встановлює Господарський кодекс України (далі - ГКУ). При цьому відповідно до статті 3 ГКУ під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Згідно з частиною 2 статті 55 ГКУ суб'єктами господарювання є:

1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до ГКУ, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Також частиною 3 статті 3 ГКУ передбачено, що діяльність негосподарюючих суб'єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб'єктів.

Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі (майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності), організаційно-господарські (тобто відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю) та внутрішньогосподарські відносини (відносини, що складаються між структурними підрозділами суб'єкта господарювання, та відносини суб'єкта господарювання з його структурними підрозділами).

У статті 4 ГКУ проведено розмежування відносин у сфері господарювання з іншими видами відносин, згідно з яким земельні відносини не є предметом регулювання ГКУ.

Разом з тим, частиною 3 статті 19 ГКУ встановлено, що держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання, зокрема, у сфері земельних відносин - за використанням і охороною земель. Згідно з частинами 4 і 5 тієї ж статті ГКУ органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються законами.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України (далі - ЗКУ), а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 2 ЗКУ земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Відповідно до статті 15 ЗКУ, статей 5, 6, 9, 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", статті 16 Закону України "Про охорону земель" державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснюють Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є: забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України; забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони та раціонального використання земель; запобігання порушенням законодавства України у сфері використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення; забезпечення додержання власниками землі та землекористувачами стандартів і нормативів у сфері охорони та використання земель, запобігання забрудненню земель та зниженню родючості ґрунтів, погіршенню стану рослинного і тваринного світу, водних та інших природних ресурсів. Статтею 4 цього ж Закону передбачено, що об'єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Таким чином, Держземінспекція та її територіальні органи не здійснюють нагляду (контролю) за господарською - діяльністю суб'єктів господарювання, а перевіряють дотримання вимог земельного законодавства всіма суб'єктами земельних відносин, в тому числі і суб'єктами господарювання (наявність правовстановлюючих документів на землю, її цільове використання, правомірність укладання цивільно-правових угод, що стосуються купівлі, продажу, міни, дарування, успадкування земельних ділянок тощо).

Зважаючи на те, що Держземінспекція та її територіальні органи не здійснюють державного нагляду (контролю) за господарською діяльністю суб'єктів господарювання, Держкомземом за погодженням з Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва визначено Порядок планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, який затверджено наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12.12.2003 N 312 і зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.12.2003 за N 1223/8544.