У зв'язку з надходженням до Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури звернень адвокатів з приводу можливості суміщення адвокатської та підприємницької діяльності, керуючись п. 10-1 Положення про Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури, роз'яснюємо.

Види адвокатської діяльності, пов'язані з наданням правової допомоги фізичним та юридичним особам на професійній, систематичній оплатній основі адвокатами, врегульовані положеннями Закону України N 2887-XII від 19.12.92 р. "Про адвокатуру".

Реєстрація фізичних осіб, які здійснюють адвокатську діяльність, як підприємців, чинним законодавством не передбачена.

Адвокатська діяльність не є господарською і зокрема підприємницькою у сенсі ст. 3 Господарського кодексу України, а адвокат не є суб'єктом господарювання, який здійснює підприємницьку діяльність.

Крім того, за визначенням п. 1.9 статті 1 Закону України від 22.05.2003 р. N 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб", адвокатська діяльність є незалежною професійною діяльністю, а доходи, отримані від неї є доходами самозайнятої особи - платника податку, який є суб'єктом підприємницької діяльності або здійснює незалежну професійну діяльність та не є найманою особою у межах такої підприємницької чи незалежної діяльності.

Частина друга ст. 2 Закону України "Про адвокатуру" встановлює несумісність адвокатської діяльності виключно із роботою у суді, прокуратурі, органах нотаріату, внутрішніх справ, служби безпеки та державного управління.

Таким чином, Закон України "Про адвокатуру" не містить спеціальних положень, пов'язаних із обмеженням дії загальних норм частини 1 статті 50 Цивільного кодексу України про можливість здійснення підприємницької діяльності фізичною особою з повною цивільною дієздатністю за умови державної реєстрації її у встановленому законом порядку як підприємця, при цьому види діяльності, які здійснює фізична особа - підприємець, не можуть бути тотожними визначеним у статті 5 Закону України "Про адвокатуру".