Заслухавши та обговоривши доповідь члена-кореспондента НАН України О.С. Онищенка "Про структуру концепції ідеології державотворення в Україні", Президія НАН України відзначає, що установами НАН України протягом останніх років проведено значну роботу по дослідженню проблем становлення України як незалежної держави, розробки теоретичних і практичних питань державотворення. Зокрема, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького взяв активну участь у підготовці Конституції України; Інститут економіки розробив пропозиції до Програми економічного розвитку держави; Національна бібліотека України ім. В.І. Вернадського систематично готує для вищих органів державної влади і управління інформаційно-аналітичні матеріали про хід державотворчих процесів в Україні та зарубіжних країнах. В установах НАН України активно досліджуються також історичні, соціально-філософські, соціологічні, політологічні, етнополітичні, мовні, міжнародні питання державотворення.

Останнім часом увага до проблем державотворення з боку науковців НАН України посилилась.

Проте установи НАН України тяжіють до окремих аспектів, а не до розробки цілісної концепції. Матеріали з цих питань, що надсилаються від установ НАН України до владних структур, здебільшого мають фрагментарний характер.

Потребує поліпшення координація досліджень у галузі ідеології державотворення з установами Академії правових наук України, Академії педагогічних наук України, закладами Міністерства освіти України.

Необхідно прискорити підготовку і видання фундаментальних монографій та енциклопедично-довідкової літератури з проблем ідеології державотворення. Вчені НАН України недостатньо виступають в засобах масової інформації, не беруть активну участь у публічних дискусіях з цих питань.

Президія Національної академії наук України

1. Доповідь члена-кореспондента НАН України О.С. Онищенка "Про структуру концепції ідеології державотворення в Україні" взяти до відома.

2. Схвалити розроблений установами НАН України попередній проект структури концепції ідеології державотворення в Україні як основу для подальшої роботи над цим документом (додаток).

Рекомендувати при подальшій роботі над структурою концепції більш повно відобразити у ній основоположні проблеми забезпечення прав людини та її взаємовідносин з державою.

3. Відділенням економіки (академік НАН України І.І. Лукінов), історії, філософії та права (академік НАН України Я.Д. Ісаєвич), літератури, мови та мистецтвознавства НАН України (академік НАН України І.М. Новиченко):

3.1. До 01.10.96 відкоригувати тематику установ з проблем ідеології державотворення в Україні.

3.2. Передбачити підготовку кожним авторським колективом, що досліджує ідеологічні проблеми державотворення, аналітичних записок і наукових доповідей для вищих органів державної влади і управління. Скласти зведений план підготовки цих матеріалів та контролювати його виконання.

3.3. У жовтні 1996 року провести Загальні збори відділень, присвячені проблемам розробки ідеології державотворення.

3.4. У листопаді 1996 року провести спільну наукову конференцію за участю вчених НАН України, Міністерства освіти України, Академії правових наук України, Академії педагогічних наук України з питань теорії, методології і практики ідеології державотворення.

3.5. Систематично заслуховувати на засіданнях бюро відділень наукові доповіді і звіти керівників авторських колективів, що здійснюють дослідження у галузі ідеології державотворення.

3.6. Розглянути на засіданнях бюро відділень НАН України можливості друкованих органів установ відділень щодо розширення висвітлення на їх сторінках проблем ідеології державотворення.

3.7. До 01.12.96 скласти і затвердити на засіданнях бюро відділень НАН України план наукових видань з проблем ідеології державотворення.

4. Національній бібліотеці України ім. В.І. Вернадського (член-кореспондент НАН України О.С. Онищенко) розширити інформаційно-аналітичне і бібліотечно-бібліографічне обслуговування вищих органів влади і управління з питань ідеології і практики державотворення. Створити у бібліотеці повнотекстовий міжвідомчий банк наукових доповідей і аналітичних записок з питань ідеології державотворення.

Зобов'язати директорів науково-дослідних установ НАН України передавати копії таких матеріалів до Служби інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної влади і управління Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського.

5. В установах НАН України соціогуманітарного профілю розширити підготовку кадрів вищої кваліфікації, що спеціалізуються в галузі ідеології державотворення.

