Головне контрольно-ревізійне управління України розглянуло Ваше звернення від 22.09.2007 N 03-01/07-53 щодо трактування та застосування норм Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та повідомляє.

Стосовно питань 1 та 2.

Абзацом другим статті 1 Закону України від 05.04.2007 N 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон N 877) державний нагляд (контроль) визначено як діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, органів місцевого самоврядування, інших органів в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства.

При цьому статтею 2 Закону N 877 встановлено обмеження щодо дії цього Закону - його норми не поширюються, зокрема на відносини, що виникають під час здійснення контролю за дотриманням бюджетного законодавства та використанням державного та комунального майна.

Відповідно до статті 2 Закону України від 26.01.93 N 2939-XII "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" (далі - Закон N 2939) головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Отже норми Закону N 877 не застосовуються органами державної контрольно-ревізійної служби в частині здійснення ними контролю за дотриманням бюджетного законодавства та використанням державного та комунального майна суб'єктами господарювання.

Водночас відповідно до статті 11 Закону N 2939 органи державної контрольно-ревізійної служби за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи, проводять позапланові виїзні ревізії суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені зазначеним Законом до підконтрольних установ.

Так, відповідно до пп. 2.2 Порядку взаємодії між органами державної контрольно-ревізійної служби та органами прокуратури, внутрішніх справ і Служби безпеки України, затвердженого спільним наказом Головного контрольно-ревізійного управління України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України та Генеральної прокуратури України від 19.10.2006 N 346/1025/685/53, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 р. за N 1166/13040, при проведенні позапланової виїзної ревізії на підставі постанови слідчого, прокурора або особи, що проводить дізнання, винесеної для забезпечення розслідування кримінальної справи, або з інших установлених законом підстав, у суб'єкта господарювання, який не віднесено Законом N 2939 до підконтрольних установ, посадові особи служби перевіряють питання використання і збереження фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, стан і достовірність бухгалтерського обліку і фінансової звітності.