Відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про Загальнодержавну програму "Питна вода України" на 2006-2020 роки", з метою поліпшення якості очищення та знезараження природних вод

1. Затвердити Рекомендації щодо впровадження технологій очищення та знезараження природних вод з метою скорочення використання газоподібного хлору (далі - Рекомендації), що додаються.

2. Управлінню водопровідно-каналізаційного господарства (В.П.Рудий) довести Рекомендації до відома керівників Міністерства житлово-комунального господарства Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань житлово-комунального господарства обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра А.М.Козленка.

Головні критерії щодо якості питної води в цілому були визначені у середині двадцятого століття і полягають у наступному: питна вода повинна бути безпечною у епідемічну відношенні, нешкідлива за хімічним складом і мати задовільні органолептичні властивості. При оцінці ризику питної води для здоров'я населення найбільше значення мають мікробіологічні забруднення. Вважається, що небезпека захворювань від мікробіологічних забруднень води в кілька тисяч разів вища, ніж при забрудненні води хімічними сполуками різної природи. Це означає, що питна вода, яка призначена для споживанням населенням, насамперед, повинна бути надійно знезаражена.

У системах комунального водопостачання тривалий час для дезінфекції води використовувався метод хлорування за допомогою газоподібного хлору. Однак незважаючи на видиму простоту та дешевизну даного методу, багаторічний досвід виявив ряд недоліків, серед яких найбільш суттєвим є небезпека використання самого реагенту, якій може становити загрозу населенню на прилеглих до очисних споруд територіях. Крім того, використання хлору призводить до утворення у воді токсичних сполук - тригалогенметанів, концентрація яких достатньо суворо регламентується нормативними документами з якості питної води. Зазначені обставини, а також постійне зростання вимог до якості питної води та охороні навколишнього природного середовища зумовили необхідність пошуку альтернативних існуючому методу знезараження рішень.

Надійне знезараження є однією з головних задач при виробництві питної води. У документах ВООЗ зазначено "Потенційні наслідки мікробного забруднення є такими, що контроль за ними повинен бути завжди найважливішою справою і тут недопустимі ніякі компроміси".

Досягти гарантованої якості води за мікробіологічними показниками можливо тільки в тому випадку, коли система знезараження води відповідає ряду вимог:

Ефективність: знезараження повинно забезпечувати видалення патогенних і зниження концентрації індикаторних організмів до рівня, установленого санітарними нормами.

Безперервність: знезараження повинне проводитись постійно.

Надійність: система дезінфекції повинна забезпечувати знезараження в самий несприятливий період року (при високій каламутності, кольоровості та ін.).

Безпека для людини: у процесі знезараження не повинні утворюватися побічні продукти (токсичні для людини) у концентраціях, що перевищують відповідні ГДК.

Екологічна безпека: продукти, що утворяться при знезараженні, не повинні здійснювати негативний вплив на навколишнє природне середовище. В противному випадку потрібно передбачати видалення цих продуктів.

У практиці водопідготовки, як в усьому світі, так і в нашій країні, хлорування було і поки ще залишається основним методом знезараження води (наприклад, у США більш 98% питної води піддається хлоруванню, озонування та інші методи складають близько 0,4 і 0,8%, відповідно). Це зв'язано з тим, що на сьогодні хлорування є найбільш економічним і ефективним методом знезараження питної води у порівнянні з будь-якими іншими відомими методами. Воно дозволяє забезпечувати мікробіологічну безпеку води в розподільній мережі в будь-який момент часу завдяки ефекту післядії. Всі інші методи знезараження води, доступні для використання в умовах діючих систем водопостачання, не можуть в повній мірі замінити хлорування, що вимагає застосування зазначеного методу хоча б на одній із стадій виробництва води для питних цілей.