Мінприроди розглянуло <...> лист від <...> щодо питань застосування законодавства у сфері поводження з відходами та в межах компетенції надає відповіді на поставлені питання.

1. "Відпрацьовані батареї свинцевих акумуляторів, цілі чи розламані (коди А1160 Y31 АА170)" відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.07.2000 р. N 1120 "Про затвердження Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням і Жовтого та Зеленого переліків відходів" відносяться до Жовтого переліку небезпечних відходів. Слід зауважити, що зазначена постанова та класифікація розроблені на виконання міжнародної Базельської конвенції про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх видаленням.

Закон "Про хімічні джерела струму" не виводить відпрацьовані акумулятори із категорії "відходи", це - спроба побудувати для поводження з хімічними джерелами струму протягом усього їх життєвого циклу окремий організаційно-економічний механізм, що повинен був забезпечити максимальний рівень їх утилізації.

Відповідно до компетенції Мінприроди на даний час розробляє Ліцензійні умови провадження господарської діяльності із заготівлі та утилізації відпрацьованих джерел струму.

Щодо необхідності сплачувати збір за забруднення.

Якщо маємо випадок "зберігання" (до передачі спеціалізованому підприємству), з яким укладено договір, - то ні.

У випадку "розміщення" таких небезпечних відходів на власній території, окрім справляння відповідної плати за розміщення відходів, необхідно ще й отримати ліцензію на поводження з небезпечними відходами (згідно статті 34 Закону України "Про відходи" та пункту 39 статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності") .

2. Щодо збору за забруднення навколишнього природного середовища, якщо підприємство передає свої відходи спеціалізованим підприємствам згідно укладеним договорам, то збір за забруднення навколишнього природного середовища не сплачується.

3-4. Якщо підприємство передає зазначений тип відходів у повному обсязі спеціалізованим підприємствам і має відповідний договір, не накопичує свої відходи за попередні роки, підстави для справляння збору за забруднення навколишнього природного середовища відсутні.

Головними умовами легітимного тимчасового зберігання відходів у такому випадку є відповідність умов тимчасового зберігання санітарним нормативам (які підтверджені відповідним висновком санітарно-епідеміологічної експертизи щодо об'єкта поводження з відходами) та неперевищення затвердженого ліміту.

4. З відповіді на попереднє запитання та умов отримання ліміту (який отримують заздалегідь на наступний рік) випливає, що в умовах дотримання договору із спеціалізованим підприємством та своєчасно оформленого ліміту на утворення відходів збір за забруднення навколишнього природного середовища не справляється.

5. Нормативи збору обчислюються згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.99 N 303 "Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору" відповідно до класу небезпеки даного типу відходів (рівня небезпечності відходів), характеру місця розміщення відходів (коефіцієнти 1 або 3), (зони) розміщення відходів у навколишньому природному середовищі (коефіцієнти 1 або 3).

6. Відповідь на це питання містить відповіді на усі його окремі складові.

Клас небезпеки відходів встановлюється органами МОЗ, за погодженням органів Мінприроди.

Щодо автомобільних акумуляторів та шин, ця проблема взагалі не повинна виникати, оскільки для зазначених відходів в Україні існують відповідні технології утилізації, тому згідно пункту "д" статті 17 Закону України "Про відходи" суб'єкти господарської діяльності зобов'язані "забезпечувати повне збирання, належне зберігання та недопущення знищення і псування відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія, що відповідає вимогам екологічної безпеки" і згідно із пунктом "і" статті 42 мають передавати їх тільки організаціям, що мають відповідні ліцензії.