6. Просити Державний комітет України з питань науки, техніки і промислової політики у пріоритетному порядку фінансувати творчі колективи, що займаються розробкою проблем ідеології державотворення.

7. Створити при Президії НАН України Міжвідомчу наукову раду з проблем ідеології державотворення.

Головою ради призначити академіка НАН України П.П. Толочка, першим заступником голови - академіка НАН України Ю.С. Шемшученка, доручивши їм до 15.09.96 подати на затвердження Президії НАН України погоджений із заінтересованими міністерствами і відомствами склад цієї ради.

8. Міжвідомчій науковій раді:

8.1. До 01.12.96 розробити та подати на розгляд Президії НАН України структуру концепції ідеології державотворення в Україні, яка б передбачала диференціацію вирішення ідеологічних завдань на найближчий, більш тривалий періоди та на перспективу.

8.2. Увійти з пропозицією до МААН щодо розробки вченими академій наук - членів МААН спільної програми досліджень процесів державотворення у країнах СНД.

9. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на віце-президента НАН України академіка НАН України П.П. Толочка.

1. Ідеологія державотворення і державна ідеологія.

Поняття, їх об'єктивний комплексний зміст. Суперечності і плутанина тлумачення та їх дезорієнтуючий вплив на формування і функціонування державної ідеології, практику державотворення. Проблеми культури оперування поняттями "державна ідеологія" і "ідеологія державотворення" в наукових дослідженнях, законотворчій, політичній, управлінській практиці.

Необхідність розуміння ідеології державотворення в широкому плані як системи цілісних орієнтацій особи і суспільства, системи ідей, принципів, норм, установок, ідеалів, цілей, що прийнятні для всіх громадян держави і орієнтують їх на забезпечення цілісності і міцності держави, консолідації нації, економічне і культурне піднесення. Ідеологія державотворення повинна мати загальноцивілізаційний характер і не зводитись до вузького розуміння ідеології як вираження, обгрунтування і захисту інтересів окремих класів чи соціальних груп. Ідеологія цивілізованої держави - це загальний орієнтир, стратегії життєдіяльності і розвитку, які мають на меті суспільне благо.

2. Історичні типи державних ідеологій.

Фактори їх формування і видозміни. Особливості механізму функціонування. Плюси і мінуси концептуального змісту. Наслідки впливу на характер і стан держави. Офіційні і неофіційні, декларативні і фактичні державні ідеології. Об'єктивна необхідність ідеології державотворення для самостійної держави. Проблема вибору історично перспективних ідеологічних орієнтирів.

3. Державна, суспільна і національна ідеологія.

Співпадання і відмінність змісту. Єдність і суперечність. Небезпека і згубність протиборства державної, суспільної і національної ідеологій. Плюралізм соціально-групових, етнічних, регіональних ідеологій як вираження соціальної різноманітності структури суспільства, багатства ідеологічного життя і можливостей ідеологічного вибору. Проблеми ідеологічної толерантності, історичні поразки ідеологічних воєн. Необхідність наскрізного конструктивного цивілізаційного стрижня державної, суспільної і національної ідеологій в ідеологічно плюралістичній державі, нації, соціальній спільності.

Ідеологія державотворення як засіб духовної консолідації суспільства, упередження і гасіння соціально небезпечних конфліктних ситуацій. Цивілізоване розв'язання ідеологічних конфліктів.

Ідеологія державотворення і плюралізм ідеологій у державі: проблема співіснування консолідуючого і диференціюючих начал. Державна ідеологія - не нівелювання, а стрижень соціального, політичного, ідеологічного розмаїття суспільства.

4. Ідеологічна історія України.

Типи ідеологій. Соціально-політичний і соціокультурний контекст їх формування, еволюції, змін. Наслідки для історії, культури, нації, реалізації державницької ідеї. Суспільнозначимі уроки з ідеологічної історії України.

Ідеологічна картина сучасної України. Конструктивне і деструктивне в загальній ідеологічній спадщині. Запозичення ідеологій зарубіжжя. Тенденції ідеологічної диференціації і консолідації. Пошук загальноприйнятих ідеологічних начал, нової державної ідеології. Невідповідність існуючих ідеологій потребам розвитку самостійної держави, що змінила свій суспільний устрій і шукає виходу на найвищі шаблі сучасності і твердої історичної перспективи.