Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.07 р. N 107 (далі - Закон N 107) були внесені зміни та доповнення до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" від 18.01.01 р. N 2240 (далі - Закон N 2240), а саме, підпунктом 5 пункту 25 розділу II Закону N 107 було доповнено частиною третьою статтю 4 Закону N 2240, яка передбачає, що застрахованим особам (крім добровільно застрахованих та застрахованих, які знаходились у страхових випадках, передбачених Законом N 2240 (тимчасова непрацездатність, вагітність та пологи), або у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), які сплачують страхові внески менше повних шести календарних місяців протягом останніх дванадцяти календарних місяців перед настанням страхового випадку, допомога по тимчасовій непрацездатності, вагітності та пологах відповідно до Закону N 2240 виплачується виходячи з фактичної заробітної плати, з якої було сплачено страхові внески, але не вище розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку.

Особи, які застраховані на добровільних засадах у Фонді соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, та фізичні особи - підприємці, що сплачують єдиний податок (крім осіб, які знаходились у страхових випадках, передбачених Законом N 2240 (тимчасова непрацездатність, вагітність та пологи), або у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за Законом N 2240 за умови сплати страхових внесків (встановленого розміру єдиного податку) не менше повних шести календарних місяців протягом останніх дванадцяти календарних місяців перед настанням страхового випадку.

Норму ч. З ст. 4 Закону N 2240 слід застосовувати для страхових випадків (тимчасова непрацездатність, вагітність та пологи), які настали починаючи з 1 січня 2008 року. На страхові випадки, які настали до 2008 року, незалежно від дати закриття листка непрацездатності та подання його для оплати за місцем роботи, поширюється норма ст. 112 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.06 р. N 489.

На відміну від діючої у 2007 році статті 112 Закону N 489 частиною 3 статті 4 Закону N 2240 встановлено, що застраховані особи мають сплачувати страхові внески за повних шість календарних місяців. Поняття "повний календарний місяць" перш за все стосується платників єдиного податку, добровільно застрахованих осіб, а також осіб, робочий час яких не підлягає обліку, доход яких обчислюється за календарні дні. Якщо сплата страхових внесків такими особами здійснена з доходу за період менший за календарний місяць, цей місяць не зараховується до шестимісячного періоду.