На виконання статті 21 Закону України "Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей" надсилаємо для врахування в практичній діяльності митних органів інформацію щодо уніфікованої нормативно-правової бази, яка регламентує порядок та правила контролю за експортом (вивезенням) культурних об'єктів країн-членів ЄС (додаток N 1), практики надання компетентними органами деяких зарубіжних країн (Великобританії, Ірландії, Нідерландів, ФРН, Швейцарії, Данії, Фінляндії, Норвегії, Естонії, Латвії, Литви, Португалії, Угорщини, Словенії, Румунії, Кіпру, Ізраїлю, Таїланду, Японії, Алжиру, Ефіопії, Аргентини, Бразилії, Мексики, Перу) дозвільних документів (додаток N 2) та зразки таких документів.

На зустрічі 19.01.1990 року Європейська Рада прийняла рішення про початок роботи над нормативним документом, який би уніфікував правила контролю за експортом (вивезенням) культурних об'єктів за межі країн-членів ЄС.

У 2001 році Європарламент розглянув та схвалив Правила Комісії (ЕЕС) N 3911/92 про контроль за експортом (вивезенням) культурних об'єктів з територій країн-членів ЄС, які діють на всій території ЄС та встановлюють перелік культурних об'єктів, що підпадають під особливий контроль під час їх переміщення в треті країни.

В першій главі статті 2 Правил зазначається, що перед тим, як культурний об'єкт має бути вивезений з території країни, сторона, що його вивозить, повинна отримати т.зв. експортну ліцензію, яка визнається усіма країнами - членами ЄС. Об'єкти, що були визначені експертами держави такими, що становлять художню, історичну та археологічну цінність і не є культурними об'єктами відповідно до пунктів Правил (ЕЕС) N 3911/92, підпадають під норми національного законодавства в галузі експорту.

В січні 2002 року Єврокомісія підготувала звіт з метою впровадження уніфікованих правил і директив до юридичної практики країн ЄС, в якому зазначається, що уніфіковані правила діють разом із положеннями міжнародних договорів і конвенцій, що регулюють дану сферу (зокрема, Конвенція ЮНЕСКО про заходи, спрямовані на заборону і попередження незаконного ввозу, вивозу і передачі права власності на культурні цінності від 14 листопада 1970 року).

У питаннях надання дозволів (ліцензій) на право вивезення культурних цінностей діє уніфікована для країн-членів ЄС нормативно-правова база. Визначальними у цій сфері документами є:

- Розпорядження N 3911/92 від 09.12.1992 р. "Про вивезення культурних цінностей" з відповідними додатками від 31.12.1992 р.;

- Розпорядження N 752/93 від 30.03.1993 р. "Щодо застосування Розпорядження N 3911/92", що стосується умов запровадження, видачі та використання бланків ліцензії (дозволу) на експорт культурних цінностей";

- Розпорядження N 2469/96 від 16.07.1996 р. "Щодо змін до додатків до Розпорядження N 3911/92";

- Розпорядження N 1526/98 від 16.07.1998 р. "Щодо змін до Розпорядження N 752/93 для застосування Розпорядження N 3911/93";

- Розпорядження N 974/2001 Ради ЄС від 14.05.2001 р. "Щодо змін до Розпорядження N 3911/92";

- Розпорядження N 656/2004 Комісії ЄС від 07.04.2004 р. "Щодо змін до Розпорядження N 752/93 для застосування Розпорядження N 3911/92".

Ліцензія видається відповідними компетентними органами країн - членів ЄС, а форми та анкети для заповнення можна отримати, зокрема, в центральних адміністраціях митної служби країни. Країна сама вправі визначати кількість митних офісів з повноваженнями про видачу бланків експортних ліцензій.

В ЄС розроблено три типи ліцензій для експорту культурних цінностей:

1) "Стандартна ліцензія", яка видається на тимчасове вивезення або вивезення (експорту) з метою відчуження окремих культурних об'єктів. Ліцензія оформлюється на декілька об'єктів однакової категорії культурних цінностей, які направляються/повертаються в одне і теж саме місце призначення, в іншому випадку оформлюються окремі ліцензії на кожний об'єкт. Культурні цінності, що вивозяться з метою експонування також потребують експортну ліцензію.

2) "Відкрита спеціальна ліцензія" оформлюється для тимчасового, але багаторазового експорту з ЄС специфічних культурних цінностей з метою їхнього використання в третій країні (наприклад, музичний інструмент). Особа або організація-експортер повинна надати гарантії стосовно повернення об'єкта в країну у відмінному стані. Ліцензія даного типу дійсна 3 роки від дати її видачі.

3) "Загальна (генеральна) відкрита ліцензія" оформлюється для постійного і багаторазового експорту культурних цінностей для експонування в третій країні.

Як правило, дозвіл (ліцензія) на право вивезення об'єкту культури оформлюється у 2-х примірниках. Перший примірник залишається в установі, що видає дозвіл, другий - подається власником митному органу держави при вивезенні культурної цінності.