На чисельні звернення органів місцевого самоврядування та з метою однозначного застосування норм чинного законодавства стосовно можливості укладання договорів суперфіцію (забудови чужої земельної ділянки) Держкомземом України повідомляється наступне.

Відповідно до глави 34 Цивільного кодексу України та статті 102-1 Земельного кодексу України власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій). Таке право виникає на підставі договору або заповіту на визначений або на невизначений строк і може бути відчужене землекористувачем або передаватися у порядку спадкування.

Стороною договору суперфіцію може бути будь-яка особа, яка є власником земельної ділянки або виступає від його імені, та особа, яка бажає отримати земельну ділянку під будівництво. При цьому органи місцевого самоврядування та органи виконавчої влади в межах своїх повноважень теж можуть бути сторонами такого договору відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України.

Власник згідно зі статтею 414 Цивільного кодексу України має право на отримання плати за користування його земельною ділянкою землекористувачем (суперфіціарієм), а також на відчуження своєї земельної ділянки, при цьому перехід права власності на земельну ділянку до іншої особи не впливає на обсяг права забудовника (суперфіціарія) або власника будівлі (споруди) щодо користування земельною ділянкою.

Що стосується землекористувача (суперфіція), то він має право користуватися земельною ділянкою в обсязі, встановленому договором, будувати на цій земельній ділянці будівлі та/або споруди. При цьому будівлі та/або споруди мають відповідати цільовому призначенню земельної ділянки. Невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд є підставою для припинення права користування земельною ділянкою для забудови.